Справа № 22–ц -4370/2009р. Головуючий 1 інст. Гайдук Л.П.
Категорія: поділ майна Доповідач Кіпенко І.С.
РІШЕННЯ
Іменем України
22 грудня 2009 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого – Шаповал Н.М.
суддів – Кіпенка І.С., Хребтова В.П.
при секретарях – Плахотніковій І.О., Пуль С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 н а рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 червня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, -
В С ТА Н О В И Л А:
В травні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2В . про поділ спільного майна подружжя. Посилаючись на придбання подружжям в період шлюбу однокімнатної квартири АДРЕСА_1, просив на засадах рівності часток подружжя зобов’язати ОСОБА_1 виплатити йому грошову компенсацію вартості 1/2 частини квартири.
Відповідачка проти позову заперечувала, посилаючись на те, що вона не має коштів для виплати грошової компенсації.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 червня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
На рішення суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій він посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення його позову.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України – в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з підстав, передбачених п.п. 3,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.
Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з відсутності підстав для його задоволення, оскільки відповідачка не бажає і не має матеріальної можливості набути право власності на частку позивача, у той час як, на думку суду, з аналізу норм ст. 364 ЦК України випливає висновок, що присудження грошової компенсації особі, яка бажає виділу за її частку в спільному майні, можливе лише за взаємною згодою всіх співвласників.
Однак із таким висновком суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов його із неправильним застосуванням норм матеріального права.
Судом встановлено, що сторони у справі є співвласниками в рівних частках по Ѕ частині однокімнатної квартири № 110, жилою площею 16,8кв.м. розташованої на АДРЕСА_2
Заявляючи на підставі ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 183 ЦК України вимоги про виділ у натурі своєї частки із майна, що є в спільній частковій власності сторін шляхом одержання від відповідачки грошової компенсації вартості своєї частки, позивач посилався на неможливість спільного використання спірної квартири, яка є неподільною.
Відповідачка відмовляються від продажу квартири з компенсацією вартості частки позивача, просив стягнути з відповідачки грошову компенсацію вартості Ѕ належної йому частки спільного майна подружжя.
Обмежуючи право позивача на виділ частки зі спільного майна та виходячи при цьому з інтересів відповідачки, суд залишив поза увагою та оцінкою доводи позивача, щодо неможливості спільного використання спірної квартири, факту проживання його в іншому місці та факту відмови відповідачки вирішити питання про припинення права спільної часткової власності в будь-який із запропонованих позивачем спосіб, і не звернув увагу, що правовий режим спільної часткової власності враховує інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших.
У силу положень ст. ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст. ст. 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.
Виходячи з цих положень правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правоможностей мають рівні права.
Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі частки, що є у спільній частковій власності.
За неможливості такого виділу у зв'язку з неподільністю речі (ч. 2 ст. 183 ЦК України) співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Виходячи з аналізу зазначеної норми у взаємозв'язку з положеннями ст. ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст. ст. 316, 317, 319, 358, 361 ЦК України слід дійти висновку, що передбачене частиною другою ст. 364 ЦК України право співвласника на виділ частки зі спільного майна шляхом отримання грошової компенсації вартості частки в майні не може бути обмежене іншими співвласниками і такому його праву співвласника, що виділяється, кореспондується обов'язок інших співвласників сплатити грошову компенсацію частки, розмір якої визначається з дійсної вартості майна на час розгляду судом справи.
При цьому зазначеною нормою передбачено, що обов'язковою умовою призначення грошової компенсації є лише згода співвласника, який заявив вимоги про виділ частки, і не передбачається обов'язковість згоди інших співвласників на такий виділ та не ставиться право співвласника на виділ у залежність від згоди інших співвласників і мотивів, з яких власник має намір реалізувати своє право на виділ.
За встановлених обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.
ОСОБА_2 належить виділити спільне майно, - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 стягнувши з неї на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості Ѕ частини спірної квартири.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а ст. 27 ЦПК України надає право особам, які беруть участь у справі, та зобов'язує їх подавати докази на підтвердження своїх вимог і заперечень.
В судовому засіданні апеляційної інстанції сторонам було роз’яснено положення норм ЦПК, щодо надання доказів на підтвердження своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Матеріали справи на а.с.33-46 містять висновок КП Харківське МБТІ від 30.10.2008р. відповідно до якого вартість спірної квартири складає 374тисячі гривен.
Судова колегія приймає надані докази оцінки вартості спірної квартири як належні та допустимі, та вважає, що вартість Ѕ частини спірної квартири складає 187 (сто вісімдесят сім ) тисяч гривен, а зазначена сума підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в якості грошову компенсації його частки в спільному майні.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
При подачі позову ОСОБА_1 поніс витрати по сплаті судового збору - 150грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення : 30грн., та при подачі апеляційної скарги також 30гр. Таким чином сума судових витрат яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 складає 210грн.
Оскільки позивачу було відстрочено сплату судового збору, він підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_2 в дохід держави в сумі 850грн..
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.183, 364ЦК України, ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, ст. ст.309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
В И Р І Ш И Л А :
Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 26 червня 2009р. скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя.
Виділити ОСОБА_2 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості Ѕ частини спірної квартири в сумі 187 (сто вісімдесят сім ) тисяч гривен.
Стягнути з ОСОБА_2:
- на користь держави судовий збір в сумі 850грн.;
- на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 210грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.
Головуючий
Судді колегії