ПОСТАНОВА

Іменем України

14 липня 2021 року м. Кропивницький

справа № 401/1804/20

провадження № 22-ц/4809/345/21

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Дуковського О.Л., Дьомич Л.М.,

при секретарі - Федоренко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області у складі судді Волошиної Н.Л. від 27 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-

встановив:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що він є батьком повнолітньої дочки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказав, що від другого шлюбу має трьох дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мати яких померла. Менша дочка - ОСОБА_5 є інвалідом дитинства та потребує постійного догляду, у зв`язку з чим він не має можливості працевлаштуватися.

Крім того, зазначив, що 12.06.2020 йому встановили ІІІ групу інвалідності.

Посилаючись на те, що його повнолітня дочка добровільно матеріальну допомогу йому не надає, хоча має таку можливість, просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь аліменти в розмірі ј частини від усіх видів заробітку (доходів), на весь строк встановлення інвалідності.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 жовтня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі скаржник посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, ОСОБА_1 є батьком повнолітньої ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.5).

ОСОБА_1 також є батьком неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мати яких ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 5, 6, 7, 9­)

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , має статус дитини - інваліда, що підтверджується копією виписки з протоколу засідання ЛК № 37 від 13 грудня 2016 рокую (а.с. 13)

Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_2 від 24 квітня 2019 року позивач з 24 квітня 2019 року по 01 травня 2021 року має право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей. (а.с. 12)

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААБ № 177156 від 25 червня 2020 року, ОСОБА_1 з 12 червня 2020 року встановлено третю групу інвалідності за загальним захворюванням, з протипоказаннями до роботи, пов`язаної з навантаженням на верхні кінцівки, строком до 01 липня 2021 року. (а.с.14)

Правовідносини, пов`язані з обов`язком повнолітніх дочки, сина утримувати батьків врегульовані Главою 17 Розділу ІІІ СК України (статті 202, 203 СК України.

Статтею 51 Конституції України передбачено, що повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Відповідно до частини першої статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов`язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів:

1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення);

2) непрацездатність матері, батька;

3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі.

Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов`язок повнолітніх дітей не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу.

Положеннями статті 205 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (стаття 202 СК України), не є абсолютним. У зв`язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред`явлено позов про стягнення аліментів, зобов`язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов`язків щодо них (стаття 204 СК України).

Відповідно до ч.1 ст. 204 СК України дочка, син можуть бути звільнені судом від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах, лише в тому разі якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків. Вони також звільняються судом від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько не сплачували аліменти на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків.

Отже, виходячи з системного аналізу статей 202, 204, 205 СК України, апеляційний суд констатує, що за законом лише дві обставини є підставою для звільнення дітей від обов`язку утримувати матір, батька. Обов`язок повнолітніх дітей надавати батькам матеріальну допомогу, які її потребують, визначено імперативною нормою закону (ч.1 ст. 202 СК) і жодним чином не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу.

Обов`язок батьків утримувати дитину встановлено у статті 180 СК України, способи виконання якого визначено статтями 180, 185 СК України.

Ухилення від виконання батьківських обов`язків обов`язково означає умисне діяння (дію або бездіяльність), у результаті якого обов`язки по утриманню та/або вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі або не виконуються взагалі.

Зазначені вище обставини мають підтверджуватися належними та допустимими доказами і бути всебічно оцінені судом під час розгляду справи.

Такими доказами, зокрема можуть бути судове рішення у кримінальному провадженні за статтею 164 КК України або документи, які стали підставою для призначення дитині тимчасової державної допомоги, відповідно до положень Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 189.

Наявність факту ухилення також може бути підтверджена рішенням суду про стягнення заборгованості за аліментами або довідкою органу ДВС про наявність такої заборгованості.

Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2019 року у справі № 466/8913/16-ц, провадження № 61-39422св18.

Як убачається з матеріалів справи, на підставі рішення суду, ухваленого у справі за позовом ОСОБА_8 з ОСОБА_1 стягувалися аліменти згідно виконавчого листа № 2-2088 від 13 серпня 2001 року, виданого Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області, на користь ОСОБА_8 у розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу) на утримання доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , тобто відповідачки по справі. За весь період перебування вказаного виконавчого листа на виконанні у ВДВС ОСОБА_1 сплатив всього 150 грн. 00 коп. аліментів і станом на 31 липня 2017 року його заборгованість по аліментним зобов`язанням склала 67 246 грн. 33 коп.

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 20 вересня 2017 року у справі № 401/656/17 за позовом ОСОБА_1 розмір цієї заборгованості з підстав ч. 2 ст. 197 СК України був зменшений до 15000 грн. 00 коп. Разом з тим, станом на дату повноліття ОСОБА_2 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_9 , сума заборгованості по аліментах склала 17450 грн. 00 коп. (а.с. 32, 33, 34).

Отже, наявними в матеріалах справах доказами підтверджено факт ухилення позивача від виконання ним батьківських обов`язків відносно ОСОБА_2 , а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Надані представником позивача докази на підтвердження матеріального стану ОСОБА_10 не спростовують висновків суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23.07.2021

Судді:

О.А. Письменний О.Л.Дуковський Л.М.Дьомич