АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  МИКОЛАЇВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа  №  33 – 234/2010 року                                                                Головуючий суду першої інстанції:

Категорія: ч. 3 ст. 121 КУпАП                                                             суддя: Устіченко К.І.

Головуючий апеляційного  суду:                                                               суддя: Губа О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2010 року апеляційний суд Миколаївської області у складі:

головуючого – судді:                     Губи О.О.

при секретарі:                                              Гарусенко Л.М.

за участю захисника:                                  ОСОБА_1

особи, яка притягнута

до адміністративної відповідальності: ОСОБА_2

розглянув справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 22 квітня 2010 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Паньківці Білогірського району Хмельницької області, громадянина України, приватного підприємця, зареєстрованого в АДРЕСА_1,

•   визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП, і накладено стягнення у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 6 місяців.

В С Т А Н О В И В :

    Згідно постанови судді, 16 березня 2010 року близько 03годині 25 хвилин ОСОБА_2 в порушення вимог п. 31.4 «б», «г» Правил дорожнього руху України, на 435 км. автошляху М – 12 «Стрий – Тернопіль – Кіровоград – Знам’янка» керував транспортним засобом «ЗИЛ-431810», державний номерний знак НОМЕР_1, на якому встановлені шини з різним малюнком протектора.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову судді в частині виду стягнення змінити з позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів на адміністративний арешт строком на 5 діб. При цьому просить пом’якшити йому призначене покарання. Зазначає, що з поважних причин не мав можливості прийняти участь у розгляді справи та надати суду докази, які, на думку апелянта, пом’якшують його вину, а саме те, що транспортний засіб є єдиним джерелом до існування його родини, наявність на утриманні трьох дітей, дружини, матері – інваліда та щире каяття у вчиненому.

Також звертає увагу на те, що при призначенні покарання в порушення вимог ст. 33 КУпАП судом першої інстанції не було враховано його особу та майновий стан.

Заслухавши пояснення ОСОБА_2 на підтримку апеляційної скарги, який просив апеляційну інстанцію як призначити йому адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на 5 діб, так і скасувати постанову судді, направивши матеріали на новий судовий розгляд, захисника ОСОБА_1, який частково підтримав апеляційну скаргу ОСОБА_2 і просив постанову судді від 22.04.2010 року скасувати на підставі п. 2 ст. 293 КУпАП у зв’язку з оскарженням рішення органу ДАІ щодо ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення 11.12.2009 року, а справу направити на новий судовий розгляд, вивчивши матеріали справи та додатково приєднані до апеляційної скарги документи, суд прийшов до наступного.

Вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення підтверджено матеріалами адміністративної справи й обґрунтованість притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП апелянтом в апеляції не оскаржується.

З протоколу про адміністративне правопорушення від 16.03.2010 року серії АВ № 142496 вбачається, що 16.03.2010 року о 03 годині 25 хвилин на 435 км автошляху М – 12 Стрий – Тернопіль – Кіровоград – Знам’янка дійсно ОСОБА_2  керував транспортним засобом марки ЗИЛ – 431810 державний номерний знак НОМЕР_1, на якому встановлені шини з різним малюнком протектора, чим порушив вимоги п. 31.4 "б", "г" ПДР України (а.с.2).

Крім того, із повідомлення органів ДАІ вбачається, що 11.12.2009 року о 14 годині 15 хвилин на 464 км автодороги М – 12 ОСОБА_2 керував транспортним засобом  марки ЗИЛ, державний номер НОМЕР_1 з іншими несправностями, чим порушив Правила дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 121 КУпАП (а. с. 3).  

В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_2 не заперечував, що на час складення протоколу про адміністративне правопорушення на автомашині під його керуванням дійсно були встановлені шини з різним малюнком протектора.

Крім того, ОСОБА_2 пояснив, що дійсно в грудні 2009 року на території Вінницької області він був зупинений працівником ДАІ. Проте, які саме правила дорожнього руху він порушив та яке стягнення на нього було накладено йому невідомо.

З огляду на наведене, дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 121 КУпАП, оскільки він протягом року вчинив правопорушення, передбачене цією статтею

Накладаючи стягнення у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 6 місяців, суддя відповідно до вимог ст. 33 КУпАП врахував характер адміністративного правопорушення, яке відноситься до грубих порушень Правил дорожнього руху України як таке, що безпосередньо впливає на безпеку дорожнього руху та її учасників і дійшов вірного висновку про доцільність накладення на ОСОБА_2 саме такого адміністративного стягнення.

Крім того, немає підстав вважати, що суддею порушено вимоги ст. 33 КУпАП в тій частині, що не було враховано його особу та майновий стан  про що стверджує апелянт в апеляційній скарзі, оскільки на момент розгляду адміністративного матеріалу дані про те, що ОСОБА_2 є приватним підприємцем, займається роздрібною торгівлею і ця робота є основним джерелом до існування його родини, в якій є троє дітей, з яких двоє дітей є дорослими, непрацююча дружина та матір – інвалід (а.с. 12 – 14, 16 – 21, 27) дані не були відомі суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного, підстав для зміни постанови судді від 22 квітня 2010 року в частині накладеного адміністративного стягнення відносно ОСОБА_2 (з позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів на адміністративний арешт строком на 5 діб), як просив апелянт в апеляції, немає в силу п. 4 ст. 293 КУпАП.

Також відсутні підстави і для скасування вказаною постанови з направленням на новий судовий розгляд, про що просили апелянт та його  захисник ОСОБА_1 апеляційну інстанцію.

Тому апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 22 квітня 2010 року відносно ОСОБА_2 про   визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП, і накладення стягнення у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 6 місяців – без зміни.

 Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Миколаївської області                                                               О.О. Губа