ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ  ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_____________________________________________________________________________

У  Х  В  А  Л  А

21.07.2021                                                                                                                 Справа №905/497/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Шилової О.М.

при секретарі судового засідання Мальованій О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали

скарги          вих.№08-265 від 08.07.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю «Озон-3000», м.Київ

на                    дії та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м.Київ, при виконанні наказу

у справі №905/497/20

за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Озон-3000», м.Київ

до відповідача          Публічного акціонерного товариства «Центренерго», смт.Козин Обухівського р-ну Київської обл.

про                     стягнення 53819300,06грн основного боргу, 2852500,92грн пені, 848292,58грн – 3% річних, 955662,53грн інфляційних втрат

за участю представників:

від стягувача: адвокат Костюк С.В., довіреність №24/03-20 від 24.03.2021,

від боржника: адвокат Гавкалюк В.В., довіреність №63/22 від 02.03.2021,

від органу ДВС: Іванова Т.О. в порядку самопредставництва (наказ №305/к від 27.12.2019).

Суд перебував у нарадчій кімнаті

21.07.2021 з 16:50год до 17:03год.

08.07.2021 до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Озон-3000» надійшла скарга №08-265 від 08.07.2021 (вх.№14714/21; далі – Скарга; т.8, а.с.1-175) на дії та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі – Відділ ПВР ДДВС МЮУ; орган ДВС) про:

- визнання неправомірною бездіяльності Відділу ПВР ДДВС МЮУ з не вчинення дій щодо негайного арешту коштів боржника на рахунках, зазначених стягувачем в заяві №02-143 від 24.06.2021 про примусове виконання рішення суду;

- визнання неправомірною бездіяльності Відділу ПВР ДДВС МЮУ з не вчинення дій щодо негайного арешту та оголошення у розшук транспортних засобів боржника, зазначених стягувачем в заяві №02-143 від 24.06.2021 про примусове виконання рішення суду;

- визнання неправомірною бездіяльності Відділу ПВР ДДВС МЮУ з не вчинення дій щодо  негайного  арешту  нерухомого майна  боржника, зазначеного стягувачем в заяві №02-

143 від 24.06.2021 про примусове виконання рішення суду;

- визнання неправомірною та скасування як винесеної передчасно постанови ВП №65975322 від 06.07.2021 про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження;

- визнання неправомірною та скасування як винесеної передчасно постанови ВП №65975322 від 06.07.2021 про зупинення вчинення виконавчих дій;

- зобов`язання Відділу ПВР ДДВС МЮУ поновити виконавче провадження ВП №65975322;

- зобов`язання Відділу ПВР ДДВС МЮУ поновити права стягувача шляхом вчинення відповідно до ч.7 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» дій щодо негайного арешту коштів боржника в межах суми стягнення на рахунках, зазначених стягувачем в заяві №02-143 від 24.06.2021 про примусове виконання рішення суду;

- зобов`язання Відділу ПВР ДДВС МЮУ поновити права стягувача шляхом вчинення відповідно до ч.7 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» дій щодо негайного арешту та оголошення у розшук транспортних засобів боржника, зазначених стягувачем в заяві №02-143 від 24.06.2021 про примусове виконання рішення суду;

- зобов`язання Відділу ПВР ДДВС МЮУ поновити права стягувача шляхом вчинення відповідно до ч.7 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» дій щодо негайного арешту нерухомого майна боржника, зазначеного стягувачем в заяві №02-143 від 24.06.2021 про примусове виконання рішення суду;

- зобов`язання Відділу ПВР ДДВС МЮУ повідомити суд і заявника про виконання постановленої за результатами розгляду скарги ухвали суду у десятиденний строк з дня її одержання.

Ухвалою суду від 09.07.2021 розгляд Скарги призначений на 21.07.2021; явка в судове засідання не визнана обов`язковою; суд запропонував боржнику та органу ДВС висловити свою позицію щодо поданої Скарги (т.8, а.с.176).

19.07.2021 представник органу ДВС надав до канцелярії суду пояснення №09-18/21 від 19.07.2021 (з додатками, вх.№15326/21; т.8, а.с.185-197), в яких просив продовжити строк на подання пояснень та копій документів на підтвердження своєї правової позиції щодо поданої Скарги. Ухвалою від 21.07.2021, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання без складення і підписання окремого процесуального документа, суд задовольнив вказане клопотання та прийняв до розгляду документи, подані органом ДВС після спливу строку, встановленого ухвалою від 09.07.2021 (т.9, а.с.58-59).

20.07.2021 на електронну пошту суду від Публічного акціонерного товариства «Центренерго» надійшли письмові пояснення №08/2124 від 19.07.2021 (з накладенням електронного підпису, з додатками, вх.№04-18/5620; т.8, а.с.198-228), в яких боржник просив відмовити у задоволенні Скарги та серед іншого зазначив, що неодноразово повідомляв орган ДВС про наявність обставин, що зумовлюють обов`язковість зупинення виконавчих проваджень. Решту аргументів боржника суд наводитиме під час надання відповіді на них.

21.07.2021 представник органу ДВС надав до канцелярії суду пояснення №24323/09-18/21 від 20.07.2021 (з додатками, вх.№15573/21; т.9, а.с.1-33), в яких просить відмовити у повністю в задоволенні Скарги, оскільки вважає, що постанова від 06.07.2021 про приєднання виконавчого провадження №65975322 до зведеного виконавчого провадження №42831111 є законною, обґрунтованою і не перешкоджає в подальшому реалізації прав та охоронюваних законом інтересів скаржника, а отже, для її скасування відсутні правові підстави; при прийнятті оскаржуваних рішень державний виконавець діяв в межах повноважень, на підставі та в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

21.07.2021 представник боржника надав до канцелярії суду:

- клопотання №08/2142 від 20.07.2021 (з додатками, вх.№15619/21; т.9, а.с.34-45) про закриття провадження у справі за скаргою стягувача на протиправні дії і бездіяльність виконавця, обґрунтоване посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018  у  справах  №660/612/16-ц  та  №213/2012/16  про  те, що оскарження рішень (дій,

бездіяльності) державного або приватного виконавця при виконанні зведеного виконавчого провадження, в якому об`єднані виконання судових рішень, прийнятих судами за правилами різних юрисдикцій, підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвалою від 21.07.2021, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання без складення і підписання окремого процесуального документа, суд відмовив у задоволенні клопотання про закриття провадження за скаргою з огляду на відомості поданої ДВС «Облікової картки на зведене виконавче провадження №42831111 про стягнення грошових коштів з боржника Публічне акціонерне товариство «Центренерго» (т.9, а.с.25-27), відповідно до якої на виконанні у зведеному виконавчому провадженні №42831111 перебувають лише накази господарських судів і постанови органу ДВС, винесені в перебігу виконання таких наказів, при цьому постанови ДВС не є «судовими рішеннями, прийнятими судами за правилами інших юрисдикцій» (т.9, а.с.58-59);

- клопотання №08/2143 від 20.07.2021 (з додатками, вх.№15618/21; т.9, а.с.46-56) про залучення до розгляду справи як третіх осіб, що не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору, на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», Приватного акціонерного товариства «Укргаз-Енерго», Акціонерного товариства «Українська залізниця». На думку боржника, розгляд Скарги зачіпатиме інтереси і вплине на права та обов`язки зазначених товариств як стягувачів у зведеному виконавчому провадженні №42831111. Ухвалою від 21.07.2021, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання без складення і підписання окремого процесуального документа, суд відмовив у задоволенні клопотання про залучення третіх осіб, оскільки Скарга подана у виконавчому провадженні за наказом №905/497/20 та в межах сум, присуджених до стягнення у справі №905/497/20, і суд не вбачає порушення результатами розгляду Скарги прав та інтересів інших кредиторів боржника, які до того ж не позбавлені права і можливості захищати свої права шляхом подання аналогічних скарг щодо виконання виданих на їхню користь наказів (т.9, а.с.58-59).

Всі учасники судового розгляду належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду Скарги (т.8, а.с.176, зворотній бік, т.8, а.с.177-179, т.9, а.с.57).

Представник скаржника (стягувача) в судове засідання з`явився, наполягав на задоволенні Скарги.

Представник боржника в судове засідання з`явився, озвучив стислий зміст поданих документів, проти задоволення Скарги заперечив.

Представник органу ДВС у судове засідання з`явився, озвучив стислий зміст поданих документів, просив відмовити у задоволенні Скарги.

Розглянувши матеріали Скарги та надані боржником і органом ДВС документи, заслухавши учасників судового розгляду, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.10.2020 у справі №905/497/20 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Озон-3000» задоволені частково: стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» 53819300,06грн основного боргу, 2775174,69грн пені, 848153,81грн – 3% річних, 955662,53грн інфляційних втрат, 734743,59грн судового збору.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.02.2021 у справі №905/497/20 вказане рішення залишене без змін.

24.03.2021 суд видав наказ на виконання рішення від 20.10.2020 у справі №905/497/20.

Постановою від 20.04.2021 Касаційного господарського суду Верховного Суду рішення від 20.10.2020 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 02.02.2021 у справі №905/497/20 залишені без змін.

Стягувач звернувся до Відділу ПВР ДДВС МЮУ із заявою №02-143 від 24.06.2021 про примусове виконання рішення суду, до якої додав: наказ №905/497/20 від 24.03.2021; перелік транспортних засобів боржника; перелік об`єктів нерухомості боржника, інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо Публічного акціонерного товариства «Центренерго»; флеш-накопичувач із заявою та додатками в електронному вигляді «для прискорення виконавчого провадження» (т.8, а.с.5-162). Заява отримана органом ДВС 30.06.2021 та зареєстрована за вх.№24681-33-21 (т.9, а.с.8-11).

06.07.2021 орган ДВС виніс постанови: про відкриття виконавчого провадження №65975322 з виконання наказу №905/497/20 від 24.03.2021; про визначення для боржника розміру мінімальних витрат виконавчого провадження 401,85грн; про стягнення з боржника 5913303,47грн виконавчого збору; про приєднання виконавчого провадження №65975322 до зведеного виконавчого провадження №42831111; про зупинення виконавчих дій з примусового виконання наказу №905/497/20 від 24.03.2021 на підставі п.12 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон), згідно з якою виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації (т.8, а.с.163-167; т.9, а.с.13-21).

Обґрунтовуючи Скаргу, стягувач зазначив, що в заяві №02-143 від 24.06.2021 та додатках до неї навів 41 рахунок боржника, 797 одиниць транспортних засобів та 289 об`єктів нерухомості, які належать боржникові на праві власності (т.8, а.с.6, 10-25, 26-32). Жоден рахунок чи об`єкт нерухомості боржника не був арештований негайно після відкриття виконавчого провадження всупереч вимогам ч.7 ст.26 Закону. Натомість були вчинені інші дії, які не є негайними (винесені постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, стягнення виконавчого збору, приєднання до зведеного виконавчого провадження та зупинення виконавчих дій). Вказане є порушенням прав стягувача у виконавчому провадженні. Також зауважив, що для арешту коштів та майна боржника за допомогою АСВП потрібні лише кілька хвилин, тобто у такому разі строки для зупинення виконавчого провадження та приєднання до зведеного не були б порушені, а всі вимоги Закону були б виконані і права скаржника не порушені.

Щодо права і судової практики.

Стаття 124 Конституції України встановлює, що судові рішення є обов`язковими до виконання на усій території України.

При цьому держава Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997).

Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у зазначеній ст.1 Першого протоколу (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі «Агрокомплекс проти України»).

У рішенні від 15.10.2009 Європейський суд з прав людини у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту ст.1 Першого протоколу.

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

У справі «Фуклев проти України» (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення №18-рп/2012 від 13.12.2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення №11-рп/2012 від 25.04.2012).

Згідно з ч.1 ст.5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.

Стаття 19 Конституції України зобов`язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен бути утворений в порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, встановлених законами.

«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Завданням органів державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (ст.3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

Законодавець передбачив чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні. Враховуючи, що виконавець наділений владними повноваженнями, він має слідувати цьому порядку з метою забезпечення максимального дотримання засад, передбачених ст.2 Закону. Зокрема, такими засадами є: верховенство права; обов`язковість виконання рішень; законність; диспозитивність; справедливість, неупередженість та об`єктивність; співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями. Порушення зазначених засад має наслідком порушення безпосередньо прав сторін виконавчого провадження.

При цьому здійснення визначеного Законом комплексу дій буде вважатися належним у разі вжиття виконавцем усіх необхідних (можливих) заходів у їх певній передбаченій нормативно-правовим актом послідовності для повного виконання виконавчого документа з дотриманням прав учасників виконавчого провадження – стягувача і боржника.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена у Постанові від 03.06.2020 у справі №464/5990/16-а як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або  іншого  нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта

владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст.3 Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п.1 ч.1 ст.26 Закону).

Відповідно до ч.7 ст.26 Закону у разі, якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі, якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному ст.56 цього Закону.

Щодо суті Скарги.

З моменту звернення у належний спосіб до органу виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження стягувач має право розраховувати, що будуть здійснені всі можливі заходи для виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Суд погоджується з твердженням стягувача про те, що Закон не містить виключень, у яких вимоги ч.7 його ст.26 можуть не виконуватись. Тобто, незалежно від наявності підстав для зупинення виконавчого провадження чи приєднання його до зведеного виконавчого провадження негайні дії, передбачені ч.7 ст.26 Закону мають бути виконані перед винесенням таких постанов. Натомість після відкриття виконавчого провадження орган ДВС не вчинив негайних виконавчих дій, які передують будь-яким іншим.

Водночас ч.7 ст.26 Закону, на яку посилається скаржник, не містить припису про обов`язок виконавця негайно оголосити в розшук арештоване рухоме майно боржника. Отже, в цій частині вимоги Скарги не є обґрунтованими.

Стаття 345 Господарського процесуального кодексу України є нормою прямої дії, тож, на думку суду, відсутня необхідність зобов`язувати орган ДВС виконувати припис цієї норми, з огляду на що в цій частині Скарга задоволенню не підлягає.

Врахувавши викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення Скарги.

Щодо позиції боржника, викладеної у письмових поясненнях №08/2124 від 19.07.2021 та усно у судовому засіданні.

У названих поясненнях (т.8, а.с.199-203) боржник зазначив: «приписами ч.1 ст.56 Закону визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для реального виконання рішення. … державний виконавець зобов`язаний зупинити вчинення виконавчих дій з підстав, що визначені в п.12 ч.1 ст.34 Закону, оскільки Публічне акціонерне товариство «Центренерго» включене до переліку об`єктів великої приватизації, що підлягають приватизації, а передбачені ст.10 Закону заходи примусового виконання рішень державним виконавцем не застосовуються (не вчиняються). Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах КГС ВС від 15.08.2019 у справі №908/2559/17, від 30.09.2019 у справі №908/948/16, від 04.10.2019 у справі №904/9713/17.»

Проаналізувавши наведену боржником практику Верховного Суду, суд дійшов висновку, що постанови КГС ВС від 15.08.2019 у справі №908/2559/17 (п.п.32-37) та від 30.09.2019 у справі №908/948/16 (п.п.22-27) містять висновки, протилежні твердженню боржника про неможливість (заборону) накладення арешту на кошти і майно боржника у разі, якщо виконавче провадження підлягає зупиненню; постанова ж КГС ВС від 04.10.2019 у справі №904/9713/17 прийнята у правовідносинах, що взагалі не є подібними до правовідносин, в яких подана Скарга. При цьому жодна з наведених боржником постанов КГС ВС не містить висновків щодо застосування приписів ч.7 ст.26 Закону.

За приписами ст.56 Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (ч.1); постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна (абз.3 ч.2).

У судовому засіданні представник боржника пояснив, що розуміє припис ч.1 ст.56 Закону таким чином: якщо законом забороняється виконання виконавчого документа, арешт також забороняється – тобто під час зупинення виконавчого провадження виконавчі дії не здійснюються, в той час як арешт застосовується для реального виконання рішення в перебігу такого виконання (т.9, а.с.59).

Суд зауважує боржникові: ст.10 Закону містить перелік заходів примусового виконання рішень і не згадує такого заходу як арешт. Отже, арешт не є ані заходом примусового виконання, ані ознакою реального виконання рішення і спрямований саме на забезпечення реального примусового виконання виконавчого документа – зокрема, такого, виконавче провадження за яким зупинене (підлягає зупиненню). Вказане підтверджується також загальним правилом ч.4 ст.35 Закону, відповідно до якого арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається.

До того ж в порядку, визначеному ст.56 Закону, виконавець накладає арешт на інше [крім зазначеного у заяві стягувача] майно боржника (абз.2 ч.7 ст.26 Закону).

Отже, приписи ст.26 та ст.56 Закону не конкурують між собою, а встановлюють логічну, раціональну і доцільну послідовність дій виконавця задля досягнення мети примусового виконання – обов`язковості і невідворотності реального виконання судового рішення, що набрало законної сили.

Суд відхиляє посилання представника боржника у судовому засіданні на те, що інвестиційна привабливість Публічного акціонерного товариства «Центренерго» наразі входить до кола інтересів держави – оскільки у цивільних правовідносинах інтереси держави не є і не можуть бути пріоритетнішими за інтереси стягувача у виконавчому провадженні з виконання рішення суду, що набрало законної сили.

Суд також зауважує, що на момент розгляду скарги боржник не надав доказів наявності та переліку рахунків, на які за приписами абз.2 ч.2 ст.48 Закону накладення арешту забороняється.

Керуючись ст.ст.2, 7, 11, 13, 15, 74, 76-78, 86, 234, 235, 339, 341-343 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. Скаргу вих.№08-265 від 08.07.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю «Озон-3000» на дії та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при виконанні наказу у справі №905/497/20 – задовольнити частково.

2. Визнати неправомірною бездіяльність Відділу ПВР ДДВС МЮУ з не вчинення дій щодо негайного арешту коштів боржника на рахунках, зазначених стягувачем в заяві №02-143 від 24.06.2021 про примусове виконання рішення суду.

3. Визнати неправомірною бездіяльність Відділу ПВР ДДВС МЮУ з не вчинення дій щодо негайного арешту транспортних засобів боржника, зазначених стягувачем в заяві №02-143 від 24.06.2021 про примусове виконання рішення суду.

4. Визнати неправомірною бездіяльність Відділу ПВР ДДВС МЮУ з не вчинення дій щодо негайного арешту нерухомого майна боржника, зазначеного стягувачем в заяві №02-143 від 24.06.2021 про примусове виконання рішення суду.

5. Визнати неправомірною та скасувати як винесену передчасно постанову ВП №65975322 від 06.07.2021 про зупинення вчинення виконавчих дій.

6. Визнати неправомірною та скасувати як винесену передчасно постанову ВП №65975322 від 06.07.2021 про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження №42831111.

7. Зобов`язати Відділ ПВР ДДВС МЮУ поновити виконавче провадження ВП №65975322.

8. Зобов`язати Відділ ПВР ДДВС МЮУ поновити права стягувача шляхом вчинення відповідно до ч.7 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» дій щодо негайного арешту коштів боржника в межах суми стягнення на рахунках, зазначених стягувачем в заяві №02-143 від 24.06.2021 про примусове виконання рішення суду.

9. Зобов`язати Відділ ПВР ДДВС МЮУ поновити права стягувача шляхом вчинення відповідно до ч.7 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» дій щодо негайного арешту транспортних засобів боржника, зазначених стягувачем в заяві №02-143 від 24.06.2021 про примусове виконання рішення суду.

10. Зобов`язати Відділ ПВР ДДВС МЮУ поновити права стягувача шляхом вчинення відповідно до ч.7 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» дій щодо негайного арешту нерухомого майна боржника, зазначеного стягувачем в заяві №02-143 від 24.06.2021 про примусове виконання рішення суду.

11. В задоволенні решти вимог скарги відмовити.

Роз`яснити Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України припис ч.1 ст.345 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, орган державної виконавчої служби повідомляє суд і заявника не пізніше, ніж у десятиденний строк з дня одержання ухвали.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 21.07.2021 оголошені та підписані вступна і резолютивна частини ухвали.

Повний текст ухвали складений та підписаний 26.07.2021.

Суддя                                                                                                             О.М. Шилова

надруковано 4 прим.: 1 – у справу,

2 – сторонам у справі, 1 – органу ДВС