УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

м. Київ-601, вул. Солом'янська, 2-а

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2009 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ

Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого - судді Григор'євої І.В.,

суддів: Скавроніка В. М., Кепкал Л.І.,

прокурора Карпука Ю.А.,

засудженого ОСОБА_1,

розглянула кримінальну справу за апеляцією   прокурора, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 03.12.2008 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Теплогорська, Стахановського району, Луганської області, громадянин України, українець, освіта середньо-спеціальна, не військово зобов'язаний, одружений, працівник складу фірми «Віланд», який зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1, не судимий,

визнаний винним і засуджений   за ч. 1 ст. 186 КК України до позбавлення волі на строк два роки.

На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням, іспитовим строком два роки    та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Як вказано у вироку, ОСОБА_2, 10.07.2008 року, приблизно о 1 год. 30 хв., біля автобусної зупинки «Автомагазин» на вул. Радужній № 21 в м. Києві, відкрито викрав чуже майно потерпілих: ОСОБА_3 - на суму 150 грн.; ОСОБА_4 - на суму 140 грн., а всього на суму 390 грн.

В апеляції прокурор, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок суду скасувати в частині призначення покарання в зв'язку з невідповідністю призначеного ОСОБА_1, покарання ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та його особі внаслідок м'якості,

Справа №11-а-355     Категорія - ч. 1 ст. 186 КК України

Головуючий в суді першої інстанції Шурина Т.Г.     Доповідач Скавронік В.М.

неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, постановити новий вирок, визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України та засудити до позбавлення волі на строк три роки.

Не оспорюючи доведеності вини засудженого та кваліфікації його дій прокурор в обґрунтування апеляційних вимог вказав на те, що вчинений засудженим злочин відноситься до злочинів середньої тяжкості, а тому визнання ним вини та щире каяття не може бути підставою для звільнення його від відбування покарання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора Карпука Ю.А., що підтримав апеляцію, засудженого ОСОБА_1, який проти апеляції заперечував, провівши судові дебати, надавши останнє слово засудженому, перевіривши матеріалами справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів не вбачає будь-яких законних підстав для задоволення апеляції, скасування вироку та постановления нового вироку з наступних підстав.

Вина засудженого в інкримінованому злочині повністю доведена судом першої інстанції та підтверджується викладеними у вироку доказами в їх сукупності, кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж) є правильною і вказане ніким з учасників судового розгляду не оспорюється.

Покарання ОСОБА_1 призначене у відповідності з вимогами ст. 65 КК України.

Колегія суддів вважає, що при призначенні ОСОБА_1 покарання суд першої інстанції в повній мірі врахував як ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, так і його особу. При цьому суд обгрунтовано врахував те, що він раніше не судимий, щиро кається у вчиненому, визнавши вказане як обставину, що у відповідності до ст. 66 КК України пом'якшує покарання, та за відсутності обставин, що його обтяжують, дійшов правильного висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства шляхом застосування до нього ст. 75 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Як пояснив ОСОБА_1 апеляційному суду, викрадене ним було зразу ж після його затримання повернуто потерпілим, він в даний час проживає разом з матір'ю в м. Теплогорську Луганської області, працює у приватного підприємця будівельником за місцем проживання і ніколи більше не вчинить злочинів.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав до задоволення апеляції прокурора і не погоджується з його доводами про те, що звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням не є достатнім для його виправлення та запобігання вчинення ним нових злочинів.

Навпаки, на думку колегії суддів саме шляхом звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням та покладення на нього вказаних у вироку обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, буде забезпечено досягнення мети покарання, визначеної у ст. 50 КК України, та повернення ОСОБА_1 до повноцінного суспільного життя, оскільки покарання має бути не лише карою за вчинене, а й засобом виправлення засудженого і попередження вчинення нових злочинів як ним, так і іншими особами.

Крім того, правильно визначившись щодо суми викраденого у потерпілих належного їм майна, суд першої інстанції допустив технічну помилку при підрахуванні загальної його суми, вказавши у вироку замість 290 грн. 390 грн.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне, не змінюючи вирок, запропонувати суду першої інстанції в передбаченому ст. ст. 409 і 411 КПК України порядку уточнити вирок в даній частині.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляцію прокурора, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 03.12.2008 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Запропонувати суду першої інстанції в передбаченому ст. ст. 409 і 411 КПК України порядку уточнити даний вирок щодо ОСОБА_1 в частині обчислення загальної суми відкритого викрадення ним чужого майна, що належить потерпілим Петровій Ж.А. та Павлєску С.Л.