Ухвала

22 липня 2021 року

м. Київ

справа № 463/1031/19

провадження № 61-11428ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 10 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Четвертої Львівської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із указаним вище позовом.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 22 січня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_4 серії НОМЕР_1 , видане 14 листопада 2017 року ОСОБА_2 державним нотаріусом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Мельник Г. Я., зареєстровано в реєстрі за № 3-3905 на 1/2 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 . Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_4 серії НОМЕР_1 , видане 14 листопада 2017 року, видане 14 листопада 2017 року ОСОБА_3 державним нотаріусом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Мельник Г. Я., зареєстровано у реєстрі за № 3-3906 на 1/2 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Львівського апеляційного суду від 10 червня 2021 року апеляційні скарги Четвертої Львівської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 22 січня 2021 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У липні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду засобами поштового зв`язку касаційну скаргу, що надійшла 09 липня 2021 року, в якій заявник просить оскаржуване судове рішення скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був урахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Згідно із частиною восьмою статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.

Підставою касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 145/797/15, постановах Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 355/340/17, від 11 грудня 2019 року у справі № 414/811/17, від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11, що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 подана у строк та з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

З урахуванням наведеного касаційне провадження у цій справі необхідно відкрити.

Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Четвертої Львівської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 10 червня 2021 року.

Витребувати з Личаківського районного суду м. Львова вищезазначену цивільну справу № 463/1031/19.

Надіслати іншим учасникам справи копію касаційної скарги та додані

до неї документи, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою та змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у місячний строк.

До відзиву необхідно додати докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара