Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #95687320

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1937/20

28 липня 2021 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправою бездіяльність щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії,як непрацюючому пенсіонеру та зобов`язання здійснення нарахування та виплати підвищення до пенсії,як непрацюючому пенсіонеру, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо ненарахування та невиплати йому з 17.07.2018 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІ від 28.02.1991 (далі - Закон №796-ХІ);

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити із 17.07.2018 нарахування та виплату йому підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІ, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, є непрацюючим пенсіонером та проживає у місті Чортків Тернопільської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю. Враховуючи рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018, позивач вважає, що має право на отримання щомісячного підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, встановленого статтею 39 Закону №796-ХІІ, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати. Однак відповідач відмовив йому у нарахуванні та виплаті вказаного підвищення до пенсії. Посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у зразковій справі № 240/4937/19 щодо права на доплату пенсіонерам за проживання на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує, просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що частиною другою статті 39 Закону №796-ХІІ у редакції до моменту її виключення з 01.01.2015, передбачалось щомісячне підвищення пенсії непрацюючим пенсіонерам. Проте Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII) вказану статтю було виключено. Конституційний Суд України у Рішенні №6-р/2018 від 17.07.2018 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі положення Закону №76-VIII, зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VIII. Однак Законом №76-VIII також внесено зміни до Закону України від 27.02.1991 № 791а-ХІІ «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 791а-ХІІ), якими виключено поняття зони посиленого радіоекологічного контролю. Вказані зміни неконституційними не визнавались. Відтак відсутні підстави для виплати підвищення до пенсії, оскільки позивач не проживає на території радіоактивного забруднення.

Ухвалою суду від 01.09.2020 провадження у справі було зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №580/2371/20.

Ухвалою суду від 20.05.2021 провадження у справі поновлено.

Суд, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 проживає у місті Чортків Тернопільської області, є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи , що підтверджується посвідченням перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області, отримує пенсію за віком .

Після прийняття Конституційним Судом України рішення від 17.07.2018 № 6-р/2018 відповідачем не нараховувалось та не виплачувалось позивачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру відповідно до статті 39 Закону №796-XII, у зв`язку з чим позивач звернулася з відповідною заявою про перерахунок пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Листом від 25.05.2020 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для проведення нарахувань підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає чи працює на території посиленого радіоекологічного контролю, оскільки Законом №76-VIII внесено зміни до Закону №791а-ХІІ, якими зону посиленого радіоекологічного контролю виключено. У рішенні Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 відсутні застереження щодо порядку застосування статті 39 Закону №796-ХІІ. Відтак відповідач вказує, що підстави для перерахунку пенсії відсутні.

Позивач вважає, що після прийняття Конституційним Судом України рішення від 17.07.2018 №6-р/2018 йому протиправно не нараховувалась та не виплачувалась щомісячна доплата до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на територіях радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статті 39 Закону №796-XII, тому звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я визначає Закон №796-XII.

Стаття 39 Закону № 796-XII у редакції, чинній до 01.01.2015, була викладена так:

« 1. Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:

- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

2. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.

3. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України».

28.12.2014 прийнято Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII, який набрав чинності 01.01.2015, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого внесено зміни до Закону №796 шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.

З 17.07.2018 відповідно до рішення Конституційного Суду України №6-р/2018 відновила дію редакція статті 39 Закону №796-XII, яка була чинною до 01.01.2015.

Отже, з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення від 17.07.2018 №6-р/2018 відновлено дію статті, яка передбачала право на отримання підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення.

Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Ця допомога виплачується щомісячно органами Пенсійного фонду за місцем реєстрації.

При цьому слід зазначити, що Закон №796-ХІІ не регулює питання поділу території на відповідні зони, режим їх використання та охорони, умови проживання та роботи населення, господарську, науково - дослідну та іншу діяльність у цих зонах тощо.

Зазначені правовідносини, зокрема питання поділу території на відповідні зони, врегульовано Законом України від 27.02.1991 № 791а-ХІІ «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Визначення категорій зон радіоактивного забруднення передбачено статтею 2 Закону №791а. Частина перша цієї статті, у редакції чинній до 01.01.2015, визначала чотири зони радіоактивного забруднення, а саме: зона відчуження; зона безумовного (обов`язкового) відселення; зона гарантованого (добровільного) відселення; зона посиленого радіоекологічного контролю.

Відповідно до частин 2 - 3 статті 2 Закону №791а повноваження щодо установлення меж цих зон, визначення переліку населених пунктів, які відносяться до конкретної зони радіоактивного забруднення делеговані Кабінету Міністрів України.

Пунктом 2 розділу І Закону № 76-VIII у статтю 2 Закону №791а внесено зміни, якими абзац 5 частини 2 статті 2 цього закону виключено. Зазначені зміни набрали законної сили з 01.01.2015.

Отже, з 01.01.2015 стаття 2 Закону №791а визначає такі категорії зон радіоактивного забруднення територій: 1) зона відчуження; 2) зона безумовного (обов`язкового) відселення; 3) зона гарантованого добровільного відселення.

Поряд з цим, зона посиленого радіоекологічного контролю з 01.01.2015 виключена з переліку зон радіоактивного забруднення територій, визначених Законом №791а.

Законом України від 28.12.2014 №76-VIII виключено також статтю 23 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка встановлювала компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4.

Рішенням Конституційного Суду України №6-р/2018 від 17.07.2018, яке стало однією з підстав звернення до суду з даним позовом, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 2, абзаци перший, другий підпункту 3, підпункт 4, абзаци перший, другий підпункту 5, абзаци перший - четвертий підпункту 6, підпункт 7 пункту 4 розділу I Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII.

Водночас, жодні зміни, внесені Законом №76-VIII до Закону №791а «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» неконституційними не визнавались.

Отже, чинна станом на 17.07.2018, на час звернення позивача до органів Пенсійного фонду і на час звернення до суду редакція статті 2 Закону №791а не змінювалась, не виключалась іншими законами та не визнавалась неконституційною.

При цьому судом встановлено, що до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106, зміни щодо виключення зони посиленого радіоекологічного контролю не вносилися.

Відтак, станом на час звернення до суду із зазначеним позовом, м. Чортків Тернопільської області згідно з вказаним Переліком відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю, яка, передусім, виключена із Закону №791а.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, у тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу. У разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Така неузгодженість може виникнути внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням «застарілих» норм з того самого питання. У разі існування суперечності між актами, прийнятими різними за місцем в ієрархічній структурі органами, застосовується акт, прийнятий вищим органом, як такий, що має більшу юридичну силу.

Вирішуючи зазначену правову колізію, суд вказує, що Закон №791а «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу порівняно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106.

Відтак, незважаючи на відсутність змін щодо виключення зони посиленого радіоекологічного контролю, внесених до Переліку, застосуванню підлягає саме Закон №791а в редакції зі змінами, внесеними Законом №76-VIII.

З аналізу частин 2, 3 статті 2 Закону №791а вбачається, що повноваження щодо установлення меж цих зон, визначення переліку населених пунктів, які відносяться до конкретної зони радіоактивного забруднення делеговані Кабінету Міністрів України, однак Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями визначати додаткові зони радіоактивного забруднення, ніж ті, що визначені Законом №791а.

Підвищення пенсії, передбачене статтею 39 Закону №796, є соціальною пільгою, яка встановлена за проживання на території радіоактивного забруднення, водночас станом на день звернення до суду з даним позовом, м. Чортків Тернопільської області не відноситься до території радіоактивного забруднення, а позивач, відповідно, не є особою, яка проживає на такій території.

За наведеного, суд дійшов висновку, що відновлення дії статті 39 Закону №796, у редакції чинній до 01.01.2015, не надає права на отримання підвищення пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території, що відносилась до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Такого ж правового висновку щодо спірних правовідносин дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у рішенні від 23.09.2020 у зразковій справі №580/2371/20.

Враховуючи вищевикладене, суд констатує, що у позивача із 17.07.2018 не виникло права на отримання підвищення до пенсії як непрацюючого пенсіонера на підставі статті 39 Закону №796-ХІІ через відсутність ознаки проживання на території радіоактивного забруднення, а отже позовні вимоги позивача є необґрунтованими.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання бездіяльяності протиправною та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення ухвалено судом з врахуванням часу перебування головуючої судді у відпустці.

Повне судове рішення складено 28 липня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: Майдан Волі, 3,м. Тернопіль,46001, код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769);


Головуючий суддя Подлісна І.М.


  • Номер: П/500/2253/20
  • Опис: визнання протиправою бездіяльність щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії,як непрацюючому пенсіонеру та зобов'язання здійснення нарахування та виплати підвищення до пенсії,як непрацюючому пенсіонеру
  • Тип справи: Адміністративний позов
  • Номер справи: 500/1937/20
  • Суд: Тернопільський окружний адміністративний суд
  • Суддя: Подлісна Ірина Миколаївна
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 28.07.2020
  • Дата етапу: 28.07.2020
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація