Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-1847 /09 Головуючий у суді 1 інстанції Хох люк Г.О
Категорія 79 Доповідач - суддя Жигановська О.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Жигановської О.С. ,
суддів: Котік Т.С. , Косигіної Л.М. ,
при секретарі судового засідання : Порохня М. М. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу представника Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - ЗАТ «ПриватБанк») на ухвалу судді Баранівського районного суду Житомирської області від 19 травня 2009 року у справі за заявою ЗАТ «ПриватБанк» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором,
встановила:
У травні 2009 року представник ЗАТ «ПриватБанк» звернувся в суд із заявою про видачу судового наказу, яким просив стягнути з ОСОБА_1 5710, 02 грн. заборгованості за кредитним договором, 28, 55 грн. судового збору та 15 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення. Вимоги ґрунтувались на тому, що боржник., в порушення умов договору, вимог ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України, не виконує взяті на себе зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту, тому борг, який складається: з 2184, 42 грн. -заборгованості за кредитом; 2149, 05 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 43, 20 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом; 585, 25 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язання; 500 грн. - судового штрафу (фіксована сума); 248, 10 грн. - судового штрафу (відсотки), слід стягнути з позичальника судовим наказом.
Ухвалою судді Баранівського районного суду від 19.05.2009 року відмовлено у прийнятті заяви про видачу судового наказу з тих підстав, що із заяви та поданих документів вбачається спір про право на стягнення неустойки у вигляді пені і штрафу.
В апеляційній скарзі представник заявника просить ухвалу скасувати, а заяву передати на новий судовий розгляд. Вказує на те, що у судді були всі підстави до винесення судового наказу, оскільки вимога про стягнення боргу ґрунтується на правочині, вчиненому в письмовій формі у вигляді кредитного договору. Розмір стверджується відповідними розрахунками.
З'ясувавши обставини справи в межах ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 96 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу, яка ґрунтується на правочині, вчиненому в письмовій формі. При цьому, правочин, в розумінні ст. 202 ЦК України - це правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.
Зі змісту копії заяви, Правил надання споживчого кредиту, які є невід'ємною частиною правочину (а.с. 14-18) видно, що між ЗАТ „ПриватБанк" як кредитором та ОСОБА_2, як позичальником, 02.06.2007 року укладено договір у письмовій формі. Як того вимагає ст. 207 ЦК України, у ньому воля сторін виражена (зафіксована) в документах, які вони підписали і, якими обмінялись.
Банком ставиться вимога, що ґрунтується на письмовому правочині. Зокрема, в заяві позичальника та Правилах надання споживчого кредиту визначено не тільки порядок отримання кредиту, який становить 5760 грн., а й підстави і порядок нарахування відсотків за користування ним. В тому числі, в підпункті 3.2.3 пункту 3 Правил вказується, що клієнт зобов'язувався погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його виконання та пеню за несвоєчасність виконання зобов'язання. Ніхто не оспорює правомірність укладення договору, умов, викладених в ньому, порядку нарахування та розміру боргу, який підтверджується письмовими розрахунками, а отже на даній стадії відсутній спір.
Висновок судді про наявність спору про право є теж необгрунтованим.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 16 ЦК України, під спором про право розуміється спір між суб'єктами цивільного права з приводу наявності чи відсутності правовідносин між ним, і відповідно наявності чи відсутності цивільного права та цивільного обов'язку. Із заяви, поданої ЗАТ «ПриватБанк», документів, долучених до неї, не вбачаються спору про право. Вимоги, передбачені ч. 1 ст. 96 ЦПК України, підтверджені документально. У разі виникнення спору про право, заявник, відповідно до ч. 1 ст. 106 ЦПК України, може подати заяву про скасування наказу.
У тому випадку, коли документи долучені до заяви не читаються, або не долучені оригінали, суддя, керуючись ст. 98 ЦПК України, може застосувати положення ст. 121 цього Кодексу, а не відмовляти у прийнятті заяви. Крім того, відповідно до ч.2 ст. 64 ЦПК., якщо подано копію письмового доказу, суд має право вимагати подання оригіналу.
Оскільки оспорювана ухвала судді постановлена з порушенням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню в порядку п.3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України.
При вирішенні питання про прийняття заяви про видачу судового наказу слід звернути увагу на умови договору, якими визначена договірна підсудність. Відповідно до ст. 115 ЦПК України у випадку порушення правил підсудності, заява повертається стягувачу для подання до належного суду, а не приймається рішення про відмову у прийнятті заяви, оскільки згідно з ч. 1 ст. 101 ЦПК відмова у прийнятті заяви позбавляє заявника права звернутись до суду з такою самою заявою.
Враховуючи вище викладене, керуючись ст. ст. 303, 304, п.4 ч.2 ст. 307, п.3 ч. 1 ст. 312, ст. ст. 313, 315, 324 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
Ухвалу судді Баранівського районного суду Житомирської області від 19 травня 2009 року - скасувати.
Питання про прийняття заяви про видачу судового наказу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.