Справа № 22-ц-313 Головуючий 1 інст. – Кучма А.Ю.
Категорія: відшкодування шкоди Доповідач – Кірсанова Л.І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого – судді: Пилипчук Н.П.,
суддів: Кірсанової Л.І., Колтунової А.І.,
при секретарі Макарові В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційні скарги ОСОБА_1, до якої приєдналося Відкрите акціонерне товариство „Харківське автотранспортне підприємство 16330”, та ОСОБА_2 – представника ОСОБА_3 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 9 листопада 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства „Харківське автотранспортне підприємство 16330”, третя особа – ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
ВСТАНОВИЛА:
09 листопада 2009 ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ЗАТ „АТП 16330” на його користь спричинену внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальну шкоду в сумі 2214,00 грн., моральну шкоду в сумі 10000,00 грн. та сплачені судові витрати в сумі 81,00 грн.
В обгрунтування своїх вимог зазначав, що 28.02.2005 р. на перехресті пр. Гагаріна та пр. Героїв Сталінграда в м. Харкові сталось зіткнення автомобіля „Форд Сієра”, д. н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, та автомобіля марки „ГАЗ 32312”, д. н. 45739 ХК, який належить ЗАТ „АТП 16330”, під керуванням ОСОБА_1 Внаслідок ДТП автомобілі зазнали механічних ушкоджень. Постановою суду від 20.04.2005 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Відповідно до висновку фахівця-автотоварознавство № 1989, складеного 29.04.2005 р., вартість матеріальних збитків, спричинених власникові автомобілю „Форд Сієра”, д. н. НОМЕР_1, складає 1017,47 грн.; вартість послуг за проведення автотоварознавчої експертизи складає 195,76 грн. Також просив стягнути станом на 17.04.2009 інфляційні, розраховані з додержанням рекомендаційного листа ВСУ № 62-97 від 03.04.1997, які становлять 983,46 грн.; та 3% річних, розмір яких становить 150,47 грн.
Крім того, просив стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 10000 грн. та судові витрати. В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди позивач зазначав, що вона проявилась в його душевних стражданнях, пов’язаних з порушенням повсякденного ритму життя, що стало наслідком винних дій відповідача. Він вимушений був корегувати свою повсякденність з урахуванням неможливості на протязі тривалого періоду часу користуватися власним автомобілем, оскільки експлуатація транспортного засобу з пошкодженнями заборонена правилами дорожнього руху України, прикладати додаткові зусилля для організації свого життя. Донька позивача ОСОБА_3 через завдані їй нервові хвилювання змушена була проходити курс лікування у лікарні, через що позивач переніс багато хвилювань. Йому доводилось витрачати значну кількість грошей та часу на її лікування, оскільки їй постійно були потрібні ліки та належний медичний догляд, а також моральна підтримка. З урахуванням вимог розумності та справедливості позивач вважає суму моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн. обґрунтованою.
Крім того, позивач зазначив, що він ще у лютому 2008 року звертався до суду із аналогічними вимогами до ВАТ „Мегабанк”, оскільки вважав, що автомобіль „ГАЗ 32312”, д. н. 45739 ХК, на момент зіткнення, належав саме цьому підприємству. У судових засіданнях неодноразово представник ВАТ „Мегабанк” заявляв клопотання щодо відкладення розгляду справи для уточнення власника автомобіля, тому він був змушений залишити позовну заяву без розгляду та власноруч шукати власника цього автомобілю. Тому вважав, що ним не пропущений строк позовної давності для звернення до суду з вимогами щодо поновлення його порушеного права
Представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнав. Пояснив, що після ДТП позивачеві було запропоновано відремонтувати автомобіль, однак ОСОБА_3 відмовився. За таких обставин заявлена сума як матеріальної, так і моральної шкоди занадто завищена.
Третя особа - ОСОБА_1 вважає, що позовні вимоги заявлені необґрунтовано, оскільки ДТП сталося не лише з вини ОСОБА_1, а також і внаслідок порушення ОСОБА_3 правил дорожнього руху. Розмір моральної шкоди занадто завищений, оскільки жодних тілесних ушкоджень учасники ДТП не отримали, технічні ушкодження не були досить значними.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 9 листопада 2009 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково. З ВАТ „ХАТП 16330” на його користь стягнута матеріальна шкода в сумі 2347,16 грн., моральна шкода 1000 грн., судові витрати в сумі 81 грн., а усього 3428 грн. 16 коп.
В апеляційній скарзі третя особа ОСОБА_1 просить рішення скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на ті ж обставини, що і в суді першої інстанції.
Відкрите акціонерне товариство „Харківське автотранспортне підприємство 16330” подало до суду заяву про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1, та просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Представник ОСОБА_3 – ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить змінити рішення суду та стягнути на його користь матеріальну шкоду в розмірі 2394, 43 грн., з яких 1213, 23 грн. – сума основних збитків, 1010,19 грн. – сума індексації, 171,01 грн. – сума 3% річних станов на час подання апеляційної скарги, моральну шкоду в сумі 10000 грн., а також судові витрати в сумі 81 грн. При цьому посилається на спричинення моральної шкоди саме в зазначеному розмірі у зв’язку з великими душевними переживаннями позивача через ушкодження автомобіля та поведінку відповідача та третьої особи стосовно невідшкодування шкоди.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1, до якої приєдналося ВАТ „ХАТП 16330”, підлягає частковому задоволенню. Апеляційна скарга представника ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як встановлено судовим розглядом та матеріалами справи, дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої позивачеві заподіяна шкода, сталася з вини ОСОБА_1, що вбачається з постанови Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2005 року. Під час ДТП ОСОБА_1 керував автомобілем, належним ВАТ „ХАТП 16330”. Вказана постанова набрала чинності.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Таким чином, суд обґрунтовано прийшов до висновку, що спричинену позивачеві у зв’язку з ушкодженням належного йому автомобіля повинен відшкодовувати саме відповідач. При цьому ані відповідачем, ані третьою особою фактично не заперечуються висновки суду стосовно наявності такого обов’язку.
В той же час, визначаючи розмір відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної ОСОБА_3, суд помилкова послався на положення ст. 625 ЦК України стосовно відповідальності боржника за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.
Відносини, що виникли між сторонами, стосуються відшкодування шкоди, а тому на ці правовідносини не можуть поширюватися цивільно-правові норми, які стосуються виконання зобов’язань.
Таким чином, на думку судової колегії, суд невірно стягнув з відповідача інфляційні витрати в розмірі 983 грн.. 46 коп. та 3% річних в сумі 150 грн. 47 коп.
В цій частині рішення суду підлягає зміні з відмовою у задоволенні вказаної частини позовних вимог.
Крім того, вирішуючи питання відповідно до ст. 1167 ЦК України про розмір заподіяної ОСОБА_3 моральної шкоди, суд обґрунтовано визначив її у сумі 1000 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Беручи до уваги характер спричиненої ОСОБА_3 шкоди, а також той факт, що само по собі ушкодження його автомобіля з вини водія ОСОБА_1 безумовно спричинило йому моральні страждання, судова колегія приходить до висновку, що на відповідачеві лежить обов’язок відшкодувати позивачеві моральну шкоду.
Інші доводи апеляційної скарги, зокрема, щодо застосування по справі позовної давності, яка, на думку апелянта, пропущена ОСОБА_3, не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду.
В зв’язку з наведеним апеляційна скарга представника ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
З матеріалів справи вбачається та не спростовується сторонами, що ОСОБА_3 раніше (у лютому 2008 року) звертався до суду з позовом до ВАТ „Мегабанк”, якому, на його думку, належав автомобіль, що знаходився під керуванням ОСОБА_1
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2008 року вказана позовна заява ОСОБА_3 залишена без розгляду.
Подання ОСОБА_3 позову перервало, а не зупинило строк позовної давності стосовно заявлених вимог, а тому підстави вважати вказаний строк пропущеним у судової колегії відсутні.
Виходячи з вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку про необхідність змінити ухвалене по справі судове рішення зі зменшенням розміру відшкодування матеріальної шкоди, а саме відмовою у стягнення інфляційних витрат та річних.
Тому апеляційна скарга ОСОБА_1, до якої приєдналося ВАТ „ХАТП 16330” підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.3 ч. 2 ст. 307, ст. ст. 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія –
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – представника ОСОБА_3 відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, до якої приєдналося Відкрите акціонерне товариство „Харківське автотранспортне підприємство 16330”, задовольнити частково.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 9 листопада 2009 року змінити.
Зменшити суму стягнутої на користь ОСОБА_3 з Відкритого акціонерного товариства „Харківське автотранспортне підприємство 16330” суми матеріальної шкоди до 1213, 23 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України в 2-місячний термін з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді