Справа № 22-1667/2009 Суддя 1-ої інстанції: Добровольський В.В.

Категорія : 51 Доповідач:Вавшко B.C.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

3 липня 2009 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого: Вавшка B.C., Суддів : Іващука В.А., Чорного В.І., При секретарі: Ставнійчук С.В. розглянувши   у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду Вінницької області в  м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ВАТ «Вінницягаз» на рішення Мурованокуриловецького   районного суду Вінницької області від 19 травня 2009 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ВАТ «Вінницягаз» про поновлення на роботі,  стягнення заробітної плати за час вимушеного  прогулу та моральної шкоди, -

встановила:

Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 19 травня 2009 року позов ОСОБА_2 до ВАТ«Вінницягаз» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди було задоволено частково. Вирішено поновити ОСОБА_2 на посаді сторожа Мурованокуриловецької дільниці Могилів-Подільського УГГ ВАТ «Вінницягаз» з 10.11.2008 року. Стягнуто з ВАТ «Вінницягаз» на користь ОСОБА_2 заробітну плату за вимушений прогул в сумі 5349 грн.39 коп. та на користь держави 53, 49 грн. судового збору і 37, 50 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати допущено до негайного виконання.

На таке рішення ВАТ«Вінницягаз» подало апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування рішення районного суду, як такого що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а позовні вимоги ОСОБА_2 просить залишити без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували в трудових правовідносинах і позивач працював на різних посадах. З 01.07.1993 року ОСОБА_2 працював на посаді сторожа Мурованокуриловецького УГГ ВАТ «Вінницягаз», що підтверджено записом в трудовій книжці. Наказом № 1117-К від 03.11.08 року позивача було звільнено у відповідності до п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату працівників.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що звільнення позивача відбулося з порушенням трудового законодавства : ОСОБА_2 не було запропоновано іншої роботи, не дотримані вимоги ст..42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі, звільнення відбулося без згоди профспілкової організації.

Колегія суддів, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Відповідно частинам ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, яке ухвалено на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджені тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_2 з 01.07.1993 року в порядку переведення працював на посаді сторожа Мурованокуриловецького УГГ ВАТ «Вінницягаз».

На підставі наказу №316 від 05.09.2008 року голови правління ВАТ «Вінницягаз» «Про внесення змін до штатного розкладу та скорочення чисельності працівників Мурованокуриловецького УГГ ВАТ «Вінницягаз» з 10.11.2008 року підлягали скорочення посади працівників зазначеного УГГ, в тому числі 3, 2 посади «сторож».

Наказом №1117-к від 03.11.2008 року по ВАТ «Вінницягаз» ОСОБА_2 звільнено з роботи по п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату працівників з 10.11.2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи, Голова правління ВАТ «Вінницягаз» звернувся до голови об'єднаної профспілкової організації про надання згоди на розірвання трудового договору за п. 1 ст.40 КЗпП України з працівниками Мурованокуриловецького УГГ, в тому числі з позивачем. Однак об'єднанням профспілкової організації ВАТ «Вінницягаз» в задоволенні даного звернення було відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, що адміністрація відповідача в порушення ч.1 ст. 43 та ст..492 КЗпП України розірвала трудовий договір з ОСОБА_2 без згоди первинної профспілкової організації.

Також, відповідно до ст. 40 та ст. 42 КЗпП України допускається звільнення працівника у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці лише при неможливості переведення робітника з його згоди на іншу роботу, і за відсутності у звільненого переважного права перед іншими працівниками на залишення на роботі.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Аналізуючи зазначені норми Закону та положення постанови Пленуму Верховного Суду України, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем в порушення ст. 492 КЗпП України не запропоновано позивачу іншу вакантну посаду.

Колегією суддів встановлено, що фактично скорочення чисельності посад «сторож» у відповідача не відбулося, оскільки після реорганізації Муровано-Куриловецького УГГ в дільницю Могилів-Подільського УГГ лише змінилось їх підпорядкування .

Виходячи з викладеного колегія суддів приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_2 за ініціативою адміністрації проведене з порушенням встановленого порядку та вимог діючого законодавства щодо забезпечення зайнятості вивільнюваних працівників, чим порушено його трудові права і він підлягав поновленню на роботі.

У зв'язку з поновленням на роботі суд відповідно до ч. 2 ст. 225 КЗпП України правомірно стягнув на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Разом з тим, колегія вважає обґрунтованим доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції безпідставно поновлено ОСОБА_2 на посаді сторожа саме Мурованокуриловецької дільниці Могилів-Подільського УГГ ВАТ «Вінницягаз».

Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, що розглядає трудовий спір.

За таких обставин, ОСОБА_2 підлягав поновленню на роботі сторожа Мурованокуриловецького УГГ ВАТ «Вінницягаз». Тому рішення в цій частині підлягає зміні відповідно до п.4 ч.1  ст.309 ЦПК України,  оскільки правильно встановивши обставини, суд не застосував закон, який підлягав застосуванню.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1, 11, 15, 307, 309, 313-316, 367 ЦПК України, колегія суддів , -

вирішила:

Апеляційну скаргу ВАТ «Вінницягаз» задовольнити частково.

Рішення Муровано-Куриловецького районного суду Вінницької області від 19 травня 2009 року змінити.

Поновити ОСОБА_2 на посаді сторожа Муровано-Куриловецького Управління Газового господарства ВАТ «Вінницягаз» з 10 листопада 2008 року.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набуває законної сили з моменту його проголошення.

На рішення може бути подана касаційна скарга протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили до Верховного Суду України