АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – Доценко Л.І.,
суддів – Оверіної О.В., Журавльова О.Г.,
за участю секретаря – Білорусової Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ДП ?кспериментальна база ?ачна” Селекційно-генетичного інституту – національного центру насіннєзнавства і сортовивчення УААН” до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої злочином, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12 грудня 2008 року ,-
ВСТАНОВИЛА:
04.11.2008 року ДП ?кспериментальна база ?ачна” Селекційно-генетичного інституту – національного центру насіннєзнавства і сортовивчення УААН” звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої злочином.
Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим , що постановою Приморського районного суду м.Одеси від 23.11.2007 року, залишеної без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 08.05.2008 року ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, займаючи посаду директора ДП ”ЕБ Дачна” в період з 08.06.2004 рік по 14.10.2005 рік через прямі умисні дії у вигляді розкрадання позбавив позивача майна, балансова вартість якого на момент встановлення факту розтрати становила 532 775,02 грн. Тією ж, постановою ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ст.367 ч.2 КК України внаслідок акту амністії та кримінальну справу відносно нього було закрито з підстав, передбачених ст.6 п.4 КПК України. Посилаючись на те, що звільнення від кримінальної відповідальності внаслідок амністії не звільняє від обов’язку відшкодувати завдану злочином шкоду, позивач просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 695240 грн.62коп. та судові витрати. Дана сума матеріальної шкоди розрахована відповідно до Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №116 від 22.01.1996 року.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений відповідно до вимог ст.76 ч.3 ЦПК України.
З аочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 12 грудня 2008 року позов ДП ?кспериментальна база ”Дачна” Селекційно-генетичного інституту – національного центру насіннєзнавства і сортовивчення УААН” задоволений повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДП ?кспериментальна база ”Дачна” Селекційно-генетичного інституту – національного центру насіннєзнавства і сортовивчення УААН” 695 240 грн. 62 коп. на відшкодування шкоди, завданої злочином, а також 30 грн. на відшкодування витрат з ІТЗ, а усього стягнуто з відповідача ОСОБА_1 695 270 грн. 62 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави мито у розмірі 1 700 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким стягнути дійсну реальну майнову шкоду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Приймаючи рішення про стягнення з ОСОБА_1 695240грн. 62коп. матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з розрахунку, який надав позивач на підставі Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення ( псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 116 від 22.01.1996року.
Проте повністю з таким висновком погодитись не можна, так як він не відповідає обставинам справи, у зв;язку з цим рішення суду в частині розміру матеріальної шкоди підлягає зміні.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 працював директором Державного сільськогосподарського науково- виробничого підприємства “ Експериментальна база “Дачна” ( після 2007року Державне підприємство “ Експериментальна база “ Дачна” Селекційно- генетичного інституту- національного центру насіннєзнавства і сортовивчення Української академії аграрних наук).
На протязі 2004-2005рр. ОСОБА_1 , працюючи директором, скоїв злочин передбачений ст.367 ч.2 КК України, а саме службову недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов;язків через несумлінне ставлення до них, які спричинили тяжкі наслідки. В результаті скоєння злочину ДП “ Експериментальна база “ Дачна” Селекційно- генетичного інституту – національного центру насіннєзнавства і сортовивчення УААН була заподіяна матеріальна шкода в розмірі 532775грн.02 коп., що підтверджено матеріалами кримінальної справи.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 23.11.2007року ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності у зв;язку із амністією на підставі п.”б” ст.1 Закону України “ Про амністію “. Згідно ст.12 зазначеного Закону амністія не звільняє від обов;язку відшкодувати завдану злочином шкоду, покладену на винну особу вироком або рішенням суду, у зв;язку з чим суд вирішив , що шкода, завдана позивачу, підлягає відшкодуванню в порядку цивільного судочинства.
Ухвалою колегії суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Одеської області від 08 травня 2008року постанова Приморського районного суду м. Одеси від 23.11.2007року залишена без змін.
Відповідно ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з вимогами ст.61 ч.4 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов;язкові для суду, що розглядає справу про цивільно- правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 на підставі ст.1166 ЦК України повинен відшкодувати позивачу матеріальну шкоду в розмірі 532775 грн.02коп., тобто суму, яка вказана в постанові Приморського районного суду м. Одеси від 23.11.2007року, яка має для розгляду справи в цивільному порядку преюдиційне значення.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про необхідність при визначенні розміру матеріальної шкоди застосування Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі , знищення ( псування ) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 116 від 22.01.1996року з наступних підстав.
Обставини позовної заяви стосуються обставин обвинувачення ОСОБА_1 за ст. 366 ч.2 КК України, а саме службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інші підроблення документів, спричинивші тяжкі наслідки та ст.191 ч.5 КК України, а саме привласнення та розтрата державного майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб та вчинені в особливо великих розмірах. Однак дане обвинувачення постановою помічника прокурора Приморського району м. Одеси від 05.11.2007року змінено на ст.367 ч.2 КК України, а саме службова недбалість.
Обставини обвинувачення ОСОБА_1 за ст.367 ч.2 КК України вказані в постанові Приморського районного суду м. Одеси від 23.11.2007року, в якій вказано про розмір матеріальної шкоди в сумі 532775грн. 02 коп.
Суд першої інстанції при ухваленні рішення на дані обставини уваги не звернув.
Крім того, відповідно до п. 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення ( псування) матеріальних цінностей, розмір збитків від розкрадання, нестачі,знищення матеріальних ціностей визначається за балансовою вартістю цих цінностей, але не нижче 50 відсотків від балансової вартості на момент встановлення такого факту з урахуванням індексів інфляції, які щомісячно визначає Мінстат, відповідного розміру податку на додану вартість та розміру акцизного збору.
Ні в суді першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції позивач не надав документальних доказів балансової вартості матеріальних цінностей. А відповідно до вимог ст.60 ч.4 ЦПК України доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Таким чином, колегія суддів вважає, що заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12 грудня 2008року підлягає зміні в частині розміру матеріальної шкоди і стягненню з ОСОБА_1 на користь ДП “ Експериментальна база” Дачна” Селекційно- генетичного інституту- національного центру насіннєзнавства і сортовивчення УААН підлягає матеріальна шкода в розмірі 532775 ( п;ятсот тридцять дві тисячі сімсот сімдесят п;ять гривень ) 02 коп. В частині стягнення судових витрат рішення суду відповідає вимогам ст.88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1п.3, 309 ч.1п.п.3,4, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області, -
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
З аочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12 грудня 2008 року змінити, зменьшити суму стягнення з ОСОБА_1 на користь державного підприємства “ Експериментальна база “ Дачна” Селекційно- генетичного інституту- національного центру насіннєзнавства і сортовивчення УААН до 532775 гривень 02коп.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Л.І.Доценко
Судді О.В.Оверіна
О.Г.Журавльов