ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2021 року м.Суми

Справа №578/1858/19

Номер провадження 22-ц/816/931/21

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Ткачук С. С.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Краснопільська районна державна адміністрація, управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 07 квітня 2021 року у складі судді Клименко А.Я., ухвалене в м. Суми,

в с т а н о в и в :

12 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав. Свої вимоги мотивувала тим, що з 26.11.2005 року по 2007 рік вона перебувала у шлюбі з відповідачем. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач не цікавиться життям доньки, не приймає участі у її вихованні, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, не цікавиться її здоров`ям, не надає коштів на утримання дитини. У зв`язку з цим, просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 07 квітня 2021 року позов задоволено.

Позбавлено ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи рішення про позбавлення батьківських прав, суд не врахував його пояснень, наданих у відзиві на позовну заяву, зокрема, що позивач перешкоджає йому у спілкуванні з дитиною, змінила місце проживання і не повідомила його, а також, що він бажає спілкуватися з донькою і йому не байдужа її доля, жодних попереджувальних заходів до нього не застосовувалось.

Вважає, що висновки Краснопільської районної державної адміністрації Сумської області та управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради не є належними доказами, не доводять обставини, які мають значення для справи і не є обов`язковими для суду. Посилається на недоведеність свідомого нехтування ним своїми обов`язками.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 з доводами відповідача не погодилась, вважає рішення законним, обгрунтованим та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_2 , який підтримав доводи апеляційної скарги, ОСОБА_1 , яка проти скарги заперечувала, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що з 26 листопада 2005 року по 09 лютого 2010 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб та копією свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с. 10-11).

Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком якої є відповідач по справі, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 9).

Заочним рішенням Краснопільського районного суду Сумської області від 14 вересня 2009 року по справі № 2-229/09 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі 300 грн щомісячно, до досягнення дитиною повноліття (а.с. 12).

Відповідач з 2009 року ухиляється від сплати аліментів на дитину, має заборгованість зі сплати аліментів, що підтверджується розрахунком державного виконавця (а.с. 13).

Відповідно до довідки КУ Сумська ЗОШ І-ІІІ ступенів № 8 від 04.12.2019 року за № 380 (а.с. 18) дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 навчається у вказаній школі, її батько, ОСОБА_2 , не спілкується з вчителями, не бере участь у батьківських зборах.

Відповідно до висновку, наданого Краснопільською районною державною адміністрацією від 29.11.2019 року за № 2222/02.21 (а.с. 24) з`ясовано, що дитина перебуває на вихованні та утриманні матері ОСОБА_1 . Батько дитини ОСОБА_2 проживає окремо, після розлучення зв`язку з дитиною не підтримує, фінансово не забезпечує, не цікавиться життям дитини та самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, має заборгованість зі сплати аліментів, а тому, вважають за доцільне позбавити батьківських прав батька ОСОБА_2 відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Управлінням «Служба у справах дітей» Сумської міської ради надано до суду висновок від 01.04.2021 року № 759/27.1-26 про можливість позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 . Відповідно до вказаного висновку спеціалістом управління «Служба у справах дітей» СМР проведено обстеження умов проживання неповнолітньої дитини за адресою: АДРЕСА_2 . Встановлено, що для дитини створено необхідні умови для проживання. Зі слів дитини, батька вона не бачила близько 8 років, як він виглядає не пам`ятає, зустрічатися з ним не хоче. Також у висновку зазначають, що дослідивши докази, покази сторін, матеріали справи, встановлено, що батько не приймав та не приймає участі у вихованні та розвитку дитини. Дитина втратила психоемоційний зв`язок по відношенню до ОСОБА_2 як до батька, та категорично не бажає його відновлювати. А тому, вважають за можливе позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини та керувався принципом найкращих інтересів дитини.

Проте, з таким висновком місцевого суду колегія суддів апеляційного суду погодитись не може, виходячи з наступного.

Сімейним Кодексом України, а саме ч.1 ст.150 передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний стан.

Згідно з п.2 ч.1 ст.164 СК України мати чи батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення вказаної норми дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до роз`яснень п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30 березня 2007 року ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Вирішуючи спір, суд не врахував всіх обставин справи, які є істотними при вирішенні питання про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.

Зокрема, прийшовши до висновку, що відповідач не приймає участі у житті дитини, суд дослідив лише доводи та аргументи позивача, не звернувши уваги та, не надавши оцінку доводам відповідача у відзиві на позов щодо особистих взаємин між сторонами як батьками дівчинки та їх вплив на можливість відповідача приймати участь у вихованні дитини.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказав, що з 2010 року позивач без його відома змінила місце проживання своє та доньки і стала перешкоджати у спілкуванні з донькою.

Такі доводи відповідача позивачем не спростовані, тому висновки суду про те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини є передчасними. Крім того, матеріалами справи підтверджується, що позивач дійсно змінила своє місце проживання.

Окрім того, задовольняючи позов, суд не врахував, що позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу на батьків.

Відповідно до роз`яснень п.15 вищевказаної постанови Пленуму Верхового Суду України позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Наявність заборгованості по сплаті аліментів сама по собі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав.

Згідно із ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Задовольняючи позов, суд безпідставно врахував висновок Краснопільської районної державної адміністрації Сумської області про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки цей висновок зроблений без спілкування з відповідачем та без врахування його позиції щодо участі у вихованні дитини.

Суду не надано доказів повідомлення ОСОБА_2 про час та місце проведення засідання комісії з питань захисту прав дитини Краснопільської районної державної адміністрації з питання доцільності позбавлення його батьківських прав.

Висновок управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав не підтверджує винної поведінки відповідача, яка б свідчила про ухилення від виконання батьківських обов`язків. Факт відсутності з його боку ініціативи на спілкування з дитиною не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Колегія суддів критично оцінює цей висновок, оскільки він мотивований прихильністю дочки до матері, що є цілком природнім, бо дитина проживає із мамою, її життя та побут на протязі тривалого часу з народження залежить саме від мами, а не від батька, який проживає окремо.

Факт прихильності дитини до одного з батьків не є підставою для позбавлення батьківських прав, передбаченою ст.164 СК України. При цьому колегія суддів враховує відсутність будь-яких доказів у справі щодо агресивної чи зухвалої поведінки відповідача у відношенні своєї доньки, яка б давала підстави Камілі негативно відноситися до батька.

Суд наведених обставин не взяв до уваги, що призвело до неправильного вирішення спору.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не грунтується на матеріалах справи та вимогах закону і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Згідно із ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вирішуючи спір в межах заявлених вимог, колегія суддів вважає, що позов не підлягає до задоволення з підстав його недоведеності. Зокрема, позивач не надала суду доказів на підтвердження винної поведінки відповідача щодо його ухилення від виконання батьківських обов`язків у відношенні неповнолітньої ОСОБА_3 та його свідомого нехтування цими обов`язками.

Окрім того, відмовляючи у позові колегія суддів керується наступним.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 не підлягають задоволенню.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п. п. 1-4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового судового рішення про відмову позивачу у задоволенні позову.

Оскільки позивач на підставі п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнена, сплачений ОСОБА_2 судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 1152, 60 грн відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. 367 - 369, п. 2 ч.1 ст. 374, п. п. 1- 4 ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381- 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 07 квітня 2021 року скасувати та ухвалити нове.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Краснопільська районна державна адміністрація, управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради про позбавлення батьківських прав.

Компенсувати ОСОБА_2 сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 1152 гривні 60 копійок за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - О.Ю. Кононенко

Судді : О.І. Собина

С.С. Ткачук