Справа №22-7114/09
Головуючий у І інстанції - Шереметьева Л.А.
Доповідач - Качан В.Я.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Качана В.Я.
суддів Побірченко Т.І. Білич І.М.
при секретарі Сирбул О.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_1, яка діє в інтересах Державного комітету України із земельних ресурсів та третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3 та апеляційну скаргу ОСОБА_4, який діє в інтересах Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 05 червня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Державного комітету України із земельних ресурсів, Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_2 про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
встановила:
В лютому 2009 року позивач звернувся до суду з позовом і просив скасувати наказ Державного комітету України із земельних ресурсів № 35-КТ від 26.01.2009 року про звільнення його з посади Генерального директора ДП «Центр державного земельного кадастру», поновити його на даній посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Свої вимоги мотивував тим, що 22.07.2008 року між ним та відповідачем -Державним комітетом України із земельних ресурсів був укладений контракт, відповідно до якого він був призначений на посаду Генерального директора ДП «Центр державного земельного кадастру».
В цей же день Держкомземом був виданий наказ № 131-кт про призначення його на дану посаду відповідно до укладеного контракту.
З 24.11.2008 року по 02.01.2009 року та 13.01.2009 року по 24.01.2009 року він перебував на лікарняному.
В зв'язку з погіршенням стану здоров'я на протязі 26.01.2009-27.01.2009р.р.; перебував на лікарняному, виданому Державним закладом «Клінічна поліклініка №1» Державного управління справами, після чого продовжує хворіти.
Пізно ввечері 26.01.2009 року йому зателефонували додому і повідомили, що на вечірній нараді у голови Держкомзему останнім був підписаний наказ про його звільнення з посади на підставі п.1 ст. 41 КЗпП України.
Вважає своє звільнення з займаної посади незаконним з наступних підстав.
Причини його звільнення в наказі мають загальний абстрактний характер не містять конкретизації, а саме: в чому саме полягає, порушення, які його конкретні дії чи бездіяльність керівництвом Держкомзему розцінюються як одноразове грубе порушення трудових обов'язків, які обставини його вчинення та наявність вини.
Наказ № 40 від 24.01.2009 року, на який іде посилання в наказі про звільнення, також не містить конкретних даних, які б свідчили про вчинене ним одноразове грубе порушення трудових обов'язків.
Крім того, посилання в наказі на проведення ним ремонтно-будівельних робіт в порушення вимог нормативно-правових актів на підставі Акту від 22.01.2009 року також незрозуміле, а саме: в чому полягають його порушення, на якому об'єкті, т.я. ремонтні роботи проводяться не ним особисто, а організацією на підставі договору.
В порушення вимог ст. 149 КЗпП України від нього не було витребувано пояснень з цього приводу та не врахована тяжкість вчиненого проступку і заподіяну цим шкоду, якщо така і була, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню його роботу.
Йому не був вручений наказ про звільнення, не видана трудова книжка і не проведено розрахунок в зв'язку зі звільненням.
Крім того, в день видання наказу про звільнення він перебував на листку непрацездатності, виданому 26.01.2009 року, а тому, з точки зору ч.3 ст. 40 КЗпП України, звільнення є незаконним.
Виходячи з цього, просив задовольнити позов.
Представник відповідача - Державного комітету України із земельних ресурсів посилається на те, що 09.01.2009 року позивачем був виданий наказ № 3 «Про внесення змін до Положення про Одеську регіональну філію Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України із земельних ресурсів».
10.01.2009 року наказом за підписом позивача № 6 було затверджено Структуру Одеської регіональної філії, якою була передбачена посада виконавчого директора.
Наказом № 6-к від 12.01.2009 року за підписом позивача на посаду виконавчого директора Одеської філії був призначений ОСОБА_6
Вказані дії позивачем були вчинені з порушенням абз.4 п.6.2 Статуту ДП «Центра державного земельного кадастру», відповідно до якого такі дії мали погоджуватися з Держкомземом.
При видачі цих наказів були порушені ряд наказів Держкомзему, а саме: № 40 від 13.02.2008 року, наказ ДП «Центр ДЗК» № 29 від 22.02.2008 року «Про погодження змін керівного складу підприємства», протокольне доручення наради, проведеної в Держкомземі від 09.01.2009 року, на якому позивач був зобов'язаний при вирішенні кадрових питань дотримуватися вимог наказу Центру № 329 від 22.02.2008 року, а також наказу Держкомзему № 29 від 31.10.2003 року.
В порядку роботи робочої групи від 15.01.2009 року, утвореної наказом Держкомзему № 7 від 10.01.2009 року, позивача було зобов'язано скасувати наказ про призначення ОСОБА_6 на посаду, а 26.01.2009 року на оперативній нараді у голови Держкомзему позивача було зобов'язано в цей же день надати письмові пояснення щодо невиконання окремого доручення Голови від 21.01.2009 року стосовно факту службового підроблення наказу ДП «Центр ДЗК» від 10.01.2009 року № 6 «Про затвердження Структури Одеської регіональної філії», незаконно проведеної реорганізації та затвердження штатного розпису філії і незаконного призначення на посаду виконавчого директора ОСОБА_6
Дані розпорядження Голови Держхомзему позивачем виконані не були. В зв'язку з грубим порушенням законодавства в процесі поточної управлінської діяльності позивача було звільнено з посади на підставі п.1 ст. 41 КЗпП України.
Вважає звільнення позивача з дотриманням вимог трудового законодавства.
Доповнив також, що позивач в день звільнення перебував на роботі, був на оперативній нараді у Голови Держкомзему, проводив нараду в Центрі, керівництво Держкомзему про перебування на листку непрацездатності не повідомив, лікарняного листка не надавав, а тому вважає, що звільнений з роботи позивач був з дотриманням вимог закону.
Вважає, що вимоги надати пояснення на оперативній нараді у Голови Держкомзему свідчить про дотримання норм ст. 149 КЗпП України при звільненні позивача.
Виходячи з цього, просить в позові відмовити.
Представник відповідача - ДП «Центр державного земельного кадастру» рані заперечення підтримав і також просить в позові відмовити.
Доповнив, що в зв'язку з перебуванням позивача на листу непрацездатності йому має виплачуватися допомога по тимчасовій непрацездатності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», а тому середній заробіток за час вимушеного прогулу при таких обставинах стягуватися не може.
Представник 3-х осіб, яка в подальшому одночасно представляла в судовому засіданні відповідача - Державний комітет України із земельних ресурсів» також підтримала пояснення представника з приводу причин та підстав звільнення позивача з роботи.
Крім того, доповнила, що на даний час на підставі проведеного конкурсу посаду Генерального директора ДП «Центр ДЗК» займає ОСОБА_2, позивач участі в конкурсі не брав, а тому не може бути поновлений на посаді. Просила в позові відмовити.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 05 червня 2009 року позов задоволено.
Визнано незаконним наказ Державного комітету України із земельних ресурсів № 35-КТ від 26.01.2009 року «Про звільнення Генерального директора Центру державного земельного кадастру ОСОБА_5 та дострокове розірвання контракту».
Поновлено ОСОБА_5 на посаді Генерального директора ДП «Центр державного земельного кадастру» з 26.01.2009 року.
Стягнуто з ДП «Центр державного земельного кадастру» на користь ОСОБА_5 52 924гр. 30коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу/ за вирахуванням всіх необхідних податків та платежів/.
Стягнуто з Державного комітету України із земельних ресурсів 1700гр. судового збору та 250 гр. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на користь держави.
В апеляційних скаргах ОСОБА_1, яка діє в інтересах Державного комітету із земельних ресурсів та третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3 та в апеляційній скарзі ОСОБА_4, який діє в інтересах Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» просять зупинити виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 05 червня 2009 року в частині поновлення ОСОБА_5 на роботі, яке піддане до негайного виконання. Скасувати рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 05 червня 2009 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог позивача відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь головуючого, думку осіб що з'явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 21 КЗпП України контракт є особливою формою
трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і
відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника,
умови розірвання договору можуть встановлюватися угодою
сторін. Сфера його застосування визначається законами України. Так, контракт може
укладатися з працівником лише за умови, що він відноситься до категорії працівників, які згідно з законодавством працюють за контрактом.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.1993
року № 203 «Про застосування контрактної форми трудового договору з
керівником підприємства, що є у державній власності», наймання на роботу
керівника такого підприємства здійснюється шляхом укладання
(переукладання) контрактуй керівниками підприємств, що є у державній власності,
укладаютьсяі трудовий договір припиняється здійснюють
контроль за ефективністю використання закріпленого за підприємством
державного майна.
З матеріалів справи вбачається, що 22.07.2008 року між позивачем та Державним комітетом України із земельних ресурсів був укладений контракт, згідно з яким позивач призначений на посаду Генерального директора ДП «Центр державного земельного кадастру».
В цей же день комітетом був виданий наказ № 131-кт про призначення позивача на цю посаду.
Наказом № 35-КТ від 26.01.2009 року позивач був звільнений з займаної посади з 26.01.2009 року за одноразове грубе порушення трудових обов'язків - п.1 ст. 41 КЗпП України.
Як вбачається з наказу, підставою для звільнення позивача стало порушення ним чинного законодавства в процесі поточної управлінської діяльності та організації виробничо-господарської діяльності ДП «Центр ДЗК», в здійсненні заходів із створення належних умов праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечення додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці; проведення ремонтно-будівельних робіт в порушення вимог нормативно-правових актів, на підставі Акту від 22.01.2009 року та умов контракту.
Наказом № 35/1-кт від 26.01.2009 року до наказу були внесені зміни, а саме: про його звільнення з роботи 26.01.2009 року.
В процесі розгляду справи та перевірки підстав звільнення позивача з роботи, викладених в наказі, наказом Держкомзему № 230-кт від 15.05.2009 року в даний наказ були внесені зміни, виключено в наказі про звільнення фразу: «в здійсненні заходів із створення належних умов праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечення додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці; проведення ремонтно-будівельних робіт в порушення вимог нормативно-правових актів, на підставі Акту від 22.01.2009 року».
В решті наказ був залишений без змін, тобто, остаточною позицією відповідача -Держкомзему, є звільнення позивача з в зв'язку з порушенням вимог чинного законодавства в процесі поточної управлінської діяльності та організації виробничо-господарської діяльності ДП «Центру ДЗК». Представник відповідача - Держкомзему, в судовому засіданні першої інстанції пояснила, що цими порушеннями є обстановка, яка склалася з вини позивача навколо Одеської філії ДП «Центр ДЗК» /а.с. 7;9;13-14;23-30;94;125/.
Так, відповідно до наказу Держкомзему № 40 від 24.01.2009 року позивачу, як Генеральному директору ДП «Центр ДЗК» було наказано вжити невідкладних заходів щодо приведення діяльності Центру у відповідність до вимог законодавства, нормативно-правових актів Держкомзему, Статуту ДП «Центр ДЗК».
Даний наказ був виданий за результатами роботи відомчої робочої групи, створеної наказом Держкомзему № 7 від 10.01.2009 року «Про створення робочої групи з метою приведення у відповідність установчих документів та стабілізації діяльності ДП «Центр ДЗК» при Державному комітеті України із земельних ресурсів».
Саме за результатами роботи даної комісії, викладеної в довідці на одному аркуші від 15.01.2009 року, було встановлено, що за наказами позивача, як Генерального директора ДП «Центр ДЗК» в Одеській регіональній філії була введена посада дершого заступника Генерального директора Центру ДЗК-директора Одеської філії та призначений на посаду виконавчого директора Одеської регіональної філії ОСОБА_6
В цей же день, 15.01.2009 року, на нараді в Держкомземі позивач за її результатами був зобов'язаний привести у відповідність призначення, переведення та звільнення в Одеській регіональній філії, скасувати наказ про призначення ОСОБА_6 виконавчим директором філії та надати письмове пояснення щодо роботи даної філії.
26.01.2009 року на аналогічній нараді у голови Держкомзему позивач був зобов'язаний скасувати накази про призначення ОСОБА_6 та наказ про затвердження структури Одеської регіональної філії.
Даних про надходження вказаних документів у вигляді, наданому до суду першої інстанції, до ДП «Центр ДЗК», представники відповідача до суду не надали.
Крім того, судом встановлено і це підтверджується листком непрацездатності, позивач в період роботи вказаної комісії, а саме з 13.01.2009 року по 24.01.2009 року, знаходився на листку непрацездатності і з результатами роботи комісії ознайомлений не був.
На виконання наказу № 40 від 24.01.2009 року, який надійшов до ДП «Центр ДЗК» 27.01.2009 року, а також результатів наради у Голови Держкомзему 26.01.2009 року, в цей же день позивачем була проведена нарада в ДП «Центр ДЗК» щодо ситуації, що виникла в Одеській регіональній філії.
За результатами наради було прийнято рішення підготувати документацію стосовно кадрових призначень в Одеській регіональній філії Центру ДЗК та лист до Держкомзему щодо ситуації, що виникла в філії /а.с. 13;67-79;96/.
Апеляційний суд погоджується з думкою суду першої інстанції, що позивач приступив до виконання завдань та доручень, викладених в документах Держкомзему, приведених вище.
Суд також зважає на те, що вимогою Держкомзему було видання позивачем наказу про звільнення ОСОБА_6, а видання наказу про це потребує наявність підстав та узгоджень з правової точки зору.
З матеріалів справи вбачається, що в цей же день позивач звернувся до лікаря, в зв'язку з чим йому був виданий листок непрацездатності /а.с. 12/.
ст. ст. 147-149 КЗпП України встановлено, що дисциплінарні стягнення можуть бути застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у вигляді догани або звільнення.
До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Як встановлено п.п.2 п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.01.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку ним завдано/могло бути завдано/шкоду.
Сторони не заперечували, що на момент звільнення позивача з роботи до нього дисциплінарні стягнення не застосовувалися.
З матеріалів справи вбачається, що і не заперечували представники відповідача і того факту, що в період часу з 13.01.2009 року по 24.01.2009 року позивач перебував на листу непрацездатності і став до роботи лише 25.01.2009 року. Не заперечували і ситуації, що склалася в Одеській філії Центру і необхідності її стабілізації.
В зв'язку з чим відносно позивача була обрано саме такий вид стягнення, чи була діями позивача завдана шкода самому підприємству, так і іншим громадянам чи установам, представники відповідача пояснити не змогли, як і необхідність та причину саме такого виду дисциплінарного стягнення.
Крім того, обґрунтовуючи свою позицію та прийняті рішення щодо Одеської філії в своїх письмових запереченнях, підтриманих представником в судовому засіданні, позивач посилається на те, що прийняті ним міри були вимушеними з метою стабілізації діяльності філії та можливих проблем в майбутньому.
Так, обов'язки директора Одеської філії - першого заступника Генерального директора Центру виконувала ОСОБА_7
З листопада 2008 року остання припинила виконувати свої обов'язки, її місцезнаходження встановити не вдалося.
Це привело до відсутності керівництва в філії, зниження основних показників в роботі філії, незабезпечення виконання покладених на філію завдань, зниження рівню контролю за всіма аспектами життєдіяльності структурного підрозділу.
Сторони в судовому засіданні першої інстанції не заперечували, що відповідно до Статуту та за умовами контракту позивач несе відповідальність за діяльність Центру, в т.ч. 1 його філій, та забезпечення виконання підприємством завдань, передбачених законодавством, Статутом підприємства та контрактом / а.с. 23- 30/.
16.12.2008 року позивачем був виданий наказ № 314-к, яким виконання обов'язків директора філії - першого заступника Генерального директора Центру було покладено на ОСОБА_8
В січні 2009 року на виконання рішення протоколу Держкомзему від 13.01.2009 року 8/н терміново з 15.01.2009 року була введена в дію нова структура Центру ДЗК, якою посада першого заступника Генерального директора - директора Одеської регіональної філії була ліквідована.
З метою попередження можливих проблем, пов'язаних з відсутністю у філії керівництва, в.о. першого заступника генерального директора-директора ОРФ, ОСОБА_8 була підготовлена та узгоджена структура філії, яка і була затверджена наказом № 6 від 10.01.2009 року, якою була передбачена посада виконавчого директора, на яку наказом № 6-к від 12.01.2009 року був призначений ОСОБА_6
Крім того, вважає, що наказ Держкомзему № 40-к від 13.02.2008 року втратив свою дію, т.я. відповідно до службової записки начальника відділу по роботі з персоналом ДП «Центр ДЗК» ОСОБА_9 від 10.11.2008 року всі листи Центру з приводу призначення, переміщення та переведення керівних працівників Центру Держкомзем або не відповідає взагалі або повертає їх без будь-якої резолюції.
Звернення позивача з цього приводу від 24.01.2009 року до Держкомзему лишилося без відповіді /а.с. 90-93;105;143-146/.
Дані пояснення підтверджуються і протоколом наради від 15.01.2009 року.
Цих обставин, а саме ситуації, що створилася в Одеській філії Центру ДЗК, а також пояснень представника позивача щодо дії наказу № 40-к від 13.02.2008 року, представники відповідача заперечити не змогли.
Виходячи з викладеного вище, суд першої інстанції правильно вважав, що дисциплінарне стягнення в вигляді звільнення, застосоване до позивача, не відповідає тяжкості скоєного ним проступку та причинах прийняття ним рішень, які стали підставою для цього, а тому таке дисциплінарне стягнення є незаконним.
Звертає також на себе увагу і той факт, з якою поспішністю відповідачем -Держкомземом, приймалося рішення про звільнення позивача з займаної посади, а саме: на нараді у голови Держкомзему в день звільненні 26.01.2009 року позивач зобов'язувався скасувати накази про призначення ОСОБА_6 та наказ про затвердження структури Одеської регіональної філії, що і стало в подальшому причиною його звільнення, і без відповідних пояснень та перевірки чи звіту про виконання завдання був виданий наказ про звільнення, а також посилання в наказі про звільнення на підстави, які в подальшому, при їх перевірці в судовому засіданні, були виключені з наказу додатковим наказом.
Крім того, відповідно до ч.3 ст. 40 КЗпП України заборонено звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.
Відповідно до п.8 ст. 36 КЗпП України трудовий договір, укладений на визначений строк, припиняється з підстав, передбачених контрактом.
Як з самого Контракту, укладеного між сторонами, так і діючим трудовим законодавством передбачено, що як на осіб, працюючих на умовах безстрокового трудового договору, так і на умовах контракту, розповсюджується законодавство про працю.
Встановлено, що на момент звільнення і до 03.03.2009 року позивач знаходився на листу непрацездатності, а з 28.01.2009 року по 03.03.2009 року в стаціонарному режимі в клінічній лікарні «Феофанія» ДУС.
26.01.2009 року Державним закладом «Поліклініка №1»ДУС йому був виданий лікарняний лист до 27.01.2009 року, а з 28.01.2009 року позивач був госпіталізований.
Відповідно до п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.01.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок про його тимчасову непрацездатність.
В зв'язку з сумнівами, висловленими представниками відповідачів, щодо самого факту його видачі, так і необхідності в цьому, судом першої інстанції була проведена перевірка з викладенням питань перед медичним закладом, необхідних для вирішення спору.
Листом від 08.05.2009 року ДЗ «Клінічна поліклініка № 1» Державного управління справами були дані відповіді на поставлені судом першої інстанції питання підтверджено факт та необхідність видачі позивачу листка непрацездатності /а.с. 11-12; 126-129/.
Виходячи з цього суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги заперечення представників відповідачів з цього приводу.
Апеляційний суд м. Києва погоджується з судом першої інстанції щодо не прийняття до уваги заперечення з приводу неможливості поновлення позивача на роботі в зв'язку з призначенням на дану посаду ОСОБА_23а умовами конкурсу, т.я. дане питання для вирішення спору правового значення не має.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник має бути поновлений на попередній роботі органом, який вирішує трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Виходячи з цього, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про стягнення з відповідача - ДП «Центр Державного земельного кадастру» на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
З довідки відповідача вбачається, що середньомісячний заробіток позивача за останні 2 місяці перед звільненням складав 11 977гр.60 коп./23 955.20 : 2/, середньоденна заробітна плата складала 557гр. 10коп.
Звільнення позивача з займаної посади проведено 26.01.2009 року, а тому з 27.01.2009 року він перебуває у вимушеному прогулі, за який з відповідача - ДП «Центр Державного земельного кадастру» має бути стягнутий на його користь середній заробіток.
Вимушений прогул позивача складає 4 міс. 09 днів.
Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача належить 52 924гр.30коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу/ за вирахуванням всіх необхідних податків та платежів/ з розрахунку: /4міс. х 11 977.60= 47 910.40; 09 днів х 557.10= 5 013.90; 47 910.40 + 5 013.90 = 52 924.30/.
Суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги твердження представників відповідача з приводу того, що в зв'язку з перебуванням позивача на листку непрацездатності на час вимушеного прогулу йому має виплачуватися не середній заробіток за час вимушеного прогулу, а допомога в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», т.я. відповідно до п. 11 ст. 35 цього Закону така допомога виплачується при поновленні застрахованої особи на роботі з дня винесення такого рішення відповідним органом.
Тобто, до дня ухвалення рішення суду на користь позивача має стягуватися середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Позивач в своєму позові просив також скасувати наказ відповідача про його звільнення з роботи.
Виходячи з того, що з точки зору трудового законодавства, видавати та скасовувати накази віднесено до компетенції власника або уповноваженого ним органу, а до компетенції суду належить їх перевірка на предмет законності чи незаконності, суд першої інстанції правильно визнав наказ № 35-кт від 26.01.2009 року про звільнення позивача з роботи незаконним.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено на повно з'ясованих обставинах з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи викладені в апеляційних скаргах не спростовують висновків суду.
З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_1, яка діє в інтересах Державного комітету України із земельних ресурсів та третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3 та апеляційну скаргу ОСОБА_4, який діє в інтересах Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» відхилити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 05 червня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею: законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.