АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – Доценко Л.І.,
суддів – Журавльова О.Г., Оверіної О.В.,
за участю секретаря – Білорусової Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 на дії Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Калевича Валерія Анатолійовича, зацікавлена особа: Державне казначейство України про визнання неправомірними дій та скасування постанови про повернення виконавчого листа, за апеляційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Суворовського районного суду м.Одеси від 14 жовтня 2009 року ,-
ВСТАНОВИЛА:
17.06.2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Калевича В.А., зацікавлена особа: Державне казначейство України про визнання неправомірними дій та скасування постанови про повернення виконавчого листа, в якому вказувала, що на підставі її заяви про примусове виконання судового рішення, Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Калевичем В.А. постановою від 13.04.2009 року було відкрито виконавче провадження. Постановою від 01.06.2009 року виконавчий лист за №2-5593/07 було повернуто їй як стягувачеві у зв’язку із відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення на підставі п.2 ст.40 Закону України ?ро виконавче провадження”. Дії державного виконавця пов’язанні з виконанням вищеназваного документу та винесенням постанови про повернення виконавчого документу є неправомірними, а постанова від 01.06.2009 року про повернення виконавчого листа за №2-5593/07 підлягає скасуванню. У порушення ч.1 ст.30 Закону України ?ро виконавче провадження” держвиконавець не пересвідчився у здійсненні боржником дій, спрямованих на добровільне виконання рішення суду, у порушення ч.1 ст.30 Закону України ?ро виконавче провадження” не розпочав невідкладних заходів примусового виконання судового рішення. Порушуючи вимоги ч.1 ст.87 Закону України ?ро виконавче провадження” не з’ясував обставин щодо причини невиконання рішення суду у добровільному порядку та не виніс постанови про накладення штрафу на боржника з цих підстав, а також не виконання обов’язку вжити заходи щодо примусового виконання рішення, призвело до порушення її законних прав та інтересів.
Представник суб’єкту оскарження у задоволенні скарги просив суд відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що дії державного виконавця щодо примусового виконання судового рішення, є законними, обґрунтованими та відповідають вимогам Закону України ?ро виконавче провадження” у повному обсязі. Крім того, зазначила, що боржником за даним виконавчим документом вказано Державне казначейство України, яке в свою чергу є розпорядником коштів Державного бюджету та оскільки коштів на дану статтю витрат у Державному бюджеті на 2009 рік не передбачено, а державний виконавець не може вплинути на Державне казначейство з метою виконання рішення, дії державного виконавця є правомірними.
Представник зацікавленої особи, Державного казначейства України, до судового засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомленний.
Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 14 жовтня 2009 року скарга ОСОБА_1 на дії Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Калевич В.А., зацікавлена особа: Державне казначейство України про визнання неправомірними дій та скасування постанови про повернення виконавчого листа – задоволена частково. Визнано неправомірними дії Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Калевич В.А. пов’язані із винесенням постанови від 01 червня 2009 року про повернення стягувачеві ОСОБА_1 виконавчого документу №2-5593/07 від 24 січня 2008 року. У задоволенні іншої частини скарги ОСОБА_1 – відмовлено. Стягнуто з Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 6 грн.40 коп.
В апеляційній скарзі Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України просить скасувати ухвалу Суворовського районного суду м.Одеси від 14 жовтня 2009 року та постановити нову, якою відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі, оскільки вважає, що вказана ухвала суду є незаконною та необгрунтованою.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обгрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2007року стягнуто з держави в особі Державного казначейства України за рахунок державного бюджету на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 2000грн.
13 квітня 2009року Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Калевич В.А. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-5593\07 від 24.01.2008року, а саме стягнення з Державного казначейства України на користь ОСОБА_1 суми моральної шкоди в розмірі 2000грн.
Після одержання відповіді Державного казначейства України про неможливість задоволення вимог стягувача у зв;язку із відсутністю коштів на рахунках Державного казначейства, оскільки дані витрати Законом України “ Про Державний бюджет на 2009рік” не передбачені, Головним державним виконавцем 01.06.2009р. було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві у відповідності до п.2 ст.40 Закону України “ Про виконавче провадження “ у зв;язку із відсутністю майна, на яке може бути звернено стягнення.
Задовольняючи частково скаргу ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов;язковими до виконання на всій території України і відповідно до положень ст.2 Закону України “ Про виконавче провадження “ виконання рішень суду покладається на державну виконавчу службу. Державним виконавцем не надано належних та допустимих доказів вжиття заходів передбачених ст.4 Закону та реалізації прав передбачених ст.5 Закону щодо своєчасного виконання рішення суду на користь ОСОБА_1 Порушення державним виконавцем положень ст.4 та ст.5 Закону України “ Про виконавче провадження”, а саме невиконання обов;язку вжити заходи щодо примусового виконання рішень, призвело до порушення законних прав та інтересів ОСОБА_1
Розглядаючи справу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Посилання апеляційної скарги на те, що Законом України “ Про Державний бюджет України на 2009рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” не передбачено видатки на відшкодування шкоди, завданої органами державної виконавчої служби колегія суддів не приймає до уваги.
Згідно до вимог п.9 ст. 129 Конституції України обов;язковість рішень суду є одною із основних засад судочинства, отже невиконання судового рішення є порушенням вказаної норми Конституції України.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 7 травня 2002року у справі “ Бурдов проти Росії ” ( заява № 59498\00) зазначив, що для держави є неприпустимим виправдання неможливості виконання судового рішення відсутністю належного фінансування.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 307 ч.2п.1, 312 ч.1п.1, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відхилити.
Ухвалу Суворовського районного суду м.Одеси від 14 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання нею
законної сили.
Головуючий Л.І.Доценко
Судді О.В.Оверіна
О.Г.Журавльов