Справа № 509/2617/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2021 року смт.Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Панасенка Є.М.,

за участю секретаря судового засідання: Степанової Н.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу № 509/2617/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 , Овідіопольської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору служба у справах дітей Овідіопольської селищної ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та скасування (зняття) реєстрації місця проживання, -

ВСТАНОВИВ:

28.05.2021 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 Овідіопольської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору служба у справах дітей Овідіопольської селищної ради, та з урахуванням уточненої позовної заяви від 14.06.2021 року просив суд визнати відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 , та просив зобов`язати Овідіопольську селищну раду скасувати (зняти) їх реєстрацію місця проживання в квартирі АДРЕСА_1 . Свої вимоги позивач мотивує тим, що йому на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , яку він придбав в порядку реалізації арештованого майна (предмету іпотеки) шляхом проведення електронних торгів. В квартирі зареєстровані попередній власник ОСОБА_2 , його донька ОСОБА_3 та онук ОСОБА_4 . З моменту оформлення права власності, тобто з 05.10.2020 року попередній власник та члени його сім`ї, та по теперішній час в квартирі не проживають, не цікавляться нею, в утриманні житла участі не приймають, їх особистих речей немає, з квартири вони виїхали добровільно, перешкод з боку позивача щодо їх проживання у квартирі не чинилося. Реєстрація відповідачів в квартирі створює для ОСОБА_1 перешкоди в користуванні житловою площею, оскільки він не може повноцінно скористатися субсидією по оплаті комунальних послуг, та сплачує їх з урахуванням зареєстрованих осіб в квартирі.

01.06.2021 року відкрито провадження у справі та в порядку ст.ст. 274, 279 ЦПК України призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився. Надіслав на адресу суду заяву, якою підтримав позовні вимоги з урахуванням уточнень, просив суд їх задовольнити, та проводити розгляд справи за його відсутності. Не заперечував проти винесення судом заочного рішення по справі.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, правом на подання відзиву не скористалися, повідомлялися належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Причини неявки суду невідомі. Заяв та клопотань до суду не надходило.

Представник відповідача Овідіопольської селищної ради в судове засідання не з`явився, надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи без участі відповідача, в якому просили суд розглядати справу без участі представника селищної ради з урахуванням пояснень, наданих у відзиві та наявними у справі доказами. У відзиві поданому до суду зазначили, що селищна рада проводила реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 на підставі належних документів, а саме витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.12.2019 року, згідно з яким він є власником 1/1 квартири АДРЕСА_1 . При розгляді справи № 2-1007/2019 яка розглядалася Овідіопольським районним судом Одеської області за поданням приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Ю.С. до боржника ОСОБА_2 про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, селищна рада участі не приймала, відповідно селищній раді не могло бути відомо про звернення стягнення на майно боржника, що є предметом іпотеки, а тому вважають що жодних порушень з їх сторони не було допущено. В відзиві зазначили, що позовні вимоги можуть бути задоволені частково, а саме в частині зняття реєстрації місця проживання за умови дотримання інтересів дитини, що зареєстрована у вказаній квартирі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору служба у справах дітей Овідіопольської селищної ради в судове засідання не з`явився, надіслав на адресу суду клопотання, в якому просили суд проводити розгляд справи без їх участі, та винести рішення на розсуд суду.

Суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів, оскільки позивач проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

У відповідності до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; не з`явився в судове засідання без поважних причин та не повідомив про причини неявки; не подав відзив, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва від 05.10.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Чебану С.В. на праві власності належить майно, що складається з трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 44,7 кв м, житловою площею 30,3 кв м, що раніше належало ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Мазаратій А.В. 07.03.2008 року за № 243 та зареєстрованого в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний № 1979929351237, запис про право власності № 34503375 (а.с.7).

Відповідно до довідки Овідіопольської селищної ради Одеської області від 01.06.2021 року № 02-06/210/476/466 за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата реєстрації 10..12.2019 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дата реєстрації яких ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до Ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 23.09.2019 року по справі № 2-1007/2019 за поданням приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Ю.С. до боржника ОСОБА_2 про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, прийнято рішення щодо звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 , що була зареєстрована за боржником.

ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 придбав в порядку реалізації арештованого майна (предмету іпотеки) шляхом проведення електронних торгів, відповідно до акту № 61711540 приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Ю.С. про реалізацію предмета іпотеки від 02.10.2020 року (а.с.56).

У зв`язку із тим, що місце проживання відповідачів зареєстроване за квартирою позивача, він не може в повній мірі реалізовувати свої права власника квартири з володіння, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, не має можливості отримувати субсидії, та сплачує комунальні послуги з урахуванням усіх зареєстрованих осіб.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У відповідності до статті 1 Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджується своїм майном на власний розсуд. При цьому держава не втручається у здійсненні власником права власності.

У відповідності до положень ст.ст. 321, 383 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно п. 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Згідно п. 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (частина друга статті 386 ЦК України).

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Як вбачається з позовної заяви позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, як на підставу для визнання відповідачів такими, що втратили право на користування житлом, посилалася на ст. ст. 64, 71, 72 ЖК України, виходячи з факту непроживання відповідачів у спірному житлі.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло.

Згідно з ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням, інакше, як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад 1 рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.

У сімейному законодавстві поряд з терміном "сім`я" вживається термін "член сім`ї". Однак, повного і чіткого правового визначення поняття члена сім`ї, так як і сім`ї, немає.

При цьому з урахуванням визначення поняття "сім`я" в СК України, на думку суду, має бути підтриманим положення ч.2 ст. 64 ЖК України, згідно з яким до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Оскільки відповідачі не є членами сім`ї позивача у розумінні ст. 64 ЖК України, так як не проживають разом та не ведуть спільного господарства, то до правовідносин, які склалися необхідно застосовувати норми житлового законодавства, а саме ст.ст. 71, 72 ЖК України.

Статтею 71 ЖК України врегульовано питання збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами.

Згідно зі ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Отже, збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім`ї є одним із способів захисту житлових прав фізичних осіб.

Пункт 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" передбачає необхідність точного додержання норм Житлового кодексу України, маючи на увазі, що правильний розгляд житлових спорів є гарантією реального здійснення конституційного права громадян на житло, захисту прав і охоронюваних законом їх інтересів.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. п. 10, 11 цієї постанови, у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Вичерпного переліку поважних причин житлове законодавства не встановлює, в зв`язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм, член сім`ї наймача (колишній член), може бути визнаний таким, що втратив право на користування жилим приміщенням, з підстав відсутності понад шість місяців у цьому жилому приміщенні, якщо він був відсутній протягом цього строку без поважних причин, і саме ці факти повинні бути встановлені судом при вирішенні спору.

Як вбачається з матеріалів справи, в квартирі зареєстрований також малолітній син відповідача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якого позивач також просить визнати таким, що втратив право на користування житловим будинком.

Частиною 2 та 3 ст.18 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Стаття 18 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечує право дитини на проживання в житлових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Право дитини на житло є одним з основних прав, адже без мінімальної забезпеченості житлом і майном нормальне існування дитини просто неможливе.

Згідно статті 11 Закону «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що неповнолітня дитина не має права вільно та самостійно обирати місце свого проживання, і набуває право користування житлом за місцем проживання батьків, або одного з батьків, з ким вона проживає.

Права неповнолітньої дитини є похідними від права батьків (або одного з них). Причини не проживання неповнолітньої дитини за місцем реєстрації не залежать від волі дитини, а тому неможливо встановити їх характер (поважні або неповажні) окремо для неповнолітньої дитини, незалежно від причин відсутності батьків.

Неповнолітня дитина не є самостійним суб`єктом житлових правовідносин, а набуття або втрата права користування житлом дитиною залежить від набуття або втрати такого права її батьками.

Отже, системний аналіз цивільного та житлового законодавства дає підстави вважати, що неповнолітня дитина не може бути самостійним відповідачем за позовом про визнання її такою, що втратила права користування житлом, та зберігає або втрачає таке право автоматично разом з батьками.

В судовому засіданні було встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за вказаною адресою з 05.10.2020 року та по сьогоднішній день не проживали і не проживають, перешкоди у користуванні квартирою їм ніхто не чинив, спірним жилим приміщенням не користуються і не користувалися з часу оформлення права власності на квартиру за ОСОБА_1 .

Не підлягають задоволенню вимоги позивача зобов`язати Овідіопольську селищну раду скасувати (зняти) реєстрацію місця проживання в квартирі АДРЕСА_1 відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки підставою для зняття з реєстрації місця проживання є рішення суду про визнання громадян такими, що втратили право користування житловим приміщення. У випадку відмови відповідного органу зняти особу з реєстрації на підставі судового рішення, такі дії можуть бути оскарженні в порядку, передбаченому законом.

Суд вважає, що за вказаних обставин слід задовольнити позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання громадян ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такими, що втратили право користування житловим приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , в задоволенні інших вимог - слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 3-7, 10-13, 18, 76-83, 95, 133, 174, 213, 228, 229, 241-246, 258, 259, 263-268, 272, 273 ЦПК України, ст.ст. 16, 319, 386, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 9, 71, 72, 116 ЖК України, п.п. 33, 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні власністю шляхом, визнання громадян ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що є підставою для зняття їх з реєстрації у вказаній квартирі.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі якщо повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, строк на подання заяви про його перегляд може бути поновлено, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити рішення суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Головуючий: Є. М. Панасенко