Справа № 22-ц-1099/2010р.                                        Головуючий 1 інст.-Жорняк О.М.

Категорія:  земельні                                               Доповідач: Бобровський В.В.

                                                                     У Х В А Л А

                                                        ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

        18 лютого 2010 року   Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

                                   Головуючого судді – Бобровського В.В.

                                   суддів –                       Шевченко Н.Ф., Кокоші В.В.

                                   при секретарі –           Андрійко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 21 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області про визнання права користування земельною ділянкою та про визнання переважного права на отримання земельної ділянки у власність. -

                                                             ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області про визнання права користування земельною ділянкою площею 0,05га на території сільради, якою вона користується під город на підставі договору оренди та яка належала КСП «Харківська птахофабрика» до її ліквідації і взяття сільською радою згідно рішення виконкому № 43 від 14 березня 2000 року на облік в земельний фонд.

 В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилалась на те, що після закінчення строку дії договору у 2004 році(в тому числі оренди) відповідачем не було заявлено про припинення  такої угоди, вважає що в такий спосіб відповідно до ч.3 ст.33 Закону України «Про оренду землі» право користування земельною ділянкою продовжено і те, що вона має перед іншими особами переважне право на отримання земельної ділянки у власність.

Ухвалою судді від 20 листопада 2009 року позовну заяву, як таку, що оформленабез дотримання вимог  ст..ст.119,120 ЦПК  України залишено без руху до 20 грудня 2009 року для надання строку на усунення зазначених в ухвалі недоліків.

Позивачем на виконання ухвали у грудні 2009 року  була подана уточнена позовна заява, в якої ОСОБА_1 зазначила про добросовісно, відкрито: безперервно володіє земельною ділянкою понад 15 років, має право на цю земельну ділянку, але в задоволенні її заяви відповідачем безпідставно було відмовлено.

Ухвалою судді від 21 грудня 2009 року позовну заяву визнано неподаною і повернуто позивачеві.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу від 21 грудня 2009 року, новою ухвалою відкрити провадження у справі, посилаючись на належне оформлення позовної заяви та про безпідставність повернення її як неподаної, оскільки спір не має майнового характеру, а  витребування доказів у відповідача необхідне для правильного вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія вирішила скаргу ОСОБА_1 на ухвалу задовольнити частково з наступного.

Залишаючи без руху позовну заяву ОСОБА_2  суддею в ухвалі від 20 листопада 2009 року було зазначено з  посиланням на норми ст.ст.119, 123 ЗК України про те, що  позивач не просить визначити право на земельну ділянку за набувальною давністю, не наведено факту звернення до органу місцевого   самоврядування або державної влади з питань надання земельної ділянки та можливість оскарження їх рішення чи бездіяльність в порядку адміністративного судочинства , а також не подано заяви про витребування доказів на підтвердження позову у відповідності до ст.137 ЦПК України  і судові витрати сплачені без врахування майнового характеру позовних вимог.

З таких обставин суддею було ж визнано неподаною позовну заяву ОСОБА_1 й повернуто позивачеві.

Але з таким висновком через неправильне застосування норм матеріального і процесуального права погодитись не можна.

За правилом ст.119 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог, ціну позову щодо вимог майнового характеру, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

У випадках, коли щодо отримання доказів у сторін є складнощі, суд за їх клопотанням зобов’язаний витребувати такі докази у відповідності до ст.. 137 цього Кодексу.

Підстави звільнення від доказування передбачені ст.61 ЦПК України і не пов’язані з витребуванням доказів.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем вимагається визнання її права користування земельною ділянкою та  переважного права на отримання її у власність за нормами Закону України «Про оренду землі» та ЗК України, які за своїм змістом та характером не мають майнового спору безпосередньо.

Окрім позовних вимог заява містить клопотання про витребування у відповідача відповідних документів на  підтвердження правового статусу земель, договору оренди, книги реєстрації таких договорів та плану розташування земельних ділянок.

Згідно платіжних документів судові витрати позивачем сплачені у розмірах для немайнових спорів.

З огляду на вищезазначене, колегія вважає помилковим залишення позовної заяви без руху з наступним повернення позивачу, як неподану, але виходячи із положень  ст.122 ЦПК України суд апеляційної інстанції не має повноважень на відкриття провадження у цивільній справі, які віднесено до компетенції суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.303, 304, 312-314 ЦПК України, колегія, -

У Х В А Л И Л А:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

    Ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 21 грудня 2009 року скасувати.

    Справу повернути до того ж суду для вирішення питань про відкриття провадження.

Ухвала набирає законної сили після проголошення, оскарженню не підлягає.

            Головуючий –

          Судді -