ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/2212/21 Справа № 185/1977/21 Суддя у 1-й інстанції - Самоткан Н.Г. Суддя у 2-й інстанції - Слоквенко Г. П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2021 року                                                                м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді                Слоквенка Г.П.

суддів                                Коваленко Н.В., Крот С.І.

за участю:

секретаря судового засідання        Мазниці Х.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою обвинуваченого  ОСОБА_1  на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2021 року про продовження строку тримання під вартою щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дмитрівка Петропавлівського району Дніпропетровської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,

В с т а н о в и л а:

       Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2021 року клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 було задоволено. Продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 до 06 вересня 2021 року.

       Рішення суду обґрунтовано тим, що обвинувачений ОСОБА_1 раніше не судимий, відповідно до ст. 12 КК України обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії особливо тяжких, покарання за вчинення якого, у разі доведеності вини, передбачено на строк до дванадцяти років позбавлення волі, не має реєстрації та визначеного місця проживання, тобто не має міцних соціальних зв`язків, в разі обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, може ухилятися від явки до суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, тому ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не перестали існувати і мають місце при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

       Також суд першої інстанції зазначив, що враховуючи обсяг пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення, є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує останньому, у разі визнання останнього винуватим у кримінальному правопорушенні, ОСОБА_1 , перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, може переховуватися від суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

       На думку суду, оскільки в цей час продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження обвинуваченому строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.

       Обвинувачений ОСОБА_1 не погодився з рішенням суду. В своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2021 року та обрати щодо нього запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі.

       Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши представлені матеріали та обговоривши апеляції, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

       14 січня 2021 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо забезпечення виконання рішення Конституційного Суду України стосовно оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою”.

       Тож, як витікає з приписів ч. 4 ст. 422-1 КПК України, розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.

       В апеляційній скарзі обвинувачений не просив розглядати апеляційну скаргу за його участю. Будь — яких заяв від обвинуваченого до суду не надходило.

       Прокурор Павлоградської окружної прокуратури Широкорад В.В. надіслав заяву, в якій просив розглядати апеляційну скаргу за його відсутністю.

       Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

       Таким чином, з урахуванням того, що учасники апеляційного провадження не заявили клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга має бути розглянута за відсутності сторін кримінального провадження, відповідно до вимог ст. 107 ч. 4 КПК України, без фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження.

       Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

       Рішенням Конституційного Суду України від 13.06.2019 року № 4-р/2019 визнано таким, що є неконституційним положення ч. 2 ст. 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, яка постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

       Відповідно до абзацу 15 пункту 2.4. мотивувальної частини зазначеного рішення Конституційного суду України, надання особі права на апеляційний перегляд судового рішення про продовження строку тримання під вартою під час судового провадження є проявом гарантії виконання державою міжнародних зобов`язань зі створення умов із забезпечення кожному підозрюваному, обвинуваченому (підсудному) дієвого юридичного засобу захисту його конституційних прав і свобод відповідно до міжнародних стандартів, потрібною гарантією відновлення порушених прав, свобод і інтересів людини, додатковим механізмом усунення помилок, допущених судом першої інстанції під час розгляду кримінальних справ до ухвалення рішення по суті.

       Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою, постановлена на стадії судового розгляду, є предметом апеляційного перегляду, у зв`язку з чим апеляційні скарги захисників підлягає розгляду.

       Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

       За наслідками розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів. До спливу строку дії запобіжного заходу суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

       Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

       Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать зокрема про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

       Як видно з матеріалів справи, в провадженні Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження №12021040370000077 стосовно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

       09 липня 2021 року судом першої інстанції в судовому засіданні було розглянуто питання доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

       В даному випадку для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. ст. 199, 331 КПК України, суд повинен був з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.

       Перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив факт того, що обставини, які стали підставою для взяття ОСОБА_1 під варту, на даний час не змінилися, ризики, які були встановлені під час обрання запобіжного заходу і під час вирішення питання про продовження його дії, а саме те, що обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення не зменшились.

       При цьому, апеляційний суд, як і суд першої інстанції, враховує тяжкість кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_1 , яке є особливо тяжким злочином, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Разом з цим, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).

       Таким чином, висновки суду, що встановлені при обранні запобіжного заходу обставини та ризики не зменшились, і запобігання їх настанню можливо виключно шляхом продовження тримання ОСОБА_1 під вартою, з урахуванням також неможливості винесення вироку у справі до спливу терміну тримання під вартою, як і неможливості призначення судового засідання до його закінчення, підтверджуються наданими судом першої інстанції матеріалами та зроблені з належним дотриманням вимог процесуального законодавства, а доводи апеляційної скарги обвинуваченого про незаконність та необгрунтованість ухвали суду, апеляційний суд вважає безпідставними.

       Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою, повно та об`єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

       Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги, апеляційним переглядом не встановлено. 

       Будь-яких порушень КПК України при постановленні оскарженої ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення.

       Керуючись ст. ст. 183, 194, 331, 405, 407, 419 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

       Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

       Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2021 року про продовження строку тримання під вартою щодо  ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України – залишити без змін.

       Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

       ____________________        ____________________         ____________________

        Г.П. Слоквенко                 Н.В. Коваленко                 С.І. Крот