Справа № 22-ц-892 Головуючий 1 інст. – Бабенко Ю.П.
Категорія: трудові Доповідач – Кірсанова Л.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого – судді: Пилипчук Н.П.,
суддів: Кірсанової Л.І., Колтунової А.І.,
при секретарі Макарові В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 29 грудня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства „САН ІнБев Україна”, третя особа – директор Харківського відділення Відкритого акціонерного товариства „САН ІнБев Україна” ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2009 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом та просив поновити його на роботі у відповідача в якості вантажника дільниці розливу пива в пляшки. При цьому посилався на те, що наказом № 462/п від 18.12.2008 р. він був звільнений з роботи за п. 2 ст. 40 КЗпП України. В подальшому новим наказом № 472/п від 29.12.2008 р. попередній наказ було скасовано та його було звільнено з роботи з 29.12.2008 р. з тієї ж підстави. Вважав, що незважаючи на наявність 3 групи інвалідності, він може виконувати свою роботу, а тому звільнення є незаконним. Також просив суд стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу з 19.12.2008 р. по день розгляду справи, а також відшкодувати моральну шкоду у зв’язку з незаконним звільненням у розмірі 11330 грн.
Представник відповідача і третьої особи проти задоволення позову заперечували. Посилалися на те, що згідно з висновком МСЕК ОСОБА_1 з 4 листопада 2008 року було визнано інвалідом 3 групи з протипоказанням важкої фізичної праці та підняття ваги, що перешкоджає його праці на зазначеній роботі вантажника, оскільки вона безпосередньо пов’язана з підняттям ваги до 30 кг. Від переводу на іншу, більш легку роботу, ОСОБА_1 відмовився. Після отримання згоди профспілки підприємства він був правомірно звільнений з роботи.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 29 грудня 2009 року в задоволенні позовних вимог відмовлено
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з’ясування обставин справи, просить рішення скасувати і постановити нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на ті ж доводи, що і в суді першої інстанції. Вважає, що він може за станом здоров’я виконувати свою роботу, що належним чином перевірено не було. Підприємством порушені його права інваліда та трудові права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача проведено правомірно. Доказів, які б спростовували дані про стан його здоров’я, що не перешкоджає ОСОБА_1 виконувати свою роботу, позивачем не доведено.
До таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі наявних у матеріалах справи доказів, яким дана належна оцінка в сукупності з усіма обставинами справи.
Відповідно до висновку МСЕК від 5.11.2008 р., ОСОБА_1 протипоказана тяжка фізична праця, підняття ваги (а.с. 5). 8 січня 2009 року, тобто вже після звільнення ОСОБА_1, до вказаного висновку дописані відомості щодо того, що ОСОБА_1 може працювати вантажником без додаткових навантажень.
Судова колегія приходить до висновку, що на час фактичного звільнення – 29 грудня 2008 року, ОСОБА_1 не міг за станом здоров’я виконувати свою роботу, а тому були наявні підстави для його звільнення відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України. Вказане підтверджується і висновком МСЕК від 13.08.2009 р. (а.с. 123). Додатковий запис у довідці від 8.01.2009 р. був зроблений на підставі заяви ОСОБА_1
Наведене вище свідчить про обґрунтованість висновків суду стосовно безпідставності позовних вимог та необхідності відмовити у їх задоволенні.
Питання про відмову у задоволенні позовних вимог стосовно стягненню середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також моральної шкоди, судом вирішено вірно, оскільки законні підстави для такого відшкодування відсутні, на роботі позивач не поновлений, до того ж, ОСОБА_1 не доведений факт спричинення йому моральної шкоди.
Інші доводи апеляційної скарги фактично повторюють доводи позовної заяви та не спростовують висновків рішення суду, яке постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Оскільки рішення районного суду є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування або зміни судова колегія не вбачає.
Відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Крім того, відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 81 ЦПК України, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи покладаються на сторони після розгляду справи судом у справах про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, компенсацій працівникам, вихідної допомоги, відшкодування за затримку їх виплати.
Беручи до уваги, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а при її поданні ОСОБА_1 сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн., а розмір витрат відповідно до постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів” від 21.12.2005 р. (в редакції від 5.08.2009 р.) складає 120 грн. (позовна заява стосується майнових вимог), залишок вказаних витрат в розмірі 90 грн. підлягає стягненню з позивача на користь держави.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч. 1 ст. 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія –
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 29 грудня 2009 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом апеляційної інстанції в розмірі 90 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України в 2-місячний термін з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді