Справа 22-ц-229/2010 р.                                                                        Головуючий

                                                                                                                                      1-ї інстанції: Піддубний І.А.                            Категорія: право власності                                                                                        Доповідач: Трішкова І.Ю.

                                                                    УХВАЛА

                                                               ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      20 січня 2010 року  Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області  в складі:

                                                 головуючого  –Пилипчук Н.П.,

                                                суддів:            -  Трішкової І.Ю., Кірсанової Л.І.,    

                                                при секретарі  - Козир Л.В.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в м. Харкові  цивільну справу  за апеляційною скаргою Ізюмського міжрайонного прокурора Харківської області на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 10 вересня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Ізюмської міської ради Харківської області, третя особа Дочірнє підприємство Державної акціонерної  компанії “Хліб України” Ізюмський державний комбінат хлібопродуктів про визнання права власності на земельну ділянку,

                                                      ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_4 звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що Державна акціонерна  компанія “Хліб України” Ізюмський державний комбінат хлібопродуктів набула право постійного користування на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 на підставі державного акту на право постійного користування землею в розмірі 2,76 га.

20.06.2001 року позивач на підставі договору купівлі –продажу придбав у Дочірнього підприємства зазначеної компанії складське приміщення та сторожку за адресою АДРЕСА_1

Оскільки до ОСОБА_4 перейшло право власності на приміщення, він просив визнати за ним право власності на земельну ділянку розміром 12141 кв.м.

Відповідач в судове засідання не з’явився, просив слухати справу у відсутність представника, проти позову не заперечував.

Третя особа просила задовольнити позовні вимоги.

       Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 10 вересня 2008 року позовна заява задоволена. За ОСОБА_4 визнано право власності на земельну ділянку комерційного призначення розміром 12141 кв.м  за адресою АДРЕСА_2 і встановлено факт відведення земельної ділянки ОСОБА_4 відповідно до встановлених меж.

        В апеляційній скарзі Ізюмський міжрайонний прокурор Харківської області просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити, т.я. судове рішення прийнято передчасно, необгрунтованно та незаконно.

        Судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає  частковому задоволенню.

        ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на земельну ділянку.

        Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що 20.06.2001 року між ОСОБА_4 та Дочірнім підприємством Державної акціонерної  компанії “Хліб України” Ізюмський державний комбінат хлібопродуктів був укладений договір купівлі-продажу складського приміщення та сторожки за адресою АДРЕСА_1 Розмір земельної ділянки та порядок переходу права власності на цю ділянку в договорі не був зазначений. Тому суд на підставі ст.120 Земельного Кодексу України, яка визначає перехід права власності на земельну ділянку при переході права на житловий будинок, будівлю або споруду, визнав за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку розміром 12141 кв.м  за адресою АДРЕСА_1

         Судова колегія не може погодитись з даним висновком суду, оскільки він зроблений з порушенням норм матеріального права.

          Суд першої інстанції не врахував, що перехід права власності на земельну ділянку при переході права власності на будівлю і споруду можливий, якщо відчужувач об’єкту нерухомості є власником земельної ділянки.

          З матеріалів справи вбачається, що відчужувач - Дочірнє підприємство Державної акціонерної  компанії “Хліб України” Ізюмський державний комбінат хлібопродуктів не був власником спірної земельної ділянки, а тільки її постійним користувачем.

          Таким чином, у суда не було підстав для визнання права власності на земельну ділянку з позивачем.

          Також не можна визнати законним рішення суду в частині встановлення факту відведення земельної ділянки ОСОБА_4, оскільки такі позовні вимоги не заявлялись.

           З огляду на наведене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

           Але судова колегія позбавлена можливості ухвалити нове рішення, оскільки рішення суду першої інстанції було ухвалено в попередньому судовому засіданні, фактично розгляду позовних вимог в суді першої інстанції не було. Тому справа повертається до суду першої інстанції відповідно до ч.1 п.5 ст.311 ЦПК України.            

           Керуючись ст.ст.303, 307, ч.1 п.5 ст.311, 314, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати з цивільних справ  

                                              УХВАЛИЛА:

               Апеляційну скаргу Ізюмського міжрайонного прокурора Харківської області задовольнити частково.

               Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 10 вересня 2008 року скасувати.

               Справу повернути до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області на новий розгляд в іншому складі.              

               Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення ухвали.

                  Головуючий:

                  Судді: