Справа № 22-ц– 4922 / 2009 р.                                                  Головуючий 1 інст. Бегунц А.О.

 Категорія – житлові                                                                       Доповідач         Кіпенко І.С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

  20 жовтня  2009 року                                    Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:    

                 головуючого судді  - Макарова Г.О.,

                 суддів  - Кіпенка І.С., Хребтова В.П.,

                 при секретарі -  Татаріновій А.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 14 серпня 2009 року по справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3, 3-і особи: орган опіки та піклування Ленінської районної в м. Харкові ради, відділ по справам міграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ХМУ УМВС України Харківській області, ОСОБА_4, про усунення перешкод в здійсненні права власності та виселення,-

ВСТАНОВИЛА:

   В грудні 2008 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 яка діє в своїх інтересах, та  в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 2003р.н., треті особи : Орган опіки піклування Ленінської районної у м. Харкові ради, відділ по справам міграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ХМУ УМВСУ в Харківській області, ОСОБА_4 про усунення перешкод в здійсненні права власності та виселення.

В обґрунтування позову вказува ла, що їй на праві особистої власності належить квартира АДРЕСА_1.

В березні 2003року вона дала, згоду на вселення та зареєструвала невістку ОСОБА_1  та онука ОСОБА_3 в зазначеній квартирі, на той час вона мешкала в Росії. Умовою для надання згоди на реєстрацію в зазначеній квартирі невістки і онука та надання дозволу на реєстрацію було те, що коли вона повернеться до Харкова з Росії вони звільнять квартиру. Зараз виникла необхідність повернення до м. Харкова на постійне місце проживання. На неодноразові її вимоги звільнити квартиру для проживання як власника квартири, їй було відмовлено, колишня невістка ОСОБА_1 перешкоджає вільному використанню її права власності. У зв'язку з наведеним позивач просила усунути перешкоди в здійсненні права власності на квартиру АДРЕСА_2 та виселити ОСОБА_1 з її сином ОСОБА_3 із зазначеної квартири.  

              У судовому засіданні першої інстанції представник позивача та 3-я особа ОСОБА_4  позов підтримали посилаючись на підстави зазначені в позовній заяві.

              Відповідачка та її представник, представник органу опіки піклування Ленінської районної у м. Харкові ради проти позову заперечували, вважали його необгрунтованим, оскільки припинення сімейних відносин з власником квартири не позбавляє права користуватися займаним приміщенням членів сім'ї.

              Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 14 серпня 2009 року   позов задоволено, усунено перешкоди при здійсненні  ОСОБА_2 права власності шляхом виселення   ОСОБА_1  та її неповнолітнього сина ОСОБА_3  з квартири АДРЕСА_2.

  Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить  його скасувати, та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

            Судова колегія, перевіряючи законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона  задоволенню не  підлягає, з наступних підстав.

Як встановлено у судовому засіданні суду першої інстанції, підтверджується наявним  матеріалами справи, позивачка  ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1. В належній їй квартирі зареєстровані та проживають відповідачка ОСОБА_1 разом з неповнолітнім сином ОСОБА_3 2003р.н.(а.с.29)

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає.

Задовольняючи позов суд першої інстанції обґрунтовано виходив  з того, що відповідачка  ОСОБА_1, не проживала разом з власницею квартири ОСОБА_2, не вела з нею спільного господарства та   у розумінні ст. ст. 156, 64 ЖК України не була і не є членом сім ’ ї власника квартири, тому порушене право власника квартири щодо усунення перешкод у здійснені ним прав власника, підлягає захисту шляхом виселення відповідачки .

 Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

            Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував норми матеріального права, що підлягали застосуванню, висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

            Керуючись ч. 1 ст. 303, ст. 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

             Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

             Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 14 серпня 2009 року залишити без змін.  

            Ухвала апеляційної інстанції набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двох місяців з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду України.

                Головуючий

              Судді