АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №11-412/09 Головуючий по 1 інстанції
Категорія ст. 286 ч. 2 РОТАЄНКО Д.С.
КК України Доповідач в апеляційній інстанції
СУХОДОЛЬСЬКИЙ М.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" липня 2009 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого СУХОДОЛЬСЬКОГО М.І.
суддів ЄВТУШЕНКА В.Г., ШВИДКОГО Д.М.
за участю прокурора СУБОТІНОЇ С.А.
засудженого ОСОБА_3
розглянувши кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_3 та потерпілої ОСОБА_5 на вирок Монастирищенського районного суду від 8 травня 2009 року, яким
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимий, -
визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України і йому призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_5 матеріальну школу в сумі 22420 гривень 00 коп.
Вирішена доля речових доказів.
Згідно вироку суду ОСОБА_3 засуджений за те, що 29 червня 2008 року біля 5 год. 00 хв. на 28 км. + 100 м автодороги Орадівка-Мошни, поблизу м. Монастирище Черкаської області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем НОМЕР_1, що належить ОСОБА_6, рухаючись в напрямку м. Монастирище, в порушення п. 2.1 Правил дорожнього руху України, де зазначено - «Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом, реєстраційний документ на транспортний засіб», п. 2.3 ПДР України - для забезпечення дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, п. 2.9 ПДР України, де зазначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння або перебувати під впливом наркотичних чи токсичних речовин, п. 12.3 ПДР України, де зазначено, що у разі виникнення перешкоди або небезпеки для руху, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, але ОСОБА_3 в порушення вказаних вимог закону керував автомобілем без свідоцтва на право керування транспортних засобів, без реєстраційних документів на автомобіль, в стані алкогольного сп'яніння, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху, при зміні дорожньої обстановки і виникненні небезпеки для руху не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, з"їхав на узбіччя, де здійснив наїзд на дерево. В результаті пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді розтрощення голови( відкритого роздроблення перелому кісток склепіння черепу розмозження головного мозку), травматичні розриви печінки з кровотечею в черевну порожнину(до 600 мл), переломи кісток носа, верхньої і нижньої щелеп, які згідно висновку експерта № 341/813 від 8.11.2008 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя, від яких він загинув на місці пригоди.
Порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_3 знаходиться в прямому причинному зв'язку з даною дорожньо-транспортною пригодою та наступивши ми наслідками.
На вирок суду адвокатом ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_3 подана апеляція, в якій він просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким застосувати вимоги ст. ст. 74, 75 КК України і звільнбити засудженого від відбування покарання, посилаючись на те, що судом допущено порушення права па захист засудженого. однак в чому це виразилось в апеляції не зазначив, також вказує, що судом не враховані пом'якшуючі обставини покарання, що привело до призначення несправедливого покарання внаслідок його суворості.
На апеляцію адвоката прокурором подано заперечення, в якому прокурор просить апеляцію адвоката залишити без задоволення, а вирок суду без змін, посилаючись на безпідставність доводів, оскільки суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшували та обтяжували покарання і призначив мінімальне покарання.
Потерпіла також подала апеляцію на вирок суду, в якій просить вирок суду скасувати і призначити йому покарання за сукупністю вироків та зобов'язати ОСОБА_3 виплатити матеріальну шкоду, посилаючись на те, що ОСОБА_3 вчинив ще і розбійний напад, за який засуджений до 5 років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку та не відшкодував завдану їм шкоду. При відшкодуванні шкоди потерпіла вказує, що відкличе свою апеляцію.
Прокурором подано заперечення на апеляцію потерпілої, в якому він просить апеляцію залишити без задоволення, а вирок суду без змін, посилаючись на те, що при розгляді справи суду не було відомо про засудження ОСОБА_3 за розбійний напад. Крім цього ОСОБА_3 не був засуджений за розбійний напад на момент вчинення ДТП. тому підстав для застосування вимог ст. 71 КК України немає, оскільки за законом такі вироки виконуються самостійно.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого в підтримку своєї апеляції і заперечує проти апеляції потерпілої, думку прокурора про залишення без задоволення апеляцій адвоката в інтересах засудженого та потерпілої, перевіривши та обговоривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція адвоката підлягає до задоволення, а потерпілої задоволенню не підлягає виходячи з наступних підстав.
Висновок суду щодо винності ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочині ґрунтується на зібраних в справі доказах, які перевірені і досліджені в судовому засіданні та їм дана вірна юридична оцінка.
Кваліфікація дій засудженого є правильною. Ні фактичні обставини справи, ні доведеність вини засудженого ніким із учасників процесу не оспорюється.
Потерпіла ОСОБА_5 поставила питання про скасування вироку суду 1 інстанції і призначення покарання за сукупністю вироків посилаючись на те. що ОСОБА_3 до цього був засуджений за розбійний напад.
Колегія суддів вважає, що вимоги потерпілої не підлягають до задоволення виходячи з наступного.
Встановлено, що ОСОБА_3 разом з іншими особами 18.02.2008 року вчинив розбійний напад і 23.03.2009 року був засуджений до 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 був звільнений від відбування покарання з випробуванням терміном на 3 роки.
До постановления вироку по першій справі. ОСОБА_3 вчинив злочин передбачений ст. 286 ч. 2 КК України, тобто 29.06.2008 року.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» - коли особа щодо якої було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановления вироку в першій справі, інший злочин, за який вона засуджена до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів повного складання призначених покарань або частини чи принципу поглинення не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.
Як свідчать матеріали справи і на це вказує сама потерпіла в своїй апеляції, що суду не було відомо про вчинення ОСОБА_3 іншого злочину і його засудження.
Вирок по 1 справі набрав законної сили і підлягає виконанню.
За таких обставин колегія суддів позбавлена права погіршувати становище засудженого, тому вимоги потерпілої слід залишити без задоволення.
Що стосується питання відшкодування збитків, то судом 1 інстанції дане питання вирішено і повне відшкодування шкоди провадиться шляхом виконання вироку після його вступу в законну силу. Дані обставини не можуть служити підставою для скасування вироку.
Призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, знаходиться в межах санкції Кримінального Кодексу і є достатнім для виправлення засудженого.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що при призначенні покарання суд не в повній мірі врахував пом'якшуючі обставини покарання і обставини, що істотно впливають на реальне відбування покарання засудженим.
Колегія суддів вважає за можливе застосувати до засудженого вимоги ст. 75 КК України виходячи з виключних обставин, що істотно впливають на реальне відбування покарання засудженим.
Суд 1 інстанції обміркував питання застосування вимог ст. 69 КК України і не знайшов до цього підстав, а питання застосування чи не застосування вимог ст. 75 КК України не обмірковував.
Так встановлено, що під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 також отримав значні тілесні ушкодження, йому ампутувати частину ноги і він став інвалідом П групи. На даний час він потребує термінової операції, яка в умовах ізоляції своєчасно і належним чином не може бути проведена.
Враховуючи те, що ОСОБА_3 вчинив зло чин з необережності, у вчиненому розкаюється, потребує стаціонарного лікування з хірургічним втручанням, частково відшкодував шкоду, потерпіла не наполягає на позбавленні його волі, тому слід звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням терміном на 3 роки.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 змінити із тримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши його із-під варти із зали суду.
В решті вирок суду залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 362, 366, 373 КПК України, колегія суддів.
УХВАЛИЛА:
Апеляцію потерпілої ОСОБА_5 залишити без задоволення. Апеляцію адвоката ОСОБА_4 задоволити.
Вирок Монастирищенського районного суду від 8 травня 2009 року щодо засудження ОСОБА_3 в частині призначеного покарання змінити. Призначене покарання пом'якшити.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням терміном на 3 роки.
Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи та з'являтися в ці органи для періодичної реєстрації.
Міру запобіжного заходу змінити із тримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши ОСОБА_3 із-під варти із зали суду.
В решті вирок суду залишити без змін.