ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2021 року

м. Черкаси

Справа № 712/10751/20

Провадження № 22-ц/821/1024/21

Категорія: 304090000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Бородійчука В.Г., Нерушак Л.В.

за участю секретаря: Анкудінова О.І.

учасники справи:

позивач: Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк»

відповідач: ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 29 березня 2021 року (ухваленого в приміщенні Черкаського районного суду Черкаської областіпід головуванням судді Смоляра О.А.) у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

3 листопада 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ ПриватБанк») звернулося до суду із позовом до  ОСОБА_1   про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 11586,27 грн., посилаючись в обґрунтування заявленого позову на те, що 9 квітня 2019 року відповідач  з метою отримання банківських послуг підписав заяву № б/н, згідно з якою отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, який в подальшому був збільшений до 9500,00 грн. ОСОБА_1 погодився із тим, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, що викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та АТ КБ «ПриватБанк» договір про надання банківських послуг. При укладанні договору відповідач надав свою згоду на те, що прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну здійснюється за рішенням та ініціативою банку.

АТ КБ «ПриватБанк» виконав свої зобов`язання та надав ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, проте відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання, у зв`язку із  чим станом на 22 вересня 2020 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 11586,27 грн., яка складається із наступного:

9265,66 грн. - заборгованість за тілом кредиту,

в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту;

9265,66 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту;

0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками;

2320,61 грн. - заборгованість за простроченими відсотками;

0,00 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України;

0,00 грн. - нарахована пеня;

0,00 грн. - нараховано комісії;

Посилаючись на викладене та приймаючи до уваги, що ОСОБА_1  не приймає заходів, направлених на погашення існуючої заборгованості, АТ КБ «ПриватБанк» звернулося із відповідним позовом до Соснівського районного суду м. Черкаси та просило суд постановити рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 9 квітня 2019 року у загальному розмірі 11586,27 грн., а також понесені банком судові витрати по справі.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 1 лютого 2021 року цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано за підсудністю до Черкаського районного суду Черкаської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 29 березня 2021 року позов – задоволено частково.

Стягнуто з  ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором № б/н від 9 квітня 2019 року в розмірі 9265,66 грн.

Стягнуто з  ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судові витрати в сумі 1680,99 грн.

В решті частини позовних вимог – відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що долучений до позовної заяви Витяг з  Тарифів  обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не містить  підпису позичальника, тому суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що під час підписання анкети-заяви  ОСОБА_1 був ознайомлений саме з цими Умовами та Правилами. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач; ознайомився і погодився саме з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг «ПриватБанку», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами,оскільки додані позивачем до позовної заяви документи не містять особистого підпису ОСОБА_1 .

Проте, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті,суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач ОСОБА_1 повинен повернути банку суму непогашеного тіла кредиту станом на 22.09.2020 року в розмірі 9265,66 грн.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг

В апеляційній скарзі, поданій 22 квітня 2021 року, АТ КБ «ПриватБанк»  вважаючи, що оскаржуване рішення ухвалено без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі, з порушенням норм матеріального і процесуального права, просило суд апеляційної інстанції  скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 29 березня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог банку таухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі, в іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з  ОСОБА_1   на користь  АТ КБ «ПриватБанк» понесені судові витрати.

В апеляційній скарзі, поданій 30 квітня 2021 року, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неповне з`ясування  обставин справи,що мають значення для її правильного вирішення, просив скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 29 березня 2021 року у частині стягнення із нього на користь банку заборгованості в сумі 9265,66 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1  на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту в сумі 6027,05 грн.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали апеляційні скарги

Апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк»,зокрема, мотивована тим, що з моменту підписання анкети-заяви між клієнтом та банком укладено договір банківського обслуговування, відповідно до якого відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано картку.

Відмовляючи в задоволенні вимог АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за простроченими відсотками та відсотками, нарахованими на прострочений кредит, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було прийнято до уваги, що відповідачем підписаний паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено умови кредитування, зокрема процентна ставка та процентна ставка за невиконання зобов`язань щодо повернення кредиту.

Відповідач користувався кредитними коштами, а тому зобов`язаний сплатити відсотки за користування кредитом.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що судом першої інстанції не було належним чином перевірено наданий позивачем розрахунок заборгованості та оцінено його в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, зокрема первинним документом – випискою за договором б/н станом на 24 вересня 2020 року.

Відзив на апеляційну скаргу

19 травня 2021 року на адресу Черкаського апеляційного суду від ОСОБА_1   надійшов відзив на апеляційну скаргуАТ КБ «ПриватБанк», в якому він,  вважаючи доводи апеляційної скарги банку необґрунтованими, просив залишити її без задоволення, а рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 29 березня 2021 року залишити без змін.

Зокрема, ОСОБА_1 посилається у відзиві на те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» в частині, яка стосується стягнення з нього заборгованості за нарахованими відсотками.

Фактичні обставини справи

9 квітня 2019 року відповідачем  ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

До позовної заяви банк додав копію анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «Приватбанк», витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, паспорт споживчого кредиту, довідку про зміну умов кредитування та розрахунок заборгованості.

Як вбачається із вищевказаної анкети-заяви, остання містить фактично анкетні дані ОСОБА_1 , підпис позичальника та датована 9 квітня 2019 року. В даній заяві не вказано суму кредиту (кредитного ліміту, процентної ставки по кредиту, процент в місяць, щомісячної комісії, а також розмір пені і штрафу).

На обґрунтування фактичної суми заборгованості, позивачем по справі АТ КБ «ПриватБанк» надано суду розрахунок заборгованості за договором № б/н від 9 квітня 2019 року, укладеного між ПриватБанк та клієнтом – ОСОБА_1 , з якого вбачається, що загальна сума заборгованості відповідача по кредиту на 22 вересня 2020 року становить – 11586,27 грн., яка складається із наступного:

9265,66 грн. - заборгованість за тілом кредиту,

в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту;

9265,66 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту;

0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками;

2320,61 грн. - заборгованість за простроченими відсотками;

0,00 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625;

0,00 грн. - нарахована пеня;

0,00 грн. - нараховано комісії;

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданих апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Судом встановлено, що 9 квітня 2019 року відповідачем  ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, у якій заповнено графи особистих даних (а.с. 13).

Підписанням вказаної анкети-заяви відповідач приєднався до Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», які розміщені на офіційному сайті банку в мережі інтернет за адресою privatbank.ua, та які разом із пам`яткою клієнта і тарифами становлять договір банківського обслуговування, примірник якого він отримав шляхом самостійного роздрукування.

Разом з тим в анкеті-заяві від  9 квітня 2019 року не зазначено кредитний ліміт за платіжною карткою, відомостей, яку саме кредитну картку та за яким тарифом з обслуговування кредитних карток просив надати відповідач.

Крім того, у зазначеній анкеті-заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та про встановлення відповідальності в вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019  року в справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) викладено правову позицію про те, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети.

У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду також указала на  мінливість Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також на те, що  без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір кредиту (бажаний кредитний ліміт), сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісії, пені та штрафів за  несвоєчасне погашення кредиту, обґрунтованим є висновок апеляційного суду, що надані банком умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України  позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, просив у тому числі, крім суми кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за простроченими відсотками.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку простроченої кредитної заборгованості за договором, посилався на Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку як невід`ємні частини спірного договору.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази про те, що саме ці Умови та Тарифи розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи відповідну заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків і неустойки (пені, штрафів), та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

(Аналогічна позиція висловлена в правових висновках, що викладені в ухвалі Верховного Суду України від 22 березня 2017 року (6-2320цс16) та постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року (№ 61-787св18) та від 13 травня 2021 року(№ 61-17911св19)).

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Тарифи, Умови та правила банківських послуг, які діяли для всіх, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Умови та Тарифи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Отже, ці Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131св19).

Є безпідставними посилання АТ КБ «ПриватБанк» у своїй апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не взято до уваги підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту, яким сторони досягли згоди щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, виходячи з наступного.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 9 квітня 2019 року ОСОБА_1 був ознайомлений з паспортом споживчого кредиту, який містить узагальнену інформацію про умови кредитування кредитних продуктів «Універсальна» та «Універсальна Голд» та у якому зазначено орієнтовну процентну ставку у пільговий період та процентну ставку поза межами пільгового кредиту; процентну ставку, яка застосовується при невиконанні позичальником зобов`язання, тощо. (а.с.14-15).

При цьому, інформація, зазначена в паспорті споживчого кредиту, є актуальною до 24.04.2019 року, є фактично передумовою для укладення кредитного договору, стосується різних видів кредитних продуктів – карток «Універсальна» та «Універсальна Голд», вказана узагальнена інформація може суттєво відрізнятися від конкретних умов кредитного договору,укладеного між сторонами, у зв`язку із чим суд першої інстанції обгрунтовано зазначив в рішенні, що паспорт споживчого кредиту не ототожнює собою сам кредитний договір та не може рахуватися його складовою частиною.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що сторони в передбаченому законом порядку обумовили відсотки за користування кредитом, що унеможливлює їх стягнення із ОСОБА_1 на користь банку.

Також є необгрунтованими посилання ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі про необхідність зменшення стягнутої із нього судом першої інстанції на користь АТ Комерційний банк «ПриватБанк» суми непогашеного тіла кредиту з 9265,66 грн. до 6027,05 грн.,оскільки,в порушення вимог закону, із сторони ОСОБА_1 на адресу суду не було надано об`єктивних доказів, які б спростовували наданий банком розрахунок суми кредитної заборгованості і достовірно підтверджували той факт, що непогашене тіло кредиту становить саме ту суму, яку зазначає ОСОБА_1 .

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Таким чином, суд першої інстанції розглянув позов саме в межах заявлених банком вимог і на підставі доказів, поданих сторонами і прийшов до аргументованого висновку про наявність підстав лише для часткового задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» та стягнення із ОСОБА_1 на користь банку непогашеного тіла кредиту.

У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Інші доводи апеляційних скарг АТ Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Апеляційний суд вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скаргах доводами не вбачає.

Керуючись ст.ст. 258, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд ,–

п о с т а н о в и в  :

Апеляційні скарги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 29 березня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції - залишити за особами, які подали апеляційні скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча                         О.В. Карпенко

Судді                                                                В.Г. Бородійчук

Л.В. Нерушак

/Повний текст постанови суду виготовлений 27 липня 2021 року/