ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/1376/21

провадження № 1-кп/753/1002/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2021 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя Бондаренко М.С.,

секретарі судового засідання Калітінський М.Ю., Куцолабська І.А.,

Добробаба М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) № 12020105020001104, за обвинуваченням

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця

м. Дніпропетровська, працюючого на посаді начальника

відділу транспортних перевезень ПП «Коватранс», який

зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_1 , та проживає за адресою:

АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

сторони кримінального провадження:

прокурори Лисицина О.Б., Музика М.С.,

представники потерпілого Щудла А.М., Пукало Р.Б.,

потерпілий ОСОБА_2 ,

захисники Пархоменко Д.В., Зленко Ю.В.,

обвинувачений ОСОБА_1 ,

встановив:

І. Формулювання обвинувачення, висунуте органом досудового розслідування

Відповідно до висунутого обвинувачення ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що він 11 вересня 2020 року приблизно о 19 год. 30 хв., перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Світла, 3/1, у ході виниклого конфлікту, керуючись раптовим злочинним умислом, направленим на нанесення тілесних ушкоджень, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді тілесних ушкоджень і бажаючи їх настання, підбіг до ОСОБА_3 та стоячи навпроти нього наніс два удари в область обличчя.

У результаті чого потерпілий впав на асфальтну ділянку та отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми: забійної рани м`яких тканин потиличної ділянки, забій головного мозку важкого ступеню з формуванням вогнищ забою у лобних частках з обох сторін, у скроневій частці зліва головного мозку, перелому потиличної кістки зліва з розповсюдженням на foramen magnum, підшкірний крововилив у праву інтраорбітальну ділянку.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 , який допитувався судом двічі, на початку судового розгляду та після зміни порядку зі скороченого, передбаченого ч. 3 ст. 349 КПК України, на повний судовий розгляд, висунуте обвинувачення фактично не оспорював, бо не заперечував, що вдарив потерпілого ОСОБА_2 під час словесного конфлікту, оскільки був ображений на нецензурну лайку в його адресу.

ІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Законодавець не вимагає від суду викладати докази у певній послідовності, тому вони будуть проаналізовані майже у тому порядку, як були досліджені під час судового розгляду.

2.1 Стороною обвинувачення були надані суду на підтвердження обставин висунутого обвинувачення наступні письмові докази:

1. протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 12 вересня 2020 року, в якій заявник ОСОБА_2 зазначає про нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_1

2. протокол огляду місця події від 14 вересня 2020 року із фототаблицею до нього. Вказано, що засохла речовина бурого кольору виявлено на ділянці, що є суцільним асфальтом, змін поверхні чи бордюрів не виявлено

3. довідки від 14 вересня 2020 року та від 24 вересня 2020 року, видані ОСОБА_2 міською клінічною лікарнею швидкої медичної допомоги, із діагнозом: «ВЧМТ: забій головного мозку важкого ступеня з формуванням вогнищ забою у лобних частках з обох сторін у скроневій частці зліва головного мозку. Перелом потиличної кістки».

4. постанова від 24 листопада 2020 року про визнання речовими доказами медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_2 та про зберігання у матеріалах провадження її копії

5. висновок експерта від 20 листопада 2020 року № 042/1-1016-2020, за яким відкрита черепно-мозкова травма ОСОБА_2 відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя (переломи кісток склепіння та основи черепа)

6. вимога управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП у м. Києві від 17 вересня 2020 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 раніше не судимий; довідки про те, що ОСОБА_1 не перебуває на обліках у лікарів нарколога та психіатра, копія паспорта.

Вказані докази були оголошені прокурором під час судового розгляду та досліджені судом.

Під час їх дослідження ні обвинувачений, ні його захисник не висловили будь-яких зауважень щодо неналежності або недопустимості цих доказів.

2.2 Допит потерпілого та свідків зі сторони обвинувачення

2.2.1 Допит потерпілого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2

Потерпілий дав суду показання, в яких вказав, що 11 вересня 2020 року він був на виїзді на об`єкті у м. Баришівка та на зворотньому шляху заїхав на роботу, де з ОСОБА_1 відбулась сварка, яка тривала недовго. Надалі вони відійшли в сторону від колег (на відстань 30-40 м), потягали один одного, потім відчув удар, а далі вже не пам`ятає, що відбувалось.

На уточнюючі запитання учасників судового розгляду та головуючого додав:

Удар ОСОБА_1 наніс йому в щелепу, раптово. З обвинуваченим вони разом працювали, він був його заступником, до цієї події були лише незначні конфлікти. ОСОБА_1 був в альтанці з колегами, коли він до них підійшов й там і розпочався конфлікт, він йому запропонував відійти й продовжили сварку через питання по роботі. Словесний конфлікт завершився, наче розійшлись, а потім обвинувачений підбіг та вдарив його. Удари наносились по обличчю, скільки сказати не може, але думає, що один, бо точно не пам`ятає. У наслідку вся футболка була в крові, розбита губа та забита потилиця через перелам кістки. У лікарні перебував два з половиною тижня, хірургічного втручання не було.

Зі сторони обвинуваченого компенсовано лікування в повному обсязі, не має до нього матеріальних претензій. Просив суд призначити обвинуваченому покарання без позбавлення волі реально.

Також вказав, що підписав мирову угоду із обвинуваченим.

Щодо тілесних ушкоджень, то уточнив, що на обличчі мав лише незначну рану на губі, а серйозні ушкодження мав саме на потилиці.

2.2.2 Допит свідків

Допит свідка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3

Вказаний свідок повідомив суду, що того дня був корпоратив, знайомство з колективом, все було добре, а наприкінці щось сталось з ОСОБА_2 і він не бачив, що саме, потім потерпілому стало погано та його забрали.

Обвинуваченого спочатку бачив, все було тихо спокійно, ніхто не сварився.

На уточнюючі запитання учасників судового розгляду та головуючого додав:

Дати тієї події не пам`ятає вже. На корпоратив його запросили, за столом було біля 10 осіб. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 бачив, але не був свідком конфлікту між ними, бо поїхав раніше, ні тілесних ушкоджень на потерпілому, ні моменту нанесення удару також не бачив.

Надав обвинуваченому позитивну характеристику, з яким він ніколи не мав непорозумінь.

Допит свідка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4

Вказаний свідок дав суду показання про те, що у день події він з колегами повернувся на базу на АДРЕСА_3 . Заїхали у двір, де побачили колег, які відпочивали, ми підійшли, щоб перекусити, там було чоловік вісім, на території була альтанка, де відпочивали, через хвилин 15 ОСОБА_6 поїхав, був він, ОСОБА_7 та інший колектив. Ми спілкувались, в якийсь час ОСОБА_8 та ОСОБА_7 відійшли в сторону й вони знаходились за моєю спиною. Потім він повернувся і побачив як там стояли ОСОБА_8 та ОСОБА_7 та їх водій, він підійшов до них запитав чи все нормально, вони відповіли, що все нормально. Через деякий час піднявся молодий чоловік та вискочили всі з-за столу в напрямку нашої будівлі, коли він повернувся, то побачив ОСОБА_8 , але ОСОБА_7 не побачив. За метрів 30 він побачив як лежить ОСОБА_7 з лужою крові та він лежить без свідомості. ОСОБА_9 сказав йому: «я просив його так зі мною не говорити». Швидку ніхто не викликав, ОСОБА_7 прийшов до тями, він почав підводитись, коли він йшов позаду, то бачив, що у ОСОБА_7 на потилиці все було окровавлене, він зрозумів що складна ситуація. Він запитав водія, куди їдете, ОСОБА_7 сказав, що в лікарню ми не їдемо, а їдемо додому.

На уточнюючі запитання учасників судового розгляду та головуючого додав:

За час спілкування з ОСОБА_8 , знає, що останній в конфліктних ситуаціях не перебував, був порядною людиною, до цього моменту були позитивні характеристики.

Щодо тілесних ушкоджень на обличчі потерпілого, то уточнив, що бачив садно над губою.

Допит свідка ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5

Свідок дав показання суду про те, співробітники зібрались в альтанці в обід на АДРЕСА_3 , сиділи святкували та потім приїхав ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 був з ними.

Пересування людей в альтанці бачив, але не пам`ятає коли ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пішли. Також не бачив моменту від`їзду ОСОБА_7 , бо у цей час прибирав на столі. ОСОБА_7 бачив тільки біля столу і все.

Додав, що з ОСОБА_8 був знайомий місяць до події і може його охарактеризувати як нормальну, позитивну людину.

Допит свідка ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6

Свідок надав показання про те, приїхали на базу в Бортничі на вул. Світлу, сиділи в альтанці, випивали, там сидів і ОСОБА_7 та ОСОБА_13 . ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зцепились, він цього вже не бачив, він вже їх розбороняв. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 тягали один одного, потім заспокоїлись та розійшлись, потім вони пішли за машину, а потім він вже побачив, що хлопчина побіг до них, подивився на ОСОБА_7 , а той вже лежав.

На уточнюючі запитання учасників судового розгляду та головуючого додав:

Підходив до ОСОБА_7 , коли він лежав на асфальті, кров була на асфальті текла ззаду, футболка була розідрана, а на обличчі він не бачив ушкоджень. Він не питав у ОСОБА_8 , що трапилось. Потім підійшла жінка, швидку допомогу не викликали, привели його в порядок та повезли додому.

Допит свідка ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7

Свідок дав показання, що у день події він приїхав забирати маму з роботи, у той день випивали, приїхав ОСОБА_7 з іншими колегами, сиділи в альтанці, коли повернув голову, то ОСОБА_7 лежав й він швидко підбіг, надавав допомогу.

На уточнюючі запитання учасників судового розгляду та головуючого додав:

ОСОБА_8 бачив раніше, всі стояли спілкувались, й він не помітив, коли ОСОБА_8 та ОСОБА_7 пішли з альтанки. Він просто повернув голову та побачив, що лежить людина. Він побачив ОСОБА_7 , який лежав на підлозі, зовнішній вигляд був нормальний, коли він підняв голову була ззаду кров, на обличчі не було саден і нічого. Він був в свідомості, але нічого не казав. ОСОБА_8 поруч не було. ОСОБА_11 був десь в альтанці. Він допоміг ОСОБА_7 сісти в авто, перемотали голову, дівчинка принесла бинт.

Він бачив ОСОБА_8 один раз і не чув поганого про нього.

Уточнив, що коли він підійшов до ОСОБА_7 , то на його обличчі крові не було.

Допит свідка ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8

Суду показала, що дату не пам`ятає, відпочивали колективом, потім приєднався ОСОБА_7 з іншими. Вона прибігла, коли ОСОБА_7 вже лежав, вона запитала чи викликати швидку, він відмовився.

На уточнюючі запитання учасників судового розгляду та головуючого додала:

Вона пам`ятає, що вони підбігли, коли вже ОСОБА_7 лежав, водій був вже там та ОСОБА_11 , ОСОБА_8 десь по території ходив. Вона бачила як підіймали ОСОБА_7 . ОСОБА_2 стояв та була лужа крові. ОСОБА_7 був не побитий. Був одягнений в футболку та брюки, одяг був нормальний. ОСОБА_7 її син надав допомогу, голову перев`язувала дівчина, секретар, мабуть, принесла бинт. ОСОБА_7 нічого їй з приводу події не повідомляв.

З ОСОБА_8 знайома близько місяця, може охарактеризувати як нормальну, адекватну людину.

Уточнила, що не бачила, щоб ОСОБА_2 був побитий, на обличчі не було ушкоджень та крові не було.

2.3 Допит обвинуваченого

Обвинувачений дав показання про те, що 11 вересня 2020 року був корпоратив, ми всі зібрались та наприкінці цього він вдарив в обличчя ОСОБА_7 , він упав. Визнав вину, шкодує та переживає за ці події, до цього ніколи не був судимий, та навіть не знає чому так вийшло, він компенсував моральну шкоду.

На уточнюючі запитання учасників судового розгляду та головуючого додав:

Потерпілому наніс два удари і він не може повідомити суду чому так вийшло.

Вважає, що це випадково якось все вийшло і він тоді не розумів, що сталось. Вказав, що не очікував, що так станеться.

Не передбачав, що такі наслідки можуть бути, що він впаде.

Надалі обвинувачений був допитаний повторно, на що суду повідомив, що удари свої не контролював. Дійсно, це він завдав потерпілому два удари по обличчю рукою, в ділянку біля рота. Він бажав нанести ці удари, але коли потерпілий падав, то він хотів його втримати і не зміг, бо лопнула його сорочка. Додав, що коли потерпілий падав, то тілесних ушкоджень на його обличчі не було.

ІІІ. Мотиви суду, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, та кримінально-правова кваліфікацій дій обвинуваченого

Суд приймає письмові докази, надані стороною обвинувачення, на підтвердження встановлених судом обставин, оскільки письмові докази, а саме протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, а також постанови про визначення групи прокурорів та їх зміну на певному етапі судового розгляду свідчить про дотримання вимог процесуального закону як щодо підстав розпочати досудове розслідування, так і дотримання вимог законності й щодо повноважень під час судового розгляду.

З аналогічних підстав суд приймає як належні й допустимі докази при визнанні певних предметів речовими доказами, долучених довідок щодо встановленого діагнозу у потерпілого, протокол огляду місця події й висновок експерта щодо ступеня тілесного ушкодження, отриманого потерпілим ОСОБА_2 .

Суд оцінював вказані докази безпосередньо, а саме провівши під час судового розгляду допит шістьох свідків сторони обвинувачення, які давали показання під присягою. Судом також була надана можливість сторонам кримінального провадження всебічно брати участь у їх допиті.

З огляду на що, суд вважає показання свідків правдивими, не суперечливими, такими, що розкривають та деталізують обставини вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим, спосіб його вчинення та ті наслідки, що настали, не лише з урахуванням письмових матеріалів провадження, зокрема висновку експерта, а й показання свідків щодо опису ушкоджень потерпілого, які вони мали можливість бачити безпосередньо.

Судом також був допитаний потерпілий, показання якого узгоджуються з показаннями свідків й навпаки.

Обвинувачений давав суду детальні показання щодо події, яка відбулась, його дій, як заподіяв удари, які настали наслідки та його ставлення до вчиненого.

Отже, незважаючи на те, що обвинувачений не заперечував того, що він вдарив потерпілого, показання кожного з допитаних осіб як окремо, так і в цілому, підтвердили вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_1 .

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом вимагається, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за висунутим обвинуваченням.

Власне цей термін «стандарт доказування» (standard of proof) позначає рівень ймовірності, до якого обставина повинна бути підтверджена доказами, щоб вважатись дійсною.

Сторона обвинувачення, на яку покладено тягар доведення висунутого обвинувачення, подала суду докази того, що саме обвинувачений ОСОБА_1 наніс удари по обличчю потерпілого ОСОБА_2 , який надалі після надання тілу прискорення впав, вдарившись головою об асфальтне покриття й отримавши тяжке тілесне ушкодження.

Суд, дотримуючись вимог ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів (письмових матеріалів, показань свідків та обвинуваченого) - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає, що винуватість ОСОБА_1 у заподіянні тяжкого тілесного ушкодження є доведеною, але суд встановив відмінні від органу досудового розслідування суб`єктивні ознаки вчиненого правопорушення, що дає суду підстави зробити інший висновок щодо правильності кримінально-правової кваліфікації дій обвинуваченого.

Разом з тим, суд остаточно визначає кваліфікацію, яка повинна надаватися з правової точки зору фактам у цьому кримінальному провадженні.

Відповідно до висунутого обвинувачення, дії ОСОБА_1 кваліфіковані як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України.

За нормативним визначенням умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК України) з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров`я іншої людини, наслідками у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та причинним зв`язком між указаним діянням та наслідками, а із суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти тяжкої шкоди здоров`ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (ст. 24 КК України).

Необережне тяжке тілесне ушкодження (ст. 128 КК України) характеризується аналогічними елементами об`єктивної сторони, а за суб`єктивною стороною проявляється в необережній формі вини у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості, визначення яких надано у ст. 25 КК України.

Отже, розмежування умисного протиправного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень іншій людині (ч. 1 ст. 121 КК України) і необережне заподіяння таких ушкоджень (ст. 128 КК України) здійснюється як за об`єктивною, так і суб`єктивними сторонами цих злочинів.

За встановленими судом обставинами, після дослідження письмових матеріалів провадження, допиту обвинуваченого, потерпілого та свідків вбачається, що обвинувачений ОСОБА_1 під час конфлікту завдав два удари кулаком по обличчю потерпілого ОСОБА_2 (ділянка рота, справа), від чого потерпілий впав на асфальтне покриття та вдарившись потиличною ділянкою (зліва), отримав тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя.

Згідно з висновком експерта, який ніким з учасників судового розгляду не оспорювався, від 20 листопада 2020 року № 042/1-1016-2020, підсумовано експертом, що враховуючи характер, морфологію складових досліджуваної черепно-мозкової травми ОСОБА_2 , її локалізацію, у тому числі взаємне розташування ушкоджень між собою дає підстави вважати, що крововилив у правій інтраорбітальній ділянці утворився від ударної травмуючої дії тупого твердого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею, з наданням тілу прискорення та послідуючим падінням ОСОБА_2 з вертикального (чи близького до нього) положення тіла на площину зі співударянням лівою потиличною ділянкою о контактуючу поверхню приземлення, за давністю можуть відповідати терміну та не виключено обставинам, вказаним в описовій частині постанови слідчого, тобто 11 вересня 2020 року.

Отже, тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми: забійної рани м`яких тканин потиличної ділянки, забій головного мозку важкого ступеню з формуванням вогнищ забою у лобних частках з обох сторін, у скроневій частці зліва головного мозку, перелому потиличної кістки зліва з розповсюдженням на foramen magnum, підшкірний крововилив у праву інтраорбітальну ділянку, отримані ОСОБА_2 від падіння на асфальтне покриття (яке стало наслідком удару по обличчю, в щелепу) та подальшого удару потилицею об пласке тверде покриття.

Обвинувачений та потерпілий стверджували, що під час конфлікту ОСОБА_1 завдав двох удару кулаком в обличчя ОСОБА_2 , від чого той упав та вдарився головою об асфальтне покриття.

До того ж, ніхто з шести свідків обвинувачення, допитаних судом, не зміг вказати, що бачив на обличчі потерпілого будь-які тілесні ушкодження або кров, вказуючи лише на розбиту потилицю, з якої текла кров.

Заперечував наявні ушкодження на обличчі, куди наніс удар не лише обвинувачений, але й сам потерпілий.

Про наявність будь-яких ушкоджень на обличчі не містить й висновок експерта щодо тілесних ушкоджень потерпілого.

Таким чином, тяжке тілесне ушкодження було не безпосереднім наслідком заподіяних обвинуваченим ударів в ділянку голови потерпілого, а результатом падіння останнього й удару головою об асфальтне покриття, тобто тверду поверхню, чого обвинувачений хоч і не передбачав, але повинен був і міг передбачити.

Окрім цього, умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121 КК України), за якою висунуто обвинувачення ОСОБА_1 , є кримінальним правопорушенням із матеріальним складом і змішаною формою вини.

Визначити, які конкретні злочинні наслідки своїх дій передбачав винуватий і бажав їх настання, можна лише за ретельного аналізу складу вчиненого злочину і виявлення його елементів та всіх обставин справи.

Характерною ознакою прямого умислу є також бажання настання злочинного наслідку, що був задуманий, щодо матеріальних злочинів. У такого роду бажанні знаходить своє вираження вольова ознака умислу як його найважливіша і відмінна риса. Наявністю бажання настання злочинного наслідку при вчиненні злочину з матеріальним складом прямий умисел відрізняється від інших форм і видів вини. Бажання, як вольове начало, перебуває в нерозривній єдності із свідомістю особи, яка діяла з прямим умислом, і її здатністю передбачити наслідки свого діяння.

Натомість, з показань обвинуваченого беззаперечно встановлено відсутність такого бажання - на умисне заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, який вину визнавав, каявся, але стверджував, що дійсно мав місце конфлікт, під час якого тягали один одного за одяг, саме він наніс удари потерпілому по обличчю, але у той момент, коли потерпілий падав, то намагався його втримати, чого зробити не зміг, через те, що розірвалася сорочка потерпілого.

За наслідками судового розгляду суд вважає доведеним наступне формулювання обвинувачення.

ОСОБА_1 11 вересня 2020 року приблизно о 19 год. 30 хв., перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Світла, 3/1, у ході виниклого конфлікту, діючи необережно у виді кримінально протиправної недбалості, не передбачаючи суспільно небезпечних наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, підбіг до ОСОБА_3 та стоячи навпроти нього наніс два удари в область обличчя.

У результаті чого потерпілий впав на асфальтну ділянку та отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми: забійної рани м`яких тканин потиличної ділянки, забій головного мозку важкого ступеню з формуванням вогнищ забою у лобних частках з обох сторін, у скроневій частці зліва головного мозку, перелому потиличної кістки зліва з розповсюдженням на foramen magnum, підшкірний крововилив у праву інтраорбітальну ділянку.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у необережному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України.

Отже, в конкретному випадку мало місце не умисне, а необережне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, у зв`язку з чим дії ОСОБА_1 суд кваліфікує ст. 128 КК України із призначенням йому покарання у межах санкції цього кримінального закону.

Водночас серед питань, що вирішуються судом при ухваленні вироку, з огляду на положення ч. 6 ст. 368 КПК України, законодавець передбачив й те, що обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Наведені положення процесуального закону судом були дотримані, оскільки при ухваленні цього вироку враховані правові позиції Касаційного кримінального суду Верховного Суду, зокрема, викладені в ухвалі від 12 лютого 2019 року (№ 51-131км18).

IV. Призначення покарання

При обранні виду та міри покарання суд, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним вчиненому і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжкого злочину, конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до вчиненого (вину визнав, розкаявся), особу обвинуваченого, а саме: вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, працює на посаді начальника відділу транспортних перевезень ПП «Коватранс», середнього віку, позитивно характеризується, має на утриманні мати похилого віку та малолітню доньку.

Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття, добровільне відшкодування матеріальних та моральних збитків потерпілому, що останній підтвердив у засіданні, надавши суду для долучення до матеріалів провадження мирової угоди від 20 лютого 2021 року.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.

З огляду на те, що санкція статті містить альтернативні види покарань, суд вважає за необхідне призначити йому міру покарання у виді обмеження волі, що в межах вказаної санкції частини статті та є домірним вчиненому.

Разом з тим, суд, з урахуванням ступеня тяжкості цього кримінального правопорушення, особи ОСОБА_1 , який вперше притягується до кримінальної відповідальності, середнього віку, працює, має на утриманні мати похилого віку та малолітню дитину, позитивно характеризується, конкретні обставини вчинення ним цього правопорушення, наявності всіх вказаних вище обставин, які пом`якшують покарання, та водночас відсутності обставин, які обтяжують покарання, вважає, що застосування положень ст. 75 КК України щодо його звільнення від відбування покарання з випробуванням буде правильними, оскільки останній не є таким, що не зможе виправитися без ізоляції від суспільства, не є небезпечним для суспільства та потребує певного прощення державою без реального відбування покарання.

Суд, приймаючи рішення про застосування положень ст. 75 КК України, зважує й на думку потерпілого, який його вибачив, відмовився від заявлення цивільного позову, просив суд його суворо не карати тощо.

V. Ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Запобіжний захід у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_1 не обирався.

Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Долю речових доказів у провадженні слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись статтями 94, 100, 368, 370, 374 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 128 КК України, та призначити покарання у виді обмеження волі на строк один рік шість місяців.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю один рік.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого обов`язок повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Запобіжний захід у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_1 не обирався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати під час досудового розслідування, а саме за проведення судово-медичної експертизи від 20 листопада 2020 року № 042/1-1016-2020, вартістю 2 248,50 грн.

Після набрання вироком законної сили речові докази у кримінальному провадженні, а саме медичну карту стаціонарного хворого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , № 15490, зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя М.С. Бондаренко