Справа № 22-ц-918/2010 р. Головуючий 1 ін. – Клименко А.М.
Категорія: про спадкове право Доповідач – Бородін М.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого – судді: Бородіна М.М.,
суддів – Ларенка В.І., Гальянової І.Г.,
при секретарі – Сватенко А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення від права на спадщину, -
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2008 року ОСОБА_4 звернулась у суд із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення від права на спадщину.
В обґрунтування своїх вимог вона посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер її батько ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, після смерті якого відкрилася спадщина, яка складається з однокімнатної квартири АДРЕСА_1 та грошового вкладу, заощадженого з пенсійних виплат.
Спадкоємцями являються його діти – ОСОБА_4 (позивач) , ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яким вона сестра тільки по батьку, інших спадкоємців немає.
Позивач вважає, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 необхідно усунути від права на спадщину на підставі ст. 1225 ЦК України, оскільки два роки перед смертю їх батько ОСОБА_5 перебував у безпорадному стані, через похилий вік, тяжку хворобу, а в 2006 році в квартирі, де він мешкав сталася пожежа, яка негативно вплинула на його фізичний стан та спосіб життя, тому спадкодавець потребував сторонньої допомоги, а відповідачі такої допомоги йому не надавали.
В зв’язку з цим просила усунути ОСОБА_7 та ОСОБА_3 від права на спадщину, яка відкрилася після смерті їх батька ОСОБА_5
В судовому засіданні суду першої інстанції позивач та її представник підтримали позов та просили його задовольнити.
Відповідачі та їх представник заперечували проти позову.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 березня 2009 року в задоволені позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення від права на спадщину – відмолено.
Ухвалою судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 21 травня 2009 року рішення суду скасовано, справу направлено на новий розгляд в той же суд іншому судді.
У ході нового розгляду справи позивач вточнила та доповнила підстави позову, посилаючись на ст. ст. 15 та 203 Сімейного кодексу України.
В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали.
Відповідачі заперечували проти позову, їх представник пояснив, що його довірителі іммігрували до держави Німеччина, де проживають до теперішнього часу, мають свої сім'ї, дітей та отримують вищу освіту в цій країні на платній основі, в зв’язку з чим самі знаходяться у скрутному становищі, але не зважаючи на це, коли вони приїжджали до батька, то привозили йому невеликі подарунки.
Крім того, від матеріальної допомоги батько відмовлявся посилаючись на те, що йому вистачає пенсії, яка перевищувала встановлений на Україні прожитковий мінімум.
Представник зазначив, що після пожежі ОСОБА_5 дійсно був доставлений до лікарні, але від подальшого лікування відмовився.
Позивачка фактично не несла витрат на поховання батька, оскільки отримала грошову допомогу та частково його пенсію.
З цих підстав представник відповідачів вважав, що заявлений позов наявними по справі доказами не доведений.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2009 року позов ОСОБА_4 – задоволено.
Усунуто ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від права на спадщину після смерті їх батька – ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати по справі по 8 грн. з кожного.
В апеляційній скарзі представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – ОСОБА_8 просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволені позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, вважає, що факти, які викладені в позові є надумані та не відповідають дійсності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду – скасуванню з ухваленням по справі нового рішення, яким в задоволені позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_5. Після його смерті залишилось спадкове майно – однокімнатна квартира, за адресою: АДРЕСА_2.
Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця.
Спадкодавцями майна померлого ОСОБА_5 залишились дві дочки та син – сторони по справі, які у відповідності до ст. 1261 ЦК України відносяться до спадкоємців першої черги за законом.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини згідно до вимог ст. 1270 ЦК України.
Користуючись своїм правом сторони, після смерті їх батька ОСОБА_5, як спадкоємці першої черги у встановлений шестимісячний строк звернулись з письмовими заявами до нотаріальної контори про прийняття спадщини.
Не погоджуючись з цим ОСОБА_4 подала у суд позов до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення їх від спадщини.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, про усунення від спадщини відповідачів, суд першої інстанції виходив з їх доведеності.
Проте, погодитись з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов до них з порушенням вимог процесуального законодавства щодо всебічності, повноти з’ясування дійсних обставин справи, прав та обов’язків сторін в даних правовідносинах, належної правової оцінки зібраних в справі доказів та норм матеріального права.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом. Якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, суд при вирішенні такої справи повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.
Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечувати умови свого життя, у зв’язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.
Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_5 був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 і по день смерті 15.09.2007 р. проживав один, позивач та відповідачі по справі проживали окремо від батька.
ОСОБА_5 отримував пенсію, як науковий працівник. Цей факт не заперечується й сторонами по справі. Тому він не був такою особою, яка потребувала матеріальної допомоги та яку б бажав одержати від відповідачів, знаючи про те, що вони проживають за кордонам, отримують вищу освіту на платній основі та утримують малолітніх дітей.
Із відомостей про стан здоров'я ОСОБА_5, які викладені у медичній документації та довідці Харківської міської поліклініки №18 не вбачається, що він мав потребу в постійному, довічному, сторонньому догляді.
Щодо пояснень свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, та ОСОБА_11 стосовно ненадання відповідачами матеріальної допомоги ОСОБА_5, то вони не свідчать про їх ухилення від обов’язку надання допомоги батьку.
Будь-яких письмових доказів того, що ОСОБА_5 при житті звертався до дітей за допомогою, від якої останні ухилялися, матеріали справи не містять.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що позивачка не надала доказів, у розумінні ч. 5 ст. 1224 ЦК України та відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ухилялися від надання допомоги спадкоємцеві.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги є суттєвими, а рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог не можна визнати законним та обґрунтованим, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, ч. 1 п. 2 ст. 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2009 року –скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 у задоволені позову про усунення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від права на спадщину після смерті їх батька – ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.
Головуючий – суддя:
Судді: