Справа № 645/3984/19

Провадження № 1-кп/645/187/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

               23 липня 2021 р. Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Мартинової О.М.,

секретар судового засідання – Кривченко Т.В.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів – Чехунова М.В., Мартиша М.М.,

захисника – Бодян М.В.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , 1974 року народження, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186 КК України,

в с т а н о в и в:

В провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова знаходиться вище вказане кримінальне провадження.

Прокурор Чехунов М.В. в судовому засіданні звернувся з клопотанням, яким просив продовжити застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, посилаючись на те, що ОСОБА_1 будучи раніше засуджений за вчинення корисливих злочинів проти власності, маючи не зняту та не погашену судимість, на шлях виправлення не став та знову скоїв умисний корисливий злочин проти власності, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до шести років. Вина ОСОБА_1 підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами. Відповідно до вимог ст.177 КПК України маються наступні ризики: п.1 ч.1 ст.177 КПК України – ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду у зв`язку з тим, що він не має постійного місця роботи, зареєстрований у Сумській області, однак перебуває на території Харківської області, не має міцних соціальних зав`язків в суспільстві, неодружений, що вказує на те, що сімейні зв`язки, які можуть утримати ОСОБА_1 від переховування, у нього відсутні; п.3 ч.1 ст.177 КПК України – ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні у зв`язку із тим, що він знає їх, де вони проживають, тобто може намагатись незаконно вплинути на них з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин; п.5 ч.1 ст.177 КПК України – ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення, у зв`язку з тим, що відносно ОСОБА_1 вже мається кримінальне провадження, яке на теперішній час не розглянуто у Фрунзенському районному суді м.Харкова за вчинення останнім злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України. Вказані обставини свідчать про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою дасть можливість уникнути настання вище перелічених ризиків та забезпечить виконання ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків.

Прокурор Мартиш М.М. підтримав клопотання.

Захисник Бодян М.В. заперечував проти продовження строку тримання обвинуваченого під вартою та просив суд змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, а саме заборонити залишати місце проживання в період з 22.00 год. до 07.00 год. наступної доби.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку захисника та заперечував проти клопотання прокурора.

Прокурори Чехунов М.В. та Мартиш М.М. заперечували проти клопотання захисника, щодо зміни запобіжного заходу.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, приходить до наступного.

Вимогами п. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186 КК України.

Під час досудового розслідування відносно обвинуваченого було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Харківському слідчому ізоляторі м.Харкова.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01 червня 2021 року строк тримання під вартою обвинуваченого продовжено, із визначеною сумою застави у розмірі 57 630 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжні заходи як заходи процесуального примусу застосовуються до обвинуваченого з метою запобігти можливості приховатися від слідства і суду, перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні та здійсненню правосуддя, а також запобігти спробам продовжити злочинну діяльність і полягають у обмеженні свободи пересування (ст. 177 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Як зазначено у ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення у КПК України передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (статті 131, 176, 183 КПК України).

Статтею 194 КПК України визначено, що підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження є: наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч. 1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність продовження тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

За змістом ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також відповідно до практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за процедурою, встановленою законом.

Європейський суд з прав людини роз`яснює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи («Харченко проти України», «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти Росії»).

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».

Оцінивши в сукупності обставини, визначені ст. 178 КПК України, необхідні для врахування при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, суд вважає, що інший, більш м`який запобіжний захід, аніж тримання під вартою, не здатний забезпечити процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 , та уникнення ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, у зв`язку з чим суд продовжує обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 60 діб.

Серед іншого, суд враховує наступне: вагомість наявних доказів, досліджених судом, що обвинувачений обґрунтовано підозрюються у вчиненні декількох кримінальних правопорушень, тобто суд вбачає наявність розумної обґрунтованої підозри відносно обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому злочинів; тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винними у вчиненні інкримінованих злочинів, при цьому суд, ґрунтуючись на принципі презумпції невинуватості, не ставить ціллю передбачити можливе покарання за інкриміновані обвинуваченим діяння; вік та стан здоров`я обвинуваченого, його сімейний стан.

Суд, враховуючи, що обставини по справі з часу обрання запобіжного заходу не змінились, а ризики передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м`якого заходу забезпечення кримінального провадження, а тому суд приходить до висновку про відсутність на даний час підстав для обрання обвинуваченому інших більш м`яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризику передбаченого ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Зважаючи на вказані обставини, враховуючи, що на теперішній час кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, суд вважає, що існують ризики того, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків, переховуватись від суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, в зв`язку з чим, суд вважає доведеним продовження існування ризиків, які слугували підставою для обрання та продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, для застосування обвинуваченому ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено, нових обставин не наведено, а тому клопотання захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який, а саме на домашній арешт, задоволенню не підлягає.

Суд, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою на даному етапі судового розгляду не забезпечить попередження зазначених прокурором ризиків та не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, тому продовжує строк обраного ОСОБА_1  запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із визначеною сумою застави у розмірі 57 630 грн.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331, 369 КПК України, суд –                      

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора Чехунова М.В. – задовольнити.

В задоволенні клопотання захисника Бодян М.В. про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт – відмовити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 20 вересня 2021 року включно, із визначеною сумою застави у розмірі 57 630 грн.

Копію ухвали направити до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» для відома.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 5 днів, а обвинуваченим в той же термін з моменту вручення йому копії ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено та оголошено 26.07.2012 року.

       Суддя -                                                                                          О. М. Мартинова