ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 липня 2021 року №640/23787/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мамедової Ю.Т., розглянувши у письмовому адміністративному проваджені адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (також далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати незаконною постанову відповідача №53894054 від 09.09.2020 про стягнення виконавчого збору;

- постанову відповідача №53894054 від 09.09.2020 про стягнення виконавчого збору скасувати.

Ухвалою суду від 30.10.2020 р. відкрито провадження в адміністративній справі №640/23787/20 (далі - справа), яку вирішено розглядати в порядку ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №53894054.

У подальшому, ухвалою суду від 26.01.2021 р. повторно витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №53894054.

Ухвалою суду від 22.02.2021 р. вирішено провести судове засідання за участю представника позивача у режимі відеоконференції.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем безпідставно та з порушенням вимог чинного законодавства, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувана постанова прийнята ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

У подальшому, судом встановлено, що вірним найменуванням відповідача станом на час розгляду справи є: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (також далі - відповідач).

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

11.05.2017 р. старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Норкою Є.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №53894054 по примусовому виконанню виконавчого листа №2-474/10, виданого 23.01.2013 р. Дзержинським районним судом м. Харкова, про стягнення боргу у сумі 1003216,08 грн., за яким боржником є ОСОБА_1 , а стягувачем - ПАТ "УкрСиббанк".

При цьому, п. 3 резолютивної частини вказаної вище постанови зобов`язано сплатити виконавчий збір 100321,60 грн.

09.09.2020 р. державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шевченком М.О. в межах виконавчого провадження ВП №53894054 прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку з надходженням заяви стягувача про повернення йому виконавчого документа.

При цьому, того ж 09.09.2020 р. в межах виконавчого провадження ВП №53894054 державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шевченком М.О. також прийнято оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору, якою з боржника ( ОСОБА_1 ) стягнуто виконавчий збір у розмірі 12710,68 дол. США.

Вважаючи постанову про стягнення виконавчого збору від 09.09.2020 р. протиправною та такою, що прийнята з порушенням вимог законодавства позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону №1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч.ч. 1 - 5 ст. 27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Згідно з п. 1 ч. 1, ч.ч. 4, 5 ст. 37 Закону №1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа. Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Частиною 3 ст. 40 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Аналізуючи наведені положення законодавства, суд дійшов висновку про те, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Тому, при стягненні виконавчого збору відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону №1404-VIII без реального виконання рішення суду у разі повернення виконавчого документа стягувачу створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Як встановлено судом, виконавчий лист №2-474/10, виданий 23.01.2013 р. Дзержинським районним судом м. Харкова, було повернуто за заявою стягувача без виконання, тобто державним виконавцем в межах виконавчого провадження ВП №53894054 не було стягнуто з боржника ( ОСОБА_1 ) боргу за виконавчим листом, протилежного відповідачем не доведено.

Суд звертає увагу на те, що за своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

З огляду на наведене, у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору, а отже, така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону №1404-VIII.

Крім того, при стягненні виконавчого збору відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону №1404-VIII без реального виконання рішення суду у разі повернення виконавчого документа стягувачу створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Зазначене дає підстави для висновку, що державний виконавець, приймаючи спірну постанову, не врахував принципу пропорційності, спрямованого на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються.

Аналогічні правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №2540/3203/18, а також у постановах Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі №804/8268/16 та від 26 серпня 2020 року у справі №826/6906/17.

Крім того, суд звертає увагу, що виконавче провадження ВП №53894054 відкрито державним виконавцем щодо стягнення з ОСОБА_1 боргу у сумі 1003216,08 грн., суму виконавчого збору визначено у розмірі 100321,60 грн.

При цьому, відповідачем, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості визначення позивачу, як боржнику, в оскаржуваній постанові суми виконавчого збору у розмірі 12710,68 дол. США.

Водночас, в порушення вимог ухвали суду від 30.10.2020 р. (в частині витребування у відповідача копій матеріалів виконавчого провадження ВП №53894054) відповідачем були надані копії матеріалів іншого виконавчого провадження - ВП №63009623, а в порушення вимог ухвали суду від 26.01.2021 р. (щодо повторного витребування у відповідача копій матеріалів виконавчого провадження ВП №53894054) відповідачем надано суду лише копії оскаржуваної постанови, постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження разом із супровідними листами, а також копії заяви стягувача про повернення виконавчого документа, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження. Інших процесуальних документів в межах виконавчого провадження ВП №53894054 відповідачем суду не надано.

Отже, виходячи із меж заявлених позовних вимог, зважаючи на вище викладені норми та з`ясовані обставини, суд вважає, що оскаржувана постанова відповідачем прийнята протиправно, а тому, як наслідок, вона підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Суд також звертає увагу, що відповідно до вимог п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів, відтак, суд вважає за доцільне, задовольняючи позов, викласти зміст резолютивної частини постанови, з урахуванням специфіки позовних вимог, відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 3537,38 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 134, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (місцезнаходження: 04032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110; код ЄДРПОУ 34967593) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору, прийняту 09.09.2020 р. державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шевченком М.О. в межах виконавчого провадження ВП №53894054.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у розмірі 3537,38 грн. (три тисячі п`ятсот тридцять сім гривень тридцять вісім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених ст. 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення

Суддя Ю.Т. Мамедова