УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м.КИЄВА

м. Київ-601, вул. Солом'янська, 2-а

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі: головуючого - судді Стрижко С.І., суддів: Скавроніка В. М., Кепкал Л.І., прокурора Жогана Р.А., захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянула 10 квітня 2009 року кримінальну справу за апеляцією прокурора, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Печерського районного суду м. Києва від 14.01.2009 року, якою кримінальну справу з обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 212, ч.3, 15, ч. 2, 191. ч. 5, 366, ч. 2, 358, ч.3 КК України направлено прокурору м. Києва для організації додаткового розслідування. Як вказано у постанові, згідно пред'явленого обвинувачення ОСОБА_3 при невстановлених слідством обставинах у 2005 році вступив у злочинну змову з невстановленими особами з метою заволодіння коштами державного бюджету, після цього при невстановлених обставинах ОСОБА_3 та невстановленими особами розроблено план та підготовлені документи, що свідчили про начебто господарську операцію з придбання ТОВ «Квім» у ПП «ТМ - Сервіс» компонентів сорбенту, подальший продаж ТОВ «Квім» відповідної речовини ТОВ «Аркор», а останнє - ПП «Делфітранс». В подальшому за невстановлених обставин обвинуваченим та невстановленими особами на території Інституту сорбції та проблем ендоекології НАН України було організовано видимість виготовлення сорбенту. Надалі за невстановлених обставин невстановленими особами було відкрито рахунок в АБ «Національні інвестиції» ПП «Делфітранс» та здійснено неодноразове перерахування коштів з метою створення видимості належних взаєморозрахунків між вказаними суб'єктами.

Далі за невстановлених обставин невстановленими особами складена податкова декларація ПП «Делфітранс» за березень 2005 року, де задекларована від'ємна частка суми ПДВ в розмірі

Справа 11-а- 645     Категорія - ст. 5 ст. 191 та ін. КК України

Гол-ий в суді 1-ї інст. Біло церківець О.А. Доповідач - суддя Скавронік В.М.

5000830 грн.,при невстановлених обставинах ця декларація була подана до ДПІ в Печерському районі м. Києва.

Також ОСОБА_3 у злочинній змові з невстановленими особами за невстановлених обставин склали та подали до ДПІ в Печерському районі м.Києва від імені ТОВ «Квім» податкові декларації за лютий та березень 2005 року з «нульовими» показниками, невстановлена особа підписала їх від імені директора Товариства - ОСОБА_5., окрім цього за невстановлених обставин до ДПІ подано декларацію за травень 2005 року та розрахунок про коригування сум податкового кредиту у бік завищення - 4 993 027,6 грн.

Таким чином, обвинувачуючи ОСОБА_3 у вчиненні низки злочинних дій за попередньою змовою в групі осіб, слідчий всупереч вимогам ст.22 КПК України не встановив ні обставин злочинних дій, ні можливих співучасників відповідних дій. Разом з тим, згідно ст.64 КПК України при провадженні досудового слідства підлягають доказуванню час, місце, спосіб та інші обставини злочину, а також винність обвинуваченого у вчиненні злочину.

Крім того суд в оскаржуваній постанові вказав на те, що в матеріалах справи міститься висновок експертизи, проведеної 21.12.2007 року відповідно до постанови слідчого Інститутом сорбції та проблем ендоекології НАН України, згідно якого надана речовина не є сорбентом. (т. 8 а. с. 205.)

Згідно акту відібрання експертних зразків речовини з одного з мішків відібрано 0,5 кг речовини чорного кольору, яка поміщена в поліетиленовий пакет теж чорного кольору ( т. 8, а. с. 163). Згідно показань свідка ОСОБА_6 для дослідження їй було надано 10 кг речовини в прозорому поліетиленовому мішку, з яких при дослідженні вонавикористала не менше 2 кг.

Окрім цього, згідно протоколу про відібрання зразків для експертного дослідження від 14.05.2007 року таке відібрання відбулось в приміщенні Києво - Святошинського ВПМ ДПА у Київській області (т. 8, а. с. 179) .

Постановою слідчого від 18.07.2008 року вказану речовину визнано речовим доказом у справі, вказано, що це сорбент, затриманий співробітниками податкової міліції 10.07.2006 року в складах ЗАТ «Макарівська сільгоспхімія». Разом з тим, згідно протоколу огляду місця події від 10.07.2006 року співробітниками податкової міліції оглянуто склад, де знаходились мішки з сипучою речовиною, яка затримана, однак з даних мішків нічого не вилучалось, товар передано на відповідальне зберігання до ЗАТ «Макарівська сільгоспхімія».

Таким чином, органом досудового слідства так і не було встановлено джерела походження речовини, наданої експерту, не надано оцінки з точки зору допустимості акту експертизи, покладеної в основу обвинувачення у справі.

Органом досудового слідства допущене грубе порушення вимог кримінально - процесуального закону при виділенні матеріалів справи в окреме провадження.

Допитаний в судовому засіданні свідок директор ТОВ «Квім» ОСОБА_5 заперечував свою причетність до виготовлення сорбенту за договором на створення ( передачу) науково - технічної продукції №60/2004 між Товариством та Інститутом сорбції та проблем ендоекології НАН України, а також виготовлення та підписання документів, пов'язаних з виготовленням та продажем сорбенту, однак згідно висновку судово - почеркознавчої експертизи документи від ТОВ «Квім» підписані саме ОСОБА_5, тобто фактично всі документи, на які вказує орган досудового слідства як на підроблені, підписані свідком у справі ( т.19, а.с.110). Разом з тим, процесуальне рішення стосовно ОСОБА_5 в порядку ст.97 КПК України органом досудового слідства не прийнято.

Допитана у даній справі як свідок директор ТОВ «Аркор» ОСОБА_7 свою причетність до вчинених діянь заперечила, однак фактично саме нею придбано сорбенту ТОВ «Квім», а потім продано ПП «Делфітранс».

Разом з тим, згідно обвинувачення ОСОБА_3 інкримінується замах на привласнення, розтрату чужого майна, заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, тобто спроба незаконного відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість. Службові особи ПП «Делфітранс» здійснили це на підставі податкової накладної №503180 від 18.03.2005 року, виданої ТОВ «Анкор», директор ОСОБА_7С.( т.8,а.с.114).

Таким чином, ОСОБА_3 інкримінують дії стосовно незаконного відшкодування ПДВ на підставі податкової накладної не ТОВ «Квім», а ТОВ «Анкор», однак процесуальне рішення стосовно ОСОБА_7 в порядку ст.97 КПК України органом досудового слідства не прийнято.

Окрім цього, згідно обвинувачення саме на території Інституту сорбції та проблем ендоекології НАН України за невстановлених обставин невстановленими учасниками злочинної групи була організована видимість виробництва біоактивного сорбенту, який в подальшому був переданий ТОВ «Квім». Згідно акту прийому -передачі від 15.03.2005 року саме працівники Інституту виготовили сорбент та передали його ТОВ «Квім», при цьому передано паспорт якості на вказану продукцію, які підписані директором Інституту ОСОБА_8 та завідуючим відділенням Інституту ОСОБА_9І.( т.1, а.с.176, т.1 а.с.169).

Зазначені особи та інші допитані працівники Інституту заперечили свою причетність до будь - яких злочинних дій, як і свою обізнаність про перебування на території Інституту яких - небудь осіб, які б організували та здійснили видимість виробництва сорбенту.

Дії, інкриміновані ОСОБА_3 щодо організації у співучасті на території Інституту сорбції та проблем ендоекології НАН України видимості виготовлення сорбенту, неможливі без причетності працівників Інституту.

Відсутність прийнятого слідчим процесуального рішення стосовно зазначених осіб в порядку ст.97 КПК України є способом формування однобічного встановлення обставин справи, обвинувального ухилу розслідування щодо лише однієї особи, та не має на меті встановлення істини у справі.

Зазначені обставини унеможливлюють окреме провадження справи стосовно ОСОБА_3 та вказаних осіб та постановления вироку по справі.

Згідно показань ОСОБА_10 установчі та інші документи ТОВ «Квім» він передав іншій особі - ОСОБА_11, однак під час досудового слідства всупереч вимогам ст.22 КПК України вказана особа не встановлювалась та не допитувалась.

Разом з тим, слідчий не вжив належних дій, щоб встановити інших осіб, співучасників підсудного, не зміг становити час та місце вступу їх в злочинну змову, а також інші фактичні обставини дій кожного з них. З урахуванням цього, обвинувачення не можна вважати конкретним за своїм змістом.

Неповнота та неправильність досудового слідства призвела до порушення слідчим ст. ст. 130, 132 КПК України щодо належного обґрунтування та конкретності постанови про притягнення ОСОБА_3 в якості обвинуваченого.

Зміст пред'явленого обвинувачення не дає можливість з'ясувати, у вчиненні конкретно яких дій обвинувачується ОСОБА_3 та обставини, при яких вчиненого кримінально карані діяння та у співучасті з якими особами.

Неконкретність пред'явленого обвинувачення, пред'явленного в порушенням вимог ст. ст. 132,142, 223 КПК України, істотно порушує його право на захист, оскільки обвинувачений має знати в чому конкретно його звинувачують та захищатися від цього звинувачення.

Таким чином, ОСОБА_3 фактично пред'явлене неконкретне обвинувачення, зокрема, у вчиненні злочинів при невстановлених обставинах у складі злочинної групи з невстановленими особами, що перешкоджає реалізації права на захист.

З урахуванням зазначених вимог законодавства орган досудового слідства в рамках даної кримінальної справи зобов'язаний був належним чином перевірити версію обвинуваченого щодо його невинності, встановити фактичні обставини діянь ОСОБА_3, ступінь його участі у інкримінованих діяннях, прийняти законне рішення стосовно наявності ознак того, чи іншого злочину або відсутності відповідних ознак в діях певних осіб, за необхідності пред'явити конкретне за змістом обвинувачення, яке б надало можливість реалізувати обвинуваченому право на захист.

Під час додаткового розслідування необхідно провести слідчі та інші дії, спрямовані на встановлення всіх обставин справи, з'ясувати обставини, що як викривають обвинуваченого у вчиненні злочину, так і виправдовують його, згідно вимог закону про допустимість та достатність доказів прийняти рішення по справі.

Для цього, зокрема, необхідно:

•   -     провести слідчі та оперативно - розшукові дії, спрямовані на встановлення фактичних обставин справи, вжити належних дій до встановлення співучасників злочинів, згідно ст. 26 КПК України об'єднати виділені матеріали з даною справою в одне провадження, оцінити докази у відповідності до вимог ст. 67 КПК України та прийняти рішення за ст. 97 КПК України стосовно інших осіб, за необхідності пред'явити конкретне обвинувачення, яке б дало змогу захищатись від нього обвинуваченому;

•   -     провести оперативно - розшукові заходи з метою з'ясування обставин відібрання зразків сорбенту для проведення експертизи, встановивши та допитавши осіб, присутніх при огляді 10.07.2006 року речовини на складі ЗАТ«Макарівська сільгоспхімія», інших осіб, які б вказали б на джерело походження речовини, наданої експерту на дослідження;

- провести оперативно розшукові заходи по встановленню місцезнаходження вказаної речовини, яка була вироблена в Інституті на замовлення ТОВ «Квім», здійснити виїмку зразків відповідно до вимог кримінально - процесуального Закону, з дотриманням вимог КПК України призначити та провести фізико - хімічну експертизу на предмет належності до сорбенту;

•   -     провести оперативно - розшукові заходи, встановити місцезнаходження особи на прізвище ОСОБА_11 та допитати його;

•   -     прийняти законне рішення по справі на підставі достатніх, допустимих та об'єктивних доказів, усунувши припущення з формулювання обвинувачення, належним чином перевірити версію ОСОБА_3 щодо до його невинності в інкримінованих діяннях.

Повертаючи справу на досудове розслідування суд в постанові вказав на те, що в судовому засіданні він позбавлений можливості з дотримання процесуальної природи судового розгляду усунути вказані порушення вимог закону, об'єднати справу, належним чином провести збирання доказів, зокрема, виїмку, навіть на підставі положень ст. 315-1 КПК України (надання судових доручень), оскільки такі доручення можуть бути надані лише з метою уточнення та перевірки вже здобутих доказів, окрім цього органом досудового слідства допущено істотні порушення вимог КПК України в частині неправильного виділення справи та порушення права обвинуваченого на захист, що тягне за собою скасування судового рішення по суті справи.

В апеляції та доповненнях до неї прокурор просить постанову суду скасувати як необгрунтовану і незаконну, справу направити до Печерського районного суду м. Києва на новий судовий розгляд в іншому складі суду вказавши на те, що органом досудового слідства в порядку ст. 97 КПК України щодо службових осіб Інституту сорбції та проблем ендоекології НАН України, попереднього директора ТОВ «Квім» ОСОБА_5, директора ТОВ «Аркор» ОСОБА_7, директора ПП «Делфітранс» ОСОБА_12 порушені кримінальні справи, їм пред'явлено відповідне обвинувачення і вони (останні троє) оголошені в розшук, тому прокурор не вбачає порушень вимог ст. 26 КПК України при виділенні щодо них матеріалів в окреме провадження з вказаних об'єктивних підстав.

Що стосується решти питань, викладених у постанові, то суд вправі і зобов'язаний був вирішити в судовому засіданні, у т. ч. шляхом надання окремих доручень згідно вимог ст.315-1 КПК України, виклику та допиту свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_18, які не з'явились в судове засідання.

Втім, суд, допустивши неповноту та однобічність судового слідства, передчасно, на думку прокурора, направив кримінальну справу на додаткове розслідування, що суттєво вплинуло на об єктивність його рішення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію, обвинуваченого та його захисників, які заперечували проти апеляції та просили колегію суддів залишити постанову суду першої інстанції без зміни, перевіривши матеріалами справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляції, скасування постанови суду та направлення кримінальної справи на новий судовий розгляд в тому ж складі суду з наступних підстав.

Згідно із статтями 281 та 368 КПК України, однобічним або неповним визнається досудове і судове слідство в суді першої інстанції, коли залишилися недослідженими такі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи, а повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти та неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував ці вимоги кримінально-процесуального закону, що потягло за собою постановления незаконного і необгрунтованого рішення у справі.

Так, однією з підстав направлення кримінальної справи на додаткове розслідування суд першої інстанції визнав відсутність у справі рішення органу досудового слідства в порядку ст. 97 КК України щодо співробітників Інституту сорбції та проблем ендоекології НАН України,, оскільки ОСОБА_3 інкриміновані дії з організації у співучасті з невстановленими особами видимості виготовлення сорбенту саме на території даного Інституту і розгляд справи без постановления вказаного рішення органу досудового слідства є на думку суду неможливим.

Разом з доповненнями до апеляції прокурором додана низка завірених копій процесуальних документів, постановлених органом досудового слідства, серед яких є копія постанови слідчого з ОВС СВПМ ДПА у м. Києві Горбатюка О.В. від 19 січня 2009 року, винесеної ним в межах розслідування кримінальної справи № 70-00450 щодо колишнього директора ПП «Делфітранс» ОСОБА_12, про відмову в порушені кримінальної справи щодо службових осіб Інституту сорбції та проблем ендоекології НАН України за відсутністю в їх діях ознак складів злочинів, передбачених статтями 212 та 191 КК України (т. 21, а. с.282-289).

Проте, суд першої інстанції вказану обставину в судовому засіданні не з'ясував, наявність даного процесуального рішення належним чином не встановив, слідчого з цього приводу не допитав, що і призвело до помилкових висновків з цього приводу, а відтак - і до постановления незаконного рішення.

З цих же підстав не відповідає дійсності рішення суду першої інстанції і в частині направлення кримінальної справи на додаткове розслідування з причини не прийняття слідчим рішення в порядку ст. 97 КПК України щодо колишнього директора ТОВ «Квім» ОСОБА_5, оскільки іншою постановою слідчого з ОВС СВПМ ДПА у м. Києві Горбатюка О.В. від 19 січня 2009 року, винесеної ним в межах розслідування кримінальної справи № 70-00450 стосовно ОСОБА_5 також відмовлено в порушенні кримінальної справи за відсутністю в його діях ознак складів злочинів, передбачених статтями 212 та 191 КК України (т. 21, а. с. 277-281).

Не знайшли свого підтвердження доводи суду про те, що органом досудового слідства не постановлене рішення в порядку ст. 97 КПК України щодо ОСОБА_7 - колишнього директора ТОВ «Аркор».

Як вбачається з постанови старшого слідчого з ОВС СВПМ ДПА у м. Києві Горбатюка О.В. від 21 липня 2008 року за фактом замаху на заволодіння чужим майном службовими особами ТОВ «Аркор» (як випливає із змісту постанови - у т. ч. директором ОСОБА_7.) порушено кримінальну справу за ознаками складу злочинів, передбачених ч. ч. 1 і 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч.3 ст. 212, ч. 1 ст. 358 КК України (т. 1, а, с. 31-36, т. 21, а. с.240-245).

Постановою цього ж слідчого від 22 липня 2008 року з кримінальної справи з обвинувачення ОСОБА_3 виділені в окреме провадження матеріали кримінальної справи щодо ОСОБА_12, а також невстановлених службових осіб ТОВ «Аркор» (за обставинами справи - у т. ч. і колишнього директора ОСОБА_7.) (т. 1. а. с. 37-46, т. 21, а. с. 252-261).

Постановою старшого слідчого з ОВС СВПМ ДПА у м. Києві Горбатюка О.В. від 23 липня 2008 року ОСОБА_12 у зв'язку з його ухиленням від слідства оголошено в розшук (т. 21, а. с. 262-270).

Таким чином, питання про притягнення директора ТОВ «Аркор» до кримінальної відповідальності має бути вирішене в межах кримінальної справи з обвинувачення ОСОБА_12 за ч. ч. 1 і 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч.3 ст. 212, ч. 1 ст. 358 КК України.

Не знайшов підтвердження і довід суду про те, що органом досудового слідства не встановлено та не допитано як свідка ОСОБА_11, якому колишній директор ТОВ «Квім» ОСОБА_5 передав установчі та інші документи Товариства.

Як свідчить надана прокурором разом з доповненнями до апеляції копія протоколу допиту свідка ОСОБА_11 від 12 січня 2009 року його допитано про вказані обставини слідчим СВ ПМ ДПА України у Волинській області за місцем його проживання (т. 21, а. с. 272-276).

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав вважати, що органом досудового слідства під час виділення матеріалів кримінальної справи щодо ОСОБА_12 та інших невстановлених осіб порушені вимоги статті 26 КПК України, оскільки з урахуванням обставин, пов'язаних з розшуком останнього, тривалим терміном перебування обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою та вимогами статті 6 Європейської Конвенції з прав людини, 1950 року про розумні строки судового розгляду справ та про неупередженість суду, а також виходячи зі змісту частини другої статті 26 КПК України окреме розслідування та судовий розгляд кримінальних справ щодо ОСОБА_3 і ОСОБА_12 та інших осіб можливий і це не відіб'ється негативно на всебічності, повноті і об'єктивності дослідження і вирішення даних кримінальних справ.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо неконкретності пред'явленого ОСОБА_3 обвинувачення без врахування викладених вище обставин та постановлених органом досудового слідства вказаних рішень в порядку ст. 97 КПК України щодо ОСОБА_5, ОСОБА_7, службових осіб Інституту сорбції та проблем ендоекології НАН України та ОСОБА_12 є необгрунтованим, оскільки з пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення містить у собі фактичні дані, які відповідно до статті 64 КПК України вказують на подію злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), винність його у вчиненні інкримінованих злочинів та мотиви їх вчинення, інші обставини.

Зокрема, як в постанові про пред'явлення ОСОБА_3 обвинувачення за ст. ст. 212, ч.3, 15, ч. 2, 191, ч. 5, 366, ч. 2, 358, ч.3 КК України, так і в обвинувальному висновку орган досудового слідства зазначив, що обвинувачений вчинив злочини, передбачені ст. ст. 212, ч.3, 15, ч. 2, 191 КК України «за попередньою змовою групою осіб з невстановленими особами», оскільки щодо цих осіб не постановлено вироків та рішень про закриття щодо них кримінальних справ з нереабілітуючих підстав.

Визнавши необгрунтованими доводи суду першої інстанції щодо неконкретності пред'явленого ОСОБА_3 обвинувачення, колегія суддів не вбачає будь-яких порушень в зв'язку з цим права обвинуваченого на захист, як про це йдеться в постанові суду.

Колегія суддів також вважає, що решта вказаних у постанові суду питань, як то: встановлення джерела походження речовини, наданої експерту, надання оцінки з точки зору допустимості акту експертизи, покладеної в основу обвинувачення у справі призначення додаткових експертиз, виїмка для цього та надання експертам додаткових матеріалів (зразків сорбенту та інших речовин), встановлення та допит осіб, які були присутні при огляді 10.07.2006 року речовини на складі ЗАТ «Макарівська сільгоспхімія» тощо, можуть і мають бути виконані судом першої інстанції в судовому засіданні, у т. ч. і шляхом надання окремих доручень органу досудового слідства в порядку ст. 315-1 КПК України.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновками суду про допущену у справі неповноту та однобічність, а відтак - про необхідність проведення додаткових оперативно-розшукових та слідчих дій «для встановлення фактичних обставин справи...».

Відповідно до вимог статті 22 КПК України суд також зобов'язаний вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, перевірити та дослідити наявні у справі докази, згідно із ст. 67 КПК України дати їм належну оцінку та ґрунтуючись на них постановити законне і обґрунтоване рішення.

Крім того, статтею 275 КПК України встановлені межі судового розгляду, за якими розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення, з дотриманням при необхідності вимог статей 276, 277, 278 КПК України.

Зокрема, згідно із статтею 278 КПК України суддя, встановивши під час судового слідства, що злочин вчинила будь-яка з осіб, не притягнутих до кримінальної відповідальності, за клопотанням прокурора, потерпілого або його представника виносить мотивовану постанову, якою про вчинення цього злочину повідомляє прокурора або направляє все провадження в справі для проведення досудового слідства чи дізнання.

Як встановлено, клопотання про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування прокурор, що брав участь у розгляді справи, не заявляв, а суд на свій розсуд постановив дане рішення за клопотанням захисника ОСОБА_2, яке підтримане захисником ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_3

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції повинна бути задоволена, а постанова Печерського районного суду м. Києва від 14.01.2009 року про направлення кримінальної справи з обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 212, ч.3, 15, ч. 2, 191. ч. 5, 366, ч. 2, 358, ч.3 КК України прокурору м. Києва для організації додаткового розслідування підлягає скасуванню.

Враховуючи, що судом при постановленні даного рішення не була дана оцінка доказів та не вказувалось, зокрема, про перевагу одних доказів у справі перед іншими, колегія суддів вважає за необхідне вказати про новий судовий розгляд справи саме в тому ж складі суду.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляцію прокурора, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 14.01.2009 року, якою кримінальну справу з обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 212, ч.3, 15, ч. 2, 191. ч. 5, 366, ч. 2, 358, ч.3 КК України направлено прокурору м. Києва для організації додаткового розслідування, скасувати.

Кримінальну справу направити в Печерський районний суд м. Києва на новий судовий розгляд в тому ж складі суду.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 залишити без зміни - тримання під вартою в Київському СІЗО № 13 Державного Департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області.