Дата документу 25.06.2021

Справа № 937/5292/20

Провадження № 2/937/348/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2021 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Редько О.В.,

за участі секретаря судового засідання - Колеснікової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах та від імені неповнолітньої дитини: ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон дитини без згоди батька,

ВСТАНОВИВ:

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.

До Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка діє в інтересах та від імені неповнолітньої дитини: ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон дитини без згоди батька.

Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 є матір`ю дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьком є відповідач ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження доньки. Шлюб не укладався. Після припинення шлюбних відносин у вересні 2009 року відповідач не приймає участі у вихованні, піклуванні та утриманні дитини, що підтверджується довідкою з місця проживання. Донька проживає разом з позивачем та її чоловіком, з яким вони уклали шлюб 30.12.2016 року. Позивач з донькою, чоловіком та його дітьми від попередніх шлюбів мешкають за адресою: АДРЕСА_1 . За даними виконавчої служби відповідач аліменти не платить. Позивач матеріально утримує та належним чином піклується про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток разом із її чоловіком ОСОБА_4 . Відповідач участі у вихованні та догляді за дитиною не бере, розвитком дитини не цікавиться, матеріальної допомоги на утримання та розвиток дитини не надає. Позивач вважає, що відповідач безпідставно чинить перешкоди позивачу у здійсненні нею заходів, спрямованих на покращення здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Двічі на протязі 2018-2019 років вона зверталася до відповідача за дозволом на виїзд доньки для відпочинку за кордон, але отримувала відмову. Відмова ґрунтувалася на тому, що він знаходився на підробітках у Російській Федерації. Отже, виїзд малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за кордон для відпочинку та оздоровлення останньої залежить від волі відповідача, яка не достатньо обґрунтована поважними причинами та порушує права дитини. В порядку, передбаченому ч.5 ст.157 СК України позивачка проінформувала відповідача шляхом надсилання рекомендованого листа про тимчасовий виїзд дитини за межі України, мету виїзду, державу прямування та відповідний часовий проміжок перебування у цій державі. Так, черговий раз вона письмово звернулася до відповідача із заявою. В якій зазначила, що у зв`язку із необхідністю виїзду за межі України нашої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у супроводі - матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в Італію та Німеччину, Російську Федерацію з 01.08.2020 року для відвідання родичів та на відпочинок та дозволити, в разі необхідності, вжити заходи для збереження життя і здоров`я дитини, і яка також забезпечить повернення доньки в Україну по закінченню терміну перебування. Крім того, надати свою згоду на відкриття доньці необхідних віз. Оскільки відповідач не надає згоди на виїзд дитини за кордон, позивачка змушена була звернутись до нього письмово та згодом, не отримавши позитивну відповідь, звернулася до суду із відповідними позовними вимогами про надання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дозвіл на виїзд ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за кордон без дозволу (згоди) батька дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до повноліття дитини, з правом оформлювати документи для тимчасового виїзду, супроводу неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі України до країн ближнього та дальнього зарубіжжя.

Згодом позивачка уточнила свої позовні вимоги та просила суд дозволити неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виїзд за державний кордон України без згоди та супроводу батька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 для здійснення багаторазових тимчасових виїздів за кордон до: Ізраїль, Німеччина, Італія, Російська Федерація та інших країн світу до досягнення нею повноліття, а саме: з ІНФОРМАЦІЯ_4 до ІНФОРМАЦІЯ_5 , у супроводі матері - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 чи інших уповноважених нею осіб, з правом оформлювати документи для тимчасового виїзду.

ІІ. ЗАЯВИ (КЛОПОТАННЯ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Від позивача та її представника - адвоката Івашини А.А. на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без її участі. На задоволенні уточнених позовних вимогах наполягають.

Від представника відповідача - адвоката Савлук О.О. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на наступне. Позивач не зверталась до відповідача про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини, хоча позивачу відоме місце проживання відповідача, засоби зв`язку з ним. Відповідач після отримання позовної заяви одразу звернувся до ОСОБА_1 та повідомив, що ним через приватного нотаріуса надано дозвіл на виїзд дитини до Російської Федерації терміном на один рік, як і просила в позові ОСОБА_1 . Також не відповідають дійсності обставини зазначені у позові, зокрема про те, що він не сплачує аліменти на їх неповнолітню доньку, оскільки відповідач сплачував та продовжує сплачувати аліменти. Позивач в позовній заяві зазначає вимогу про надання дозволу на виїзд неповнолітньої дитини за межі України до країн ближнього та дальнього зарубіжжя до досягнення нею повноліття без зазначення дати виїзду, країни, до якої саме буде виїжджати та адреси місця перебування дитини, але це не відповідаю діючому законодавству та рішенню Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 04 липня 2018 року у справі № 712/10623/17 (провадження № 14-244цс18) та постанови ВС/КЦС від 03.07.2019 у справі № 643/1090/17 відповідно до яких суд касаційної інстанції зазначає, що не зазначення позивачем конкретної адреси місця перебування дитини та ненадання доказів на підтвердження повернення дитини на територію України виключає можливість встановити обов`язкові обставини, а саме: чи буде такий дозвіл відповідати найкращим інтересам дитини. ВС зауважив, що сама по собі можливість поїздки за кордон не є безумовним свідченням того, що така поїздка відповідає найкращим інтересам дитини, оскільки істотне значення має країна поїздки, мета такої поїздки та період поїздки. А надання дозволу на виїзд дитини за кордон без зазначення конкретної адреси місця перебування дитини за межами України та не надання доказів на підтвердження повернення дитини на територію України створить ситуацію правової невизначеності та не прогнозованості.

Крім того, від представника відповідача - адвоката Савлук О.О. на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі, проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.

ІНФОРМАЦІЯ_6 народилась ОСОБА_2 . Батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Мелітополю Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, актовий запис № 1024 /а.с.8/.

Згідно інформації від 22.06.2020 року № 18-28-38/67189 наданої державним виконавцем Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) встановлено, що виконавчий документ про стягнення з ОСОБА_3 станом на 22.06.2020 року на примусовому виконанні не перебуває, аліменти в примусовому виконанні не перебуває, аліменти в примусовому порядку не стягуються /а.с.9/.

Згідно характеристики учениці Мелітопольської ЗОШ № 22 І-ІІІ ступенів ММР ЗО ОСОБА_2 , 2008 року народження встановлено, що вона навчається у вказаній школі з 3 класу. За час навчання зарекомендувала себе як старанна, активна, комунікабельна учениця. Мати та названий батько цікавляться навчанням дитини та відповідально ставляться до її виховання в сім`ї, надають допомогу класному керівнику. Регулярно відвідують шкоду, рідний батько успіхами доньки не цікавиться, до школи не приходив /а.с.10/.

Згідно наданої медичної довідки від 12.05.2020 року встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться на обліку в амбулаторії ЗПСМ № 6 по вул. Гагаріна, 1. Дитина лікувалась з приводу вродженого дакріоциститу новонароджених, вторинної кардіопатії, гострих вірусних інфекцій. Наразі дитина здорова. Батько дівчинки - ОСОБА_3 , 1975 року народження, не приймає участі в медичних обстеженнях і лікуванні дитини. Дівчинкою опікується мати - ОСОБА_1 /а.с.13/.

Згідно довідки від 01.06.2020 року №204/01/27 Мелітопольського навчально - виховного комплексу № 16 Мелітопольської міської ради Запорізької області встановлено, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_2 , не підтримував контакту з контакту з педагогічним колективом щодо стану та результатів освіти доньки у школі, на батьківські збори не з`являється /а.с.14/.

15.06.2020 року ОСОБА_1 зверталась до ОСОБА_3 шляхом направлення заяви поштою про необхідність з`явитись до нотаріуса з метою надання письмової згоди на тимчасові поїздки закордон /а.с.12/.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , знаходиться в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 виданого Мелітопольським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 1079 /а.с.17/.

Згідно довідки голови квартального комітету № 18 Мелітопольської міської ради народних депутатів від 13 червня 2020 року встановлено, що ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею мешкають її донька - ОСОБА_2 , 2008 року народження, чоловік ОСОБА_4 , 1978 року народження та його діти - донька ОСОБА_5 , 2003 року народження, син ОСОБА_6 , 2006 року народження /а.с.15/.

Згідно акту від 09.12.2020 року складеного та підписаного свідками ОСОБА_4 та ОСОБА_7 встановлено, що неповнолітня дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Дитина не йде на контакт з батьком - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому що вона боїться його та соромиться та як для неї це чужий чоловік /а.с.68/.

Згідно виписки з амбулаторної картки дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має певні захворювання та потребує медичного обстеження /а.с.81-82/.

ОСОБА_1 зверталась до ОСОБА_3 з письмовим листом про необхідність пройти дитині обстеження, надання матеріальної дороги /а.с.83-85/.

ОСОБА_3 надано згоду на тимчасові виїзди ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , до Російської Федерації у період з 09 грудня 2020 року по 09 грудня 2021 року, (але не більше 90 днів встановленого законодавством України одноразового терміну перебування за кордоном України) у супроводі її матері ОСОБА_1 /а.с.64/.

Відповідно до запрошення ОСОБА_8 , яка мешкає в Ізраїлі, в місті Эйлат запросила на відпочинок, оздоровлення та лікування ОСОБА_2 2008 р. народження в супроводженні матері до неї, на її місце проживання, де буде знаходитися дитина протягом того періоду часу початку та кінця перебування, про ще будуть свідчити авіаквитки /а.с.109-113/.

Відповідно до запрошення від 25.03.2021 року ОСОБА_9 запросив ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у Санкт-Петербург у супроводженні матері на тимчасове перебування до себе, що підтверджується нотаріально завіреним запрошенням /а.с.114/.

Рішенням виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області від 10.06.2021 року № 123/1 затверджено висновок органу опіки та піклування - виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області щодо позбавлення батьківських прав по відношенню до малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.124-126/.

ІV. МОТИВИ СУДУ ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА.

Згідно ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом ст.ст. 12,81,89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно ст.141 СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Згідно ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

У відповідності до ст.ст. 7, 155 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Статтею 313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено ЗУ «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», Постановою КМУ від 27 січня 1995 року №57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31 березня 1995 року № 231(із змінами).

У відповідності до положень ч.2 ст.4 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» оформлення проїзного документа дитини проводиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників. За відсутності згоди одного з батьків, виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволений на підставі рішення суду.

Згідно до п.18 Правил оформлення і видачі паспортів громадянам України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 231 від 31 березня 1995 року, з наступними змінами і доповненнями, за відсутністю згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього за кордон може бути дозволений за рішенням суду.

Правила перетинання державного кордону громадянами України, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року №57 з змінами і доповненнями, передбачають, що перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16-річного віку, здійснюються лише за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, згода другого з батьків не вимагається у разі пред`явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31 березня 1995 року № 231 (із змінами) визначено зокрема, що виїзд неповнолітніх громадян України за межі території України здійснюється за одним із таких документів: паспорт громадянина України для виїзду за кордон, виданий дітям громадянам України згідно з цими правилами; проїзний документ дитини, виданий відповідно до Правил; паспорт громадянина України для виїзду за кордон одного з батьків, у який, відповідно до Правил, записано дитину, яка прямує у його супроводі через державний кордон.

Пунктом 18 цих Правил передбачено, що оформлення паспорта/проїзного документа здійснюється на підставі заяви батьків (законних представників батьків чи дітей), а у разі, коли батьки не перебувають у шлюбі між собою, - того з них, з ким проживає дитина, справжність підпису яких засвідчено нотаріально. За наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлено на підставі рішення суду.

З огляду на викладене діючим законодавством не встановлено обмеження щодо виїзду неповнолітньої дитини за кордон, а лише встановлено певний порядок її виїзду за кордон за згодою батьків або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків.

Частиною 2 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних, історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Відповідно до Постанови КМУ «Про затвердження Правил перетину державного кордону громадянами України» від 27 січня 1995 року № 57, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється: за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску та без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі пред`явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Діючим законодавством не встановлено обмеження щодо виїзду дитини, яка не досягла шістнадцятирічного віку за кордон, а лише встановлено певний порядок її виїзду за кордон за згодою батьків або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків.

Таким чином, правило щодо права дитини на виїзд за межі України лише за згодою батьків та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними (ст.313 ч.3 ЦК України), не є абсолютним. Спеціальне законодавство передбачає у випадку відсутності згоди одного з батьків на виїзд дитини за кордон і виникнення відповідного спору вирішення такого судом, в т.ч., шляхом вирішення питання про надання дозволу на відповідні дії одному з батьків без згоди на їх вчинення другим.

За змістом наведеного, у разі відсутності згоди одного з батьків питання про виїзд неповнолітнього за кордон вирішується судом за позовом іншого з батьків зі з`ясуванням питання про країну виїзду, строку та мети виїзду.

Частково задовольняючи позов по справі, суд виходив з того, що відповідач не позбавлений батьківських прав відносно неповнолітньої доньки, сплачує аліменти на її утримання, що підтверджується матеріалами справи, а тому має право на здійснення своїх батьківських прав та виконання своїх батьківських обов`язків.

Однак, позбавлення можливості малолітньої дитини виїхати за кордон порушує її законні права та інтереси, зокрема ст.33 Конституції України, яка визначає для громадян України вільний вибір місця проживання, право вільного залишати територію України та ст.1 Закону України «Про порядок виїзду з України і виїзду в Україну громадян України», згідно якої громадянин України має право виїхати з України і не може бути обмежений у праві на виїзд в Україну.

На підтвердження своїх позовних вимог вказувала, що вона позбавлена можливості виїхати за кордон з неповнолітньої дочкою ОСОБА_10 , 2008 року народження через відсутність згоди батька дитини, надала докази того, що вона зверталася до відповідача з проханням надати їй дозвіл на виїзд дитини за кордон, а відповідач таку згоду не надав.

Окрім того, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач має намір виїхати з неповнолітньою дитиною до родичів до Італії, Німеччини Ізраїлю та Російської Федерації.

Позивач зазначає мету поїздки: відпочинок, лікування та оздоровлення дитини, однак не вказує конкретний період часу на який вона має намір виїхати за кордон, разом з тим, обґрунтовує необхідність діагностики та лікування дитини закордоном, зокрема виписки із амбулаторної карти дитини, сімейним лікарем зазначається про наявність захворювання, яке потребує медичного обстеження у клініках, які спеціалізуються на лікуванні васкулітів, в тому числі, зарубіжних.

Окрім цього, позивачем також було надано докази щодо наявності належних умов перебування та проживання дитини за кордоном.

Наявна в матеріалах справи мається нотаріально посвідчена заява від 25.03.2021 року ОСОБА_9 - громадянина РФ, стосовно того, що він бере на себе всі можливі витрати, пов`язані з перебуванням у РФ та виїздом з РФ ОСОБА_1 та її дитини: ОСОБА_2 , зокрема щодо харчування, надання житла та матеріального забезпечення не є належним доказом в розумінні вимог ст.77 ЦПК України.

Крім того, відповідно до заяви-запрошення ОСОБА_8 , яка мешкає в Ізраїлі, в місті Эйлат запросила на відпочинок, оздоровлення та лікування ОСОБА_2 2008 р. народження в супроводженні матері, на її місце проживання, де буде знаходитися дитина протягом того періоду часу початку та кінця перебування, про ще будуть свідчити авіаквитки.

Отже, можливо зробити висновок, що під час перебування неповнолітньої ОСОБА_11 , 2008 р.н. за кордоном, їй будуть забезпечені достатні та необхідні умови для проживання.

Таким чином, позивачем доведено належними та допустимими доказами те, що надання дозволу на виїзд неповнолітньої ОСОБА_11 , 2008 р.н. за кордон без згоди та супроводу батька відповідатиме інтересам саме дитини.

Відповідно до ст.7 Сімейного кодексу України жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН від 20.11.1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння.

Згідно п.3 ст.9 Конвенції ООН про права дитини, передбачено право дитини підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками.

Таким чином, оскільки у позивача є складнощі в отриманні згоди відповідача на виїзд дитини за кордон, а також беручи до уваги той факт, що судом при розгляді даної справи не встановлено обмежень чи заборон, які унеможливлюють виїзд неповнолітньої дитини за межі України для тимчасового перебування, суд приходить до висновку про доцільність часткового задоволення позовних вимог позивача, визначивши часовий проміжок який відповідатиме канікулярному періоду у школі.

З урахуванням наведених норм матеріального права, наявність дозволу на виїзд неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за кордон України до країн: Ізраїль, Німеччину, Італію, Російську Федерацію, інших країн світу: протягом з 27.07.2021 року до 20.07.2026 року (але не більше 90 днів встановленого законодавством України одноразового терміну перебування за кордоном України), а саме: у канікулярний період: з 26 жовтня по 1 листопада включно; з 25 грудня по 10 січня включно; з 22 березня - 28 березня включно; з 1 червня - 31 серпня включно на відпочинок, оздоровлення та лікування у супроводі матері - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 чи інших уповноважених нею осіб, з правом оформлювати документи для тимчасового виїзду та оформлення необхідних віз для дитини, без згоди та супроводу батька не буде порушувати перш за все права неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо підтримки відносин і прямих контактів з батьком, відповідатиме інтересам дитини, а також не звужує прав відповідача на спілкування та побачення з дитиною, в достатній мірі захищає права дитини на лікування, оздоровлення, відпочинок за кордоном, з метою зміцнення її фізичного, духовного та морального стану.

Керуючись ст.313 ЦК України, ст.4 п.2 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», ст.ст.150, 154 СК України, ст.ст.60, 77, 213-215, 224 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах та від імені неповнолітньої дитини: ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон дитини без згоди батька - задовольнити частково.

Дозволити неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виїзд за державний кордон України без згоди та супроводу батька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 для здійснення багаторазових тимчасових виїздів за кордон до країн: Ізраїль, Німеччина, Італія, Російська Федерація, інших країн світу протягом з 27.07.2021 року до 20.07.2026 року (але не більше 90 днів встановленого законодавством України одноразового терміну перебування за кордоном України), а саме: у канікулярний період: з 26 жовтня по 1 листопада включно; з 25 грудня по 10 січня включно; з 22 березня - 28 березня включно; з 1 червня - 31 серпня включно на відпочинок, оздоровлення та лікування у супроводі матері - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 чи інших уповноважених нею осіб, з правом оформлювати документи для тимчасового виїзду та оформлення необхідних віз для дитини.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складено повного тексту рішення до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду О.В.Редько