Справа № 159/1506/20 Провадження №11-кп/802/599/21 Головуючий у 1 інстанції:Артиш Я.Д.

Категорія:запобіжний захід Доповідач: Подолюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2021 року                                                                 місто Луцьк

       Волинський апеляційний суд у складі:

головуючого судді – Подолюка В.А.,

суддів – Борсука П.П., Клока О.М.,

з участю секретаря – Пазюка О.О.,

прокурора – Лопохи О.С.,

неповнолітнього обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

законного представника неповнолітнього обвинуваченого – ОСОБА_2 ,

захисника неповнолітнього обвинуваченого –  ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою захисника неповнолітнього обвинувачегого ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1  на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 липня 2021 року, (ЄРДР №12019030110001840),

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 липня 2021 року неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було продовжено, раніше обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 29.08.2021 року включно.

В ході розгляду кримінального провадження №12019030110001840 від 03.10.2019 року про обвинувачення неповнолітнього ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 162, ч.1 ст. 115, ч.2 ст. 15, п.п.1,13 ч.2 ст.115 КК України, прокурор подав письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 на строк 60 днів, оскільки такий строк закінчується 05.07.2021 року, а ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, залишились незмінними.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 липня 2021 року дане клопотання прокурора задоволено.

Неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто по 29 серпня 2021 року.

Таке своє рішення місцевий суд мотивував тим, що заявлені попередні ризики, передбачені ст.177 КПК України, і на наявність яких посилається прокурор у поданому до суду клопотанні, не зменшились, тому наявні підстави для продовження щодо неповнолітнього обвинуваченого  ОСОБА_1  запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому, будь-який інший більш м`який запобіжних захід, аніж тримання під вартою, не зможе забезпечити виконання неповнолітнім обвинуваченим процесуальних обов`язків та дієво запобігти доведеним стороною обвинувачення ризикам.

У поданій апеляційній скарзі захисник неповнолітнього обвинувачегого оскаржує рішення суду з мотивів його незаконності. Вказує, що подане 01.07.2021 року в судовому засіданні під звукозапис прокурором Бондар О.В. було озвучене і подане колегії суддів Луцького міськрайонного суду клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою. Дане клопотання було прийнято судом, що в розумінні ч.2 ст. 35 КПК України є порушенням норм матеріального права, оскільки воно не було подане через канцелярію суду та не зареєстроване, у встановленому КПК України порядку, а тому не може бути предметом судового розгляду. Разом з тим, звертає увагу суду, на те, що місцевим судом не було враховано її доводи щодо не отримання клопотання про продовження строку тримання під вартою, що є беззаперечним порушенням права на захист, оскільки ні обвинувачений, ні вона, не мали можливості належним чином підготуватись до справи та висловити свої позиції, подати заперечення на клопотання та докази, які підтверджують позитивні характеристики обвинуваченого ОСОБА_1 та наявність соціальних зв`язків та інших репутаційних характеристик. Разом з тим, зазначає, що стороною обвинувачення не доведено і наявність ризиків, які передбачені ст.177 КПК України. Окрім того, вказує, що місцевим судом не було враховано, що ОСОБА_1 має хронічні захворювання. Крім того, звертає увагу на те, що обвинувачений раніше жодного разу не притягався не тільки до кримінальної відповідальності, а й ним не було вчинено жодного адміністративного правопорушення за яке його могло б бути притягнуто до відповідальності, останній має міцні соціальні зв`язки. Звертає увагу, що у 2018 році Ковельський відділ поліції ГУНП у Волинській області нагородив ОСОБА_1 подякою за його особистий внесок у забезпечення законності та правопорядку, активну життєву та громадську позицію. Також, зазначає, що, ОСОБА_1 до моменту затримання навчався у 9 класі закладу загальноосвітньої середньої освіти «Ліцей №1 м. Ковель», таким чином, обвинувачений був позбавлений можливості закінчити школу та отримати свідоцтво про базову загальну середню освіту. Зазначає, що застосування запобіжного заходу у виді триманні під вартою позбавило ОСОБА_1 права здобути освіту за якимось певним напрямком. З огляду на наведене просить ухвалу скасувати та ухвалити нову, якою обрати до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням засобу електронного контролю.

Заслухавши суддю - доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, пояснення неповнолітнього обвинуваченого, законного представника неповнолітнього обвинуваченого та захисника, які скаргу підтримали у повному обсязі та просили її задовольнити, прокурора, яка апеляцію заперечила у зв`язку з її безпідставністю, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Так, відповідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18  цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

За положеннями ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою   застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованого обвинувачення у  вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що   підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч.2 ст.177 КПК України).

При вирішенні питання про обрання   запобіжного заходу, крім наявності     ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ст.178 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно із ст.197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею, за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст.199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою за положеннями ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам  переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;  знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;  незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;  перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;  вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» запобіжний захід – тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.

Дані вимоги закону при розгляді клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1 місцевим судом були дотримані в повній мірі.

Судом встановлено, що у провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області перебуває кримінальне провадження №12019030110001840 від 03.10.2019 року про обвинувачення неповнолітнього ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 162, ч.1 ст. 115, ч.2 ст. 15, п.п.1,13 ч.2 ст.115 КК України.

Обґрунтованість обвинувачення неповнолітньому ОСОБА_1 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, стверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку.

Встановлено і те, що судовими рішеннями неповнолітньому ОСОБА_1 продовжувалися строки запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Оскаржуваною ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.07.2021 року неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_1 було продовжено раніше обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном на 60 днів, тобто до 29 серпня 2021 року.

Продовжуючи неповнолітньому обвинуваченому в ході розгляду кримінального провадження винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою, місцевий суд врахував обґрунтованість обвинувачення у вчиненні інкримінованих ОСОБА_1 злочинів, а також взяв до уваги те, що раніше заявлені ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України не зменшилися.

Як встановлено судом, підставами для обрання неповнолітньому обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою стали наявність обґрунтованого обвинувачення, що стверджується матеріалами провадження, а метою – запобігання можливості переховуватись від суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків, які хоча і допитано в суді, вчинення інших кримінальних правопорушень.

Апеляційний суд вважає, що з моменту взяття ОСОБА_1 під варту та до моменту вирішення клопотання про продовження строку тримання під вартою в даному провадженні, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього таких запобіжних заходів та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого, зможе забезпечити більш м`який запобіжний захід.

Так, наведені стороною обвинувачення в клопотанні та судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого є належним чином обґрунтовані і вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжних заходів, на даний час не втратили свою актуальність та не змінилися.

Оцінюючи тяжкість злочинів, вчинення яких інкримінується неповнолітньому обвинуваченому, передбачених ч.1 ст. 162, ч.1 ст. 115, ч.2 ст. 15, п.п.1,13 ч.2 ст.115 КК України, суд враховує ступінь суспільної небезпечності цих злочинів в конкретних умовах місця і часу та враховує, що до особи, яка обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, взяття під варту як запобіжний захід може бути застосовано за мотивом однієї лише небезпечності злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років.

З урахуванням наведеного, особи неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1 , та тяжкості інкримінованих йому діянь, те, що він обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів проти життя та здоров`я осіб, та проти недоторканості житла, що підвищує суспільну небезпечність таких діянь, його вік та стан здоров`я, відсутність медичних документів в підтвердження неможливості утримання неповнолітнього обвинуваченого в слідчому ізоляторі, апеляційний суд приходить до висновку, що інші, більш м`які запобіжні заходи аніж тримання під вартою, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які були доведені стороною обвинувачення.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає, що при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1 місцевий суд перевірив усі обставини кримінального провадження, з якими закон пов`язує такий винятковий запобіжний захід та наявність достатніх і обґрунтованих підстав для його продовження.

Разом з тим, суд також обгрунтовано не визначав розмір застави, оскільки неповнолітній ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які вчиненні із застосуванням насильства та спричинили загибель людини, що відповідає положенням ч.4 ст. 183 КПК України.

Щодо доводів захисника Воронюк К.Ю. про те, що неповнолітній обвинувачений ОСОБА_1 не може перебувати в СІЗО із за його стану здоров`я, не заслуговують на увагу, оскільки будь-яких доказів з цього приводу стороною захисту в апеляційний суд не надано.

Крім цього, захисником Воронюк К.Ю. також не надано доказів того, що в умовах СІЗО неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_1 не може бути надана медична допомога для лікування хвороб, які в нього наявні.

Посилання захисника на те, що клопотання про продовження строку тримання під вартою подано пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали, не заслуговують на увагу, оскільки з відтиску штампеля Луцького міськрайонного суду Волинської області вбачається, що вищевказане клопотання було зареєстровано в канцелярії суду 29 червня 2021 року, а строк дії попередньої ухвали закінчується 05 липня 2021 року.

Крім того, посилання захисника на ненадання їй, а також неповнолітньому обвинуваченому копії клопотання та доданих до нього матеріалів не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, з огляду на те, що стороною захисту не заперечувались доводи прокурора про наявність такого клопотання та поясненням захисника Воронюк К.Ю., що в даному випадку має місце описка в апеляційній скарзі.

Усі інші доводи, які викладені в апеляційній скарзі захисника неповнолітнього обвинуваченого та були наведені в ході розгляду провадження стороною захисту, не зменшують доведених стороною обвинувачення ризиків, і не є підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора, або ж обрання щодо неповнолітнього ОСОБА_1 запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою.

Таким чином, порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування судового рішення, апеляційний суд не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,

                                У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу захисника неповнолітнього обвинувачегого ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 липня 2021 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді