Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

14 січня 2010    року     судова колегія судової палати  з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі :

                                Головуючого: – Бобровського В.В.

            Суддів     :   -      Черкасова В.В.,

                     Кокоші В.В.,    

                При секретарі: - Харченко М.С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 на рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 16 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди, третя особа – Харківська філія товариства з обмеженою відповідальністю «Радіо-Таксі»,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2006 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди заподіяної внаслідок наїзду на нього автомобілем «Форд-Таурус» 6 липня 1999 року о третій годині, двадцять хвилин по вул..Академіка Павлова в районі перехрестя з проспектом 50 років ВЛКСМ.

В обґрунтування позову ОСОБА_6 посилався на те, що за висновком медичних експертиз при ДТП йому було заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості, з 6 червня по 9 липня 1999 року він перебував на стаціонарному лікуванні, йому було рекомендовано санітарно-курортне лікування, яке за браком коштів не було проведено. Для усунення наслідків трави необхідне хірургічне втручання, встановлення протезу суглобу, а також на те, що він втратив 15% працездатності та був вимушений на лікування позичати кошти у кредитній спілці «Україна» і зазнав значні моральні страждання.

З урахуванням доповнень та змін позовних вимог ОСОБА_6 просив стягнути з ОСОБА_5 на відшкодування майнової шкоди: 566,37 грн. витрат на лікування, 2808 грн. вартості санітарно-курортної путівки, 784, 86 грн. витрат по договорах позики коштів на лікування 18923, 09 грн. втраченого доходу внаслідок зниження працездатності та 13000 грн. компенсації моральної шкоди.

Рішенням районного суду від 16 листопада 2009 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 на  відшкодування майнової шкоди 566, 37 грн. вартість ліків, 784,86 грн. витрати за договорами позики та 13000 грн. компенсації моральної шкоди.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, недоведеність та безпідставність позову ОСОБА_6, висновку суду в частині його задоволення, рішення районного суду просить змінити, в частині задоволення позовних вимог скасувати та відмовити в їх задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія вирішила скаргу представника ОСОБА_5 задовольнити частково з наступного.

За правилом ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд дійшов до висновку про підставніть та доведеність позовних вимог про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 понесених витрат на  придбання ліків, запозичених коштів на лікування та розмір компенсації моральної шкоди визначив у сумі заявленого позову.

Проте у повному обсязі з таким висновком суду погодитись не можна.

Судом встановлено, що  6 червня 1999 року внаслідок наїзду автомобілем під керуванням ОСОБА_5 позивачу було заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості по тривалості розладу здоров’я.

За фактом цього ДТП порушену кримінальну справу, постановою слідчого від 10 квітня 2006 року закрито  відповідно до ч.2 ст.6 КПК України, оскільки не було встановлено порушень Правил дорожнього руху з боку водія транспортного засобу ОСОБА_5, а подія відбулась у зв'язку з недотриманням ОСОБА_6 п.п.4.4; 4.7; 4.15 «а» ПДР через необачність самого потерпілого (а.с.41).

Згідно наданих ОСОБА_6 платіжних документів за час стаціонарного лікування з 6 червня по 9 липня 1999 року для придбання ліків ним було витрачено 566 грн. 37 коп.

З таких обставин, відповідно до положень ст.450 ЦК України (1963р.) чинного на той час суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_6 в цій частині у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги на висновок суду в цій частині колегія не приймає до уваги, як безпідставні та такі, що не спростовують правильності висновку суду, оскільки надані позивачем платіжні документи на придбання ліків співпадають з часом находження його на стаціонарному лікуванні після ДТП у червні-липні 1999 року, позов було заявлено в межах строку позовної давності після закриття кримінальної справи.

Щодо висновку суду про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_6 витрат по договорах позики та компенсації моральної шкоди через їх невідповідність обставинам справи та недоведеність і порушення норм матеріального права рішення в цій частині підлягає скасуванню, а позовні вимог залишенню без задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.309 ЦПК України норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо судом застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягає застосуванню.

Стягуючи з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 отриманих на підставах договорів кредиту від 31 червня 2002 року та від 14 серпня 2002 року з кредитною спілкою «Україна» з урахуванням індексу інфляції 784 грн. 86 коп. суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивачем не було наведене доказів по витрату цих коштів на лікування хвороби, пов’язаної з отриманням тілесних ушкодженням при ДТП, а висновок суду про те, що внаслідок ДТП у нього загострились хронічні захворювання здійснено на припущеннях.

Судом застосовані норми ЦК України (2003р.) до правовідносин про відшкодування моральних та фізичних страждань , яких зазнав ОСОБА_6 внаслідок ДТП, без врахування Прикінцевих та перехідних положень до цього Кодексу, чинного з 1 січня 2004 року.  

За правилом ст. 440-1 ЦК України (1963р.) моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину діяннями іншої особи, яка порушила його права, відшкодовується винною особою, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.

Судом встановлено, що ДТП відбулось у зв'язку з недотриманням ОСОБА_6 правил безпеки на дорозі. Цей факт випливає з постанови слідчого про закриття кримінальної справи, інших доказів про те, що ОСОБА_5 не мав технічної можливості запобігти наїзду на потерпілого.

З огляду на наведене, та виходячи з положень ст. 440-1 ЦК України (1963р.), які підлягають застосуванню до цих спірних правовідносин, колегія не може погодитись з висновком районного суду про те, що ОСОБА_6  до цього часу має моральні страждання через отримані тілесні ушкодження, як підставу до задоволення позову, оскільки судом не встановлено з боку ОСОБА_5 будь-яких протиправних дій або бездіяльності, як умови його відповідальності.

Враховуючи наведене, керуючись ст..ст.303, 304, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія, -

В И Р І Ш И Л А :

             Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 задовольнити частково.

    Рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 16 листопада 2009 року змінити.

    В частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 784.86 грн. витрат на лікування по договорах позики коштів та 13.000 грн. компенсації моральної шкоди це рішення суду скасувати, та в задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_5 в цій частині вимог – відмовити.

    В іншій частині оскарження це рішення залишити без змін.

    Рішення набирає законної сили після проголошення але протягом двох місяців може бути оскаржено до Верховного Суду України.

            Головуючий   -          

           Судді   -