ПОСТАНОВА

Іменем України

06 липня 2021 року                                                                м. Кропивницький

справа № 387/692/20

провадження № 22-ц/4809/838/21

       Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),

судді – Карпенко О.Л.,Письменний О. А.,

за участю секретаря судового засідання Сорокіної Н.В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ;

відповідач – Фермерське господарство «Неофіти»;

відповідач - державний реєстратор Добровеличківської районної державної адміністрації Кіровоградської області Коваль Яніна Юріївна,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Неофіти», державного реєстратора Добровеличківської районної державної адміністрації Кіровоградської області Коваль Яніни Юріївни про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земліза апеляційною скаргою Фермерського господарства «Неофіти» на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 02 лютого 2021 року(суддя Майстер І.П.).

                                               В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог, відзив відповідача

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Добровеличківського районного суду Кіровоградської області з позовною вимогою до Фермерського господарства «Неофіти», державного реєстратора Добровеличківської районної державної адміністрації Кіровоградської області Коваль Яніни Юріївни про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди землі.

В обґрунтування позову вказано, що позивач на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом набула право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3521781000:02:000:0264, площею 6,3276 га, розташовану на території Гаївської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, яка належала на праві приватної власності її батькові ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Між ОСОБА_2 та ФГ "Неофіти" було укладено договір оренди землі, згідно з яким власник надав останньому в платне користування строком на 10 років земельну ділянку. Договір оренди був зареєстрований у Добровеличківському кадастровому бюро 03.03.2010 за № 041036900262 та рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 45707698 від 26.02.2019 право оренди за договором внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права. З відомостей зазначених у інформаційній довідці № 216174368, виходить, що державним реєстратором Добровеличківської РДА Кіровоградської області Коваль Я.Ю. 21.02.2019 здійснено реєстраційну дію № 47899886, якою на підставі додаткової угоди № 1 від 12.04.2011 р. продовжено термін дії договору оренди землі на 49 років.

Вказує, що додаткова угода, яка укладена 12.04.2011 р. є недійсною та реєстраційна дія, яка вчинена на її підставі, підлягає скасуванню, оскільки сторонами додаткової угоди від 12.04.2011 не було реалізовано обов`язок її державної реєстрації, а в 2019 на законодавчому рівні відсутня можливість державної реєстрації правочинів, оскільки реєстрації підлягає право оренди, тому реєстрація права оренди на підставі нереалізованої додаткової угоди від 12.04.2011 у 2019 є неможливою.

Крім того, при реєстрації права оренди земельної ділянки державний реєстратор Коваль Я.Ю. не перевірила правоздатність та дієздатність ОСОБА_2 та вчинила реєстраційні дії 23.07.2019 № 4789986 від 23.07.2019, тоді коли ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач є спадкоємицею після смерті батька ОСОБА_2 , а відтак реєстрація права оренди порушує іі права та інтереси.

Представником ФГ «Неофіти», адвокатом Балюрою С.В. 03.11.2020 подано до суду відзив на позовну заяву, згідно з яким просить відмовити ОСОБА_1  в задоволенні позовних вимог повністю.  Зі змісту відзиву виходить, що  позивач у своїй заяві не оспорює факт підписання та укладення додаткової угоди № 1 від 12.04.2011 до договору оренди землі, а лише стверджує, що вона зареєстрована після смерті ОСОБА_2 . Оскільки сам договір передбачає передання майна або інші дії, він вважається укладеним з моменту вчинення відповідної дії. Тому не можна вважати неукладеним чи недійсним договір  після його повного або часткового виконання сторонами.   Смерть орендодавця, за загальним правилом, не є підставою для припинення дії договору оренди, а також для його розірвання чи зміни його умов. 

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

       Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 2 лютого 2021 року позов задоволений частково. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 47899886 від 23.07.2019, прийняте Державним реєстратором Добровеличківської районної адміністрації Кіровоградської області Коваль Яніною Юріївною, яким проведено державну реєстрацію іншого речового права, права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3521781000:02:000:0264 за суб`єктом ОСОБА_2 , податковий номер НОМЕР_1 . Стягнуто з Добровеличківської районної державної адміністрації Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 судовий в сумі 840 гривень 80 копійок.

       Рішення суду першої інстанції мотивоване тим,  що Державний реєстратор, приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 47899886 від 23 липня 2019 року, грубо порушила вимоги Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції закону станом на 04.02.2019), Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (в редакції станом на 01.07.2019). Прийняла документи в розумінні ч. З ст. 2 Закону  від не уповноваженої особи. Реєстратор не дотримавшись вимог ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції закону станом на 04.02.2019) не встановила відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав, а також не перевірила документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, у зв`язку зі смертю заявника та припинення права власності, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу

Відповідач Фермерське господарство «Неофіти», не погоджуючись з судовим рішенням подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування оскарження зазначено, що власник землі ОСОБА_3 за життя уклав 12 квітня 2011 року додаткову угоду до договору оренди землі, його волевиявлення є вочевидь і не суперечило положенням законодавства. Спадкоємець оспорює договір і в подальшому державну реєстрацію, що суперечить попередній поведінці померлої особи.

Під час проведення державної реєстрації прав, які виникли до 1 січня 2013 року та оформлені в установленому порядку, державний реєстратор запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про право набувача або про нерухоме майно.

Смерть орендодавця, за загальним правилом, не є підставою для припинення дії договору оренди, а також для його розірвання чи зміни його умов. Усі права та обов`язки орендодавця після його смерті переходять до його спадкоємця, який зобов`язаний продовжувати виконувати всі умови договору оренди землі. Якщо договір оренди укладено до смерті орендодавця, тобто договір було підписано особисто власником земельної ділянки, а право оренди зареєстровано після його смерті, то такий договір не є недійсним.

При вчиненні реєстраційних дій, державний реєстратор керується Законом  України  «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015, Порядком ведення державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1141. Відповідач Державний реєстратор Добровеличківської РДА Коваль Я.Ю. в судовому засіданні пояснювала, що на момент реєстрації прав та їх  обтяжень  земельної ділянки, зазначена заява була подана 21.02.2019, однак у зв`язку із великим навантаженням право було зареєстровано 23.07.2019. Заява ОСОБА_3  щодо реєстрації  подана працівником ФГ "Неофіти" ОСОБА_4 . Водночас на момент вчинення вона не була зобов`язана, згідно діючого на той час законодавства, перевіряти правоздатність заявника.

Таким чином, станом на день реєстрації, тобто на 23.07.2019 року Державний реєстратор Коваль Я.Ю. не зобов`язана встановлювати обставини щодо працездатності/дієздатності осіб.

Відзив на апеляційну скаргу

ОСОБА_1  у своєму відзиві зазначає, що під час реєстрації  права оренди на підставі додаткової угоди від 12.04.2011 року Державний реєстратор повинна була керуватися частиною третьої статті 10 Закону, оскільки у відповідності до зазначеної норми Державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Право оренди, що виникає на умовах додаткової угоди від 12.04.2011 року, яка незареєстрована в порядку та на умовах визначених законодавством, що діяло на той час не можливо зареєструвати в 2019 року оскільки зазначена угода є лише можливим наміром який нереалізований.

За таких умов Державний реєстратор Добровеличківської районної державної адміністрації Кіровоградської області Коваль Яніна Юріївна повинна була відмовити у вчиненні реєстраційної дії на підставі спірної додаткової угоди, оскільки реєстрація таких прав не була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.Твердження скаржника, що реєстрація права оренди на умовах додаткової угоди від 12.04.2011 року за заявою поданою 21.02.2019 року була здійсненна лише 23.07.2019 року у  зв`язку з великою завантаженістю,  не відповідає дійсності оскільки відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме  майно та їх обтяжень» (в редакції, що діяла станом на 21.02.2019 року)  передбачає строк здійснення запису про державну реєстрацію.

Суд першої інстанції  правильно дійшов  висновку, що Державний реєстратор приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 47899886 від 23 липня 2019 року грубо порушила вимоги Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції закону станом на 04.02.2019), Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (в редакції станом на 01.07.2019) прийнявши документи не від заявника в розумінні ч. З ст.2 Закону, а від не уповноваженої особи, яка жодним чином не підтвердила своє відношення до заявника, який на момент подачі заяви помер та відносно якого припинилися усі права та обов`язки в тому числі і права власності на земельну ділянку. Реєстратор, не дотримавшись вимог ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції закону станом на 04.02.2019) не встановила відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав, а також не перевірила документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, у зв`язку зі смертю заявника та припинення права власності, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Рух справи в апеляційному суді:

       Апеляційна скарга подана 19 березня 2021 року, разом з матеріалами цивільної справи надійшла в провадження Кропивницького апеляційного суду 23 березня 2021 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено головуючого суддю: Дьомич Л.М.

Ухвалою від 29 березня 2021 року цивільну справу повернуто до суду першої інстанції на дооформлення, з підстав в ній зазначених.

Справа  повернулася  12 квітня 2021 року.

       Ухвалою від 14 квітня 2021 року апеляційну скаргу фермерського господарства «Неофіти» на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області – залишено без руху. Вимоги суду виконані 22 квітня 2021 року.

       Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів, склад колегії : Письменний О.А., Карпенко О.Л.

Ухвалою від 28 квітня 2021 року відкрито провадження у справі, встановлений строк для подачі відзиву.

Ухвалою від  5 травня 2021 року підготовчі дії у справі закінчено, справу призначено до розгляду на 12.30  годин 8 червня 2021 року.  Справа розглядом не відбулась 8 червня 2021 року, з підстав перебування судді, члена колегії у відпустці. Розгляд відкладено до 6 липня 2021 року.

Фактичні обставини, встановлені судом першої інстанції

       ОСОБА_2 ( орендодавець) у 2009 році уклав з ФГ «Неофіти» ( орендар ) договір оренди землі,   згідно з умовами якого орендодавець передав орендареві в строкове платне користування належну йому земельну ділянку. Строк дії договору становить 10 років (а.с.10)

Договір зареєстровано у Добровеличківському районному кадастровому бюро, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03.03.2010 за № 041036900262 (а.с.13).

Додатковою угодою № 1 до договору оренди землі від 03.03.2010 ОСОБА_2 (орендодавець) 12.04.2011 уклав з ФГ «Неофіти» про внесення змін та доповнень, а саме у п. 8 договору оренди «10 років» замінено відповідно на цифри «49 років» (а.с. 14).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 12.03.2019 серії НОМЕР_2 ( а.с. 8).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25.10.2019, зареєстрованого в реєстрі за № 704, право власності на належну померлому ОСОБА_2 земельну ділянку розміром 6,3276 гектара, розташованої на території Гаївської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області , кадастровий номер земельної ділянки 3521781000:02:000:0264, набула його донька ОСОБА_1 ( а.с. 9).

Вказане право зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.10.2019 за № 33843374.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 216174368 від 14.07.2020, Державним реєстратором Добровеличківської районної державної адміністрації Кіровоградської області Коваль Яніною Юріївною 21.02.2019 номер запису про інше речове право: 30462089, зареєстровано договір оренди землі, серія та номер: 041036900262, виданий 03.03.2010, видавник ФГ "Неофіти"/ ОСОБА_2 . Інформація про зміни іншого речового права: 23.07.2019 індексний номер рішення: 47899886, додано додаткова угода, серія та номер: 1, виданий 12.04.2011, видавник: ФГ "Неофіти"/Чабаненко Дмитро Іванович. Строк дії: на 10 років змінено на строк дії: на 49 років ( а.с.15-19).

Згідно з карткою прийому заяви №174139629 від 17.07.2019 ОСОБА_5 отримана заява про державну реєстрацію іншого права, подану ОСОБА_2 із додатком додаткової угоди. Зазначена картка прийому заяви підписана ОСОБА_4 із відміткою "уповноважено" ( а.с.86).

За змістом заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.07.2019 зазначено, що заява подана ОСОБА_2 ( а.с.87).

23.07.2019 державний реєстратор Коваль Яніна Юріївна розглянула заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 17.07.2019 за реєстраційним номером 35035611, яку подав ОСОБА_2 , УНЗР 1511903071 для проведення державної реєстрації іншого речового права, право оренди земельної ділянки із кадастровим номером 3521781000:02:000:0264, здійснила державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за суб`єктом ОСОБА_2 (а.с.71).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд

В суді апеляційної інстанції представник апелянта адвокат Балюра С.В. підтримала доводи апеляційної скарги, ОСОБА_1 заперечувала проти мотивів оскарження.

Відповідач Державний реєстратор Добровеличківської районної державної адміністрації Кіровоградської області Коваль Я.Ю. належним чином повідомлена про судове слухання, в засідання суду не з`явилась. Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасника справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25.10.2019, зареєстрованого в реєстрі за № 704, право власності на належну померлому ОСОБА_2 земельну ділянку розміром 6,3276 гектара, розташованої на території Гаївської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, кадастровий номер земельної ділянки 3521781000:02:000:0264, набула його донька ОСОБА_1 ( а.с. 9).

За життя  ОСОБА_2   (орендодавець), а саме  у 2009 році уклав з ФГ «Неофіти» (орендар ) договір оренди землі,   згідно з умовами якого орендодавець передав орендареві в строкове платне користування належну йому земельну ділянку. Строк дії договору становить 10 років (а.с.10). Договір зареєстровано у Добровеличківському районному кадастровому бюро, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03.03.2010 за № 041036900262.

Додатковою угодою № 1 до договору оренди землі від 03.03.2010 ОСОБА_2 (орендодавець) 12.04.2011 уклав з ФГ «Неофіти» ( орендар ) цю додаткову угоду, про внесення змін та доповнень, а саме у п. 8 договору оренди «10 років» замінити відповідно на цифри « 49 років» (а.с. 14).

Позивач, як спадкоємець майна померлого, як особа яка набула у власність спірну земельну ділянку і яка вважає, що її права як теперішнього власника порушені, звернулася до суду з вимогами про визнання недійсною додаткову угоду № 1 від 12.04.2011 року до договору оренди землі від 03.03.2010 року, укладену між ОСОБА_2 та Фермерським господарством «Неофіти», скасувати рішення про Державну реєстрацію прав та обтяжень № 47899886 від 23.07.2019 року прийняте Державним реєстратором Добровеличківської районної державної адміністрації Кіровоградської області Коваль Я.Ю.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. Вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін.

В обґрунтування заявлених вимог заявлено наступні підстави.

Державному реєстратору 21.02.2019 року та 17.07.2019 року невідомими особами були подані документи з метою державної реєстрації права оренди згідно договору оренди та додаткової угоди.

Позивач вважає, що додаткова угода, яка укладена 12.04.2011 року є недійсною та реєстраційна дія, яка вчинена на її підставі, так як відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про оренду землі» (в редакції станом на 3 березня 2010 року) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до Закону. Тобто в 2010 році на відміну від 2019 року був обов`язок реєстрації договору оренди, а не права оренди. Оскільки сторонами додаткової угоди від 12.04.2011 року не було реалізовано обов`язок її державної реєстрації, а в 2019 році на законодавчому рівні відсутня можливість державної реєстрації правочину, так як реєстрації підлягає право оренди, тому реєстрація права оренди на підставі нереалізованої додаткової угоди від 12.04.2011 року у 2019 році є неможливою, а відтак реєстрація здійснена всупереч положенням законодавства.

Частиною 3 ст. З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними з а наявності умови, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Також під час реєстрації 21.02.2019 року права державний реєстратор повинна була керуватися частиною третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тобто під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, запитати від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Тобто, Державний реєстратор Добровеличківської районної державної адміністрації Кіровоградської області Коваль Яніна Юріївна повинна була відмовити у вчиненні реєстраційної дії на підставі спірної додаткової угоди, оскільки реєстрація таких прав не була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у разі якщо державна реєстрація прав проводиться не у результаті вчинення нотаріальних дій або не на підставі документів, виданих (оформлених) органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, державний реєстратор обов`язково визначає обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб і цивільної правоздатності та дієздатності юридичних осіб, перевіряє повноваження представника фізичної або юридичної особи щодо вчинення дій, направлених на набуття, зміну чи припинення речових прав, обтяжень таких прав. Обсяг цивільної правоздатності та дієздатності визначається, а повноваження представника перевіряються щодо особи, якій належить нерухоме майно на певному речовому праві, та щодо особи, яка набуває певних речових прав.повноваження представника перевіряються щодо особи, якій належить нерухоме майно на певному речовому праві, та щодо особи, яка набуває певних речових прав.

Перевірка цивільної правоздатності та дієздатності фізичної особи здійснюється шляхом отримання відомостей про таку особу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян. Перевірка цивільної правоздатності та дієздатності фізичної особи - іноземця або особи без громадянства здійснюється на підставі документа, що посвідчує його особу і є підставою для перебування в Україні.

Проте Відповідач, вчиняючи реєстраційну дію № 47899886 від 23.07.2019 року не перевірив в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян інформацію що стосується ОСОБА_2 , який станом на дату вчинення такої реєстраційної дії помер (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Суд першої інстанції в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсною додаткову угоду № 1 від 12.04.2011 року до договору оренди землі від 3 березня 2010 року, укладену між ОСОБА_2 та ФГ «Неофіти», відмовив і вказав, що недійсним може бути визнаний лише укладений договір, недодержання сторонами вимог щодо форми правочину чи порядку його укладення, не може бути підставою для оспорювання такого правочину На момент укладення спірного договору його сторони не допустили порушень правових норм, які б давали підстави для визнання договору недійсним, а волевиявлення власника земельної ділянки на передачу її в оренду ФГ "Неофіта" відповідало внутрішній волі ОСОБА_3 , порушення порядку реєстрації в тому числі після смерті власника, не впливає на недійсність договору.

Позивачем судове рішення не оскаржувалося, відповідач виклав мотиви оскарження щодо задоволених вимог.

Правовідносини, пов`язані з набуттям права оренди на земельні ділянки, укладенням договорів оренди землі та їх реєстрацією на час вчинення відповідачем оскаржуваного рішення про реєстрацію прав та обтяжень, регулювалися Земельним кодексом України, Законом України від 06.10.1998 V XIV "Про оренду землі", Законом України від 01.07.2004 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868.

За ст. 124 ЗК передача в оренду земельної ділянки, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди землі між власником земельної ділянки і орендарем. Згідно частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної регулюються законом.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» за договором оренди землі орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір є укладеним до ч. 1статті 638 ЦК України, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно із статтею 2 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За приписами Закону №1952-1V, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, відповідність особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень, виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно обтяження таких прав.

Положеннями   статті  10 Закону встановлено, що при проведенні державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов`язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

Смерть орендодавця, не є підставою для припинення дії договору оренди, а також для його розірвання чи зміни його умов. Усі права та обов`язки орендодавця після його смерті переходять до його спадкоємця (спадкоємців), який стає стороною договору.

Додаткова угода між ОСОБА_2 та ФГ «Неофіти» укладена 12 квітня 2011 року (а.с.14), ця угода є невід`ємною частиною договору оренди землі (дати укладення, підписання немає), реєстрація відбулась 3 березня 2010 року. В пункті 43 Договору зазначено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.   Сторони в договорі оренди землі зазначають про момент початку дії та момент припинення договору. Важливим для вирішення спору є положення договору оренди землі, а не лише законодавство. Момент укладення договору, а відтак і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації договору, а відтак і додаткової угоди. Якщо при державній реєстрації договору оренди виявиться, що право на земельну ділянку виникло до 1 січня 2013 року, але не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, державний реєстратор (нотаріус) здійснює його реєстрацію. При цьому, для державної реєстрації звернення власника є необов`язковим, право власності за ним може бути зареєстровано за заявою орендаря, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі.

Для орендаря речові права на земельну ділянку, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за умови реєстрації такого права відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення  (ч. 3 ст. 3 Закону України від 01.07.2004 р. № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», далі – Закон № 1952). Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникало після укладення договору та з моменту реєстрації цих прав.

Таким чином до 2013 року договір оренди землі набирав чинності після його реєстрації  Правове значення державної реєстрації полягає в тому, що правочин (договір), який підлягає державній реєстрації, є вчиненим (укладеним) з моменту її проведення.  Як наслідок, за відсутності державної реєстрації правочин (договір) слід вважати невчиненим (неукладеним). Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження 14-338цс19, ЄДРСРУ № 87857824).

01 січня 2013 року набрав чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України» № 1878-VI від 11.02.2010 року, яким внесено зміни в Закон України «Про оренду землі», зокрема: статтю 6 Закону доповнено частиною п`ятою такого змісту:  "Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до Закону.

Сторонами додаткової угоди від 12.04.2011 року не було реалізовано обов`язок її державної реєстрації, а в 2019 році, на час здійснення державної реєстрації, вже підлягає реєстрації право оренди, тому реєстрація права оренди на підставі додаткової угоди від 12.04.2011 року у 2019 році не відповідає положенням права. Державним реєстратором не виконано вимог ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції закону станом на 04.02.2019), так як не встановлена відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав, а також не перевірені документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій у зв`язку зі смертю заявника та припинення права власності, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що державний реєстратор, приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №47899886 від 23 липня 2019 року порушила вимоги Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції закону станом на 04.02.2019), Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (в редакції станом на 01.07.2019). Прийнявши документи не від заявника, при цьому зазначивши що документи подані заявником (а.с.87) в розумінні ч.3 ст.2 Закону, а від не уповноваженої особи ОСОБА_4 . На момент подачі заяви ОСОБА_2 помер.

Суд   також зазначив,  про  недотримання вимог ч.ч.1, 5 ст. 6, ч. 1 ст.18 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на час реєстрації договору оренди землі),   додаткова  угода підлягала  відповідній   реєстрації,  за змістом статей 8-1 та 19 цього Закону, відчужене право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку; право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права. Будь-яких винятків щодо часових проміжків підписання договорів оренди землі та реєстрації речового права зазначений Закон не містить.  Для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків. Правочин (договір), який підлягає державній реєстрації, є вчиненим (укладеним) з моменту її проведення, а не дати укладення договору. Як наслідок, за відсутності державної реєстрації правочин (договір) слід вважати не вчиненим (неукладеним). Аналогічний  висновок здійснений  постановою Велика Палата Верховного Суду від 15 січня 2020 року справа № 322/1178/17.

Відповідно до ч.1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.  Згідно ч. 1 ст. 155 ЗК України визначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Відповідно до ч.1 ст. 152 та ч. 1 ст. 153 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно визначився зі спірними правовідносинами, дав належну оцінку підставам звернення і запереченням, застосував відповідні положення законодавства, внаслідок чого прийшов до обґрунтованого висновку про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 47899886 від 23.07.2019, прийняте Державним реєстратором Добровеличківської районної адміністрації Кіровоградської області Коваль Яніною Юріївною, яким проведено державну реєстрацію іншого речового права, права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3521781000:02:000:0264 за суб`єктом ОСОБА_2 , податковий номер НОМЕР_1 , таким чином захистив порушене право позивача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильного судового висновку,  зводяться до трактування обставин спору  на свою користь. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються як в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цих межах.

За вимогами ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За встановлених обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні апеляційної скарги Фермерського господарства «Неофіти» відмовити, а рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 02 лютого 2021 року залишитибез змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. М. Дьомич

Судді О. Л. Карпенко

О. А. Письменний