Справа №22-2766/09 Головуючий в 1-ій інстанції - Мельник А.В.
Доповідач - Амелін В.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2009 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого: Амеліна В.І., суддів: Черненко В.А, Українець Л.Д., при секретарі Пупишевій Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 січня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа Комунальне підприємство з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» - про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
встановила:
ОСОБА_4 11.07.2007 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири. В обгрунтування заявлених вимог позивачка зазначила, що вона є власником квартири АДРЕСА_1. В січні 2006 року її квартиру було залито водою з квартири НОМЕР_1, що належить відповідачці.
На підтвердження факту залиття позивачка надала акти КП «Житло-серівс» від 10 та 13 січня 2006 року.
Під час попереднього розгляду справи в якості третіх осіб до участі в справі залучено КП «Житло-сервіс» і ОСОБА_6, а в судовому засіданні 11.11.2008 року ОСОБА_6 притягнуто до участі у справі в якості співвідповідача.
Остаточно уточнивши позовні вимоги, позивачка просить стягнути з ОСОБА_5 на її (позивачки) користь майнову шкоду в розмірі 2 114 гривень, моральну шкоду 500 гривень та судові витрати, а з ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 5 500 гривень.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14 січня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та ухвалення незаконного рішення, просить скасувати його та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд першої інстанції в межах позову повно та всебічно дослідив обставини справи, однак дав неправильну оцінку доказам та зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи та необгрунтованої відмови в задоволенні позову.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції, виходив з того, що надані позивачкою докази є неналежними, не підтверджують факту залиття її квартири з квартири відповідача та не містять інформації про причини залиття.
Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції, як такими, що не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Правильно пославшись на зазначену норму матеріального права, суд першої інстанції, в той же час, зробив висновки, які не відповідають матеріалам справи та необгрунтовано відмовив в задоволенні позову.
З акту від 10.01.2006 року, складеного працівниками КП «Житло-сервіс» вбачається, що мав місце факт залиття квартири АДРЕСА_1, що належить позивачці на праві приватної власності (т.1 а.с.15). Під час огляду квартир, що знаходяться над квартирою позивг.чки на 5-му, 6-му та 7-му поверхах встановлено, що будь-які будівельні чи ремонтні роботи в зазначених квартирах не проводяться та джерело затоплення в них не виявлено. В той же чгс в належній відповідачці квартирі НОМЕР_1, яка знаходиться на 8-му поверсі над квартирою позивачки, проводяться ремонтно-будівельні роботи, в санвузлі на підлозі знаходиться калюжа води, яка через вентиляційні блоки могла . потрапити в квартиру потерпілої (т.1 а.с. 13-14, 26).
Висновки суду першої інстанції про неналежність зазначеного доказу через його невідповідність формі, що встановлена Правилами утримання жилих будинків та при будинкових територій, оскільки його не затверджено начальником житлово-експлуатаційної організації, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Згідно з ч.1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
В акті КП «Житло-сервіс» від 10.01.2006 року про залиття квартири позивачки, належність та достовірність якого поставлена під сумнів судом першої інстанції, міститься інформація щодо залиття квартири ОСОБА_4 та джерела такого залиття. Затвердження цього акту не начальником ЖЕО, а начальником відділення ЖЕО не може бути достатньою підставою для визнання його неналежним доказом.
Те саме стосується і висновків су;гу першої інстанції стосовно акту про залиття від 13.01.2006 року, який не прийнятий судом першої інстанції до уваги через відсутність оригіналу підпису ОСОБА_7, що приймав участь в обстеженні квартири ОСОБА_4. (т.1 а.с. 12). Зазначеним актом підтверджено факт залиття квартири позивачки, зафіксований в акті від 10.01.2006 року та більш детально описані наслідки, спричинені залиттям. Що стосується висновку в акті про залиття кзартири позивачки саме з квартири НОМЕР_1, то такий висновок, знову ж таки, слід розглядати як дублювання фактичних даних, зафіксованих в акті від 10.01.2006 року.
Згідно довідки КП «Житло-сервіс» № 10/108 від 06.08.2008 року в будинку АДРЕСА_1 в м. Києві на час введення в експлуатацію функціонувала система опалення, електропостачання та холодного водопостачання. Відключення водопостачання по стояку квартир № 8-28 в період з 01.01 по 15.01.2006 року не проводилось (т.1 а.с. 209).
Згідно листа ПП «Коматек», який є проектувальником житлового будинку АДРЕСА_1 в м. Києві, вентиляційні канали в зазначеному будинку з'єднуються через три поверхи. Якщо внаслідок порушення гідроізоляції в приміщеннях, де знаходяться вентиляційні блоки на підлогу чи стіни потрапляє вода, то через вентиляційні канали вона протікає з 4-го поверху на 1-й, з 8-го на 4-й і т.д. (т.1 а.с. 181-182).
Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази (акти про залиття квартири ОСОБА_4, показання свідків, довідку КП «Житло-сервіс», лист ПП «Коматек» та інші) в їх сукупності, судова колегія вважає доведеним факт залиття квартири позивачки саме з квартири НОМЕР_1, що належить відповідачці.
Судова колегія вважає доведеною і вину відповідачки в заподіянні шкоди позивачці. Проводячи у своїй квартирі ремонт силами найманих працівників, відповідачка, як власниця квартири, зобов'язана була забезпечити його проведення у такий спосіб, щоб унеможливити заподіяння шкоди власникам інших квартир.
Згідно кошторисного розрахунку вартість відновлюваного ремонту належної позивачці квартири АДРЕСА_1 складає 2 114 грн. (т. 1 а.с. 7-11).
Відповідно до вимог ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
З матеріалів справи вбачається, що внаслідок залиття квартири позивачці була заподіяна моральна шкода. Через залиття квартири водою та пошкодження майна позивачка, яка є особою похилого віку, зазнала душевних хвилювань, моральних та фізичних страждань. Залиття порушило звичний спосіб життя позивачки та негативно вплинуло на реалізацію її намірів. Вона змушена була значний час проживати в некомфортних умовах, докладати додаткових зусиль для влаштування свого побуту. На протязі тривалого часу позивачка змушена захищати та відстоювати свої права, що були порушені діями відповідачки.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, судова колегія враховує характер та обсяг моральних страждань, яких зазнала позивачка внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення її попереднього стану та виходить при цьому із засад розумності, виваженості та справедливості.
З огляду на викладені обставини судова колегія стягує на користь позивачки моральну шкоду в розмірі 500 грн.
Завдана позивачці матеріальна та моральна шкода підлягають стягненню з відповідачки ОСОБА_5, з вини якої була заподіяна така шкода.
Оскільки в судовому засіданні не встановлена вина відповідач ОСОБА_6, який не являється власником квартири, з якої відбулося залиття, у заподіянні шкоди позивачці, судова колегія відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_6 матеріальної та моральної шкоди.
Згідно з ч.1 ст. 88 ЦПК України суд присуджує з відповідачки понесеш позивачкою і документально підтверджені судові витрати в сумі 151 грн.
Враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив рішення з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, судова колегія частково задовольняє апеляційну скаргу ОСОБА_4, скасовує оскаржуване рішення та ухвалює нове рішення, яким частково задовольняє позов.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів –
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 січня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа Комунальне підприємство з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» - про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: Комунальне підприємство з експлуатації
та ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» - про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 2 114 (дві тисячі сто чотирнадцять) гривень, моральну шкоду в розмірі 500 (п'ятсот) гривень та судові витрати в сумі 151 грн., а всього - 2 765 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовиги.
Рішення набуває чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.