АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИСВА

№ справи 11-а-575/2009     Головуючий 1 інстанції-Шурига Т.Г.

Категорія - ст. 15, ст. 185 ч.2 КК України     Доповідач - Бачурін О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 квітня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді - Верховець Т.М.

суддів - Бачуріна О.В., Шальнєвої Т.П.

за участю прокурора - Карпука Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 4 грудня 2008 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Києва, українець, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, непрацюючий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 (п/б), раніше судимий: 05.11.1983 року Військовим трибуналом ВЧ 96539 Приморського краю за ст.ст. 260 «а», 243 «в», 40 КК РФ до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений по відбуттю строку покарання; 28.05.1990 року Дарницьким районним судом м. Києва за ст.ст.140 ч.2, 215-3 ч.1, 42 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; 05.04.1991 року Кіровським міським судом Донецької області за ст. 189, 43 КК України до З років 6 місяців 23 днів позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений 15.09.1994 року по відбуттю строку покарання; 23.04.1999 року Броварським районним судом Київської області за ст.81 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений 27.08.1999 року на підставі Закону України «Про амністію»; 11.08.2003 року Шевченківським районним судом м. Києва за ст.309 ч.1, 75, 76 КК України до 2 років позбавлення волі з випробуванням на 2 роки, згідно постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 13.07.2004 року випробувальний строк було відмінено та направлено для відбуття покарання на строк 2 роки, звільнений 19.10.2006 року по відбуттю строку покарання; 19.03.2008 року Дніпровським районним судом м. Києва за ст.395 КК України до 2 місяців арешту, звільнений 02.04.2008 року по відбуттю строку покарання, засуджений за ст.ст.15, 185 ч.2 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі.

Міра запобіжного заходу - тримання під вартою з 09.07.2008 року.

З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто 700 гривень в рахунок погашення матеріальної шкоди.

За вироком, ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що він 09.07.2008 року приблизно о 4 годині 00 хвилин, перебуваючи біля четвертого під'їзду будинку № 28 по бул. Верховної Ради в м. Києві, проник до салону автомобіля НОМЕР_1 з метою таємно повторно викрасти майно (бортовий комп'ютер, пульт від автомагнітоли тощо), яке належало громадянину ОСОБА_3, на загальну суму 1590 гривень, але був затриманий на місці вчинення злочину.

В апеляції засуджений ОСОБА_2, не оспорюючи фактичні обставини справи і кваліфікацію своїх дій, просить змінити вирок, пом'якшивши призначене судом першої інстанції покарання, посилаючись на його невідповідність ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, оскільки судом не в повній мірі було враховано його щире каяття і те що він скоїв злочин середньої тяжкості. Окрім того, апелянт заявив клопотання про звільнення його від покарання на підставі Закону України «Про амністію» від 26.12.2008 року, тому що він хворіє на туберкульоз та утримує неповнолітню дитини.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в апеляції, провівши судові дебати, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Фактичні обставини справи і винуватість засудженого ніким не оспорюються, його дії як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, кваліфіковані правильно. Вирок суду першої інстанції ґрунтується на перевірених і досліджених у судовому засіданні доказах.

Призначаючи покарання, суд не вийшов за межі санкції статті Кримінального кодексу України і дотримався вимог ст.65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу засудженого, характеристику, судимості, пом'якшуючу обставину - щире каяття.

Суд першої інстанції прийшов правильного висновку, що застосування менш суворого виду покарання буде недоцільним для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів, тому доводи апелянта щодо неправильного призначення покарання є необгрунтованими.

Також не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 про застосування до нього амністії, оскільки він має більше двох непогашених судимостей за вчинення тяжких злочинів і до нього застосовувалася амністія 27.08.1999 року.

Такий висновок колегії суддів відповідає п.п. «б», «е» ст.7 Закону України «Про амністію» від 26.12.2008 року відповідно до яких під амністію не підпадає особа, яка має дві і більше судимостей за вчинення тяжких умисних злочинів і до якої протягом 1998-2008 років застосовувалася амністія.

Виходячи із зазначеного, колегія суддів не вбачає підстав для пом'якшення покарання засудженому, а також для застосування до нього Закону України «Про амністію» від 26.12.2008 року і вважає за необхідне залишити вирок суду без змін, а апеляцію ОСОБА_1 без задоволення.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 4 грудня 2008 року щодо ОСОБА_1, залишити без зміни, а апеляцію засудженого ОСОБА_1 без задоволення.