Справа   22-ц- 3513/2009 року                                                                     Головуючий 1-ї інст. –   Шаренко С.Л.  

Категорія: договірні                                      Суддя-доповідач – Тичкова О.Ю.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    30  вересня   2009 року      судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

        головуючого          -    судді  Солодкова А.А.,

        суддів колегії          -    Тичкової О.Ю., Піддубного Р.М.

        при секретарі          -    Соколовій А.В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою   Богдашевського Павла Сергійовича, який діє в інтересах відкритого акціонерного товариства Акціонерного банку « Південний»   на рішення Київського   районного суду м. Харкова  від 06 квітня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4  до  відкритого акціонерного товариства акціонерний банк  « Південний», третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю « Е.Л.»   про визнання зобов’язання припиненим, -

ВСТАНОВИЛА :

    У листопаді 2009 року позивач звернувся до суду з  позовом в якому просив визнати  зобов’язання за договором поруки укладеним  01 червня 2007 року між ним та ВАТ АБ « Південний»  в особі філії банку в м.  Харкові припиненим з 25 жовтня  2007 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 01 червня 2007 року  уклав з відповідачем договір  поруки за умовами якого  поручився перед банком  за належне виконання ВАТ « Е.Л.»  зобов’язань за кредитним договором №  В - 150/2 від 01 червня 2007 року та всіх додаткових угод до нього.   При підписанні договору поруки позивач  був ознайомлений з умовами кредитного договору, що передбачали зобов’язання ВАТ « Е.Л.»   погасити кредитну лінію з лімітом 500000 доларів США  28 травня 2008 року та  сплатити 14  відсотків за користування кредитом.

Відповідно до додаткової  угоди № 3 від 25 жовтня 2005 року  до зазначеного  кредитного договору позичальник взяв на себе обов’язок сплатити додатково за користування кредитом 17,5 відсотків у гривнях, а згідно додаткової  угоди № 7 від 11 лютого  2006 року -  погасити заборгованість  по кредитній лінії до 25 грудня 2008 року. Позивач вважає, що в результаті укладення зазначених додаткових угод обсяг  зобов’язання позичальника  збільшився. Відповідно вимог ст. 559 ЦК України  позивач про зміну зобов’язання ВАТ « Е.Л.»    за договором кредиту  повідомлений не був і на укладення додаткових угод дозволу не давав, тому вважає що його зобов’язання за договором поруки 01 червня 2007 року  припинено з 25.10.2007 року.

Представник відповідача  проти задоволення позову заперечував, при цьому посилався  на те, що 25.10.2007 року сторонами було погоджено максимальний обсяг зобов’язання ОСОБА_4 , який в результаті наступних змін до кредитного договору від 11.02.2008 року не переглядався. Зміни до кредитного договору від 11.02.2008 року до збільшення обсягу відповідальності ОСОБА_4 не призвели, крім цього він як керівник ТОВ « Е.Л.» безпосередньо підписував зазначену угоду і тому не міг не усвідомлювати, що умови забезпеченого порукою  основного зобов’язання змінилися.  

Представник третьої особи ТОВ « Е.Л.» позовні вимоги  ОСОБА_4 підтримав  та просив їх задовольнити.

Рішенням  Київського   районного суду м. Харкова  від 06 квітня 2009 року  позов ОСОБА_4 задоволено.

В апеляційній скарзі Богдашевський П.С., який діє в інтересах відкритого акціонерного товариства Акціонерного банку « Південний»  просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. В якості доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді та пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та  обговоривши наведені в скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга   підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Відповідно до п., п 1, 4  ч. 1 ст. 309 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове, в разі невідповідності висновків суду обставинам справи та, як слідство, не правильне застосування закону, що підлягає застосуванню.

Як встановлено  судом  першої інстанції і підтверджується матеріалами справи  01 червня  2007 року між ВАТ АБ «Південний» та ТОВ «Е.Л.» було укладено кредитний договір №  В - 150/2  відповідно до умов якого  банк відкрив  позичальнику кредитну лінію з лімітом 500 000,00 доларів США, а останній зобов’язався погасити заборгованість по кредитній лінії 28 травня 2008 року та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі  14  відсотків річних.

    У цей же день між ВАТ АБ «Південний» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки. Відповідно до п.п. 1.1,1.3 зазначеного договору поручитель  забов’язався відповідати перед банком по кредитному договору солідарно з ТОВ «Е.Л.»  як по сплаті основного боргу за кредитом в розмірі неповерненої в термін суми кредиту, але не більш 500 000,00 доларів США , відсотків за користування кредитом, нарахованих відповідно до кредитного договору, але не більш 70 000,00 доларів США, так і  по сплаті неустойки у вигляді пені, штрафів, передбачених договором, збитків кредитора внаслідок невиконання зобов’язань за договором, а також будь – яких інших платежів, передбачених Кредитним договором, усім своїм майном і засобами, на які може бути звернене стягнення відповідно до чинного законодавства України.  У випадку зміни терміну повернення кредиту за кредитним договором  у Поручителя виникає додаткова солідарна відповідальність по сплаті відсотків, нарахованих кредитором за фактичний період користування кредитом.  

    Відповідно до додаткової  угоди № 3 від 25 жовтня 2007 року  до   кредитного  договору №  В - 150/2 від 01 червня 2007 року  позичальнику було встановлено  ліміт кредитної лінії у розмірі  890 000,00 доларів США та  1000000 грн. та ТОВ « Е.Л. » прийняло на  себе обов’язок сплатити додатково за користування кредитом 17,5 відсотків у гривнях.

Задовольняючи  позов, суд  виходив з того, що внаслідок укладення додаткової  угоди № 3 від 25 жовтня 2007 року   відбулася зміна зобов’язання ТОВ «Е.Л.» без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг  відповідальності товариства перед банком, а саме збільшився розмір неустойки ( у вигляді пені штрафів).

Судова колегія з зазначеним висновком суду погодитися не може.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

За змістом  вказаної норми порука не припиняється, якщо на зміну умов основного зобов'язання поручитель надав свою згоду. Така згода не обов'язково повинна бути письмовою. Допустимою є також попередня згода поручителя на зміну умов основного договору, в тому числі виражена в договорі поруки.

    Як вбачається з укладеного 01 червня 2007 року між АБ «Південний» та ОСОБА_4 договору поруки, останній зобов’язався відповідати перед Банком за виконання ТОВ «Е.Л.» його зобов’язань, що виникли із кредитного договору   № 150/12 від 01 червня 2007 року та всіх додаткових угод до нього.

             Відповідно до додаткової  угоди № 3 від 25 жовтня 2007 року  до зазначеного  кредитного договору позичальнику було відкрито додатково кредитну лінію у розмірі 1000000 грн. та останній взяв на себе обов’язок сплатити додатково за користування кредитом 17,5 відсотків у гривнях.

В той же день  до договору поруки від 01.06. 2007 року була укладена  додаткова   угода згідно з якою обсяг відповідальності поручителя  ОСОБА_4 було визначено:  по сплаті основного боргу за кредитом в розмірі неповерненої  в термін суми кредиту , але не більше 890 000,00 доларів США 00 центів 1 000 000,00 гривень, по сплаті   відсотків за користування кредитом у розмірі відсотків  нарахованих відповідно до кредитного договору, але не більше 124 600,00 доларів США 00 центів та 175 000,00 ( сто сімдесят п’ять тисяч) гривень, усе разом: 1014600,00 ( один мільйон чотирнадцять тисяч шістсот) доларів США 00 центів та 1 175 000,00 ( один мільйон сто сімдесят п’ять тисяч) гривень. Зазначене свідчить про збільшення розміру відповідальності поручителя пропорційно збільшенню обсягу відповідальності кредитора, в тому числі і по сплаті відсотків у гривні.

Під час розгляду справи суд не врахував  положень п.,п. 1.1,1.3  договору поруки, з урахуванням додаткової угоди від  25.10.2007 року  та не дав оцінку положенням договору щодо обмеженого обсягу відповідальності поручителя  ОСОБА_4.

Судова колегія вважає, що згідно  п.,п. 1.1, 1.3 договору поруки  під час укладення цього договору  ОСОБА_4  надав свою попередню згоду відповідати  перед кредитором за його зобов’язаннями, що виникли з  кредитного  договору та всіх додаткових угод до нього  та  по сплаті неустойки у вигляді пені, штрафів, передбачених договором, збитків кредитора внаслідок невиконання зобов’язань за договором, а також будь – яких інших платежів.

Відповідно до п. 4.2  кредитного договору №  В - 150/2 від 01.06.2007 року у разі невиконання чи неналежного виконання зобов’язання по поверненню отриманого кредиту та процентів по кредиту, а також плати за розрахункове обслуговування  позичальник сплачує штраф в розмірі 5 відсотків від суми простроченого зобов’язання, а також пеню в розмірі подвійної  облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми простроченого зобов’язання за кожний день прострочення такого зобов’язання до повного його виконання, включаючи день платежу.  

Зміни щодо встановлення іншого обсягу відповідальності позичальника на випадок невиконання чи неналежного виконання кредитного договору до цього договору не вносилися.  

У зв’язку  з чим висновок суду щодо збільшення обсягу відповідальності поручителя у вигляді  неустойки не відповідає  встановленим судом обставинам справи.

В супереч вимог ст., ст. 10,60 ЦПК України  позивач доказів  збільшення максимального обсягу відповідальності, як поручителя за кредитним договором №  В - 150/2 від 01.06.2007 року з наступними змінами суду першої та апеляційної інстанції не надав.  

За таких обставин передбачені ч. 1 ст. 559 ЦК  підстави  для припинення від укладеного 01 червня 2007 року між АБ «Південний» та ОСОБА_4 договору поруки відсутні.

    З огляду на наведене,  у відповідності до п., п. 3, 4 ч. 1  ст. 309,  п. 2 ст. 307 ЦПК України   апеляційна скарга Богдашевського П.С., який діє в інтересах ВАТ АБ «Південний» підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_4 у задоволенні позову.

    Керуючись ст.ст. 553, 559 ЦК України, ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -  

вирішила :

Апеляційну скаргу Богдашевського Павла Сергійовича, який діє в інтересах відкритого акціонерного товариства Акціонерного банку «Південний» задовольнити .

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2009 року скасувати, ухвалити нове.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до відкритого акціонерного товариства Акціонерного банку «Південний» про визнання зобов'язання за договором поруки укладеним 01 червня  2007 року припиненим  відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя:  

Судді: