ОКРЕМА ДУМКА

22 липня 2021 року

Київ

справа №640/3747/19

адміністративне провадження №К/9901/19474/20

Ухвалою колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від цієї ж дати касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «АТЕК» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року, відкрите на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, закрито.

На мою думку, у даній справі закриття касаційного провадження з підстав встановлення після відкриття провадження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України відмінності правовідносин: у справі, в якій оскаржуються рішення, та у справі, постанова з якої надавалася для порівняння як подібна, не відповідає вимогам чинного процесуального законодавства.

Так, предметом спору у справі за позовом Головного управління ДФС у Київській області до Приватного акціонерного товариства «АТЕК» є стягнення коштів за податковим боргом.

Такі вимоги включені до переліку статті 283 КАС України, яка встановлює особливості провадження за позовом податкових та митних органів.

Частиною третьою статті 272 цього Кодексу передбачено, що судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, зокрема перерахованих у статті 283 КАС, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 333 КАС суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, а якщо помилково відкрив касаційне провадження суд, то воно підлягає закриттю за аналогією закону, як рекомендувала Велика Палата Верховного Суду.

Єдиним, за встановленого регулювання, критерієм при з`ясуванні можливості касаційного оскарження судових рішень апеляційного суду у справах за вимогою, зокрема податкового органу, є знаходження такої у переліку статті 283 КАС. Ніяких інших критеріїв, субсидіарних підстав чи умов закон не встановлює. Обставини, які, на думку декого з колег, мають значення при вирішенні питань про можливість оскарження, суперечать правилам тлумачення норм права та його буквальним приписам.

Порушення строку чи порядку розгляду справи не змінює сутність вимог (предмет спору), її категорію, не відкриває доступ до оскарження таких рішень у касаційному порядку.

Наприклад, виборчий спір відноситься теж до справ, для розгляду яких встановлені певні особливості, зокрема й коротший ніж у загальних випадках строк розгляду. Водночас, така справа не перестає бути тією, для якої встановлені певні особливості, обмеження, зокрема й щодо можливості оскарження рішення у касаційному порядку в залежності від дотримання процедури, строку її розгляду.

Можна стверджувати, що категорія справи залежить від предмета, суб`єктного складу учасників, але не від дотримання порядку розгляду; спір про стягнення коштів за податковим боргом не перестає бути вимогою у справі за позовом податкового органу, яка включена до переліку статті 283 КАС, оскарження рішення апеляційного суду за якою у касаційному порядку виключається.

Частиною другою статті 351 КАС України закріплено правило, за якими порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Можливі порушення процедури розгляду певної категорії справ не змінюють категорійність справ, обмеження та особливості розгляду, оскарження, оскільки вони встановлені законом.

Чи є логіка в тому, що законодавець для розгляду, наприклад, аналізованої вимоги податкового органу встановив такі короткі строки?

Так, пред`явлення такої є наслідком попереднього узгодження податкових зобов`язань: або сам платник своєчасно задекларував свої грошові зобов`язання перед бюджетом, однак не сплачує, або такі зобов`язання нараховані платнику податковим органом, рішення якого платником податків безуспішно оскаржувалося в адміністративних судах всіх інстанцій протягом декількох років.

Тобто, у випадку пред`явлення вимоги про стягнення коштів за податковим боргом має місце безспірність вимог податкового органу, який перед зверненням до суду мав уже вимагати у боржника-платника податків сплати боргу, дотриматися всіх процедурних вимог, встановлених Податковим кодексом.

Усічені (скорочені) строки розгляду вимог, зокрема податкового органу, за змістом статті 283 КАС України є певним «привілеєм», спеціальним правилом, як і правило для цієї ж категорії вимог про остаточність рішення апеляційного суду. Недотримання вимог однієї частини норми права при розгляді аналізованої вимоги судами, не виключає застосування (дію) іншого припису права - про те, що рішення апеляційного суду за такими вимогами не оскаржується.

Чи перестане ця справа належати до переліку статті 283 КАС, рішення в яких не оскаржуються у касаційному порядку, якщо вона буде розглянута на день пізніше встановленого строку, на два… , місяць, півроку?

Де гранична межа порушення строку розгляду справ даної категорії, яка робить цю справу такою, рішення в якій оскаржуються в загальному порядку в касаційній інстанції?

Такого строку немає, законодавець його не встановив, не наділивши й суди відповідними дискреційними повноваженнями.

Чому не можна тлумачити приписи аналізованих у окремій думці норм як таких, що свідчать що порушення, зокрема строку розгляду справи про стягнення коштів податкового боргу, унеможливлює застосування припису частини третьої статті 272 КАС про неможливість оскарження рішення апеляційного суду?

Логічно змістовних підстав для такого трактування законодавства немає. Безспірність вимог податкового органу дає підстави для стягнення коштів податкового боргу в максимально короткі строки, для таких термінових випадків закон встановлює заборону на оскарження рішення апеляційної інстанції.

Як можна пояснити, що правовими наслідками порушення строку розгляду вимог податкового органу, як правило, з вини суду, колегами запроваджується можливість оскарження рішення апеляційного суду? Що ця вимога перестала бути у переліку статті 283 КАС? Що вимога про стягнення сум податкового боргу перестала бути безспірною? Чому в одних випадках при однаковому предметі спору та суб`єктному складі сторін ми запроваджуємо протилежні правові наслідки щодо можливості касаційного оскарження?

Чи буде відповідати таке правозастосування принципу верховенства права, рівності усіх суб`єктів права власності перед законом?

Що навіяло нам не бажання радуватися встановленню законодавством певних фільтрів стосовно обмеження касаційного оскарження рішень апеляційного суду?

Можливо частина п`ята статті 283 КАС - Відмова у відкритті провадження за заявою унеможливлює повторне звернення заявника з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.

Водночас, слід звернути увагу на контекст даного припису, який передує частині п`ятій - частина четверта: Суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо:

1) заявлено вимогу, не передбачену частиною першою цієї статті;

2) із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Таким чином описана у частині п`ятій даної статті можливість звернення з тими самими вимогами до суду у загальному порядку стосується двох випадків: пред`явлення вимоги, не передбаченої частиною першою статті 283 КАС; встановлення із поданих до суду матеріалів спору про право.

Проаналізоване вище дає мені підстави для твердження, що судове рішення апеляційного суду у цій справі не підлягало касаційному оскарженню. Наслідком помилкового відкриття касаційного провадження є закриття касаційного провадження, а не з`ясування подібності спірних правовідносин та застосування наслідків, які на нашу справу поширюватися не повинні.

Суддя М. Гусак