АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2009 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – Доценко Л.І.
суддів –Журавльова О.Г., Мартинової К.П.
за участю секретаря – Білорусової Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Приватні нотаріуси Одеського міського нотаріального округу Юрченко І.П., Тиквенко М.О., Орган опіки та піклування: Київська районна адміністрація Одеської міськради про визнання правочину купівлі-продажу недійсним, стягнення матеріальних збитків, моральної шкоди та виселення, а також за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Київського РВ ОМУ ГУМС України в Одеській області про усунення перешкод у користуванні власністю, за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Юрченко Ірини Петрівни про визнання дій нотаріуса незаконними та визнання довіреності недійсною, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 31 серпня 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
13.02.2008 року ОСОБА_1 зв ернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третьої особи: Приватні нотаріуси Одеського міського нотаріального округу Юрченко І.П., Тиквенко М.О., Орган опіки та піклування: Київська районна адміністрація Одеської міськради про визнання довіреності та правочину купівлі-продажу недійсним, стягнення матеріальних збитків, моральної шкоди. В подальшому позов був уточнений та позовні вимоги збільшені, позивач просив стягнути на його користь матеріальні збитки у розмірі 264 448,63 грн., витрати на проведення експертизи 1 126,80грн., стягнути в солідарному порядку моральну шкоду в розмір 50 000 грн., а також виселити відповідачів з домоволодіння за адресою АДРЕСА_1.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтовував тим, що він, будучи власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на весні 2004 року здав жиле приміщення в оренду ОСОБА_2, який оплачував йому грошові кошти за оренду на протязі трьох років до квітня 2007 року, але після закінчення дії договору оренди ОСОБА_2 відмовився сплачувати орендну плату, оскільки найближчий час мав намір виїхати з будинку зі своєю сім’єю. ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_1 провести приватизацію земельної ділянки, на якій розташований будинок, у зв’язку з чим ОСОБА_1 видав ОСОБА_2 нотаріально посвідчену довіреність на проведення дій щодо приватизації земельної ділянки, але не розуміючи української мови, підписав генеральну нотаріально посвідчену довіреність на ім’я ОСОБА_2, який у свою чергу продав
___________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – Сватаненко В.І Справа №22ц-5170\09 Доповідач – Доценко Л.І. Категорія ЦП: 20
будинок ОСОБА_1 своїй дружині ОСОБА_3 за нотаріально посвідченим договором купівлі- продажу. ОСОБА_1 вважає, що приватний нотаріус, який посвідчував довіреність, не переклав йому зміст довіреності російською мовою, не роз;яснив його права та наслідки такої довіреності. ОСОБА_1 не мав наміру продавати будинок, а отримані від ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі еквівалентному 170000 доларів США, повернув ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Крім того, відповідачами з грудня 2007року не вносилась орендна плата за користування будинком в розмірі 800 доларів США в місяць, тобто заборгованість за оренду склала 800дол. США х 16 місяців х 7,70 грн.= 98560грн. Оскільки відповідачі застосували обман то на підставі ст.230 ч.2 ЦК України повинні відшкодувати ОСОБА_1 збитки в подвійному розмірі 98560 грн. х2= 197120грн. У зв;язку з тим, що відповідачі прострочили виконання грошового зобов;язання то відповідно до ст.ст.614,625 ЦК України повинні відшкодувати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, а всього 264448 грн.63коп.
19.02.2008 року ОСОБА_3 зв ернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, Київського РВ ОМУ ГУМС України в Одеській області про усунення перешкод у користуванні власністю, вказуючи, що з 2004-2007 року вона проживала із своєю сім’єю в будинку за адресою АДРЕСА_1. Згідно договору сплачували всі комунальні рахунки та утримували будинок у належному стані. Весною 2007 року ОСОБА_1 запропонував їм купити в нього вказаний будинок, але сім’я ОСОБА_3 сумнівалась, оскільки в них не було повної суми грошових коштів вартості будинку та вони мали намір будувати свій будинок. ОСОБА_1 наполягав на продажу будинку, оскільки йому були потрібні гроші для повернення боргів. ОСОБА_1 видав на ім’я ОСОБА_2 генеральну довіреність на продаж будинку, оскільки сам не бажав цим займатись. Нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу був укладений у квітні 2007 року, а в травні 2007 року ОСОБА_1 отримав гроші у розмірі 70 000 доларів, у листопада 2007 року отримав 100 000 доларів США, які ОСОБА_2 поклав на рахунок ОСОБА_1 у банку, шляхом зняття з особистого рахунку готівкою. Після укладання договору ОСОБА_2 зареєструвала його у КП ”ОМБТІ і РОН” та стала користуватися будинком. Однак ОСОБА_1 перешкоджає ОСОБА_3 користуватися будинком, оскільки зареєстрований в будинку.
12.03.2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Юрченко І.П. про визнання дій нотаріуса незаконними та визнання довіреності від 13.04.2007року недійсною, вказуючи, що приватний нотаріус, який посвідчував довіреність, не переклав йому зміст довіреності російською мовою, не роз’яснив його права та наслідки такої довіреності, оскільки ОСОБА_1 не мав наміру продавати будинок. Довіреність була видана нотаріусом на ім’я ОСОБА_2 внаслідок помилки та обману, оскільки він не знає української мови та не розуміє її, а продавати будинок він не мав наміру.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позов ОСОБА_1 не визнали, пояснивши, що ОСОБА_1 запропонував купити у нього будинок АДРЕСА_1, для чого оформив на ім;я ОСОБА_2 довіреність. 27.04.2007р. був нотаріально посвідчений договір купівлі- продажу, за яким ОСОБА_1 продав , а ОСОБА_3 за особисті кошти купила будинок АДРЕСА_1. ОСОБА_1 отримав 170000 доларів США, а ОСОБА_3 зареєструвала будинок у КП “ ОМБТІ і РОН” та стала користуватися будинком як законний власник.
Приватний нотаріус Юрченко І.П., яка посвідчувала довіреність від імені ОСОБА_1, надала письмові пояснення, в яких зазначила, що вона діяла у відповідності до вимог Закону України “ Про нотаріат” та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у зв;язку з чим прав та інтересів ОСОБА_1 не порушувала.
Представник Київського РВ ОМУ ГУМС України в Одеській області в судове засідання не з’явились про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином.
Приватний нотаріус Тиквенко М.О. позов ОСОБА_1 не визнала, пояснивши, що ОСОБА_1 до неї особисто не звертався та не оспорював укладання договору купівлі-продажу, який вона посвідчила у відповідності до вимог закону.
Представник органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради позов ОСОБА_1 не визнав, проти задоволення вимог ОСОБА_3 не заперечував.
Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 31 серпня 2009 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Київського РВ ОМУ ГУМС України в Одеській області про усунення перешкод у користуванні власністю задоволено. Суд вирішив усунути перешкоди ОСОБА_3 в користуванні власністю – житловим будинком за адресою : АДРЕСА_1 та зобов’язано Київський РВ ОМУ ГУМС України в Одеській області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_1 за даною адресою. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Приватні нотаріуси Одеського міського нотаріального округу Юрченко І.П., Тиквенко М.О., Орган опіки та піклування: Київська районна адміністрація Одеської міськради про визнання правочину купівлі-продажу недійсним, стягнення матеріальних збитків, моральної шкоди та виселення та позов ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Юрченко Ірини Петрівни про визнання дій нотаріуса незаконними та визнання довіреності недійсною залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення, як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 на підставі ст.ст.203,230,231,237 ЦК України, суд першої інстанції виходив з того, що при посвідчені довіреності від 13.04.2007року від імені ОСОБА_1 на ім;я ОСОБА_2 приватний нотаріус Юрченко І.П. діяла у відповідності до вимог Закону України « Про нотаріат», відповідно до якого нотаріус перед вчиненням нотаріальної дії обов;язково визначає волю особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, тобто в довіреності було виражено волевиявлення ОСОБА_1 на оформлення від його імені договору купівлі- продажу будинку АДРЕСА_1. Даний договір купівлі- продажу був нотаріально оформлений 27.04.2007р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і 08.05.2007р. та 15.11.2007р. ОСОБА_1 отримав грошові кошти в сумі 170000 доларів США за продаж будинку. Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не надано доказів того, що його було введено в оману та що він при підписанні довіреності на ім;я ОСОБА_2 помилився відносно повноважень, якими фактично бажав наділити довірену особу. У зв;язку з чим відсутні підстави для стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 був власником домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі- продажу від 21.05.2002року.
Будучи власником вказанного домоволодіння, ОСОБА_1 з 01.04.2004р. почав здавати в оренду належний йому будинок ОСОБА_2, який орендував будинок з 01.04.2004р. по 01.04.2007р. зі сплатою грошових коштів за оренду у розмірі 800 доларів США щомісячно.
В 2007році ОСОБА_1 вирішив продати даний будинок, у зв;язку з чим 13.04.2007р. видав нотаріально посвідчену довіреність на ім;я ОСОБА_2 щодо продажу будинку АДРЕСА_1.
27.04.2007р. на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 13.04.2007р. ОСОБА_2, діючи від імені та в інтересах ОСОБА_1, за нотаріально посвідченим договором купівлі- продажу продав належний ОСОБА_1 будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_3, яка зареєструвала договір у КП « ОМБТІ і РОН».
04.05.2007р. ОСОБА_2 на ім;я ОСОБА_1 був відкритий поточний рахунок № 26201001741275, на який 15.11.2007р. були внесені грошові кошти в сумі 100000доларів США та депозитний рахунок № 26308001741275 на який 04.05.2007р. були внесені грошові кошти в розмірі 70000доларів США.
08.05.2007р. ОСОБА_1 отримав готівкою у ЗАТ « ОТП Банк» грошові кошти в розмірі 70000 доларів США, про що написав розписку, що ніяких претензій до ОСОБА_2 немає.
15.11.2007р. ОСОБА_1 отримав готівкою у ЗАТ « ОТП Банк» грошові кошти в розмірі 100000 доларів США, про що написав розписку, що ніяких претензій до ОСОБА_2 немає.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про те, що ОСОБА_2 з відома ОСОБА_1 був проданий будинок АДРЕСА_1, будучи представником ОСОБА_1 ОСОБА_2 діяв в його інтересах, по узгодженню з ним, на вигідних для нього умовах, від продажу якого ОСОБА_1 отримав грошові кошти в розмірі 170000доларів США.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказується на те, що довіреність була оформлена українською мовою, яку він не знає, а нотаріус Юрченко І.П. не здійснила переклад тексту довіреності на російську мову, у зв;язку з чим він не міг розуміти юридичних наслідків до яких може призвести підписання такої довіреності.
Колегія суддів не приймає до уваги дані доводи, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до ст.15 Закону України « Про нотаріат» мова нотаріального діловодства визначається ст.20 Закону України « Про мови в Українській РСР» . Якщо особа, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії, не знає мови, якою ведеться діловодство, тексти оформлюваних документів мають бути перекладені їй нотаріусом або перекладачем.
При оформленні довіреності від імені ОСОБА_1 на ім;я ОСОБА_2 13.04.2007р. нотаріус Юрченко І.П. встановила осіб, які до неї звернулися, перевірила їх дієздатність та правоздатність, визначила волю ОСОБА_1 на оформлення довіреності , при цьому ОСОБА_1 не звертався з проханням про переклад тексту довіреності на російську мову, оскільки добре розумів зміст тексту довіреності.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до нотаріуса для вчинення нотаріальних дій, які були оформлені українською мовою. Жодного разу ОСОБА_1 не вимагав у нотаріуса перекладу цих документів.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не мав наміру продавати будинок, спростовуються письмовими доказами про отримання ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 170000 доларів США за продаж будинку.
Таким чином, колегія суддів вважає, що інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1п.1, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Київського районного суду м.Одеси від 31 серпня 2009 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Л.І.Доценко
Судді К.П.Мартинова
О.Г.Журавльов