Справа № 402/846/18

Провадження № 2/386/4/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2021 року смт. Голованівськ

Голованівський районний суд Кіровоградської області

В складі головуючого судді Гарбуз О. С.

з участю: секретаря судового засідання Фенюшиної Ю.Ю.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

третьої особи приватного нотаріуса Веліховської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Голованівського (Благовіщенського) районного нотаріального округу Веліховська Тетяна Станіславівна, про встановлення факту спільного проживання, визнання недійсним заповіту та скасування свідоцтва про право на спадщину,

встановив:

ОСОБА_3 27.07.2018 року звернулась до Ульяновського районного суду Кіровоградської області з позовною заявою до ОСОБА_4 про встановлення факту спільного проживання та визнання недійсним заповіту. Позовні вимоги обґрунтовують тим, що у 2014 році померла її баба по лінії матері ОСОБА_5 . З квітня 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 вона проживала однією сім`єю та вела спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 , з вдівцем її баби ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якого вважала своїм дідом, а він її онукою. Підставою для проживання однією сім`єю із дідом стало його бажання прожити решту свого життя саме з позивачем, як із своєю онукою, крім того, через значне погіршення фізичного та психічного стану здоров`я виявився неспроможним самостійно дбати про себе. Останні роки свого життя ОСОБА_6 дуже хворів, скаржився на головні болі, запаморочення, провали в пам`яті, погіршення зору, не впізнавав людей, міг вийти з будинку та загубитись. Неодноразово діда приводили додому сусіди, які зустрічали його розгубленого серед вулиці. Знайомі та сусіди розповідали, що дід їх не впізнає і не може пригадати хто вони такі. Позивач зазначила, що вона була єдиною рідною людиною для діда, дбала про нього та доглядала за ним, спільно вела домашнє господарство та мала спільний побут, за спільні кошти купляла продукти харчування та ліки, сплачувала комунальні послуги. Залишити діда самого не могла, так як йому була необхідна підтримка та турбота, які він отримував лише від неї. На вихідні дні вона їздила до своїх чоловіка та дітей, які постійно проживали у АДРЕСА_2 , які ставилися до ОСОБА_6 як до свого прадіда. Чоловік та діти позивача розуміли що, окрім позивача у діда нікого не має, а тому не заперечували проти того, аби вона мешкала разом із ним, потім коли діти йшли до школи дід проживав разом із усіма у квартирі в м. Києві в оточенні родини. З дідом за його життя у них склалися довірчі стосунки, як у діда та онуки. 03 листопада 2017 року коли позивач поїхала до Києва аби навідати своїх чоловіка та дітей, у діда трапився інсульт, і як наслідок частковий параліч тіла та коли вона повернулася дід перебував у край важкому стані. Проте, під час спілкування із дільничним терапевтом, якого позивач негайно викликала, дід категорично відмовився від стаціонарного лікування і прохав залишити його вдома, тому була вимушена виконати його волю. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. Усі витрати на організацію поховання та поминального обіду взяла на себе позивач. Після смерті діда залишилась спадщина у вигляді житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , легкового автомобіля "ЗАЗ 968". У встановлений законом строк позивач звернулась до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, так як є єдиною спадкоємницею 4 черги за законом, однак приватний нотаріус Благовіщенського нотаріального округу Кримська Наталія Петрівна, переглянувши надані документи, повідомила що за життя 06.11.2017 року ОСОБА_6 на випадок своєї смерті склав заповіт, який було посвідчено приватним нотаріусом Благовіщенського районного нотаріального округу Веліховською Тетяною Станіславівною та зареєстровано у реєстрі за №1880, яким заповів усе належне йому на час смерті майно ОСОБА_4 . Існування такого заповіту здивував позивача та вона почала згадувати почуте від сусідів і розуміти, що насправді відбулось підроблення заповіту від імені ОСОБА_6 , оскільки на передодні того, як у дідуся трапився інсульт, під час її відлучення до родини у м. Київ, до діда приходила невідома жінка, при цьому її ніхто із сусідів не знав і раніше у товаристві із дідом не бачив, а у день поховань діда вона повідомила, що даний будинок належить їй. Здійснивши аналіз усього почутого від сусідів, знайомих та просто небайдужих до неї людей, зіставивши все почуте із подіями, що відбулися напередодні смерті діда та навколо нього, позивач зрозуміла, що хтось здійснив підробку документів від імені ОСОБА_6 , через це була вимушена звернутися до Благовіщенського ВП Гайворонського ВП ГУНП в Кіровоградській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення. Для ОСОБА_6 позивач була єдиною рідною людиною, а тому навіть сумнівів щодо залишення їй майна після смерті діда, ні у позивача, ні у кого іншого з родичів та сусідів не було. Крім того, на момент розпорядження своїм майном ОСОБА_6 , який і без того не дуже усвідомлював дійсну реальність подій, переніс інсульт, за діагнозом лікарів у діда стався крововилив у головний мозок (інсульт) і як наслідок параліч певної частини головного мозку. Ця хвороба негативно вплинула не лише на фізичний, але й на психічний стан здоров`я ОСОБА_6 . При цьому, як вказано у заповіті, він не був підписаний і прочитаний особисто заповідачем. Отже, дана обставина є беззаперечним доказом, що ні підписати, ні прочитати, ні усвідомити, що саме підписує ОСОБА_6 не міг. Також позивач зазначила, що відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №2472 від 21.11.2017 року причиною смерті ОСОБА_6 є хронічна серцево-судинна недостатність, атеросклеротичний кардіосклероз. Окрім того, із змісту заповіту не вбачається, що саме на прохання заповідача, заповіт записано нотаріусом за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. В супереч вимогам чинного законодавства України, заповіт був посвідчений приватним нотаріусом Веліховською Т.С. в присутності лише одного свідка, що ставить під сумнів законність оскаржуваного заповіту. Позивач стверджує, що викладені факти наводять на те, що оспорюваний заповіт є недійсним, в момент розпорядження всім своїм майном, ОСОБА_6 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними внаслідок свого психічного розладу здоров`я. Також позивач зазначає, що під час подання заяви про прийняття спадщини до нотаріуса дізналась про те, що для прийняття спадщини у випадку відсутності заповіту, вона повинна надати довідку про те, що була зареєстрована за однією адресою зі спадкодавцем, проте вона зареєстрована в іншому місці, де поживала її родина, але вже більше чотирьох проживала разом із ОСОБА_6 . Враховуючи зазначені обставини, посилаючись на ст.ст. 225, 1223, 1233, 1234, 1247, 1248, 1253, 1257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), враховуючи позовну заяву зі збільшеними позовними вимогами, подану до Голованівського районного суду Кіровоградської області 27.11.2018 року, позивач просить встановити юридичний факт спільного проживання однією сім`єю нею з померлим ОСОБА_6 з квітня 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати заповіт вчинений 06 листопада 2017 року ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Благовіщенського районного нотаріального округу Веліховською Тетяною Станіславівною недійсним; скасувати свідоцтво про право на спадщину №1116 від 21.07.2018 року, видане ОСОБА_4 приватним нотаріусом Благовіщенського районного нотаріального округу Кримською Наталією Петрівною на об`єкт нерухомого майна, а саме: житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 .

26.09.2018, до відкриття провадження у справі, головою Ульяновського районного суду Кіровоградської області відповідно до ч. 4 ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) винесено розпорядження про передачу справи для розгляду до Голованівського районного суду Кіровоградської області у зв`язку з тим, що після задоволення відводів (самовідводів) неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи.

17.10.2018 цивільна справа із зазначеним позовом надійшла до Голованівського районного суду Кіровоградської області та відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд судді Гарбузу О.С.

22.10.2018 року судом постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Також, 22.10.2018 судом постановлено ухвалу про повернення представнику позивача ОСОБА_1 заяви про забезпечення позову.

27.11.2018 представником позивача ОСОБА_1 повторно подано позовну заяву з усуненими недоліками, що стало підставою для залишення позову без руху, а також доповнено новою вимогою про скасування свідоцтва про право на спадщину, після чого ухвалою суду від 27.11.2018 в даній справі відкрито провадження, визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено до підготовчого засідання; залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватного нотаріусу Благовіщенського районного нотаріального округу Веліховську Тетяну Станіславівну.

Також, 27.11.2018 за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 судом постановлено ухвалу про витребування доказів, якою у приватного нотаріуса Благовіщенського районного нотаріального округу Кримської Наталії Петрівни витребувано спадкову справу, заведену після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; у приватного нотаріуса Благовіщенського районного нотаріального округу Веліховської Тетяни Станіславівни витребувано заповіт, складений 06 листопада 2017 року ОСОБА_6 , зареєстрований у реєстрі за №1880.

Крім того, 27.11.2018 за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 судом постановлено ухвалу про забезпечення позову, якою заборонено відповідачу вчиняти у органах державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема нотаріусам та іншим органам чи особам, які мають право виконувати чи виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не виключно, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (інші реєстраційні дії), будь-які дії направлені на відчуження (оплатну, безоплатну передачу права власності), знищення, пошкодження об`єкту нерухомого майна, що знаходиться по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1603884735255 та який належить на підставі свідоцтва про право на спадщину від 21.07.2018 року ОСОБА_4 .

05.12.2018 на виконання ухвали суду від 27.11.2018 від приватного нотаріуса Благовіщенського районного нотаріального округу Кримської Наталії Петрівни до суду надійшла копія витребуваного доказу.

11.12.2018 на виконання ухвали суду від 27.11.2018 від приватного нотаріуса Благовіщенського районного нотаріального округу Веліховської Тетяни Станіславівни до суду надійшла копія витребуваного доказу.

08.01.2019 від третьої особи до суду надійшли письмові пояснення по суті позову.

Ухвалою суду від 06.02.2019 у зазначеній справі за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 було призначено посмертну судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено експертам відділення комплексної судово-психіатричної експертизи Державної установи "Науково-дослідний інститут психіатрії Міністерства охорони здоров`я України"; провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

16.07.2019 до суду надійшло клопотання експертів Державної установи «Науково-дослідний інститут психіатрії Міністерства охорони здоров`я України», у зв`язку з чим ухвалою суду від 22.07.2019 поновлено провадження в даній справі та призначено підготовче засідання з метою розгляду клопотання експертів.

09.10.2019 представником позивача ОСОБА_1. до суду подано заяву про виклик свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які можуть підтвердити оставини, на які посилається позивач, як на підтвердження позовних вимог.

01.07.2020 представником позивача ОСОБА_1 в підготовчому засіданні було заявлено заперечення щодо дій головуючого судді в даній справі, які ухвалою суду від 01.07.2020 були відхилені.

28.07.2020 представник позивача ОСОБА_1 подала до суду письмову заяву про відвід головуючого судді Гарбуза О.С., в задоволенні якої відмовлено ухвалою суду від 29.07.2020.

Ухвалою суду від 19.10.2020 клопотання експертів задоволено частково; провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

08.04.2021 до суду від Державної установи «Науково-дослідний інститут психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» надійшли надані на дослідження документи та повідомлено про неможливість надати висновок, так як експертам не надано на дослідження всі витребувані ними матеріали, в зв`язку з чим, постановлено ухвалу про поновлення провадження у справі та призначення справи до підготовчого розгляду.

26.05.2021 проведено підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином, відповідно до ст.ст. 128, 130 ЦПК України, що підтверджується довідкою про доставку 01.07.2021 SMS-повідомлення з текстом повістки про виклик (а.с. 117 т. 3); клопотання про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у її відсутність до суду не подавала.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених в позовній заяві. Пояснив, що спірний заповіт укладено з порушенням вимог законодавства, а тому має бути визнаний недійсним. Спірний заповіт порушує права позивача на спадкування майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_6 . З тексту спірного заповіту не можливо встановити, яким чином він (заповіт) виготовлявся, в тому числі - чи із застосуванням технічних приладів. Вказав, що волевиявлення особисто ОСОБА_6 на укладання спірного заповіту не висловлював, а таке волевиявлення було передано усно іншою особою. Крім того, документи щодо стану здоров`я ОСОБА_6 на час складання спірного заповіту відсутні, однак перед його посвідченням, ОСОБА_6 , знаходячись у позивача в м. Києві, мав певні психічні розлади. Позивач не зміг надати докази про стан здоров`я ОСОБА_6 , інші документи про стан його здоров`я судом не досліджувались, тобто відсутні докази, які б могли вказувати на психічний стан ОСОБА_6 . Факт спільного проживання позивача з ОСОБА_6 підтверджується фотокартками, зробленими під час перебування останнього в м. Києві. Просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином, відповідно до ст.ст. 128, 130 ЦПК України, що підтверджується довідкою про доставку 01.07.2021 SMS-повідомлення з текстом судової повістки (а.с. 119 т. 3); клопотання про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у її відсутність до суду не подавала.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Пояснив, що спірний заповіт складений в дотриманням вимог законодавства та з волевиявленням ОСОБА_6 на залишення його майна саме відповідачу. Спірний заповіт не порушує права позивача, так як вона не має права на спадкування майна, що залишилось після смерті ОСОБА_6 , оскільки не являється його онукою. Будь яких доказів на підтвердження родинних відносин, або інших відносин, позивач суду не надала. Просив відмовити в задоволенні позову.

Третя особа в судовому засіданні підтримала позицію представника відповідача. Пояснила, що одного дня до неї зателефонував ОСОБА_6 та попрохав приїхати до його домоволодіння з метою проведення нотаріальної дії, оскільки він за станом здоров`я не може особисто звернутись до нотаріуса. На виклик останнього, вона (третя особа) направила свого помічника - ОСОБА_12 . Через певний проміжок часу, ОСОБА_12 повернулась до нотаріальної контори, вони підготували проект заповіту від ОСОБА_6 , яким він хотів заповісти своє майно відповідачу. Потім удвох приїхали до домоволодіння ОСОБА_6 . Заповіт ОСОБА_6 особисто перечитав, особисто виявив бажання заповісти все своє майно відповідачу. Для підписання заповіту, у зв`язку з тим, що у ОСОБА_6 була порушена координація рухів рук (руки тремтіли), було залучено ОСОБА_11 , яка також в присутності нотаріуса та ОСОБА_6 прочитала заповіт та підписала його. Від ОСОБА_6 дізналась, що він переніс інсульт. ОСОБА_6 дійсно не міг підписати заповіт, але був у здоровому глузді. В неї (третьої особи) не виникало сумнівів у дієздатності ОСОБА_6 , поводив себе адекватно. При оформлені заповіту до ОСОБА_6 жодного тиску чи погроз не здійснювалось, заповіт посвідчувався за його волею.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши покази свідків та письмові докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 06.11.2017 приватним нотаріусом Благовіщенського районного нотаріального округу Кіровоградської області Веліховською Т.С. посвідчено заповіт від ОСОБА_6 , зареєстрований у спадковому реєстрі за №1880, в якому останній на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що на день смерті буде йому належати, і на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_4 , що підтверджується копією цього заповіту (а.с. 164 т. 1).

В заповіті зазначено про те, що у зв`язку з хворобо (інсульт) ОСОБА_6 , що призвело до тремтіння рук та неможливістю дістатися до приміщення нотаріуса, на його особисте прохання, за його дорученням, у його та нотаріуса присутності, заповіт підписано ОСОБА_11 о 13 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Благовіщенське Голованівського (Благовіщенського) району Кіровоградської області, що підтверджується копією лікарського свідоцтва про смерть №2472, копією довідки про причину смерті №2472, виданого 21.11.2017 Благовіщенським відділенням комунального закладу "Кіровоградське обласне бюро СМЕ" (а.с. 19 т. 1) та копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 20.11.2017 Благовіщенським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (а.с. 144 т. 1).

Причиною смерті ОСОБА_6 є хронічна серцево-судинна недостатність, атеросклеротичний кардіосклероз.

Як вбачається з копії квитанції до прибуткового касового ордера від 21.11.2017 та копії накладної №145 від 21.11.2017, позивач купувала речі для поховання на загальну суму 17900 грн. (а.с. 18 т. 1).

Після смерті ОСОБА_6 приватним нотаріусом Благовіщенського районного нотаріального округу Кіровоградської області Кримською Наталією Петрівною за заявою відповідача про прийняття спадщини від 24.11.2017 заведено спадкову справу, що підтверджується її копією (а.с. 140-162 т. 1).

Окрім відповідача, із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 18.03.2018 звернулась також позивач (а.с. 154 т. 1).

21.07.2018 відповідачу видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідченого 06.11.2017 приватним нотаріусом Благовіщенського районного нотаріального округу Кіровоградської області Веліховською Т.С., а саме: на житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 162 т. 1).

Згідно копії довідки №31789, виданої 22.11.2017 Благовіщенською міською радою Кіровоградської області, ОСОБА_6 на день смерті був зареєстрований та проживав по АДРЕСА_1 ; на день його смерті ніхто більше не проживав і не був зареєстрований за цією адресою (а.с. 145 т. 1).

Як вбачається з копії заяви ОСОБА_6 від 26.04.2016, посвідченої приватним нотаріусом Благовіщенського районного нотаріального округу Кіровоградської області Веліховською Т.С., ОСОБА_6 за життя 29.04.2014 складав заповіт відносно ОСОБА_3 , однак такий заповіт скасував (а.с. 175 т. 1).

Свідок ОСОБА_12 суду показала, що працює помічником приватного нотаріуса Веліховської Тетяни Станіславівни в м. Благовіщенське Кіровоградської області. Знала ОСОБА_6 , який неодноразово звертався за порадами та допомогою, також знала його дружину, оскільки вони звертались за послугами до нотаріальної контори. В листопаді 2017 року ОСОБА_6 зателефонував на робочий телефон нотаріальної контори та викликав нотаріуса додому, оскільки особисто не міг з`явитись до контори, так як не міг керувати транспортним засобом, бо після хвороби мав вади правої руки. Нотаріус Веліховська Т.С. поспілкувавшись по телефону, повідомила про те, що телефонував ОСОБА_6 та повідомила про необхідність поїхати додому до ОСОБА_6 та надати консультацію. Вона (свідок) власним автомобілем приїхала до додому ОСОБА_6 в АДРЕСА_1 . Приїхавши до домоволодіння ОСОБА_6 , останній знаходився у кімнаті літньої кухні, де також перебувала якась жінка. ОСОБА_6 перебував на ліжку, у положенні напівлежачи. Потім вона надала консультацію щодо процедури проведення нотаріальних дій. ОСОБА_6 був в адекватному стані, розумів свої дії, ясно висловлював свої емоції та знову запитував про дарування. ОСОБА_6 повідомляв, що бажає скласти договір дарування майна ОСОБА_14 , але після роз`яснення йому наслідків укладення договору дарування, він вирішив скласти заповіт. ОСОБА_6 повідомив, що зможе прочитати заповіт, однак його підписати не зможе, так як не міг писати правою рукою. Вона роз`яснила, що в такому випадку для підписання заповіту потрібно залучати іншу особу, на що ОСОБА_6 повідомив, що для підписання заповіту прийде інша особа. Сумніву в адекватності ОСОБА_6 не було, він був урівноваженим. У ОСОБА_6 тремтіли руки, особливо - права, вона запитувала його з чим це пов`язано, на що він повідомив, що переніс інсульт. Для встановлення особи ОСОБА_6 надавав паспорт. Після проведення консультації вона взявши надані документи повернулась до нотаріальної контори для виготовлення проекту заповіту.

Того ж дня через деякий час, вона разом з нотаріусом Веліховською Т.С. з`явилась до домоволодіння ОСОБА_6 . В подвір`ї знаходилась ОСОБА_15 . Для підписання заповіту був запрошений підписант ОСОБА_11 , ким був запрошений не знає, і чи була вона в момент приїзду, чи прийшла після їх приїзду, не пам`ятає. ОСОБА_6 знаходився на ліжку напівсидячи, біля ОСОБА_6 знаходився мобільний телефон. Нотаріус запитала ОСОБА_6 чи не відмовляється він скласти заповіт, на що він повідомив про те, що не відмовляється, назвав прізвище, ім`я, по батькові спадкоємця, особисто знайомився з текстом заповіту, повністю зачитав його вголос. В кімнаті, окрім неї, нотаріуса, ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , більше нікого не було. ОСОБА_6 говорив зрозуміло, повністю розумів все що говорить, правильно відповідав на всі запитання, психічно хворим не був, однак був фізично хворий, оскільки не міг ходити та його права рука повноцінно не працювала. Сумніву у його дієздатності не виникало. Якби були якісь найменші сумніви у добровільності ОСОБА_6 на укладення заповіту, нотаріус негайно припинила б нотаріальну дію.

Свідок ОСОБА_11 суду показала, що з ОСОБА_6 вона була довго знайома, так як були сусідами. ОСОБА_6 проживав одиноко по АДРЕСА_1 , був адекватною спокійною людиною, приходив до її магазину, де вони спілкувалися, розповідав про своє життя. Одного дня, восени 2017 року, точної дати не пам`ятає, вона за проханням ОСОБА_6 була запрошена до його домоволодіння для підписання від його імені заповіту. Після чого, вона (свідок) прийшла до домоволодіння ОСОБА_6 . Прийшовши до домоволодіння ОСОБА_6 , зайшла до кімнати літньої кухні, де вона ознайомилася із заповітом та підписала його, так як ОСОБА_6 не міг сам особисто підписати заповіт, у зв`язку з тим, що у нього тремтіли руки, а також не міг тримати в руці ручку. ОСОБА_6 лежав на ліжку. На момент складання заповіту на ОСОБА_6 тиску для складання заповіту не було, він розумів, що відбувається, сам особисто перечитував заповіт перед її підписанням. ОСОБА_6 розмовляв та все розумів. ОСОБА_6 було важко ходити, оскільки в нього боліли ноги, мав проблеми з тиском.

У суду немає підстав ставити під сумнів показання свідків і таких доказів суду не надано.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав, передбачених ч. 2 ст. 16 ЦК України, є визнання правочину недійсним.

Згідно положень ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Пунктом другим частини першої ст. 3 ЦК України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 1 та ч. 2 ст. 321 ЦК України).

Нормами частин 1-3 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).

За нормами ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені (ч. 1 ст. 225 ЦК України).

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину, суд відповідно до статті 145 ЦПК України 2004 року (кореспондується зі статтею 105 ЦПК України) зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК України 2004 року (кореспондується зі статтею 89 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ч. 1 ст. 1233 ЦК України).

Загальні вимоги до форми заповіту визначені ст. 1247 ЦК України, згідно якої, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251 - 1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до норм ст. 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Частина 4 ст. 207 ЦК України вказує на те, що якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затверджено наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595 (далі - Порядок).

Порядок складання заповіту визначено пунктом 1 глави 3 розділу ІІ Порядку, згідно якого нотаріус посвідчує заповіти фізичних осіб з повною цивільною дієздатністю, у тому числі подружжя, які складені відповідно до вимог статей 1233-1257 ЦК України та особисто подані нотаріусу.

Посвідчення заповіту через представників не допускається.

У заповіті зазначаються місце і час складення заповіту, дата та місце народження заповідача.

Заповіт особисто підписує заповідач.

При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається.

Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається перед його підписом.

Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою.

Фізична особа, на користь якої заповідається майно, не вправі підписувати заповіт за заповідача.

Нотаріус при посвідченні заповіту зобов`язаний роз`яснити заповідачу зміст статті 1241 ЦК України про право на обов`язкову частку у спадщині та зміст статті 1307 ЦК України щодо нікчемності заповіту на майно, яке є предметом спадкового договору.

На бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись не менше ніж при двох свідках.

Вимоги до змісту заповіту визначено пунктом 2 глави 3 розділу ІІ Порядку, згідно якого заповіт має бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало незрозумілостей чи суперечок після відкриття спадщини.

Нотаріус перевіряє, чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать вимогам законодавства.

За заповітом майно може бути заповідане тільки у власність.

Заповідач може покласти на спадкоємця, до якого переходить, зокрема, житловий будинок, квартира або інше рухоме чи нерухоме майно, зобов`язання надати іншій особі право користування цим майном або певною його частиною.

Заповідач може обумовити виникнення права на спадщину в особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови, як пов`язаної, так і не пов`язаної з її поведінкою (наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо).

Умова, визначена у заповіті, є нікчемною, якщо вона суперечить закону або моральним засадам суспільства.

До заповіту може бути включено розпорядження немайнового характеру (наприклад, визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання заповідача, бажання призначити опіку над неповнолітнім, виконання дій, спрямованих на здійснення певної суспільно корисної мети тощо).

Згідно п. 8 глави 3 розділу ІІ Порядку, відомості про заповіти підлягають обов`язковій державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, установленому Положенням про Спадковий реєстр, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.07.2011 N 1810/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.07.2011 за N 831/19569.

Дослідивши спірний заповіт, судом встановлено, що він відповідає вимогам ЦК України та Порядку.

Спірний заповіт складений письмово, посвідчений нотаріусом та відомості про нього внесені до Спадкового реєстру за №1880.

Як вбачається зі змісту заповіту, пояснень третьої особи та показів свідка ОСОБА_12 , він на прохання ОСОБА_6 записаний за допомогою загальноприйнятих технічних засобів (друкованим способом) з ручним дописом фізичної особи, яка підписувала заповіт замість заповідача, а саме ОСОБА_11 .

Як встановлено в судовому засіданні з пояснень третьої особи та показів свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , а також як вбачається з тексту заповіту, його (заповіт) було підписано ОСОБА_11 за дорученням ОСОБА_6 , після прочитання його тексту особисто самим заповідачем та ОСОБА_11 ; причиною підписання заповіту ОСОБА_11 стала хвороба заповідача - інсульт, про що зазначено в тексті заповіту. Разом з тим, особа заповідача та його цивільна дієздатність нотаріусом була перевірена.

Крім того, третя особа та свідки в судовому засіданні показали, що ОСОБА_6 в момент складання заповіту не міг тримати в руці ручку та особисто підписатись в заповіті, оскільки його руки сильно тремтіли, що підтверджує факт наявності хвороби в заповідача.

Аргументи позивача про те, що необхідною умовою при посвідченні спірного заповіту, було залучення двох свідків, суд відхиляє, оскільки як встановлено з показів свідків, ОСОБА_6 особисто прочитав текст заповіту, а тому такої необхідності не було.

Також відхиляються доводи позивача про необхідність зазначення в заповіті прохання заповідача про те, що заповіт записано нотаріусом за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, оскільки зазначені норми законодавства цього не вимагають, в тому числі не є підставою для визнання заповіту недійсним.

Доводи позивача про те, що ОСОБА_6 в момент розпорядження майном не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними внаслідок свого психічного розладу здоров`я є безпідставними та не підтвердженими жодними доказами.

З метою встановлення психічного стану ОСОБА_6 на момент укладення заповіту, судом призначалась посмертна судово-психіатрична експертиза, яка експертом виконана не була, у зв`язку з ненаданням позивачем, за клопотанням якої така експертиза призначалась, всіх необхідних доказів, а саме відомостей про надання ОСОБА_6 амбулаторної психіатричної допомоги за місцем його проживання; відомостей про перебування ОСОБА_6 на наркологічному обліку за місцем його проживання; загальної медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_6 з поліклініки (амбулаторії) за місцем його проживання; архівної цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним, що розглядалась у 2018 році Ульяновським районним судом Кіровоградської області; матеріалів кримінального провадження та матеріалів перевірок з Благовіщенського відділення Гайворонського ВП ГУНП в Кіровоградській області за заявами ОСОБА_3 за 2017-2018 роки щодо обставин, прив`язаних із вчиненням оспорюваного заповіту; пояснень дільничного лікаря-терапевта, який надавав амбулаторну медичну допомогу ОСОБА_6 у листопаді 2017 року.

При розгляді клопотання експерта про надання зазначених вище доказів, представник позивача клопотань про витребування таких доказів від інших осіб не заявляв.

Враховуючи вимоги ст. 109 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позивач ухилилась від подання експерту всіх необхідних документів, у зв`язку з чим, провести експертизу, призначену за її клопотанням, було неможливо, а тому суд відмовляє у визнанні факту наявності психічного розладу здоров`я у ОСОБА_6 .

У зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку, що заповіт було складено за волею ОСОБА_6 , який мав цивільну дієздатність.

Також позивачем не доведено факт спільного проживання її з ОСОБА_6 з квітня 2014 року по 01.11.2017, оскільки не надано жодного доказу на підтвердження цих обставин справи, при цьому позовні вимоги відповідачем не визнаються.

Надані позивачем на підтвердження факту спільного проживання копії фотокарток, на яких зображені певні особи (а.с. 239-240 т. 1) не містять інформації, за якою можливо було б ідентифікувати осіб, які на них зображені, а тому, такі докази судом визнаються неналежними та недостатніми згідно ст.ст. 77 та 80 ЦПК України.

Звідси, згідно вимог ч. 1 ст. 225 ЦК України, позивач не наділена правом на оскарження заповіту, оскільки не являється особою, чиї цивільні права або інтереси можуть бути порушені, в тому числі - спадкоємцем після смерті ОСОБА_6 .

З наведених підстав, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову в задоволенні позову, судові витрати зі сплати позивачем судового збору при зверненні до суду в сумі 2114 грн. 40 коп., що підтверджується квитанціями ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 27.07.2018 (а.с. 1) та від 23.11.2018 (а.с. 83а), покладаються на позивача.

Підстави для допущення до негайного виконання судового рішення відсутні.

Заходи забезпечення позову, які вжиті в даній справі ухвалою Голованівського районного суду Кіровоградської області від 27.11.2018, у зв`язку з повною відмовою в задоволені позову, підлягають скасуванню на підставі ч. 9 ст. 158 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-4, 12-13, 76-89, 109, 141, 158, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Відмовити повністю в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Голованівського (Благовіщенського) районного нотаріального округу Веліховська Тетяна Станіславівна, про встановлення факту спільного проживання, визнання недійсним заповіту та скасування свідоцтва про право на спадщину.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2114 грн. 40 коп. покласти на позивача ОСОБА_3 .

Скасувати заходи забезпечення позову, які вжиті в даній справі ухвалою Голованівського районного суду Кіровоградської області від 27.11.2018.

Місце проживання позивача ОСОБА_3 : АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Місце проживання відповідача ОСОБА_4 : АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Місцезнаходження третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватного нотаріуса Голованівського (Благовіщенського) районного нотаріального округу Веліховської Тетяни Станіславівни: м. Благовіщенське Голованівського району Кіровоградська область, вул. Промислова, буд. №14, поштовий індекс 26400.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Голованівський районний суд Кіровоградської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення: 28 липня 2021 року.

Суддя Гарбуз О. С.