Справа №22-5348/09

Головуючий у 1 інстанції: Парамонов М.Л. Доповідач: Шебуєва В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2009 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва

в складі:        головуючого судді: Шебуєвої В.А.,

суддів: Касьяна О.П., Матвєєвої О.А. при секретарі: Гладун Х.А.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 квітня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради, ОСОБА_3 про зобов'язання вчинення дій, -

встановила:

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01 квітня 2009 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради, ОСОБА_3 про зобов'язання Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації зареєструвати ОСОБА_1 в державному земельному кадастрі як користувача земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 (Дарницький район); зупинити провадження процедури оформлення у власність ОСОБА_3 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1; передати проект рішення Київській міській раді про затвердження проекту відведення у власність ОСОБА_4 земельної ділянки за адресою: м. Київ, мікрорайон Бортничі, АДРЕСА_1 (Дарницький район); про визнання ОСОБА_3 неналежним суб'єктом права власності щодо земельної ділянки з адресою: АДРЕСА_1 (Дарницький район) та визнання ОСОБА_4 належним суб'єктом права власності щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (Дарницький район).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу. Просить скасувати рішення Дарницького районного суду м.Києва від 01 квітня 2009 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Посилається на неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній інстанції позивачка ОСОБА_1 та її представник підтримали апеляційну скаргу та просять її задовольнити.

Представники відповідачів Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації. Київської міської ради заперечують проти апеляційної скарги ОСОБА_1 та просять її відхилити, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, повідомлена належним чином про місце і час розгляду справи, а тому колегія суддів дійшла висновку про можливість слухання справи у її відсутність.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 28.03.2007 р. ОСОБА_1 звернулася до Київської міської ради з заявою про передачу їй безоплатно у приватну власність земельної ділянки площею 0,1 га для будівництва, експлуатації та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1.

За дорученням заступника Київського міського голови від 28 березня 2007 року заява ОСОБА_1 передана до Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації для підготовки погоджувальних документів на відведення земельної ділянки.

В ході виконання робіт по оформленню матеріалів відведення ОСОБА_1 земельної ділянки було встановлено, що на підставі заяви відповідачки ОСОБА_3 від 14.12.2004 p. TOB «НВП «Топос» розроблено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,07 га (кадастровий номер 8000000000:90:245:0029) для будівництва, експлуатації та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 - кадастрова справа № А -6926.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не довела, що спірна земельна ділянка була передана їй в користування відповідно до положень ЗК України. Спірна земельна ділянка відноситься до земель не наданих у власність чи користування, документи, що посвідчують право власності чи право постійного користування на неї у Головному управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації не зареєстровані.

Колегія суддів погоджується з правильністю висновків суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та доказам, які надані сторонами та досліджені в ході розгляду справи.

Позивачка ОСОБА_1 обґрунтовувала своє право користування спірною земельною ділянкою та відповідне похідне право на отримання її безоплатно у приватну власність для будівництва, експлуатації та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, посилаючись на те, що її сім'я протягом багатьох років добросовісно користувалась спірною земельною ділянкою.

При цьому позивачка посилалась на те. що у 1994 році її батьком ОСОБА_5 подавав до сільської ради заяву з проханням закріпити за ним земельну ділянку по  АДРЕСА_1,  а Харківська районна державна адміністрація 19 травня 1994 року, у зв'язку з поданою заявою, зверталась до голові ради громадського самоврядування з проханням розглянути це прохання. Відповідно до ст. 17 ЗК України, в редакції Закону України від 13.03 1992 року та який діяв до 01.01.2002 року, громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім'ї. Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність. Передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки для: ведення селянського (фермерського) господарства у розмірі згідно з статтею 52 цього Кодексу; ведення особистого підсобного господарства у розмірі згідно з статтею 56 цього Кодексу; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва у розмірах згідно із статтями 57 і 67 цього Кодексу. Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо). Ради народних депутатів розглядають у місячний строк зазначені заяви і матеріали та приймають відповідні рішення.

Позивачка ОСОБА_1 не заперечувала той факт, що компетентним органом місцевого самоврядування рішення про передачу у користування їй або її батьку спірної земельної ділянки не приймалось.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 118 ЗК України право на безоплатну приватизацію земельної ділянки може бути реалізовано громадянином, у законному користуванні якого вона перебуває.

Право на безоплатну приватизацію спірної земельної ділянки на підставі ст. 118 ЗК України у ОСОБА_1 не виникло, оскільки судом встановлено, що земельна ділянка зайнята позивачкою самовільно.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 щодо тривалого користування спірною земельною ділянкою із посиланням на покази свідків правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка зібраним доказам по справі, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 квітня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.