КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ справи: 753/14586/19

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/8374/2021

Головуючий у суді першої інстанції: Каліушко Ф.А.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Немировської О.В.

суддів - Махлай Л.Д., Ящук Т.І.

при секретарі - Лащевській Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» про стягнення страхової виплати,

за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 лютого 2021 року

та за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 лютого 2021 року

встановив:

у серпні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень (від 19 грудня 2020 року) просив стягнути з відповідача на його користь страхове відшкодування в розмірі 23 625 грн., 886 646 грн. 25 коп. пені за прострочення виплати страхового відшкодування та моральну шкоду в розмірі 91 000 грн.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 24 лютого 2021 року позов було задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 21 125 грн., пеню в розмірі 30 000 грн. та 9 000 грн. моральної шкоди.

Не погоджуючись із рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи.

Позивач ОСОБА_1 також подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати в частині вирішення вимог про стягнення пені та моральної шкоди та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути на його користь пеню в сумі 791 553 грн. 75 коп. та моральну шкоду в розмірі 50 000 грн., посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу відповідача слід частково задовольнити, виходячи з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що 03.08.2016 між його матір`ю - ОСОБА_2 , як Страхувальником, та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», як Страховиком, було укладено в його інтересах Договір добровільного страхування від нещасних випадків № DNYRNS-16731MQU.02.06.2017 з ним відбувся страховий випадок.02.07.2017 ним було подано до Страховика заяву та всі необхідні документи щодо настання страхового випадку.

29.07.2017 та 31.08.2017 він звертався до ТДВ «СК «Кредо» із заявами про сплату страхової виплати, однак жодної виплати не отримав, у зв`язку з чим просив стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 23 625 грн., пеню за прострочення виплати страхового відшкодування в сумі 886 646 грн. 25 коп. та моральну шкоду в розмірі 91 000 грн.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 24 лютого 2021 року позов було задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 21 125 грн., пеню в розмірі 30 000 грн. та 9 000 грн. моральної шкоди.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що 02.06.2017 з позивачем стався страховий випадок, оскільки внаслідок вогнепального поранення він отримав наскрізне поранення живота з ушкодженням тонкої кишки, гемоперітонеум, відкритий вогнепальний перелом крила правої здухвинної кістки зі зміщенням уламків, вогнепальне поранення м`яких тканин лівого передпліччя та кисті, підшкірна гематома бокової стінки живота, тазу справа. В процесі лікування позивачу було проведено верхньосерединналапаротомія, резекція тонкої кишки з анастомозом кінець в кінець, сонація, дренування черевної порожнини. Позивач своєчасно повідомив страховика про настання страхового випадку, однак страхову виплату здійснено не було. Суму страхової виплати суд визначив в розмірі 60% від страхової суми за тілесні ушкодження, що становить 15 000 грн. та за період тимчасової непрацездатності позивача - 6 125 грн. Тому вважав, що страховик з 18.07.2017 допустив прострочення виплати страхового відшкодування, що є підставою для стягнення пені, розмір якої суд визначив за 1249 днів - 791 553 грн. 75 коп. та зменшив її до 30 000 грн. Також суд стягнув на відшкодування моральної шкоди 9 000 грн., виходячи з характеру завдання шкоди, тривалості порушення права позивача та ступені вини відповідача.

Застосовуючи норми матеріального права, суд першої інстанції посилався на положення стст. 979, 992, 1167, 1210, 1211 ЦК України, Закону України «Про страхування», Закону України «Про захист прав споживача», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг».

Однак з вказаним висновком суду першої інстанції в повному обсязі погодитись неможливо, оскільки він не в повній мірі відповідає обставинам справи та зроблений з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ч. 2 статті 3 зазначеного Закону, страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застраховані особи можуть набувати прав і обов`язків страхувальника згідно з договором страхування.

За правилами статті 979 ЦК України та ч. 1 статті 16 Закону України «Про страхування» за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

В ст. 20 вказаного Закону передбачено, що одним з обов`язків страховика є при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Відповідно до ч. 1 статті 25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком.

Як видно з матеріалів справи, між ОСОБА_2 та ТДВ СК «Кредо» 03.08.2013 було укладено Договір добровільного страхування від нещасних випадків № DNYRNS-16731MQU з терміном дії: 06.08.2016 - 05.08.2017, застрахованою особою за яким було вказано ОСОБА_1 . 02.06.2017 з ОСОБА_1 відбувся страховий випадок, 02.07.2017 ним було подано до Страховика заяву та всі необхідні документи щодо настання страхового випадку.

Страховик не заперечує щодо визнання вказаного нещасного випадку страховою подією та визначив, що розмір страхової виплати має становити 20%, в якій 15% - за лапаротомію та 5% - за перелом здухвинної кістки зі зміщенням уламків відповідно до Страхового акту №Z1762РВ700002N, який був складений страховиком 11.07.2017.

Відповідно до наявної в матеріалах справи медичної документації, позивачу було встановлено діагноз: «Вогнепальне наскрізне проникаюче поранення живота з ушкодженням тонкої кишки. Гемоперітонеум. Відкритий вогнепальний перелом крила правої здухвинної кістки зі зміщенням уламків. Вогнепальне поранення м`яких тканин лівого передпліччя та кисті. Підшкірна гематома бокової стінки живота, тазу справа». Проведена «Верхньосерединналапаротомія. Резекція тонкої кишки з анастомозом кінець в кінець. Сонація, дренування черевної порожнини». Данні підтверджуються Виписним епікризом № 14717 від 16 червня 2017 року з Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги.

Як позивачем, так і відповідачем було неправильно визначено розмір страхової виплати у процентному відношенні від страхової суми. Суд першої інстанції також припустився помилки при визначенні розміру страхової виплати, яка підлягала виплаті застрахованій особі.

Страховиком було визначено відповідно до Таблиці №1 «Ушкодження здоров`я внаслідок нещасного випадку та розмір страхових виплат по страховим випадкам» в пп. б) п. 50 передбачено виплату в розмірі 30% в разі резекції шлунку, кишечнику, підшлункової залози. В п. 51 пп. б) передбачено виплату в розмірі 10% в разі лапаротомії при пошкодженні органів живота (в тому числі з лапароскопією, лапартоцентезом). В примітці до цього пункту зазначається, що якщо у зв`язку з травмою органів живота є підстави для здійснення страхової виплати за ст. 47-50, ст. 51 (крім пункту г)) не застосовується. Таким чином, оскільки ушкодження кишечнику призвело до резекції кишечнику, страхова виплата має визначатись в розмірі 30% від страхової суми та без окремого врахування лапаротомії. Також до страхової виплати має бути враховано перелом однієї кістки тазу в розмірі 5% від страхової суми відповідно до п. 88 вказаної Таблиці №1.

Позивачем було заявлено про включення до розміру страхової виплати 5% від страхової суми за тілесне ушкодження у вигляді ушкодження кишечнику (поранення) відповідно до п. 43 Таблиці №1 «Ушкодження здоров`я внаслідок нещасного випадку та розмір страхових виплат по страховим випадкам». Однак вказана вимога є безпідставною, оскільки така виплата передбачена, якщо ушкодження не призвели до функціональних порушень.

Також не підлягає включенню до переліку тілесних ушкоджень утворення рубців. Відповідно до п. 58 Таблиці №1 «Ушкодження здоров`я внаслідок нещасного випадку та розмір страхових виплат по страховим випадкам» передбачено тілесне ушкодження у вигляді утворення рубців м`яких тканини волосистої частини голови, тулуба, кінцівок, що призвели після загоєння до утворення рубців різної площі. Однак, згідно п. 3 Примітки до вказаного пункту якщо страхова виплата проводиться за оперативне втручання (при відкритих ушкодженнях, при пластиці сухожилків, зшиванні судин, нервів та інше), стаття 58 не застосовується.

Таким чином розмір страхової виплати становить 35% від страхової суми, що складає суму 8 750 грн.

Суд першої інстанції також безпідставно включив до розміру страхової виплати суму 6 125 грн., як виплату за максимальним коефіцієнтом за кожний день непрацездатності, оскільки така виплата не передбачена умовами Договору № DNYRNS-16731MQU. В пп.3 ч. 1 п. 8.6 Правил добровільного страхування від нещасних випадків передбачено здійснення страхової виплати в разі тимчасової втрати застрахованою особою працездатності 0,3-0,7% від страхової суми за кожен день непрацездатності, але не більше 40-60% від страхової суми за весь період страхування. Конкретний розмір страхових виплат обумовлюється у Договорі страхування за згодою сторін. В Договорі № DNYRNS-16731MQU страховим випадками було визначено: смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку та ушкодження здоров`я застрахованої особи внаслідок нещасного випадку, згідно Додатку №1 до Правил страхування, та вказано перелік таких пошкоджень. Тимчасова втрата працездатності застрахованою особою відсутня в переліку страхових випадків, в зв`язку з чим в Договорі і відсутній коефіцієнт від страхової суми за кожен день непрацездатності.

Посилання позивача та висновок суду першої інстанції щодо застосування до вказаного випадку на зазначений пп.3 ч. 1 п. 8.6. Правил є необґрунтованим, оскільки в Особливих умовах добровільного страхування від нещасних випадків клієнтів фінансових установ, які є Додатком до Змін та доповнень №2 до Правил добровільного страхування від нещасних випадків №П-02 від 27.02.2007 та Додаток №3 до Правил добровільного страхування від нещасних випадків №П-02 від 27.02.2007 в п. 3.5.1. передбачено дві окремі Схеми страхування: Схема 1 - страхування на випадок тимчасової втрати застрахованою особою працездатності внаслідок нещасного випадку; стійкої втрати застрахованою особою працездатності (встановлення групи інвалідності) внаслідок нещасного випадку та Схема 2 - страхування на випадок ушкодження здоров`я застрахованої особи, передбаченого у Таблиці №1 «Ушкодження здоров`я внаслідок нещасного випадку та розмір страхових виплат по страховим випадкам» Додатку №1 до цих Особливих умов, внаслідок нещасного випадку; смерті застрахованої особи внаслідок нещасного випадку.

Відповідно до умов п. 4.2. вказаного Договору страхування: «Страховик зобов`язується у разі настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування Страхувальнику або Вигодонабувачеві, а Страхувальник зобов`язується своєчасно сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови Договору і Правил страхування».

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, щодо здійснення своєчасного перерахування через банківську установу страхового відшкодування на користь позивача також не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення цієї виплати. Суд першої інстанції правильно відхилив посилання відповідача на те, що згідно Страхового акту № Z1762PB700002N від 11 липня 2017 року ОСОБА_1 було проведено виплату 20 відсотків страхової суми в розмірі 5 000 грн., посиланням на Відомість розподілення масових виплат СК Кредо ТДВ від 11 липня 2017 року, в якій під 18 номером вказані реквізити позивача і Платіжне доручення № 1 від 11 липня 2017 року, згідно якого ТДВ «Страхова компанія «Кредо» як платник перерахувала 145 850 грн. на інший рахунок ТДВ «Страхова компанія «Кредо», як отримувача.

Однак не можна погодитись з доводами позивача та висновком суду першої інстанції щодо застосування до спірних правовідносин положень ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», в якій закріплено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з п. 1.1.3 Умов страхування по договору добровільного страхування від нещасних випадків, які є частиною Публічного договору-оферти ТДВ «Страхова компанія «Кредо» щодо добровільного страхування від нещасних випадків» при настанні страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату у строки та порядку, передбаченому Правилами страхування та розділом 3 цих умов. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику пені у розмірі 0,01% від належної до сплати суми за кожен день прострочення.

В Договорі № DNYRNS-16731MQU від 03.08.2013 зазначено, що Умови публічної оферти та страхування, розміщені на Площадці цивільно-правових договорів ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та на сайті страховика, умови страхування є невід`ємною частиною цього договору.

Таким чином, до відповідача має бути застосована відповідальність за прострочення виплати страхового відшкодування відповідно до Умов страхування по договору добровільного страхування від нещасних випадків і розмір пені за весь період прострочення виплати страхового відшкодування становить 1 094 грн. 62 коп.

Частиною 1 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно зі статтею 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом.

Договором страхування № DNYRNS-16731MQU від 03.08.2013 не передбачено обов`язку страхової компанії здійснювати відшкодування моральної шкоди у разі порушення нею зобов`язання.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» термін «продукція» у цьому Законі вживається в значенні - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

За змістом ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

З огляду на викладене слід зазначити, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Статті 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

З наведеного вбачається, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.

Як видно з обставин справи, після складання Страхового акту, страхова виплата мала бути здійснена відповідачем в строк не більше семи днів з дня прийняття рішення про виплату на основі страхового акту. Визнавши подію страховим випадком та визначивши розмір страхової виплати в сумі 5 000 грн., відповідач на звернення позивача з приводу неотримання ним вказаної виплати не вчиняв дій щодо перевірки перерахування коштів позивачу через банківську установу, в якій у нього відкрито рахунок. Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, про те, що він не є банківською установою та не може відстежити подальший рух коштів, а інформація про перерахування коштів безпосередньо на картковий рахунок позивача є банківською таємницею, колегія суддів вважає неспроможними.

До Відзиву на апеляційну скаргу відповідача позивачем було надано Виписки про рух коштів по картковим рахункам, відкритим на його ім`я та ім`я ОСОБА_2 , в яких відсутні дані про надходження вказаної виплати.

Тому доводи відповідача щодо відсутності підстав для стягнення компенсації за завдану позивачу моральну шкоду є безпідставними.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір такої компенсації з урахуванням вимог розумності і справедливості, характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача та визначає його в розмірі 5 000 грн.

Враховуючи викладене вище, рішення суду першої інстанції слід змінити та зменшити суми страхового відшкодування, пені, компенсації за моральну шкоду та змінити суму судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 лютого 2021 року змінити та визначити розмір страхового відшкодування в сумі 8 750 грн., розмір пені за прострочення виплати страхового відшкодування в сумі 1 094 грн. 62 коп., розмір моральної шкоди в сумі 5 000 грн. та розмір судового збору в сумі 1 409 грн. 60 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 26 липня 2021 року.

Головуючий

Судді