Справа - № 22ц-2436/09     Головуючий в 1-й інстанції - Піскун О.П.,

Категорія -43     Доповідач - Сіромашенко Н.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 липня 2009 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого     Петренко О.І.,

суддів     Котушенко С. П.,  Сіромашенко Н.В.,

при секретарі     Журавель Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.  Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду м.  Дніпропетровська від 2 березня 2009 року по цивільній справі за позовом комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Самарського району м.  Дніпропетровська до ОСОБА_1,  ОСОБА_2,  ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за користування житлом, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Самарського районного суду Дніпропетровської області від 2 березня 2009 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1,  ОСОБА_2,  ОСОБА_3  на користь КВЖРЕП Самарського району м.  Дніпропетровська заборгованість за користування житлом в сумі 707 грн. 45 коп.3а період з 1 листопада 2005 року по 1 жовтня 2008 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 порушив питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог,  посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.

Заслухавши пояснення сторін,  перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні,  а,  отже,  законність та обгрунтованість рішення суду,  в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог,  колегія суддів находить,  що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Прийшовши до висновку про необхідність стягнення з відповідачів на користь КВЖРЕП Самарського р-ну м.  Дніпропетровська заборгованості за користування житлом у вищевказаній сумі,  суд 1-ї інстанції виходив з того,  що будинок АДРЕСА_1 перебуває на балансі та обслуговуванні КВЖРЕП Самарського району м.  Дніпропетровська,  який здійснює заходи на його утримання.

В квартирі №37 даного будинку зареєстровані та мешкають відповідачі ОСОБА_1,  ОСОБА_2,  ОСОБА_3

КВЖРЕП надавав відповідачам відповідні послуги з утримання будинку та прибудинкової території за вказаною адресою за встановленими на той час тарифами.

В період з 1 листопада 2005 року по 1 жовтня 2008 року у відповідачів внаслідок не оплати наданих позивачем послуг склалася заборгованість за користування житлом,  з урахуванням повернутої суми за не отримані послуги,  в сумі 707 грн. 45 коп.

Суд посилався на те,  що 7 квітня 2006 року мало місце звернення відповідача ОСОБА_1 до КВЖРЕП Самарського р-ну м.  Дніпропетровська з приводу укладення договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території,  але не погодившись з його умовами,  договір ним так і не був підписаний,  а з січня 2006 року він перестав сплачувати квартплату з цих підстав.

В той же час суд зазначив,  що надання позивачем послуг з утримання будинку знайшло своє підтвердження в судовому засіданні; при цьому відповідачі фактично користувалися наданими КВЖРЕП послугами по утриманню будинку та прибудинкової території,  не відмовлялися від них,  не вимагали відключення квартири,  в якій вони проживають,  від мережі тепло-,  водопостачання,  водовідведення та каналізації; а тому факт відсутності договору в письмовій формі не може звільняти відповідачів від оплати за надані послуги.

За період з 1 листопада 2005 року по 1 жовтня 2008 року відповідачі не зверталися до КВЖРЕП Самарського району м.  Дніпропетровська зі скаргами щодо неналежного надання позивачем послуг,  доказів щомісячного невиконання позивачем своїх обов'язків протягом спірного періоду відповідачами надано не було.

Апеляційний суд вважає,  що з'ясувавши в повному обсязі права та обов'язки сторін,  обставини справи,  перевіривши доводи,  та,  давши їм правову оцінку,  суд постановив рішення,  що відповідає вимогам закону. Висновки суду є обгрунтованими і підтвердженні наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Приведені в апеляційній скарзі доводи в цілому зводяться до незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до  ст.  212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням,  що ґрунтується на всебічному,  повному,  об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином,  апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків суду та безпідставність приведених в апеляційній скарзі доводів.

Підсумовуючи вищезазначене,  колегія суддів приходить до висновку про те,  що рішення суду 1 -ї інстанції є законним і обгрунтованим,  а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись  ст.   ст.  303,  307,  308,  313,  315 ЦПК України,  колегія суддів,  -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Самарського районного суду м.  Дніпропетровська від 2 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення,  але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.