Справа № 22-ц - 270/2010р. Головуючий 1 інст. – Гаврилюк С.М.
Категорія: договірні Доповідач - Кіпенко І.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2010 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного Харківської області в складі:
головуючого судді - Шаповал Н.М.,
суддів - Кіпенка І.С., Хребтова В.П.,
при секретарі - Татаріновій А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства закритого типу «Харківський коксовий завод» на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2009р. за позовом Акціонерного товариства закритого типу «Харківський коксовий завод» до ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору позики, стягнення заборгованості, -
встановила:
В березні 2009р. акціонерне товариство закритого типу «Харківський коксовий завод» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору позики, стягнення заборгованості та судових витрат.
В обґрунтування позову вказували, що 26.12.2003року на підставі рішення наглядової ради АТЗТ «Харківський коксовий завод» з відповідачем - працівником АТЗТ ОСОБА_1 було укладено договір на видачу позики та видано 74600,00 грн. строком до 31 грудня 2021 року з умовою повернення позики в розмірі не менше 50% від суми заробітної плати. Після звільнення відповідача за згодою сторін з 17.07.2007 року, станом на 20.01.2009р. заборгованість відповідача за договором позики складає 44979грн. 15 коп.
Оскільки трудовий договір з відповідачем був розірваний, то відповідно до п.5.2. договору позики №21/34-03 від 26.12.2003р. позивач просив про дострокове розірвання договору позики, стягнення заборгованості та судових витрат.
У судовому засіданні першої інстанції представники позивача позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини зазначені в позові.
Відповідач у судовому засіданні не заперечував проти розміру неповернутої позивачеві суми позики - 44979 грн. 15 коп., але позов не визнав, посилаючись на те, що умови договору позики не порушив, оскільки відповідно до п.2.2., п.2.4. договору позики від 26.12.2003 року він має право повертати позивачеві суму позики частинами протягом строку дії договору до 31.12.2021р., заперечував проти дострокового повернення позики відповідно до п.5.2. вказаного договору, оскільки трудовий договір з відповідачем розірваний на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 20жовтня 2009р. в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі АТЗТ «Харківський коксовий завод» посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України – в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Районний суд, відмовляючи у задоволенні позову, вважав, що оскільки п.п. 2.2., 2.4. договору від 26.12.2003 року передбачено, що ОСОБА_1 має право повертати позивачеві суму позики частинами протягом строку дії договору до 31.12.2021 року., та враховуючи, що періодичність повернення частинами суми позики договором не встановлена, відповідачем не були порушені умови договору позики та він зобов'язаний передати у власність позичальникові АТЗТ «Харківський коксовий завод» залишок неповернутої суми позики у розмірі 44 979 грн. 15 коп. до 31.12.2021 року.
Однак з висновками суду погодитись не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до п.3,4 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.
Судовим розглядом встановлено, що 26.12.2003року на підставі рішення наглядової ради АТЗТ «Харківський коксовий завод» з відповідачем - ОСОБА_1 було укладено договір позики №21/34-03 від 26.12.2003р. на видачу йому як працівнику АТЗТ позики на придбання житла та видано 74600,00 грн. строком до 31 грудня 2021р. з умовою повернення позики в розмірі не менше 50% від суми заробітної плати.
Відповідно до п.5.2. договору позики №21/34-03 від 26.12.2003р. підприємство вправі вимагати дострокового повернення суми позики в разі розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
Судова колегія знаходить, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ст. 1046 ЦК України, а укладений між ними договір відповідає вимогам ст. 1047 ЦК України.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.
Колегія суддів зазначає, що згідно положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість .
Доводи відповідача, про те, що ним не порушено умови договору, оскільки відповідно до п.2.2 договору позики, він вправі повертати позику частинами на протязі всього строку дії договору, - безпідставні.
З договору позики №21/34-03 від 26.12.2003р. вбачається, що на надання ОСОБА_1 позики на придбання житла зі строком дії договору до 31.12.2021р., було можливим за умови повернення позики в розмірі не менше 50% суми заробітної плати, як працівнику АТЗТ.
17.07.2007р. трудовий договір з відповідачем був розірваний з ініціативи ОСОБА_1 у відповідності до поданої ним заяви за згодою сторін. (а.с.19) Повернення позики припинено.
У відповідності зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Правові підстави для розірвання договору визначено в ст. 651 ЦК України. Частиною другою вказаної статті визначено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому істотним вказана норма визнає таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Оскільки відповідач істотно порушив умови договору, звільнився з підприємства та припинив виплати по поверненню позики, судова колегія вважає позовні вимоги достатньо обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідач взятих на себе за договором позики умов не додержався.
У порядку виконання вимог вказаного договору ОСОБА_1 станом на 11.03.2009 року були внесені позивачеві в рахунок погашення позики грошові кошти у розмірі 29 620 грн. 85 коп., залишок неповернутої позивачеві суми позики складає 44 979 грн. 15 коп., що підтверджується довідкою АТЗТ «Харківський коксовий завод» № 236 від 11.03.2009 року та не заперечується відповідачем /а.с. 12/.
Таким чином сума неповернутої позивачеві позики, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 складає 44 979 грн. 15 коп.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати.
Матеріали справи на а.с. 1-2, 81-82 містять квитанції про сплату судового збору : при зверненні до суду, - 447.79грн., та за подачу апеляційної скарги - 447.79грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення : 30грн., та при подачі апеляційної скарги 120гр. Таким чином сума судових витрат яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТЗТ «Харківський коксовий завод», складає 1049грн.58к.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, ч.3 ст.509, 526, 611, ч. 2 ст. 651, 1046, ЦК України, ст.ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст.307, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
вирішила:
Апеляційну скаргу АТЗТ «Харківський коксовий завод» задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 20жовтня 2009 року скасувати.
Позов АТЗТ «Харківський коксовий завод» задовольнити.
Договір на видачу ссуди №21/34-03 від 26.12.2003р. укладений між АТЗТ «Харківський коксовий завод» та ОСОБА_1 розірвати.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТЗТ «Харківський коксовий завод» :
- 44979грн. 15 коп. суму заборгованості за договором №21/34-03 від 26.12.2003р. укладеного між АТЗТ «Харківський коксовий завод» та ОСОБА_1
- 1049грн.58к. в рахунок відшкодування судових витрат.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий, суддя
Судді: