Постанова

Іменем України

16 червня 2021 року

м. Київ

справа № 619/3994/17

провадження № 61-5239св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Банк «Траст» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства Банк «Траст» Кухарева Володимира Валентиновича,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк «Траст» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства Банк «Траст» Кухарева Володимира Валентиновича на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 14 лютого 2018 року у складі судді Калмикової Л. К. та постанову Харківського апеляційного суду від 23 січня 2019 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Піддубного Р. М., Тичкової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року Публічне акціонерне товариство Банк «Траст» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ Банк «Траст» Кухарева В. В. (далі - ПАТ Банк «Траст») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Позов, з урахуванням уточнень, обґрунтований тим, що 22 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством Банк «РНС» (далі - ВАТ Банк «РНС»), правонаступником якого є ПАТ Банк «Траст», та ОСОБА_1 укладено кредитну угоду № 192, згідно з якою банк зобов`язався надати останньому кошти, загальний розмір яких не повинен перевищувати 500 000,00 дол. США, у межах строку, що становить 240 місяців. Згідно з додатковим договором від 25 листопада 2013 року № 1 сторони домовились, що загальний розмір кредитних продуктів не повинен перевищувати 667 065,29 грн.

Відповідно до кредитної угоди від 22 квітня 2008 року № 192 між ВАТ Банк «РНС», правонаступником якого є ПАТ Банк «Траст», та ОСОБА_1 укладено договір про надання траншу № S021.0001820.192, згідно з якимостанньому надано кредитні кошти в розмірі 100 000,00 дол. США строком до 23 квітня 2018 року включно зі сплатою відсотків в розмірі 15 % річних.

26 липня 2011 року між ВАТ Банк «РНС», правонаступником якого є ПАТ Банк «Траст», та ОСОБА_1 укладено додатковий договір № 1 про внесення змін до договору про надання траншу № S021.0001820.192 від 22 квітня 2008 року, згідно з якимсторони домовились, що станом на 26 липня 2011 року залишок зобов`язань за кредитним договором становить 83 310,16 дол. США та за несплаченими відсотками за кредитом 136,95 дол. США; з 26 липня 2011 року валюта кредитних зобов`язань та виконання зобов`язань змінені на національну валюту - гривню за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) та становить7,971 грн за один долар США; сума залишку становить за основною сумою 664 065,29 грн та за несплаченими відсотками - 1 091,63 грн, відсоткова ставка - 17,00 % річних.

17 квітня 2014 року між ВАТ Банк «РНС», правонаступником якого є ПАТ Банк «Траст», та ОСОБА_1 укладено додатковий договір № 2 про внесення змін до договору про надання траншу № S021.0001820.192 від 22 квітня 2008 року, згідно з яким відсоткова ставка встановлена в розмірі 0,01% річних.

29 квітня 2014 року та 26 грудня 2014 року між ВАТ Банк «РНС», правонаступником якого є ПАТ Банк «Траст», та ОСОБА_1 укладено додаткові договори № 1, № 3, № 4 та № 5 до кредитної угоди від 22 квітня 2008 року № 192, згідно з якимипункт 1.2 викладено у нових редакціях, а саме сторони домовились, що загальний розмір кредитних продуктів за договорами в межах цієї угоди не повинен перевищувати 1 047 065,29 грн та 727 065,29 грн відповідно, викладено графік повернення кредиту та сплати процентів у новій редакції. Сторони домовились про часткове прощення боргу в сумі 657 937,12 грн за умови здійснення позичальником погашення частини заборгованості в сумі 9 200,00 грн в строк та на умовах додаткового договору № 4.

29 квітня 2014 року між ВАТ Банк «РНС», правонаступником якого є ПАТ Банк «Траст», та ОСОБА_1 укладено договір про надання траншу № S021.0002904.192, згідно з якимостанньому надано кредитні кошти в сумі 395 000,00 грн, строком до 23 квітня 2018 року включно зі сплатою 0,01% річних. Згідно з додатковими договорами від 26 грудня 2014 року № 1 та № 2 викладено новий графік повернення кредиту та сплати процентів, а саме сторони встановили на період з 01 січня 2014 року до 30 листопада 2016 року включно щомісячні платежі в розмірі 100,00 грн; сторони домовились про часткове прощення боргу в сумі 71 290,30 грн за умови здійснення позичальником погашення частини заборгованості в сумі 2 300,00 грн в строк та на умовах додаткового договору № 1.

Згідно з рішенням Правління НБУ від 06 грудня 2016 року Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 06 грудня 2016 року № 2699 про початок процедури виведення ПАТ Банк «Траст» з ринку шляхом запровадження з 07 грудня 2016 року тимчасової адміністрації, що виключає можливість здійснювати прощення боргів.

22 квітня 2008 року на забезпечення виконання зобов`язань за кредитною угодою укладено договір поруки № 192-G-01, згідно з яким ОСОБА_2 поручилася перед ВАТ Банк «РНС», правонаступником якого є ПАТ Банк «Траст», за виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитною угодою.

ОСОБА_1 належним чином не виконав умови договору та порушив взяті на себе зобов`язання, платежі в розмірі 9 200,00 грн та 2 300,00 грн вносив з порушенням установленого графіку, у зв`язку з чим станом на 19 жовтня 2017 року утворилась заборгованість: за договором про надання траншу від 22 квітня 2008 року № S021.0001820.192 в загальному розмірі 976 329,95 грн, з яких 657 937,12 грн - заборгованість за кредитом, 42,20 грн - прострочена заборгованість за відсотками, 318 350,63 грн - пеня; за договором про надання траншу від 29 квітня 2014 року № S021.0002904.192 в загальному розмірі 140 376,17 грн, з яких 71 290,30 грн - кредитна заборгованість, 4,57 грн - прострочена заборгованість за процентам, 69 081,30 грн - за пенею.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість в загальному розмірі 1 116 706, 12 грн в солідарному порядку та судові витрати.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 14 лютого 2018 року, яке залишене без змін постановою Харківського апеляційного суду від 23 січня 2019 року, в позові відмовлено.

Відмовивши в позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 виконав кредитні зобов`язання в повному обсязі. Позивач не надав належних та допустимих доказів існування боргу відповідача у зазначеній сумі, що є його процесуальним обов`язком. У суді апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що можливе зменшення заборгованості.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2019 року ПАТ Банк «Траст» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 14 лютого 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 23 січня 2019 року, просило оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушеннями норм процесуального права.

ОСОБА_1 неналежно виконував зобов`язання, оскільки сплачував кошти в розмірах 400,00 грн та 200,00 грн щомісячно з відхиленням від встановленого сторонами графіку.

Банк під час ліквідаційної процедури не може здійснювати прощення боргу, оскільки відповідно до рішення правління НБУ від 06 грудня 2016 року Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 2699 про початок процедури виведення ПАТ Банк «Траст» з ринку шляхом запровадження в ньому з 07 грудня 2016 року тимчасової адміністрації. Згідно з рішенням правління НБУ від 29 грудня 2016 року № 559-рш Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 30 грудня 2016 року № 3085 про початок процедури ліквідації ПАТ Банк «Траст».

Суди не дослідили, чи виконував позичальник свої зобов`язання в строки та відповідно до умов кредитних договорів, не з`ясували умови настання підстав для прощення боргу.

Про неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Відповідач жодного платежу не здійснив відповідно до графіку, всі вони здійснені з простроченням.

Суди порушили закон, оскільки не встановили, що угода прощення боргу не була виконана відповідачем в обумовлені сторонами строки. Закон не передбачає визнання такої угоди недійсною, вона є такою, що не виконана у встановлені строки.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки судів по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суди надали належну правову оцінку. Доводи касаційної скарги не спростовують цих висновків.

Безпідставними є доводи касаційної скарги, що банк під час ліквідаційної процедури не може здійснювати прощення боргу, оскільки додатковий договір від 26 грудня 2014 року № 5 про внесення змін до договору про надання траншу № S021.0001820.192 від 02 квітня 2008 року та додатковий договір від 26 грудня 2014 року № 2 про внесення змін до договору про надання траншу № S021.0002904.192 від 29 квітня 2008 року набрали чинності до запровадження тимчасової адміністрації.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 22 квітня 2008 року між ВАТ Банк «РНС», правонаступником якого є ПАТ Банк «Траст», та ОСОБА_1 укладено кредитну угоду № 192, згідно з якою банк зобов`язався надати останньому кошти, загальний розмір яких не повинен перевищувати 500 000,00 дол. США, у межах строку, що становить 240 місяців. Згідно з додатковим договором від 25 листопада 2013 року № 1 сторони домовились, що загальний розмір кредитних продуктів не повинен перевищувати 667 065,29 грн.

Відповідно до кредитної угоди від 22 квітня 2008 року № 192 між ВАТ Банк «РНС», правонаступником якого є ПАТ Банк «Траст», та ОСОБА_1 укладено договір про надання траншу № S021.0001820.192, згідно з якимостанньому надано кредитні кошти в розмірі 100 000,00 дол. США строком до 23 квітня 2018 року включно зі сплатою відсотків в розмірі 15 % річних.

26 липня 2011 року між ВАТ Банк «РНС», правонаступником якого є ПАТ Банк «Траст», та ОСОБА_1 укладено додатковий договір № 1 про внесення змін до договору про надання траншу № S021.0001820.192 від 22 квітня 2008 року, згідно з якимсторони домовились, що станом на 26 липня 2011 року залишок зобов`язань за кредитним договором становить 83 310,16 дол. США та за несплаченими відсотками за кредитом 136,95 дол. США; з 26 липня 2011 року валюта кредитних зобов`язань та виконання зобов`язань змінені на національну валюту - гривню за офіційним курсом НБУ та становить 7,971 грн за один долар США; сума залишку за основною сумою становить 664 065,29 грн та за несплаченими відсотками-1 091,63 грн, відсоткова ставка- 17,00 % річних.

17 квітня 2014 року між ВАТ Банк «РНС», правонаступником якого є ПАТ Банк «Траст», та ОСОБА_1 укладено додатковий договір № 2 про внесення змін до договору про надання траншу № S021.0001820.192 від 22 квітня 2008 року, згідно з яким відсоткова ставка встановлена в розмірі 0,01% річних.

29 квітня 2014 року та 26 грудня 2014 року між ВАТ Банк «РНС», правонаступником якого є ПАТ Банк «Траст», та ОСОБА_1 укладено додаткові договори № 1, № 3, № 4 та № 5 до кредитної угоди від 22 квітня 2008 року № 192, згідно з якимипункт 1.2 викладено у нових редакціях, а саме сторони домовились, що загальний розмір кредитних продуктів за договорами в межах цієї угоди не повинен перевищувати 1 047 065,29 грн та 727 065,29 грн відповідно, викладено графік повернення кредиту та сплати процентів у новій редакції. Сторони домовились про часткове прощення боргу в сумі 657 937,12 грнза умови здійснення позичальником погашення частини заборгованості в сумі 9 200,00 грн в строк та на умовах додаткового договору № 4.

У пункті 1 додаткового договору № 1 про внесення змін до договору про надання траншу від 22 квітня 2008 року № S021.0001820.192 сторони встановили, що на період з 01 січня 2014 року до 30 листопада 2016 року включно щомісячні платежі за кредитом в розмірі 400,00 грн.

29 квітня 2014 року між ВАТ Банк «РНС», правонаступником якого є ПАТ Банк «Траст», та ОСОБА_1 укладено договір про надання траншу № S021.0002904.192, згідно з яким останньому надано кредитні кошти в сумі 395 000,00 грн, строком до 23 квітня 2018 року включно зі сплатою 0,01 % річних.

Згідно з додатковими договорами № 1 та № 2 від 26 грудня 2014 року викладено новий графік повернення кредиту та сплати процентів, а саме сторони встановили на період з 01 січня 2014 року до 30 листопада 2016 року включно щомісячні платежі в розмірі 100,00 грн; сторони домовились про часткове прощення боргув сумі 71 290,30 грн за умови здійснення позичальником погашення частини заборгованості в сумі 2 300,00 грн в строк та на умовах додаткового договору № 1.

Станом на 19 жовтня 2017 року утворилась заборгованість: за договором про надання траншу від 22 квітня 2008 року № S021.0001820.192 в загальному розмірі 976 329,95 грн, з яких 657 937,12 грн - заборгованість за кредитом, 42,20 грн - прострочена заборгованість за відсотками, 318 350,63 грн - пеня; за договором про надання траншу від 29 квітня 2014 року № S021.0002904.192 в загальному розмірі 140 376,17 грн, з яких 71 290,30 грн - кредитна заборгованість, 4,57 грн - прострочена заборгованість за процентам, 69 081,30 грн - за пенею.

Суди встановили, що ОСОБА_1 виконував умови договорів про надання траншу від 22 квітня 2008 року № S021.0001820.192 та від 29 квітня 2014 року № S021.0002904.192, належним чином сплачуючи за період з 01 січня 2014 року до 30 листопада 2016 року включно щомісячні платежі за кредитами в розмірах відповідно 400,00 грн та 100,00 грн. Загальний розмір платежів, сплачених ОСОБА_1 , на погашення цих договорів про надання траншу становить 9 200,00 грн та 2 300,00 грн.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2020 року заяву ОСОБА_1 , подану через адвоката Крижановського М. В., про зупинення касаційного провадження у справі № 619/3994/17 задоволено. Касаційне провадження у справі зупинено до вирішення питання про залучення до участі у справі правонаступників ОСОБА_2 .

Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2021 року касаційне провадження у справі поновлено.

Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у березні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон) під час тимчасової адміністрації не здійснюється: зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 46 Закону з дня початку процедури ліквідації банку забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Звертаючись до суду з позовом, банк зазначив, що ОСОБА_1 уклав кредитну угоду від 22 квітня 2008 року № 192, в рамках якої було укладено договір про надання траншу від 22 квітня 2008 року № S021.0001820.192, також було укладено додаткові договори. Невиконання цих договорів стало підставою для звернення до суду з позовом.

Відмовивши в позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 виконав кредитні зобов`язання в повному обсязі. Позивач не надав належних та допустимих доказів існування боргу відповідача у зазначеній сумі.

Верховний Суд не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та п`ята статті 81 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Суди виходили з того, що згідно з наданим позивачем до позовної заяви розрахунком заборгованості ОСОБА_1 здійснював перерахунок щомісячних платежів та перерахував кошти, загальна сума яких передбачена додатковими договорами.Посилання позивача на те, що боржник не додержався графіка платежів не знайшло свого підтвердження.

Суди дійшли висновку, якщо графік сплати щомісячних платежів було порушено, то банк мав звернувся до боржника з вимогою про дострокове повернення всієї суми заборгованості, адже жодної санкції стосовно позичальника за відхилення від графіку, викладеного у додатку до додатку до додаткових договорів при сплаті конкретно визначеної загальної суми не передбачено договорами та додатковими договорами.

Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції не належним чином перевірив доводи апеляційної скарги та їх не спростував.

Висновки суду апеляційної інстанції зводяться до того, що доводи апеляційної скарги про те, що деякі платежі за договором про надання траншу № S021.0001820.192 від 22 квітня 2008 року та № S021.0002904.192 від 29 квітня 2014 року сплачувались з порушенням строків, встановлених графіком до цих договорів, не заслуговують на увагу. Позивач не надав належних та допустимих доказів існування боргу відповідача у зазначеній сумі, що є його процесуальним обов`язком. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, незгоди з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою.

Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що як на підставу позову позивач посилався на те, що ОСОБА_1 порушив взяті на себе зобов`язання, платежі вносив з порушенням установленого графіку.

В апеляційній скарзі банк посилався на те, що позивач вносив платежі з порушенням встановленого графіку, тому додатковий договір від 26 грудня 2014 року № 5 не набув чинності, тому у позивача залишилася заборгованість перед банком.

Отже, позивач посилався на те, що прощення боргу можливе за умови виконання ОСОБА_1 відповідного додаткового договору.

Верховний Суд зазначає, що згідно з договором та додатками до нього сторони домовились про часткове прощення боргу в сумі 657 937,12 грн за умови здійснення позичальником погашення частини заборгованості в сумі 9 200,00 грн в строк та на умовах додаткового договору № 4.

Згідно з додатковим договором від 26 грудня 2014 року № 5 про внесення змін до договору про надання траншу № S021.0001820.192 від 22 квітня 2008 року сторони домовилися про часткове прощення боргу кредитором позичальнику в сумі 657 937,11 грн, за умови здійснення позичальником погашення частини заборгованості в сумі 9 200,00 грн, в строк та на умовах, зазначених в додатковому договорі № 4 про внесення змін до договору про надання траншу № S021.0001820.192 від 22 квітня 2008 року (пункт 1). Цей договір набуває чинності з моменту належного виконання позичальником умов додаткового договору № 4 про внесення змін до догвоору про надання траншу від 22 квітня 2008 року (пункт 3).

Суд апеляційної інстанції не надав оцінки тому, що виконання позичальником зобов`язань здійснюється відповідно до графіка, не з`ясував до якого саме графіка та якого саме додаткового договору, в які строки мав виконати зобов`язання позичальник та чи виконав.

Крім того, суди не звернули уваги, що ОСОБА_1 повинен був погасити заборгованість в сумі 9 200,00 грн, щоб додатковий договір № 5 від 26 грудня 2014 про внесення змін до договору про надання траншу від 02квітня 2008 року № S021.0001820.192 набув чинності.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, суд мав оцінити надані позивачем докази, а саме кредитні угоди з додатковими договорами та додатками до них з урахуванням їх змін, перевірити, чи дійсно ОСОБА_1 виконав свої зобов`язання за додатковими договорами та графіком у повному обсязі, чи настали умови для прощення боргу, за яких додатковий договір набуває чинності та які саме умови додаткового договору № 4 про внесення змін до договору про надання траншу від 22 квітня 2008 року № S021.0001820.192 повинен позичальник виконати та в які строки, чи настали підстави для прощення боргу до початку процедури ліквідації банку.

Згідно з умовами договорів прощення боргу наступає за умови належного виконання зобов`язання з урахуванням змістуконкретного договору, а не за умови виконання зобов`язання в повному обсязі.

З огляду на викладене, рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам частин першої - третьої статті 263 ЦПК України та підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції під час нового розгляду справи повинен перевірити твердження та заперечень сторін, з`ясувати обставини справи та надати їм правову оцінку, виклавши мотиви та висновки щодо вирішення спору між сторонами, а також вирішити спір в частині поручителя ОСОБА_2 , оскільки зобов`язання поручителя ОСОБА_2 за договором поруки від 22 квітня 2008 року є припиненими у зв`язку з її смертю.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої і частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд бере до уваги, що справа розглядається в суді із грудня 2017 року, проте з урахуванням завдань судочинства (стаття 2 ЦПК України), меж розгляду справи судами (стаття 400 ЦПК України) та викладених мотивів вважає необхідним скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 23 січня 2019 рокута передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд надає перевагу праву позивача на доступ до суду у порівнянні з тривалістю розгляду справи (строками її розгляду).

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк «Траст» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства Банк «Траст» Кухарева Володимира Валентиновича задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного суду від 23 січня 2019 рокускасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко