справа № 156/557/19

Номер провадження: 1-кп/156/7/21

ВИРОК

Іменем України

27 липня 2021 року смт Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Федечко М.О.

при секретарі Салатюк Г.В.,

з участю прокурора Лісневського К.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

адвоката Шостака В.В.,

потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

представника потерпілої ОСОБА_2 -Барнич В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Іваничі кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Нововолинськ Волинської області, громадянина України, українця, з середньою - технічною освітою, одруженого, має двох повнолітніх дітей, працюючого на посаді майстер очисних споруд у «Нововолинськ водоканал», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , 16.04.2019 року близько 10 год. 15 хв., всупереч вимогам Правил дорожнього руху України, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, керуючи технічно справним автомобілем марки «Opel Vivaro» р.н. НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою сполученням «Ковель-Жовква» зі сторони м.Нововолинськ в напрямку м.Львів, у с.Литовеж Іваничівського району Волинської області перевищив максимально дозволену швидкість руху у населених пунктах ( понад 50 км/год), проявив безпечність та неуважність під час руху, в районі повороту на дачний масив «Прикордонник», перед виконанням маневру обгону попутного транспортного засобу не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на смугу зустрічного руху, де продовжив рух та допустив зіткнення із автомобілем марки «Заз -Daewoo» р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , що рухався у зустрічному напрямку. Внаслідок дорожньо -транспортної пригоди пасажир автомобіля «Opel Vivaro» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_6 згідно висновку судово-медичного експерта №342 від 28.05.2019 року отримала тілесні ушкодження у вигляді - закритого відламкового перелому лівого стегна із зміщенням, закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, забій м`яких тканин обличчя у вигляді пара орбітальної гематоми зліва та саден в ділянці обличчя. Дані тілесні ушкодження виникли в результаті контакту з травмуючою дією тупих предметів цілком можливо при ударі об виступаючі частини салону автомобіля під час дорожньо-транспортної пригоди і за ступенем тяжкості перелом відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Opel Vivaro» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_3 згідно висновку судово-медичного експерта №340 від 28.05.2019 року отримала тілесні ушкодження у вигляді - закритого поздовжнього перелому правого наколінника, забій м`яких тканин з організованою гематомою в ділянці нижньої третини лівої гомілки. Дані тілесні ушкодження виникли в результаті контакту з травмуючою дією тупих предметів ( предмету) цілком можливо при ударі об виступаючі частини салону автомобіля під час дорожньо-транспортної пригоди і за ступенем тяжкості перелом відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Opel Vivaro» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_7 , згідно висновку судово-медичного експерта №339 від 28.05.2019 року отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки у вигляді перелому 3-го ребра справа, множинні садна в ділянці спинки носа та на лобній ділянці голови. Дані тілесні ушкодження виникли в результаті контакту з травмуючою дією тупих предметів (предмету) цілком можливо при ударі об виступаючі частини салону автомобіля під час дорожньої-транспортної пригоди і за ступенем тяжкості перелом відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Opel Vivaro» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_4 , згідно висновку судово-медичного експерта №337 від 28.05.2019 року отримав тілесні ушкодження у вигляді - закритого перелому лівого суглобового паростка 7-го шийного хребця, закритого перелому лівої променевої кістки в типовому місці зі зміщенням, рана в ділянці правої надбрівної дуги. Дані тілесні ушкодження виникли в результаті контакту з травмуючою дією тупих предметів (предмету) цілком можливо при ударі об виступаючі частини салону автомобіля під час дорожньо-транспортної пригоди і за ступенем тяжкості перелом відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Разом з тим, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «Заз Daewoo» р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_5 згідно висновку судово-медичного експерта №51 від 14.05.2019 року отримав тілесні ушкодження у вигляді - численної поєднаної травми тіла: травми голови, численні осадження на обличчі, рана на нижній губі зліва, рана на підборідді. Травми верхніх кінцівок: відкритий перелом правої плечової кістки з локалізацією рани по західній поверхні плеча та винця там же, відкритий перелом лівої плечової кістки з локалізацією рани по задній поверхні плеча, синець на правій кисті по тильній поверхні. Травми грудної клітки, живота, промежини, синець на ділянці передньої поверхні грудної клітки та живота, перелом тіла грудини, перелом ребер 2-7 зліва та 6-10 справа по умовним аксилярним лініям з крововиливами в оточуючі м`які тканини, крововоливи в ділянці коренів та тканину обох легень, крововилив в ділянці середостіння та епікард серця, крововилив в навколо ниркову клітковину обох нирок, численні тріщини, надриви нирок, розміження печінки, крововилив в корінь брижі, в черевній порожнині, в черевній порожнині 1.5-2,0л. рідкої крові, розрив мошонки з випаданням правого яєчка. Травми нижніх кінцівок, синець на правому стегні, відкритий перелом правої колінної чашечки з локалізацією рани в ділянці проекції колінного суглобу, відкритий перелом обох кісток правої гомілки з локалізацією рани по передній поверхні гомілки, садно на правій гомілці, відкритий перелом лівої стегнової кістки з локалізацією рани по задній поверхні стегна, садно в ділянці проекції лівого колінного суглобу, синець в ділянці проекції лівого гомілкого-ступеневого суглобу.

Враховуючи характер та локалізацію, численність та поєднаність тілесних ушкоджень вони утворились від ударно травмувальної, ударно-сотрясаючої дії, удару з тертям, здавленням тупих предметів. Дані ушкодження утворились майже одночасно в швидкій черговості одне за одним в спосіб травмування при дорожньо-транспортній пригоді, як водія автомобіля об кермове колесо та інші частини всередині салону автомобіля.

Смерть ОСОБА_5 наступила від шоку внаслідок отриманої чисельної, поєднаної травми тіла, а саме, рідкий стан крові, нерівномірне кровонаповнення внутрішніх органів з тенденцією малокрів`я, мала кількість крові в крупних венозних судинах шунтування кровоточу в нирках ( шокові нирки). Слід зазначити, що численна, сполучна й комбінована травми відрізняються особливою тяжкістю клінічних проявів, що супроводжуються значним розладом життєво важливих функцій організму, високою летальністю. Подібного роду ушкодження супроводжуються шоком, розладом кровообігу, дихання, термінальним станом. Чисельна травма характеризується особливістю - так званим синдромом взаємного обтяження і сполучення ушкоджень створює ситуацію несумісності терапії, має розвиток ускладнень, які спричиняють критичні стани та настання смерті.

Враховуючи чисельність, поєднаність, механізм та спосіб утворення тілесних ушкоджень, те, що між ушкодженнями та настанням смерті є прямий причинно-наслідковий зв`язок - тілесні ушкодження експертно оцінені як смертельні.

У прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали стало грубе порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року ( зі змінами та доповненнями) а саме:

- згідно п.2.3 Правил дорожнього руху України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

Б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну;

- згідно п.10.1 Правил дорожнього руху України перед початком руху, перестроювання та будь- якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

- згідно п.11.3 Правил дорожнього руху України на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу;

- згідно п.12.4 Правил дорожнього руху України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км./год.;

- згідно п.12.9 Правил дорожнього руху водієві забороняється:

Б) перевищувати максимальну швидкість зазначену в пунктах 12.4-12.7.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми необережними діями, порушив Правила дорожнього руху України, особою яка керує транспортним засобом в результаті чого відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої наступила смерть потерпілого ОСОБА_5 , а потерпілим ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 286 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст. 286 КК України визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому. Пояснив, що 16.04.2019 року близько 10 год. 15 хв., керував технічно справним автомобілем марки «Опель Віваро» рухався в с.Литовеж Іваничівського району Волинської області. Пасажирами у його автомобілі були ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , оскільки перед ним різко загальмував автомобіль, що їхав попереду нього, він, щоб уникнути зіткнення, виїхав на смугу зустрічного руху, де відбулося зіткнення з автомобілем «Заз Део» під керуванням ОСОБА_5 , який від отриманих травм помер, пасажири його автомобіля, потерпілі у справі, отримали тілесні ушкодження та були госпіталізовані до медичного закладу. Вказав на те, що усіх потерпілих відвідував у лікарні, надавав допомогу. Потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відмовились від допомоги у лікарні, потерпілій ОСОБА_6 відшкодував близько 22 тис. грн. заподіяної шкоди, сім`ї померлого ОСОБА_5 ним повністю відшкодована, як матеріальна так і моральна шкода. І на далі готовий відшкодовувати заподіяну потерпілим шкоду, в тому числі і моральну шкоду заподіяну потерпілій ОСОБА_6 . Також вказав, що пропонував потерпілому ОСОБА_7 кошти у відшкодування шкоди, однак той відмовився. Просить суд його суворо не карати та не позбавляти його права керування транспортним засобом. Попросив вибачення у потерпілих за вчинене.

Потерпілий ОСОБА_4 подав суду заяву згідно якої моральна шкода, що завдана йому внаслідок загибелі під час ДТП його сина ОСОБА_5 відшкодована повністю. Просить суд при обранні міри покарання ОСОБА_1 не позбавляти його волі та права керування транспортним засобом, а обрати міру покарання із застосуванням ст.75 КК України.

Законний представник потерпілого ОСОБА_9 - ОСОБА_10 подала суду заяву згідно якої повідомляє, що моральна шкода завдана їй внаслідок загибелі під час ДТП батька її сина відшкодована повністю, будь-яких претензій до ОСОБА_1 у неї немає. Просить суд при обранні міри покарання не позбавляти його волі та права керування транспортним засобом, а обрати міру покарання із застосуванням ст.75 КК України.

Потерпіла ОСОБА_11 подала суду заяву згідно якої повідомляє, що моральна шкода завдана їй внаслідок загибелі під час ДТП її брата ОСОБА_5 відшкодована повністю, просить суд при обранні міри покарання ОСОБА_1 не позбавляти його волі та права керування транспортним засобом, а обрати міру покарання із застосуванням ст.75 КК України.

Крім цього, потерпілі ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , 30.06.2020 року подали суду заяву у якій просять розгляд кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_1 проводити без їх участі. Матеріальні збитки і моральна шкода їм відшкодована повністю. Претензій по відшкодуванню шкоди до ОСОБА_1 не мають і в подальшому мати не будуть. Просять при обранні міри покарання застосувати до ОСОБА_1 покарання не пов`язане з позбавленням волі і застосувати положення ст.75 КК України призначивши іспитовий строк на один рік. При призначенні додаткового покарання просять не позбавляти його права керування транспортними засобами так як фактично він вже відбув цю міру покарання протягом досудового розслідування і розгляду справи в суді.

Потерпілий ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився, подав суду заяву згідно якої просить розгляд кримінального провадження проводити за його відсутності, не заперечує щодо розгляду справи в спрощеному провадженні. Міру покарання просить призначити в межах санкції ч.2 ст.286 КК України.

Заслухавши думку учасників судового провадження, які підтримали заяви потерпілих та не заперечували щодо проведення судового розгляду без їх участі, суд провів розгляд справи у відповідності до положень ст.325 КПК України без участі потерпілих, які не з`явилися.

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні вказав, що жодних претензій до обвинуваченого немає, просить суворо його не карати, не позбавляти волі. Вказав, що обвинувачений ОСОБА_1 пропонував йому допомогу, кошти для відшкодування шкоди, однак він відмовився.

Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні повідомила, що жодних претензій до обвинуваченого немає. Зазначила, що дійсно він пропонував їй кошти у лікарні, однак вона відмовилася. Просить суд суворо його не карати та не позбавляти волі.

Потерпіла ОСОБА_2 , її представник в судовому засіданні в режимі відеоконференції зазначили, що просять обвинуваченого не позбавляти волі, призначити йому покарання із застосуванням ст.75 КК України. Зазначили, що дійсно обвинувачений відшкодовував матеріальну шкоду потерпілій, однак моральна шкода до кінця ним не відшкодована, у зв`язку з чим вона має намір звертатися з позовом в порядку цивільного судочинства. Просить її цивільний позов залишити без розгляду про що подала відповідну заяву.

Представник цивільного позивача КНП «Нововолинська центральна міська лікарня» Редько А.Р. в судове засідання не з`явилася, 27.05.2021 року подала суду заяву у якій просить цивільний позов КНП «Нововолинська центральна міська лікарня» у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_1 залишити без розгляду.

Представник Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області, цивільний позивач, в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, з заявою про розгляд справи у його відсутності до суду не звертався.

Суд з`ясував, що обставини справи ніким із учасників судового провадження не оспорюються і кожен з них правильно розуміє зміст цих обставин. Суд також впевнився у добровільності їх позиції та роз`яснив їм процесуальні наслідки зазначених дій, передбачені ч.2 ст.394 КПК України. З урахуванням думки всіх учасників процесу, на підставі ч.3 ст.349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються і судовий розгляд було обмежено допитом обвинуваченого та дослідженням документів, що стосуються його особи.

Як вбачається із законодавчого визначення, злочином може бути визнано лише протиправне, суспільно небезпечне, винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину (ч. 1 ст. 11 КК України). Звідси одним з елементів складу злочину може бути визнано певну поведінку людини, свідомий та вольовий вчинок, а не певний стан особи.

Диспозиція ст. 286 КК України сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед ПДР, для з`ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, котра керувала транспортним засобом у момент ДТП.

При цьому належить враховувати, що злочин, передбачений ст. 286 КК України, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов`язковою ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень ПДР, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2 або 3 ст. 286 КК, тобто тільки такі порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків і, отже, перебувають із ними у причиновому зв`язку. Таким чином, об`єктивна сторона даного складу злочину включає такі обов`язкові елементи: діяння (дія або бездіяльність); обстановка; суспільно-небезпечні наслідки (середньої тяжкості тілесне ушкодження - ч. 1, смерть потерпілого або тяжке тілесне ушкодження - ч. 2, загибель кількох осіб - ч. 3); причиновий зв`язок між суспільно небезпечним діянням та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.

Діяння полягає в порушенні Правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Воно може вчинятися шляхом дії або бездіяльності й полягати: 1) у вчиненні дій, заборонених правилами (наприклад, керування транспортним засобом у стані сп`яніння чи без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії тощо); 2) у невиконанні дій, які особа може і зобов`язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту (незниження швидкості руху відповідно до дорожньої обстановки, недотримання безпечного інтервалу тощо).

Обстановка вчинення злочину характеризується тим, що діяння вчиняється та наслідки настають в обстановці дорожнього руху.

Причиновий зв`язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винуватою особою, неминуче зумовлює шкідливі наслідки, передбачені ст. 286 КК України.

Допущені особою, яка керує транспортним засобом, порушення ПДР можуть бути умовно поділені на дві групи: а) порушення, які самі по собі (без порушення інших правил ПДР) не здатні викликати суспільно небезпечні наслідки, зазначені у ст. 286 КК України (наприклад, керування транспортним засобом без посвідчення водія на керування транспортним засобом відповідної категорії, не зареєстрованим, або без належного номерного знака (підп. «в» п. 2.9 ПДР) тощо); б) порушення, які самі по собі (навіть без будь-яких інших додаткових факторів) містять реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і тим самим виступають як головна, вирішальна умова, без якої наслідки не настали б і яка з неминучістю викликає (породжує) їх у конкретній ДТП, що мала місце (наприклад, порушення правил перестроювання транспортних засобів (п. 10.3 ПДР), розвороту (п. 10.7 ПДР), заборони виїзду на зустрічну смугу руху транспорту (п. 11.4 ПДР), перевищення швидкості руху транспорту (п. 12.4 ПДР) тощо).

Під час розгляду кримінального провадження суд зобов`язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушення ПДР, які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас він повинен чітко зазначати у вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених ст. 286 КК України, тобто знаходилися у причиновому зв`язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли. Вказана правова позиція відображена в Постанові Верховного суду від 21.08.2019 у справі № 682/956/17.

За змістом закону порушення Правил безпеки руху та експлуатації транспорту полягає в дії або бездіяльності, пов`язаній з невиконанням однієї чи кількох вимог Правил дорожнього руху або інших нормативних актів, що регламентують безпеку руху та експлуатацію транспорту, з боку особи, яка керує транспортним засобом. Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 286 КК України, полягає в: а) порушенні Правил безпеки руху чи експлуатації транспорту, тобто в порушенні конкретного правила, передбаченого конкретним пунктом правил; б) настанні суспільне небезпечних наслідків - заподіяння смерті чи тілесних ушкоджень учасникам дорожнього руху і в) причинному зв`язку між порушенням правил безпеки руху чи експлуатації транспорту та спричиненими наслідками.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується необережною формою вини, що визначається характером ставлення до наслідків. Сама ж дія або бездіяльність при порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту можуть бути як умисними, так і вчиненими з необережності.

Таким чином, з урахуванням показів обвинуваченого ОСОБА_1 , котрий вину у вчиненому злочині визнав повністю та які відповідають обставинам, викладеним в обвинувальному акті, суд вважає доведеним:

факт порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року ( зі змінами та доповненнями) а саме: п.2.3 б)Правил дорожнього руху України, п.10.1 Правил дорожнього руху України, п.11.3 Правил дорожнього руху України, п.12.4 Правил дорожнього руху України, п.12.9 б) Правил дорожнього руху в результаті чого відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої наступила смерть потерпілого ОСОБА_5 , а потерпілі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , отримали середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

Доведеність вини і така кваліфікація дій обвинуваченого в суду не викликає сумнівів.

При призначенні покарання обвинуваченому слід суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, тому таке покарання слід призначати до реального відбування, тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого.

За змістом п.п. 20, 21 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, але й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, та особу винного.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

Відповідно до роз`яснень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року із змінами та доповненнями "Про практику призначення судами кримінального покарання", досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

Обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно ст.12 КК України належать до тяжкого злочину.

Обставин, що обтяжують вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Пом`якшуючими вину обвинуваченого ОСОБА_1 обставинами, передбаченими ст. 66 КК України суд вважає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Так, щире каяття означає, що особа визнає свою вину за усіма пунктами висунутого проти неї обвинувачення, дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання. Будучи внутрішнім, морально-психічним процесом у свідомості особи, яка вчинила злочин, щире каяття підлягає встановленню у кожному конкретному випадку з урахуванням посткримінальної поведінки винного, правдивості його свідчень під час досудового слідства і розгляду справи у суді тощо.

При вирішенні питання, чи є розкаяння винного щирим, суд повинен керуватися як суб`єктивним, внутрішнім переконанням, так і доказами, наявними в матеріалах справи.

Також, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження (постанова ККС ВС від 22.03.2018 р. у справі №759/7784/15-к).

У матеріалах справи наявні дані на підтвердження того, що обвинувачений ОСОБА_1 усвідомив протиправну поведінку, виявляє жаль з приводу вчиненого кримінального правопорушення, дав критичну оцінку своїм діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, відшкодував та готовий і надалі відшкодовувати заподіяну потерпілим шкоду. Таким чином, суд, приймаючи зазначене, вважає, що за даним кримінальним провадженням обвинувачений щиро розкаявся.

Обираючи покарання обвинуваченому суд враховує характер та тяжкість вчиненого злочину, фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних злочином наслідків, позицію потерпілих, які просять обвинуваченого суворо не карати, вказали на те, що просять не позбавляти його волі, а також те, що обвинувачений повністю визнав вину у вчиненні злочину, раніше не судимий, за місцем реєстрації та проживання характеризується позитивно, з постійним місцем проживання та роботи, і вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.286 КК України.

Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, суд приходить до висновку про можливість виправлення винного без реального відбування покарання, із звільненням від основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

До вказаних висновків, суд прийшов, зокрема, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

У кримінальних провадженнях № 205/7091/16-к у постанові від 17 жовтня 2019 року, № 206/5073/15-к у постанові від 12 вересня 2018 року, Верховний Суд наголосив, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

У кримінальному провадженні № 167/341/16-к у постанові від від 24 травня 2018 року, Верховний суд вказав, що загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання або призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом застосовуючи ст. 69 КК.

Слід також вказати, що у кримінальних провадженнях №654/763/17 у постанові від 24 жовтня 2018 року, №346/356/18 у постанові від 12 лютого 2019 року, №166/937/16-к у постанові від 26 квітня 2018 року, №125/1133/17 у постанові від 29 січня 2019 року, Верховний Суд прийшов до висновку, що навіть за умови вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, у судів були підстави для застосування правових приписів ст.75 КК України та звільнення обвинувачених від відбування покарання з випробуванням.

Посткримінальна поведінка обвинуваченого є позитивною. Після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, потерпілі просять не позбавляти обвинуваченого волі.

На підставі наведеного, а також враховуючи характеризуючі дані особи винного, який одружений, має двох повнолітніх дітей, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, не судимий, після дорожньо-транспортної пригоди вжив заходів для надання невідкладної медичної допомоги потерпілим, викликав швидку медичну допомогу, систематично відвідував потерпілих у лікарні, добровільно надавав допомогу у витратах на лікування, вживав заходів після вчинення правопорушення для зменшення шкідливих наслідків, у стані алкогольного сп"яніння не перебував, на час розгляду справи повністю визнав свою вину, а, отже, готовий нести кримінальну відповідальність, з урахуванням пом`якшуючих обставин у вигляді щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину, відсутності обтяжуючих у справі обставин, а також позиції потерпілих, суд вважає можливим виправлення винного без реального відбування покарання, із звільненням від основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

Відповідно до ч.1 ст. 55 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права займатися певною діяльністю може бути призначено на строк від одного до трьох років.Відповідно до п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у кожному випадку призначення покарання за ст.286 ч.2 КК України, судам необхідно обговорити питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

Вирішуючи питання про призначення додаткового покарання, слід зазначити, що санкція ч.2 ст.286 КК України, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, надає можливість суду як призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати таке покарання до особи. Вказане положення закону України про кримінальну відповідальність носить альтернативний характер застосування і не є обов`язковим для суду. Відповідна правова позиція викладена в постанові колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 08.02.2018 у справі №361/2704/16-к, провадження №51-358км18.

У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Враховуючи всі вищенаведені обставини в сукупності, відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , позитивну характеристику по місцю проживання обвинуваченого, котрий раніше не судимий, на даний час офіційно працевлаштований, а також те, що внаслідок скоєння обвинуваченим кримінального правопорушення, а саме грубих порушень вимог Правил дорожнього руху - загинула людина, життя якої є найбільшою соціальною цінністю, що встановлено ст.3 Конституції України - суд приходить до переконання щодо доцільності призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, однак строком на 1 рік, що буде відповідати його особі та обставинам вчиненого ним кримінального правопорушення. Вказане додаткове покарання сприятиме виправленню обвинуваченого в частині суворого дотримання ним в подальшому Правил дорожнього руху України, що надалі виключить можливість становити загрозу для оточуючого суспільства, в тому числі для учасників дорожнього руху, серед яких знаходяться діти і люди похилого віку. Відомостей про те, що право керування транспортними засобами є єдиним джерелом доходів обвинуваченого, судом не здобуто

Підсумовуючи зазначене, суд вважає, що саме дана міра покарання відносно обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та особу обвинуваченого.

Вирішуючи питання щодо цивільних позовів, суд виходить з наступного.

Головне управління Держпродспоживслужби у Волинській області звернулося із цивільним позовом до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди.

Так кримінальним процесуальним законом, зокрема ст.326 КПК України передбачені підстави для залишення цивільного позову без розгляду, а саме: у випадку нез`явлення у судове засідання цивільного позивача, його представника чи законного представника, крім випадків, коли від нього надійшло клопотання про розгляд позову за його відсутності (ст.326 КПК України).

Оскільки представник Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області в судове засідання не з`явився, клопотання про розгляд позову за його відсутності не надходило, суд приходить до висновку, що цивільний позов у відповідності до ст.326 КПК України слід залишити без розгляду.

Нововолинська центральна міська лікарня звернулася з цивільним позовом до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування осіб, які потерпіли від злочину. Потерпіла ОСОБА_2 звернулась з цивільним позовом до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди. В ході розгляду кримінального провадження цивільні позивачі подали суду заяви про залишення позовів без розгляду.

Відповідно до ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно ч.3 ст.13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 п.5 257 Цивільного процесуального кодексу України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Судом враховано, що особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема, заявляти клопотання в процесі розгляду справи, згідно ст.43 ЦПК України, тому, суд дійшов до переконання про задоволення заяви цивільних позивачів про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки звернення до суду із даною заявою є проявом принципу диспозитивності цивільного судочинства та не позбавляє звернення з позовами в порядку цивільного судочинства.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Так, згідно ухвали суду від 18.11.2019 року на обвинуваченого ОСОБА_1 в ході судового розгляду покладено обов`язки передбачені ст.194 КПК України, строк дії яких закінчився. Після закінчення цього строку, прокурор з клопотанням про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 до суду не звертався, а тому, як вважає суд, вказаний запобіжний захід припинив свою дію і вважається скасованим.

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні слід вирішити в порядку ст. 124 КПК України.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Питання про скасування арешту майна слід вирішити в порядку ст. 174 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373- 374 КПК України, суд,

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винним у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 5 /п`яти/ років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 /три/ роки якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов"язки.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з`являтися у вказані органи для реєстрації.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати за проведення судової інженерно-транспортної експертизи в сумі 2512 грн, 16 коп., судової інженерно-транспортної експертизи на суму 1884, 12 грн., судової інженерно-транспортної експертизи на суму 628,04 грн., судової автотоварознавчої експертизи на суму 942,06 грн., а всього на загальну суму 5966 гривень 38 коп.

Скасувати арешт майна, накладений на автомобіль «Opel Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.04.2019 року у справі №161/6580/19.

Скасувати арешт майна, накладений на автомобіль «Заз Daewoo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , відповідно до ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.04.2019 року у справі №161/6729/19.

Речові докази: автомобіль «Заз Daewoo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , автомобіль «Opel Vivaro» реєстраційний номер НОМЕР_1 - повернути власникам.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа АТ СГ «ТАС» про відшкодування завданої моральної шкоди - залишити без розгляду.

Цивільний позов КНП «Нововолинська центральна міська лікарня» до ОСОБА_1 , третя особа АТ СГ «ТАС» про відшкодування витрат на лікування осіб - залишити без розгляду.

Цивільний позов Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області до ОСОБА_1 , третя особа АТ СГ «ТАС» про відшкодування матеріальної шкоди - залишити без розгляду.

Вирок може бути оскаржено сторонами до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Іваничівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя М.О.Федечко