Справа № 350/784/20

Провадження № 1-кп/350/47/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2021 року                                                                селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Максиміва І.В.,

з участю секретаря судових засідань Видойник І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні об`єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 травня 2019 року за № 12019090220000150, про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 286, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Мкйковського Р.Р.,

представника потерпілого ОСОБА_2 адвоката Гутник П.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого Керницького В.М.,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 286, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України.

В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

В обґрунтування клопотання прокурор покликається на те, що розгляд кримінального провадження триває, і на даний час зберігаються ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні нетяжкого, тяжкого та особливо тяжкого злочинів, за вчинення яких йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років, при цьому кримінальні правопорушення були вчинені за обставин, що обтяжують покарання, а саме у стані алкогольного сп`яніння, і з огляду на тяжкість та неминучість покарання за вчинені кримінальні правопорушення, ОСОБА_1 може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, який ще не допитаний судом, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інші кримінальні правопорушення.

На думку прокурора інші запобіжні заходи є недостатніми для запобігання вказаним ризикам та не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження, а тому прокурор просить продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Потерпіла ОСОБА_3 та її представник Бандура В.О. в судове засідання не з`явилися, однак від потерпілої ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд кримінального провадження за її відсутності.

Представник потерпілого ОСОБА_2 адвокат Гутник П.М. підтримала клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Керницький В.М. заперечили проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Розглянувши клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, заслухавши думку інших учасників судового засідання, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 331 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

За змістом ст.ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Згідно реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 28 липня 2020 року обвинуваченому  ОСОБА_1  обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, який в подальшому продовжено ухвалою цього ж суду від 18 вересня 2020 року. Останній раз, ухвалою Рожнятівського районного суду від 09 червня 2021 строк тримання під вартою обвинуваченого продовжено до 07 серпня 2021 року включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою; зокрема, при продовженні строку тримання під вартою суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин справи.

В рішенні ЄСПЛ у справі «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року зазначено, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Так, Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину, переховування від суду, вчинення іншого правопорушення.

Як вбачається з обвинувальних актів, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні нетяжкого, тяжкого та особливого тяжкого злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Окрім тяжкості покарання, суд враховує наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: розгляд кримінального провадження по суті триває, однак потерпілий ще не допитаний, обвинувачений показань ще не давав, матеріали кримінального провадження не досліджені, а відтак існують ризики перешкоджання встановлення істини у справі шляхом незаконного впливу на потерпілого з метою надання показань вигідних для обвинуваченого; можливість обвинуваченого переховуватись від суду враховуючи суворість та неминучість покарання за інкриміновані обвинуваченому кримінальні правопорушення; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином з метою уникнення від кримінальної відповідальності, вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки обвинувачений раніше притягався до кримінальної відповідальності.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність зазначених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, стороною захисту не надано.

Враховуючи вищевказані ризики, а також те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень проти життя та здоров`я особи, а також громадської безпеки, які відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжкого та тяжкого злочинів,яким спричинено ушкодження здоров`я потерпілих, а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для визначення розміру застави.

Керуючись ст.ст. 176-178, 197, 331 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю селища Перегінське Рожнятівського району Івано-Франківської області запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів - до 26 вересня 2021 року включно.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору, та направити начальнику ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань № 12».

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду через Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області протягом семи діб після її оголошення, а особами, які перебувають під вартою - в той же строк після отримання копії ухвали.

Суддя                                                                Максимів І.В.