Справа № 22-ц-46/ 2010 року Головуючий 1 інст. - Гришин П.В.
Категорія: стягнення заборгованості Доповідач - Бородін М.М.
та розірвання кредитного договору
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого – Бородіна М.М.,
суддів – Гальянової І.Г., Ларенка В.І.,
при секретарі – Сватенко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 21 вересня 2009 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Харківське обласне управління ВАТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та розірвання кредитного договору, -
в с т а н о в и л а:
У березні 2009 року відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Харківське обласне управління ВАТ «Ощадбанк» (далі ВАТ «Ощадбанк») звернулося у суд з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та розірвання кредитного договору.
Позивач зазначав, що 07 грудня 2006 року між ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 498, за умовами якого остання отримала кредит у сумі 5000 грн. зі строком остаточного повернення кредиту не пізніше 07 грудня 2009 року.
Зазначений кредитний договір був забезпечений договором поруки від 07 грудня 2006 року № 498/1, укладений між ВАТ «Ощадбанк» з однієї сторони та ОСОБА_2 (поручитель) з другої сторони, та договором поруки № 498/2 від 07 грудня 2006 року, укладений між ВАТ «Ощадбанк» з однієї сторони та ОСОБА_1 з другої сторони. За умовами зазначених договорів поруки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зобов’язалися солідарно відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов’язань за кредитним договором, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.
У зв’язку зі смертю позичальника ОСОБА_3 ВАТ «Ощадбанк» звернулося через Зачепилівську державну контору з претензією № 19-08 від 15 жовтня 2008 року до спадкоємців боржника. Крім того, 06 листопада 2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 позивачем були надіслані повідомлення про стягнення заборгованості за кредитним договором, але зобов’язання за договором виконані не були.
За таких підстав, за зазначеним кредитним договором станом на 23 березня 2009 року виникла заборгованість, яка складає 3590 грн. 07 коп., з яких: заборгованості по відсотках – 78 грн. 24 коп.; заборгованості по кредиту – 1312 грн. 97 коп.; заборгованість по простроченому кредиту – 1543 грн. 01 коп.; заборгованість по простроченим відсоткам – 338 грн. 63 коп.; пеня по простроченому кредиту та відсотках – 236 грн. 22 коп., - які позивач просив стягнути солідарно з відповідачів, а також судові витрати: 51 грн. – державне мито та 30 грн. – витрати за сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Також позивач просив розірвати кредитний договір № 498 від 07 грудня 2006 року, укладений між ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_3
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на відсутність її підпису у договорі поруки, однак в подальшому визнала факт оплати нею сум кредиту після смерті її матері ОСОБА_3 та погодилася з наявністю зобов’язань, наполягаючи на стягненні лише суми кредиту, але без пені та відсотків.
Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнала, пояснила, що грошима не користувалася, більш того, підпис у договорі поруки є підробкою її підпису.
В ході судового розгляду за клопотанням відповідачів 09 червня 2009 року судом була призначена судово-почеркознавча експертиза, відповідачі були попереджені про необхідність оплати судової експертизи та про наслідки ухилення від участі в експертизі. Однак вимога експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для надання висновку в частині сплати витрат за проведення судово-почеркознавчої експертизи, які відповідно до ч. 2 ст. 86 ЦПК України покладені на сторони, які заявили клопотання про проведення експертизи, відповідачами виконана не була, у зв’язку з чим судом у судовому засіданні 21 вересня 2009 року у відповідності до ч. 1 ст. 146 ЦПК України був встановлений факт укладання договорів поруки № 498/1 та № 498/2 від 07 грудня 2006 року громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з ВАТ «Ощадбанк» стосовно кредитного договору № 498 від 07 грудня 2006 року.
Рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області від 21 вересня 2009 року позовні вимоги ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Харківське обласне управління ВАТ «Ощадбанк» про стягнення заборгованості та розірвання кредитного договору задоволені.
Розірвано кредитний договір № 498 від 07 грудня 2006 року укладений між ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_3.
Стягнуто на користь ВАТ «Ощадбанк» солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованість по відсотках – 78 грн. 24 коп.; заборгованість по кредиту – 1312 грн. 97 коп.; заборгованість по простроченому кредиту – 1543 грн. 01 коп.; заборгованість по простроченим відсоткам – 338 грн. 63 коп.; пеня по простроченому кредиту та відсотках – 236 грн. 22 коп., а також судові витрати: 51 грн. – державне мито та 30 грн. – витрати за сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, а всього 3 590 грн. 07 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, справу передати на новий розгляд з урахуванням того, що на теперішній час слідчим відділом Зачепилівського РВ ГУМВС України в Харківській області порушено кримінальну справу за фактом підробки документів.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як поручителі згідно з договорами поруки несуть солідарну відповідальність перед Банком за невиконання зобов’язань ОСОБА_3 за кредитним договором.
Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.
Згідно з ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
У частині 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов’язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов’язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи – її спадкоємця. Таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов’язанням.
У ч. 3 ст. 559 ЦК України зазначено, що порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.
Суд встановив, що згідно з договорами поруки, укладеними 07 грудня 2006 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 поручилися за виконання зобов’язань за кредитним договором саме ОСОБА_3, але остання 23 січня 2008 року померла.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що у зв’язку з невиконанням спадкоємцями боржника вимоги п. 1 ст. 1281 ЦК України щодо повідомлення кредитора про відкриття спадщини, Банк звертався через Зачепилівську державну контору з претензією № 19-08 від 15 жовтня 2008 року до спадкоємців боржника.
Суд першої інстанції на зазначені вимоги закону уваги не звернув, належним чином не визначив характеру спірних правовідносин, з огляду на ч. 3 ст. 559 ЦК України не з’ясував, хто є зобов’язаною особою безпосередньо за кредитним договором після смерті ОСОБА_3, чи поручилися ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за нового боржника за кредитним договором, тому суд невмотивовано поклав на них як на поручителів померлої ОСОБА_3 обов’язки сплачувати заборгованість за кредитним договором.
За таких підстав, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 311, 313-315, 319 ЦПК України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 21 вересня 2009 року скасувати, справу направити на новий розгляд.
Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.
Головуючий –
Судді –