Кримінальне провадження № 188/5/17

Номер провадження 1-кп/194/10/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2021 року Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів:

головуючого - судді Солодовник І.С.,

суддів - Корягіна В.О., Соколової Ю.І.,

при секретарі - Клімовій Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тернівка Дніпропетровської області кримінальне провадження (№ 12016040530000694) за обвинувальним актом відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Самарське, Петропавлівського району, Дніпропетровської області, громадянки України, з базовою загальною середньою освітою, одруженої, яка має на утриманні малолітню дитину, 2020 року народження, не працюючої, РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- прокурорів Першотравенської окружної прокуратури Дніпропетровської області - Полозенко В.В., Білоуса М.О.,

- потерпілої - ОСОБА_2 ,

- обвинуваченої - ОСОБА_1 ,

- захисника обвинуваченої - Михайлюка Б.Л., -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 у період часу з 00-00 години по 02-00 годину 22.10.2016 р. перебувала за місцем свого проживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , де між ОСОБА_1 та її співмешканцем ОСОБА_3 виникла взаємна сварка, в ході якої у ОСОБА_1 на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин виник злочинний умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_3 ..

Після чого ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, у вказаний вище період часу, перебуваючи у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , діючи умисно, пішла на кухню вищевказаної квартири, де взяла зі столу ніж. Після чого підійшла до ОСОБА_3 , який, маючи намір вийти, стояв біля вхідних дверей квартири, та із силою, достатньою для спричинення тілесних ушкоджень, лезом ножа умисно нанесла ОСОБА_3 один удар у життєво важливу частину тіла, а саме: в передню поверхню грудної клітки.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 спричинила ОСОБА_3 одну колото-різану рану передньої поверхні грудної клітини, що призвело до смерті ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 від тампонади кров`ю серця, травми серця, відкритої рани передньої поверхні грудної клітини.

Обвинувачена ОСОБА_1 , допитана у судовому засіданні показала, що свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнає, але не повністю, скоїла злочин не навмисно, а у стані сильного душевного хвилювання, так як була налякана. Про обставини події пояснила наступне, що з потерпілим ОСОБА_3 вона зустрічалася місяців 5-6, сварки між ними почалися після 2 місяців їх зустрічей, вони мешкали разом спочатку у його бабусі, потім у його матері, часто сварилися на грунті його ревнощів, він неодноразово її бив. 15.10.2016 р. між ними виникла сварка із-за ревнощів ОСОБА_3 , потерпілий бив її ногами у живіт, тягав за волосся, на той час вона була вагітна строком 3 місяці. Після сварки вона поїхала до Петропавлівської районної лікарні, де їй надали медичну допомогу та вагітність була перервана. Факту удару її в живіт не зафіксовано. Коли відбулась подія, а саме: 22.10.2016 р. вони винаймали квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , де мешкали разом. Цього дня ОСОБА_3 був на роботі, потім з 21-15 години до 22-00 години він сидів в гаражі з ОСОБА_5 , вони вживали наркотичні засоби, а саме: курили, після чого, ОСОБА_5 підвіз її з ОСОБА_3 до місця мешкання, де винаймали житло. Зайшовши додому вони почули, як нявкало їх кошеня та ОСОБА_3 взяв кошеня та викинув його з балкону, після чого вони почали сваритися, що тривало біля 40 хвилин. ОСОБА_3 її вдарив, вона впала та вдарилася головою о батарею, потім вона зателефонувала до поліції на номер 102, однак працівники поліції на її виклик не відреагували, та після дзвінка у поліцію ОСОБА_3 почав їй погрожувати, ображати, вдарив її та пішов, його не було хвилин 15, вона у той час сиділа на дивані та була одягнута у блакитний пеньюар. Однак потім він повернувся та стоячи біля дверей продовжив сварку, вона намагалася втекти, оскільки була налякана, проте він її не випускав, близько 02-00 години ночі 22.10.2016 р., перебуваючи у даній квартирі, у шухляді на кухні взяла ніж і хотіла налякати ОСОБА_3 , так як він говорив їй, що вона його не вдарить, лаявся, після чого вона вдарила ножем ОСОБА_3 , оскільки він був агресивним та знервованим у ту ніч, після чого подзвонила спочатку ОСОБА_5 , який прийшов одразу, медичної допомоги вона йому не надавала, нічого в ту ніч не приймала, зателефонували у швидку допомогу, ОСОБА_3 був ще живий, телефонувала рази три, проте швидка допомога довгий час їхала хвилин 40-50, а приїхавши за викликом, констатувала смерть ОСОБА_3 .. Обвинувачена ОСОБА_1 також вказала, що умисного наміру на вбивство ОСОБА_3 у неї не було, вона хотіла його налякати, раніше, як зазначає потерпіла, вона не брала в руки ніж та не різала руку ОСОБА_3 .. Також, у день події ОСОБА_3 розбив в дверях скло та ударив її стільцем та він зламався, про вказані обставини судово-медичному експерту не повідомляла, її спину не оглядали. Про скоєне сильно шкодує, з якою метою взяла ніж сказати не може, однак зазначила, що вона захищалася, за вказане діяння вже понесла покарання у виді перебування в установі попереднього ув`язнення протягом 2 років 6 місяців. Цивільний позов визнала повністю, зазначила, що намагалася відшкодувати шкоду потерпілій, однак остання відмовилася від отримання коштів, попрохала вибачення перед потерпілою, просила суворо не карати. В судових дебатах та востанньому слові свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала повністю, щиро розкаялася, перед потерпілою вибачилася, моральну шкоду потерпілій частково виплатила та згодна виплачувати повністю, просила застосувати ст. 69 КК України, враховуючи те, що під час розгляду справи вона вийшла заміж, народила дитину, відновила документи, та з народженням дитини зрозуміла, як важко втрачати рідну людину.

Колегія суддів вважає, що вина обвинуваченої в повній мірі доводиться дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами, а саме:

- показами потерпілої ОСОБА_2 , допитаної у судовому засіданні, яка пояснила, що її син ОСОБА_3 та обвинувачена почали зустрічатись десь з початку 2016 року. З самого початку ОСОБА_1 не сподобалась їй, як людина, з нею були напружені стосунки, так як під час проживання її сина та ОСОБА_1 у них вдома, остання поводила з усіма себе досить зухвало, нахабно, на зауваження не реагувала. Потерпіла зазначила, що її син жив у неї вдома, а інколи у бабусі в с. Васильківське, Петропавлівського району, Дніпропетровської області. Обвинувачена любила погуляти, а її сину це не подобалось, він хотів звільнитися з роботи із-за цього, казав, що її не кине, жалів її. Спочатку сумісного проживання ОСОБА_1 та її сина взаємовідносини між ними складались не дуже добре, траплялись постійні сварки та суперечки, у яких іноді доходило і до фізичного насильства. Так, був випадок, коли її син ОСОБА_3 та обвинувачена проживали у їх будинку, та вона почула сварку, яка відбувалась між її сином та обвинуваченою. Вона вирішила зайти на кухню та подивитись, що там між ними відбувається. Зайшовши туди, вона побачила, як її син ОСОБА_3 стоїть біля мийки та тримає порізану руку, з руки текла кров, обвинувачена порізала йому руку та сухожилля, після чого йому в лікарні наклали шви на порізану руку. Коли він приїхав додому, то між обвинуваченою та її сином знов відбулась якась сварка, під час якої обвинувачена для того, щоб зробити йому боляче, навмисно здавила йому порізану руку. ОСОБА_1 настільки сильно здавила йому руку, що наступного дня йому на ту ж руку повторно накладали шви. Також потерпіла пояснила, що в серпні місяці 2016 р. її син поїхав в с. Іванівка, Межівського району, Дніпропетровської області до Христини, та там його побив вітчим обвинуваченої нібито через те, що ОСОБА_3 ображав її. Після побиття у ОСОБА_3 виявили перелом щелепи. Потім через деякий час ОСОБА_3 написав заяву до Петропавлівського відділення поліції про його побиття вітчимом обвинуваченої. Після цього тиждень її син та обвинувачена проживали в неї, а після, тиждень у бабусі, після чого пішли жити на квартиру, за адресою: АДРЕСА_3 . Потерпіла зазначила, що її син звільнився з роботи та працював десь на підробітках. Окрім того, потерпіла показала, що 21.10.2016р. коли вона тільки заснула до неї на мобільний телефон десь за 00-00 годину зателефонував старший син ОСОБА_7 та повідомив, що ОСОБА_8 більше немає, що його зарізали. ОСОБА_2 одразу ж побігла до квартири, де проживав її син. Прийшовши до того будинку вона побачила, що біля під`їзду лежав її син та була швидка допомога, син був мертвий. Після чого вона піднялась у квартиру, в якій проживав її син з обвинуваченою. ОСОБА_1 була одягнена в пеньюар блакитного кольору, сиділа в кімнаті, в якій лежало два ножа, один на полу, другий на одежі. Вона запитала у обвинуваченої, що вона наробила, на що остання відповіла, що так вийшло. На виході з квартири бачила ще маленький ніж з рідиною на полу, скла не бачила, стілець був перевернутий. Також, потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що чула, як обвинувачена говорила, що взяла ніж на кухні, її син скоріше виходив з квартири. Також, потерпіла додала, що її син ОСОБА_3 при ній обвинувачену не ображав, не лаявся, не бив, сварки у них виникали через поведінку останньої. Також, був випадок, коли у ОСОБА_1 стався викидень, внаслідок її зухвалої поведінки. Також зазначила, що її син ОСОБА_3 інколи вживав алкогольні напої. Батьки обвинуваченої на неї впливу не мали. Потерпіла додала, що цивільний позов підтримує повністю, зазначила, що у ОСОБА_1 щирого каяття не має, шкоду не відшкодувала, вибачення раніше не просила, дійсно намагалася відшкодувати шкоду, але вона у зв`язку із своїм емоційним станом грошові кошти не прийняла;

- показами свідка ОСОБА_9 , допитаного у судовому засіданні, який пояснив, що він є рідним братом ОСОБА_3 , з потерпілою перебуває у добрих стосунках, з обвинуваченою знайомий з моменту, коли брат почав з нею жити. Також свідок зазначив, що ОСОБА_1 йому не подобалась, він бачив як вона гуляла з іншими хлопцями. В літку 2016 р. обвинувачена неодноразово наносила брату тілесні ушкодження та кидалася на ОСОБА_3 з ножем, а він захищався, вона порізала йому ножем палець. 22.10.2016 р. близько 01-00 години він був дома і вночі до нього прибіг ОСОБА_5 і повідомив, що його брата зарізали. Вони прибігли до ОСОБА_3 , але було вже пізно - він помер, біля його брата була швидка допомога. Потім він з ОСОБА_5 піднялися до квартири, де побачив обвинувачену, яка була одягнена у довгу сорочку, сиділа на дивані у кімнаті та валялись 3 або 4 ножі. ОСОБА_5 розповів, що обвинувачена вдарила ножем його брата. Він спитав у обвинуваченої, навіщо вона це зробила, на що остання, опустивши голову, відповіла, що так вийшло. Свідок також пояснив, що до події у його брата з ОСОБА_1 була якась сварка, як казав ОСОБА_5 , вона хотіла йти гуляти;

- показами свідка ОСОБА_5 , допитаного у судовому засіданні, який пояснив, що обвинувачену знає, оскільки вона зустрічалася з його товаришем ОСОБА_3 .. Вони постійно сварились між собою. Потерпілий ОСОБА_3 розповідав йому, що ОСОБА_1 одного разу порізала ножем йому палець, він звертався до лікарні і йому накладали шви, що йому її родичі щелепу вибили, а також те, що вона вдарила його цеглою. Також додав, що ОСОБА_1 пихата дівчина, вона полюбляла, щоб ОСОБА_3 виконував її забаганки, однак вони вели себе як люблячі люди. Телефон у них був один на двох. 21.10.2016р. він разом з ОСОБА_3 працювали до вечора, з ними була і ОСОБА_1 , чекаючи, поки вони закінчать працювати. Потім близько 22-00 години він відвіз їх додому, а саме за адресою: АДРЕСА_3 , вони не скандалили. Біля часу ночі 22.10.2016 р. йому зателефонувала обвинувачена і сказала прийти, оскільки ОСОБА_3 погано і він вмирає. Він сказав їй викликати швидку допомогу, після чого вона зателефонувала з мобільного номеру померлого потерпілого. Свідок зазначає, що коли він через 10 хвилин підійшов до їх під`їзду, то побачив, що ОСОБА_3 лежить біля лавки на землі без свідомості, поруч на лавочці сиділа ОСОБА_1 , вона задерла йому светр та сказала, що вона вдарила його ножем. Також, свідок зазначив, що обвинувачена запропонувала йому занести ОСОБА_3 в квартиру, однак він сказав їй, що вони його не піднімуть, після чого ОСОБА_1 , перебуваючи в нервовому стані, винесла з квартири ковдру та вкрила його. ОСОБА_3 помер хвилин через 10, він сказав обвинуваченій, що ОСОБА_3 вже немає, на що вона розплакалась. Свідок також пояснив, що він залишив біля під`їзду обвинувачену та пішов до брата потерпілого - ОСОБА_7 . Коли вони з братом потерпілого повернулись, то біля ОСОБА_3 вже була швидка допомога. Також, ОСОБА_5 додав, що зайшовши до квартири побачив, що ОСОБА_1 сиділа на дивані, показала йому ніж, яким зарізала ОСОБА_3 , інший більший ніж був в коридорі, ОСОБА_1 йому сказала, що у неї з потерпілим була сварка через кошеня та ОСОБА_3 його викинув у вікно, він до неї чіплявся, кидався битися, та вона пішла на кухню, взяла ніж і повернулася до зали з ножем. Свідок вказує, що він телефонував ОСОБА_10 , після чого той прийшов та вони сиділи в квартирі і чекали на поліцію. Також свідок додав, що ОСОБА_3 за життя був запальний, проте швидко відходив, він не хотів, щоб в його відносини з ОСОБА_1 хтось влазив;

- показами свідка ОСОБА_11 , допитаного у судовому засіданні, який пояснив, що він є батьком ОСОБА_3 , з обвинуваченою ніяких стосунків не має, вона була дівчиною його сина. З обвинуваченою він майже не спілкувався. Його син любив ОСОБА_1 , але стосунки у них були не добрі, вони постійно сварились. Одного разу обвинувачена сильно порізала ножем ОСОБА_3 руку, другого разу вдарила його цеглою, а пізніше вітчим останньої зламав щелепу його синові, але він все вибачав, і казав, що сам розбереться. 22.10.2016 р. вночі зателефонував син ОСОБА_9 та сказав, що ОСОБА_3 вбили, зарізали. Після чого, він з дружиною пішли на квартиру, в якій проживали їх син та ОСОБА_1 , а саме за адресою: АДРЕСА_3 . Коли вони прибігли на місце, ОСОБА_3 лежав мертвий на землі біля під`їзду, обвинуваченої в цей час не бачив. Свідок також додав, що його син ОСОБА_3 за життя був спокійною людиною;

- показами свідка ОСОБА_12 , допитаного в судовому засіданні, який пояснив, що він є братом власника квартири, а саме за адресою: АДРЕСА_3 , та зареєстрований у ній. Місяці за два до вбивства, з дозволу брата ОСОБА_13 , він передав у найм квартиру ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , вони були як сім`я. Обвинувачену бачить вдруге, перший раз бачив, коли передавав ключі від квартири, знає, що ОСОБА_1 вбила чоловіка. Свідок додав, що про вбивство ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 йому повідомив його пасинок ОСОБА_10 , о 10-00 ранку цього ж дня він приїхав до квартири. ОСОБА_10 йому казав, що ОСОБА_3 вбила обвинувачена;

- показами свідка ОСОБА_14 , допитаної у судовому засіданні, яка пояснила, що обвинувачена є її донькою, у них добрі стосунки. Її донька зустрічалась з ОСОБА_3 , з яким у неї були конфлікти, вони постійно сварились та бились. Спочатку своїх відносин її донька з ОСОБА_3 проживали у них вдома, все було добре, потім стали часто сваритись, битись, основною причиною цих сварок були ревнощі ОСОБА_3 , який вживав наркотичні засоби. З приводу бійок ОСОБА_1 до поліції не зверталась. Одного разу у них відбулася бійка між ОСОБА_3 та вітчимом обвинуваченої - ОСОБА_15 , в результаті якої у ОСОБА_3 була зламана щелепа, оскільки у її доньки вона з ОСОБА_15 побачили синяк, за нанесену шкоду вона ОСОБА_3 відшкодувала 4000 грн.. Свідок також зазначила, що дочка їй розповідала, що був випадок, коли ОСОБА_3 зупиняла поліція, оскільки ОСОБА_3 був під впливом наркотичних засобів та її дочка дзвонила їй, щоб позичити кошти для вирішення питання, також їй дзвонила і потерпіла, щоб вона забрала дочку, оскільки у неї з ОСОБА_3 відбуваються бійки. Також, свідок додала, що їй не відомо, що її дочка різала ОСОБА_3 руку. ОСОБА_3 разом з ОСОБА_1 мешкали на квартирі, яку винаймали, за адресою: АДРЕСА_3 . 22.10.2016 р. приблизно 01:00 годині ночі їй зателефонувала дочка і повідомила, що вона вночі сварилась із ОСОБА_3 та зарізала його. Дзвонила вона з телефону ОСОБА_3 , оскільки її телефон ОСОБА_3 розбив та вони користувались лише його телефоном. Коли дочка дзвонила, що вбила ОСОБА_3 , він був ще живий, вона казала їй, що він викинув кошеня через вікно, вони сварились, він її бив. Потім ОСОБА_1 подзвонила другові ОСОБА_3 , а згодом до швидкої допомоги, вона сильно плакала. Свідок зазначила, що її дочка скоріше захищалася, оскільки ОСОБА_3 на неї кидався зі стільцем. Свою доньку вона виховувала в дусі поваги та любові;

- показами свідка ОСОБА_15 , допитаного у судовому засіданні, який пояснив, що він проживає разом із матір`ю обвинуваченої з часу, коли останній було 5 років, вона є його дочкою, однак не рідною. Коли ОСОБА_1 почала зустрічатися з ОСОБА_3 , то деякий час вони проживали разом у них. Стосунки у них були добрі, однак дочка часто жалілася матері, що ОСОБА_3 її бив. По слухам ОСОБА_3 вживав наркотичні засоби, а ОСОБА_1 вживала пиво. Обвинувачена вихованню піддавалася через ремінь, однак більше через розмови з нею. Йому досі невідомо, що спонукало ОСОБА_1 до такого вчинку, зазначив, що був випадок, коли після бійки з ОСОБА_3 , вона втратила дитину, вагітність була перервана;

- показами свідка ОСОБА_16 , допитаної у судовому засіданні, яка пояснила, що вона працює викладачем української мови у Межівському професійно-технічному училищі та є класним керівником обвинуваченої, з якою у неї доброзичливі стосунки. З жовтня 2014 р. по жовтень 2016 р. ОСОБА_1 навчалася в училищі, з учнями мала дружні стосунки, брала участь у спортивних змаганнях, агресивності не виявляла, однак у неї були пропуски в навчанні, через відсутність транспорту, оскільки вона їздила на навчання та з 2016 р. мешкала в с. Васильківське, Петропавлівського району, Дніпропетровської області. Одного разу на навчання з`явилася разом з хлопцем та казала, що постійно не може відвідувати училище. 22.09.2017 р. ОСОБА_1 була відрахована з училища, конфліктних ситуацій у неї в училищі не було, поводила себе спокійно, навчалася задовільно. Проживала обвинувачена в сім`ї з мамою та вітчимом, мати їй іноді робила зауваження щодо навчання, та іноді ОСОБА_1 на них реагувала. Свідок зазначила, що про конфлікти в сім`ї та з хлопцем їй нічого невідомо. При вступі до закладу обвинувачена надавала медичну довідку, ніяких протипоказань не мала, на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра мабуть не перебувала, алкогольні напої та наркотичні засоби не вживала. Раз на тиждень здавала атестаційні (тематичні) роботи;

- показами свідка ОСОБА_17 , допитаної у судовому засіданні, яка пояснила, що вона до січня 2019 р. працювала фельдшером у Першотравенській лікарні швидкої допомоги. З обвинуваченою та потерпілою ніяких стосунків не має. 22.10.2016 року вночі надійшов виклик за адресою: АДРЕСА_3 . По приїзду на місце події вночі, біля під`їзду на землі лежав труп чоловіка, який був тепло одягнутий, його оглянули та у нього були виявлені ознаки біологічної смерті, біля нього також знаходилась обвинувачена, вона була налякана, її трусило та повідомила, що це вона зробила, що між ними сталася сварка, він її виштовхував з квартири, не бив, через страх опинитися на вулиці вона чинила опір та вдарила ножем. Свідок також зазначає, що обвинуваченій оглянули руки, ноги, шию, обличчя, яке було заплакане, на ній ознак тілесних ушкоджень не було, синців також не було. Свідок також пояснила, що виклик до швидкої допомоги надійшов в електронному вигляді, однак не пам`ятає час його надходження. На виклик вони виїхали на реніамобілі та їхали 35 хвилин з м. Першотравенськ, Дніпропетровської області, за правилами в сільську місцевість необхідно прибути протягом 20 хвилин, про те це нереально. Причини смерті ОСОБА_3 їй невідомі та скоріш за все вони б не допомогли, вона повідомила Першотравенське відділення поліції ПВП ГУНП в Дніпропетровській області, після чого через годину, працівники поліції прибули на місце події. Свідок зазначає, коли піднялася до квартири, де сталася подія, то біля вхідної двері в квартирі побачила знаряддя вбивства, в зальній кімнаті квартири було розбите скло, стілець перекинутий, інших гострих предметів не бачила;

- показами експерта ОСОБА_18 , допитаного у судовому засіданні, який пояснив, що 22.10.2016 р. надійшло повідомлення з Першотравенського відділення поліції ПВП ГУНП в Дніпропетровській області щодо необхідності виїхати до місця події, а саме за адресою: АДРЕСА_3 , і визначити причини смерті особи. Прибувши на місце події виявили труп, потерпілий був без ознак життя, светр одягнений на потерпілому був з бурими слідами, виявлена рана верхньої грудини і садно на голові, рана проникала у грудну клітину та проходила через правий шлуночок, відбувся крововилив і настала тампонада. Також експерт зазначив, що він був присутнім при проведенні слідчого експерименту за участю обвинуваченої, яка самостійно пояснювала про події, які відбулись 22.10.2016 р., що розпочались вони зі сварки у зальній кімнаті, про те як вона ніж взяла зі столу з кухні, та як здійснювала дії допомогти ОСОБА_3 .. Також експерт зазначив, що на голові ОСОБА_3 не було виявлено тілесних ушкоджень, на стегні і плечі виявлені тілесні ушкодження, на стегні вони утворилися можливо при падінні, однак на плечі малоймовірно. На наркотичні речовини та лікарські препарати у ОСОБА_3 зразки не брали. Рана у потерпілого була через грудну клітину, зроблена з зусиллями, зазначив, що обвинувачена мала можливість нанести такий удар;

- витягом з ЄРДР № 12016040530000694 від 22.10.2016 р. з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 115 КК України, згідно з яким о 08-19 годині внесено відомості про те, що 22.10.2016 р. до ЧЧ Петропавлівського РВ надійшло повідомлення від фельдшера бригади швидкої медичної допомоги КЗ «Першотравенська ЦМЛ» ДОР» про те, що в АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримав ножове поранення в груди та ОСОБА_17 виявила тіло ОСОБА_3 при в ході в під?їзду даного будинку та констатувала смерть; особа, якій повідомлено про підозру зазначено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визначений орган досудового розслідування - Петропавлівське ВП Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, слідчі Бевз Т.І., Чумак М.В., Ткаченко В.О., Іващук В.М., прокурори - Полозенко В.В., Васильківський О.Ю., Ларченко Я.І. (т. 2 а.с. 1, 3);

- протоколом огляду трупа від 22.10.2016 р. та фототаблицями до нього, з яких видно, що о 03-50 годині було оглянуто труп громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та вилучено змив речовини бурого кольору з лавки, зрізи нігтів з обох рук трупа, відбитки пальців рук трупа, грошові кошти в сумі 493 грн., документи на ім?я ОСОБА_3 , 2 пачки цигарок (т. 2 а.с. 10-17);

- протоколом огляду місця події від 22.10.2016 р. з фототаблицями, з яких видно, що з 06-35 год. по 08-30 год. слідчим Бевз Т.І. за участю двох понятих, судово-медичного експерта ОСОБА_18 було оглянуто під?їзд по АДРЕСА_3 , в ході якого вилучено 4 змиви речовини бурого кольору із сходів у під?їзді, вхідних дверей, ножа, ключа, 2 ножі без слідів забруднення, ніж забруднений речовиною бурого кольору, нічна сорочка (т. 2 а.с. 20-37);

- лікарським свідоцтвом про смерть № 234 від 22.10.2016 р., з якого видно, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 біля пі`їзду по АДРЕСА_3 , внаслідок нападу з метою вбивства чи нанесення ушкодження з причини тампонади кров`ю серця, травми серця, відкритої рани передньої поверхні грудної клітки (т. 2 а.с. 40);

- протоколом отримання зразків для експертизи від 22.10.2016 р., з якого видно, що у ОСОБА_1 відібрано для проведення дактилоскопічної експертизи зразки відбитків пальців обох рук, протокол підписаний ОСОБА_1 без зауважень та доповнень (т. 2 а.с. 74);

- протоколом отримання зразків для експертизи від 22.10.2016 р., з якого видно, що у ОСОБА_1 відібрано для проведення імунологічної експертизи змиви з обох рук, протокол підписаний ОСОБА_1 без зауважень та доповнень (т. 2 а.с. 76);

- протоколом отримання зразків для експертизи від 22.10.2016 р., з якого видно, що у ОСОБА_1 відібрано для проведення імунологічної експертизи зразки крові, протокол підписаний ОСОБА_1 без зауважень та доповнень (т. 2 а.с. 78);

- протоколом отримання зразків для експертизи від 22.10.2016 р., з якого видно, що у ОСОБА_1 відібрано для проведення цитологічної експертизи зразків нігтів обох рук, протокол підписаний ОСОБА_1 без зауважень та доповнень (т. 2 а.с. 80);

- висновком експерта № 409к від 27.10.2016 р., з якого видно, що кров підозрюваної ОСОБА_1 належить до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0 (т. 2 а.с. 93);

- висновком експерта № 1895 від 15.11.2016 р., з якого видно, що згідно «Акту судово-медичного дослідження» № 1604 від 27.10.2016 р. кров трупа ОСОБА_3 (висновок експерта (Акт) № 234 від 22.10.2016 р.) належить до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0. Згідно «Висновку експерта» № 409к від 27.10.2016 р. кров підозрюваної ОСОБА_1 належить до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0. При подальшому дослідженні зразка її крові виявлений супутній антиген Н. На ватному диску зі змивом з місця події встановлена наявність крові людини. При серологічному дослідженні в сліді крові на ватному диску зі змивом з місця події виявлений антиген Н, що не виключає можливості походження крові у зазначеному об`єкті від особи (осіб) групи крові 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0, в тому числі можливо від потерпілого ОСОБА_3 , оскільки виявлений антиген Н характерний його груповій характеристиці крові. Оскільки антиген А, який є групо специфічним для крові ОСОБА_1 в сліді крові на ватному диску не виявлений, даних про присутність крові підозрюваної ОСОБА_1 у зазначеному об`єкті не отримано (т. 2 а.с. 121-123);

- висновком експерта № 1124 від 22.11.2016 р., з якого видно, що в піднігтьовому вмісті обох рук потерпілого ОСОБА_3 , наявність крові людини не встановлена. При цитологічному дослідженні в піднігтьовому вмісті обох рук потерпілого ОСОБА_3 , знайдені клітини середнього шару епідермісу, статеву належність яких визначити не представилось можливим через деструктивні зміни в ядрах більшості клітин. При визначенні групової належності клітин виявлено антиген Н ізосерологічної системи АВ0. Отже отримані результати досліджень не виключають можливості походження епітеліальних клітин з ядрами в піднігтьовому вмісті обох рук потерпілого від особи (осіб) групи крові 0 з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В ізосерологічної системи АВ0, яким в даному випадку є сам потерпілий ОСОБА_3 , беручи до уваги групову характеристику його крові. Дані про походження клітин в піднігтьовому вмісті обох рук потерпілого ОСОБА_3 від підозрюваної ОСОБА_1 не отримані, оскільки антиген А ізосерологічної системи АВ0, який є основним групоспецифічним антигеном для її групи крові при проведеному дослідженні не виявлений (т. 2 а.с. 131-134);

- висновком експерта № 1894 від 15.11.2016 р., з якого видно, що на двох ватних дисках зі змивами з рук ОСОБА_1 встановлена наявність крові людини. При серологічному дослідженні в слідах крові на ватних дисках зі змивами з рук ОСОБА_1 виявлений антиген Н, що не виключає можливості походження крові у зазначених об`єктах від особи (осіб) групи крові 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0, в тому числі можливо і від потерпілого ОСОБА_3 , оскільки виявлений антиген Н характерний його груповій характеристиці крові. Оскільки антиген А, який є групоспецифічним для крові ОСОБА_1 в слідах крові на ватних дисках не виявлений, даних про присутність крові підозрюваної ОСОБА_1 у зазначених об`єктах не отримано (т. 2 а.с. 142-144);

- висновком експерта № 1896 від 16.11.2016 р., з якого видно, що на трьох ватних дисках зі змивами з місця події та на нічній сорочці, яка належить ОСОБА_1 встановлена наявність крові людини. На одному з ватних дисків зі змивом зі сходів під`їзду наявність крові не встановлена. При серологічному дослідженні в слідах крові на трьох ватних дисках зі змивами з місця події та в усіх слідах крові на нічній сорочці, яка належить ОСОБА_1 виявлений антиген Н, що не виключає можливості походження крові у зазначених об`єктах від особи (осіб) групи крові 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0, в тому числі можливо і від потерпілого ОСОБА_3 , оскільки виявлений антиген Н характерний його груповій характеристиці крові. Оскільки антиген А, який є групоспецифічним для крові ОСОБА_1 в слідах крові на трьох ватних дисках та на нічній сорочці не виявлений, даних про присутність крові підозрюваної ОСОБА_1 у зазначених об`єктах не отримано (т. 2 а.с. 152-155);

- висновком експерта № 1126-МК від 02.12.2016 р., з якого видно, що пошкодження на шматку шкіри з передньої поверхні грудної клітини від трупа ОСОБА_3 , 1995 року народження, є колото-різаною раною і заподіяне сплощеним колючо-ріжучим предметом, з шириною клинка протягом поринулої частини не більше 14,5 мм, який мав гостре лезо та обух, товщиною близько 1,0 мм. Пошкодження на шматку шкіри з передньої поверхні грудної клітини могло бути заподіяне клинком представленого на експертизу ножа (т. 2 а.с. 163-167);

- висновком експерта № 7/4.5-609 від 06.12.2016 р., з якого видно, що ніж, вилучений 22.10.2016 р. при огляді місця події, а саме: приміщення квартири за адресою: АДРЕСА_3 , виготовлений заводським способом, до категорії холодної зброї не відноситься, є ножем загального побутового призначення (руків`я ножа фігурної форми, складається з двох плашок виготовлених з полімерного матеріалу чорного кольору) (т. 2 а.с. 186-189);

- висновком судово-психіатричного експерта № 245 від 04.11.2016 р., з якого видно, що ОСОБА_1 в період інкримінованого їй діяння хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності або іншим хворобливим станом психіки не страждала. У період інкримінованого їй діяння вона могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Випробувана в даний час будь-яким психічним захворюванням також не страждає. В даний час вона може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. У застосуванні щодо неї примусових заходів медичного характеру не потребує (т. 2 а.с. 195-197);

- постановою слідчого СВ Петропавлівського ВП Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області від 14.12.2016 р. про приєднання до кримінального провадження речових доказів, з якої видно, що в якості речових доказів до матеріалів кримінального провадження № 12016040530000694 приєднано зразки пальців обох рук, змиви з обох рук та нігті із піднігтьовим вмістом, а також зразок венозної крові ОСОБА_1 , які опечатані в паперові конверти (т. 2 а.с. 200);

- протоколом пред`явлення речей для впізнання від 24.10.2016 р. з фотознімками до протоколу, з якого видно, що обвинувачена ОСОБА_1 впізнала ніж за загальними ознаками з руківкою чорного кольору (т. 2 а.с. 201-202);

- постановою слідчого СВ Петропавлівського ВП Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області від 14.12.2016 р. про визнання знаряддям вчинення злочину, з якої видно, що кухонний ніж, вилучений з квартири по АДРЕСА_3 , визнаний знаряддям вчинення злочину та приєднаний в якості речового доказу до матеріалів кримінального провадження (т. 2 а.с. 203);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 24.10.2016 р., фотознімками та відеозаписом до протоколу, з якого видно, що слідчий експеримент проведено з 14-00 год. по 15-00 год. за участю обвинуваченої ОСОБА_1 в присутності понятих, захисника, судово-медичного експерта, де ОСОБА_1 відтворила обставини події та пояснила, що 22.10.2016 р. приблизно о 00-00 год. у неї з ОСОБА_3 відбувалась сварка, як тривала близько години, близько 01-30 год. вона скоїла вбивство свого співмешканця ОСОБА_3 у квартирі, де вони проживали по АДРЕСА_3 , а саме, тримаючи невеликий ніж з чорною руківкою в правій руці нанесла йому один удар в область грудей ліворуч (т. 2 а.с. 231-235);

- висновком судово-психіатричного експерта № 239 від 07.04.2021 р., з якого видно, що ОСОБА_1 психічних розладів не виявляла та не виявляє в теперішній час. У період інкримінованого їй правопорушення ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляла. ОСОБА_1 , дії потерпілого ОСОБА_3 сприймала, як образливі, але не намагалась їх уникнути. У ситуації, що досліджується, ОСОБА_1 знаходилась в стані простого емоційного збудження, що не досягло ступеню особливого емоційного стану сильного душевного хвилювання. ОСОБА_1 в процесі здійснення інкримінованого їй діяння не виявляла характерних феноменологічних ознак фізіологічного афекту. Мовний контакт був збережений в повному обсязі. Автоматизму дій не спостерігається. Ознак постафективної астенії не виявляла, подальші дії були послідовні та цілеспрямовані. У ситуації, що досліджується емоційного напруження ОСОБА_1 не досягло ступеню, який би обмежував її в можливості контролювати свої дії. ОСОБА_1 могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом в теперішній час вона також може усвідомлювати свої дії та керувати ними (т. 6 а.с. 31-40).

Судом з`ясовано фактичні дані, що містяться у показах обвинуваченої, потерпілої, допитаних у справі свідків, експерта, а також дані, які відображені у протоколах слідчих дій, висновках експертів і письмових доказах, оцінено такі докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності для вирішення питань, передбачених ст. 368 КПК України, в межах пред`явленого обвинувачення.

Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 р., «Кобець проти України» від 14.02.2008 р., «Коробов проти України» від 21.10.2011 р., що при оцінці доказів суд застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Крім того, у § 150 рішення у справі «Матанович проти Хорватії» від 04.04.2017 р. ЄСПЛ зазначив, що в контексті використання доказів, отриманих за допомогою спеціальних слідчих заходів, необхідно брати до уваги той факт чи було дотримано право на захист.

Посилання захисника обвинуваченої на те, що всі біологічні зразки крові, зразки і змиви з обох рук та нігтів із піднігтьовим вмістом ОСОБА_1 , для проведення експертиз були відібрані у неї без присутності захисника, чим порушено право на захист, а тому висновки експертів є недопустимими доказами, колегія суддів вважає, що вони є безпідставними з огляду на те, що така процесуальна слідча дія була здійснена у відповідності до вимог ст. 245 КПК України за добровільною згодою обвинуваченої і участь захисника, при цьому, не є обов`язковою, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладених у постановах від 02.04.2020 р. у справі № 415/1864/14-к та від 16.06.2021 р. у справі № 182/715/19.

Крім того, посилання захисника обвинуваченої на те, що під час огляду місця події проведеного слідчим Бевз Т.І. 22.10.2016 р. з 06-35 години до 08-35 години було вилучено нічну жіночу сорочку і ніж з порушенням норм КПК України, оскільки відомості щодо вчинення кримінального правопорушення внесено до ЄРДР ним же, колегія суддів вважає, що вказане спростовується витягом з ЄРДР від 08.12.2016 р., з якого видно, що реєстратором внесення відомостей в ЄРДР 22.10.2016 р. о 08-19 годині щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України є слідчий Іващук В.М..

Окрім цього, колегія суддів вважає безпідставними посилання захисника обвинуваченої щодо визнання недопустимим доказом висновку експерта № 1124 від 22.11.2016 р., з приводу відібрання біологічних зразків у потерпілого з порушенням ст. 216 КПК України, оскільки згідно з Витягом з ЄРДР від 22.10.2016 р. визначено слідчих, які здійснювали досудове розслідування, а тому біологічні зразки, вилучені 22.10.2016 р. у потерпілого під час огляду трупа саме уповноваженою особою слідчим Бевз Т.І., що відповідає положенням КПК України.

Також, посилання захисника обвинуваченої на те, що органами досудового розслідування було порушено порядок проведення впізнання, а саме, що впізнавати повинна була ОСОБА_1 та не зазначені ознаки предмету впізнання, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки з вказаного протоколу та фотознімка до протоколу видно, що пред?явлено для впізнання 4 ножі та ОСОБА_1 впізнала ніж під № 2 за загальними ознаками та будь-яких заперечень, зауважень і доповнень щодо проведення процесуальної дії не має, на підставі чого, слідчим у відповідності до ст.ст. 98, 100, 110 КПК України прийнято процесуальне рішення у формі постанови від 14.12.2016 р., згідно з яким, кухонний ніж, який впізнала обвинувачена, визнано знаряддям вчинення злочину.

Колегія суддів також вважає, що не заслуговують на увагу посилання захисника обвинуваченої на те, що у протоколі проведення слідчого експерименту та у відеозаписі не збігається час, а також те, що відповідно до ст. 63 Конституції України ОСОБА_1 та понятим не роз`яснені права, з огляду на те, що слідчий експеримент проведений з дотриманням вимог ст. 240 КПК України, за результатами якого складено відповідний протокол, зміст якого відповідає положенням ст. 104 цього Кодексу. При цьому вказана слідча дія була проведена за участю захисника обвинуваченої, що підтверджується його особистим підписом в протоколі, та обвинуваченій, понятим, захиснику, судово-медичному експерту були роз`яснені права відповідно до норм КПК України і жодних зауважень чи заперечень щодо змісту даного протоколу та порядку проведення вказаної слідчої дії від учасників експерименту та захисника обвинуваченої не надходило. Більш того, ця слідча дія була зафіксована на DVD-диск і відтворена під час судового розгляду та підтверджує висновки суду про доведеність вини обвинуваченої по даній справі, оскільки її показання повністю узгоджуються між собою щодо місця, обстановки та способу вчинення злочину.

Вирішуючи питання про зміст і спрямованість умислу обвинуваченої під час дій щодо потерпілого, колегія суддів виходить з усіх конкретних обставин справи, враховуючи спосіб та знаряддя злочину, локалізацію поранень потерпілого в життєво важливу частину тіла, а саме в передню поверхню грудної клітини. Обвинувачена, наносячи лезом ножа ОСОБА_3 один удар безперечно усвідомлювала, що може позбавити потерпілого життя, і бажала цього.

Досліджені в судовому засіданні докази, на переконання колегії суддів, об`єктивно підтверджують як умисел обвинуваченої ОСОБА_1 на позбавлення життя ОСОБА_3 так і її дії спрямовані на реалізацію такого умислу та сам результат у виді смерті людини.

Раніше висловлена у судовому засіданні позиція обвинуваченої про вчинення нею умисного вбивства у стані сильного душевного хвилювання, зумовленому жорстоким поводженням з боку потерпілого, яке кваліфікується за ст. 116 КК України, спростовується як показами самої обвинуваченої, що між сваркою з ОСОБА_3 та заподіянням смерті останньому пройшов певний проміжок часу, так і дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема, висновком судово-психіатричного експерта № 239 від 07.04.2021 р., оскільки обвинувачена ОСОБА_1 знаходилась в стані простого емоційного збудження, що не досягло ступеню особливого емоційного стану сильного душевного хвилювання. ОСОБА_1 могла усвідомлювати свої дії та керувати ними, дії потерпілого ОСОБА_3 сприймала, як образливі, але не намагалась їх уникнути.

Таким чином, колегія суддів вважає, що зазначені обставини вказують на наявність у діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Більш того, з пояснень ОСОБА_1 видно, що вона визнає обставини вчинення кримінального правопорушення, перед потерпілою вибачилася, щиро розкаялася у вчиненому, цивільний позов визнала в повному обсязі, намагання частково відшкодувати потерпілій моральну шкоду.

Судом також врахована раніше викладена позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Кобець проти України», «Коробов проти України», що при оцінці доказів суд застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом».

Оцінюючи у сукупності досліджені докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченої доведена саме «поза розумним сумнівом», оскільки наведені у вироку докази винуватості обвинуваченої, є очевидними, беззаперечними та безсумнівними, що підтверджуються показами свідків, експерта та спростовують доводи сторони захисту.

Враховуючи викладене, колегія суддів, за стійким внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, аналізуючи та оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних по справі доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшла висновку, що винуватість ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом.

Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Призначаючи покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також обставини кримінального правопорушення, тяжкість його наслідків, думку потерпілої.

Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 КК України обвинувачена ОСОБА_1 скоїла особливо тяжкий злочин.

Дослідженням особи обвинуваченої ОСОБА_1 встановлено, що вона громадянка України, раніше не судима, не працює, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, заміжня, має на утриманні малолітню дитину, 2020 року народження, за місцем проживання та навчання характеризується посередньо.

У судовому засіданні встановлене дійсне, відверте визнання обвинуваченою своєї провини, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, визнання цивільного позову в повному обсязі та намагання частково відшкодувати потерпілій шкоду. Обвинувачена виразила відверте розкаяння та у неї наявний осуд власних протиправних дій.

Крім того, під активним сприянням розкриттю злочину слід розуміти дії винної особи, спрямовані на те, щоб надати допомогу органам досудового розслідування і суду у встановленні істини у справі, у проведенні швидкого, повного і неупередженого розслідування вчиненого злочину і судового розгляду.

Активне сприяння розкриттю злочину означає, що особа, яка вчинила злочин, своїми діями надає допомогу (сприяє) правоохоронним органам у розкритті злочину, у встановленні невідомих їм обставин провадження. При цьому сприяння у розкритті злочину враховується як обставина, яка пом`якшує покарання, тільки у тому випадку, коли надана винною особою інформація та інші докази мали значення для встановлення істини у справі.

Матеріали кримінального провадження містять відомості, які свідчать, що обвинувачена, активно сприяла розкриттю злочину, брала участь в слідчих експериментах, добровільно надала біологічні зразки для проведення судових експертиз, а також брала добровільну участь у впізнанні знаряддя вчинення злочину.

Крім того, колегія суддів враховує, що обвинувачена не залишала місця події та викликала органи поліції і швидку допомогу безпосередньо після вчинення злочину.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_1 , суд визнає активне сприяння розкриттю злочину, щире каяття, наявність на утриманні малолітньої дитини, невідкладне вжиття заходів щодо виклику швидкої допомоги та поліції безпосередньо після вчинення злочину.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Реалізуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи особу обвинуваченої ОСОБА_1 , її вік, яка визнала свою провину, внаслідок чого зрозуміла свою противоправну поведінку, висловлює щирий жаль з приводу скоєного, має постійне місце проживання та реєстрації, раніше не судима, заміжня, має на утриманні малолітню дитину, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, активно сприяла розкриттю злочину, за місцем мешкання характеризується посередньо, із врахуванням ступеня тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, наявність обставин, які пом`якшують та відсутність обставин, які обтяжують покарання, обставин скоєння кримінального правопорушення, поведінку потерпілого ОСОБА_3 та відношення обвинуваченої до скоєного, обставин настання тяжких наслідків, думку потерпілої, яка просила суд призначити покарання згідно із законом, перед якою обвинувачена вибачилася та намагання частково відшкодувати шкоду, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, зазначеної у санкції ч. 1 ст. 115 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України. Саме таке покарання, на думку колегії суддів, є ефективним покаранням для досягнення мети, визначеної у ст. 50 КК України, для виправлення винної та є необхідним і достатнім. Призначений судом строк покарання нижче від найнижчої межі в межах санкції обвинувачення у виді позбавлення волі на певний строк є законним, справедливим, та воно сприятиме перевихованню винної і попередженню вчинення обвинуваченою нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, якою передбачено прийняття рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, зважаючи на висновок про призначення обвинуваченій ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, враховуючи те, що ОСОБА_1 обов`язки, покладені на неї судом виконувала, з`являлася до суду за першою вимогою, а також ту обставину, що нових ризиків не встановлено, з метою забезпечення виконання вироку, до набрання ним законної сили, належить застосувати у відношенні ОСОБА_1 запобіжний захід - домашній арешт, з покладенням на неї обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Строк відбування покарання обвинуваченій ОСОБА_1 рахувати з моменту затримання, після набрання вироком законної сили.

Згідно з ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Оскільки, ОСОБА_1 по даному кримінальному провадженню знаходилася в установі попереднього ув`язнення з 22.10.2016 р. по 04.02.2019 р., а тому відповідно до ст. 58 Конституції України, ч. 1 ст. 5, ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» № 838-VIII від 26.11.2015 р., враховуючи правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 р. у справі № 663/537/17, обвинуваченій необхідно зарахувати в строк відбування покарання термін її попереднього ув`язнення з 22.10.2016 р. по 04.02.2019 р. включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

У кримінальному провадженні потерпілою, заявлений цивільний позов про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, з вимогами щодо стягнення з обвинуваченої ОСОБА_1 на користь потерпілої моральної шкоди в розмірі 250000 грн. (т. 1 а.с. 7-9, т. 2 а.с. 47-49).

Згідно з ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана злочином може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

За приписами ст. 1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю відшкодовується особою, яка їх спричинила у разі її винуватості.

Вирішуючи питання щодо відшкодування моральної шкоди потерпілій ОСОБА_2 , колегія суддів приходить до висновку, що внаслідок протиправних дій обвинуваченої ОСОБА_1 , потерпілій спричинено моральну шкоду, так як вона перенесла неймовірні моральні страждання у зв`язку із смертю сина, відчуває постійний біль та неврози, запаморочення, нервові переживання, стривоженість, приймає ліки для покращення стану здоров`я, що призвело до порушення звичайного способу життя її та її сім?ї. Тому, з урахуванням обсягу (фізичних, душевних, психічних) страждань, яких вона зазнала, характеру втрати близької людини, думки сторін, а також те, що обвинувачена визнала позовні вимоги потерпілої повністю, з врахуванням принципів розумності, співмірності та справедливості, колегія суддів вважає за необхідне цивільний позов про стягнення моральної шкоди задовольнити повністю та стягнути з обвинуваченої на користь потерпілої моральну шкоду в розмірі 250000 грн..

Питання про судові витрати суд вирішує відповідно до ст.ст. 118, 124 КПК України.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373-374 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Визнати ОСОБА_1 винуватою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначити їй покарання з урахуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на ШІСТЬ років.

Обрати відносно ОСОБА_1 запобіжний захід до набрання вироком законної сили - домашній арешт.

Заборонити ОСОБА_1 залишати житло за адресою свого проживання: АДРЕСА_2 , на строк дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту з 20-00 години по 06-00 годину.

Покласти на обвинувачену ОСОБА_1 обов`язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатись із місця свого проживання без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця свого проживання.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту затримання, після набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» № 838-VIII від 26.11.2015 р. ОСОБА_1 зарахувати в строк відбування покарання термін її попереднього ув`язнення з 22 жовтня 2016 року по 04 лютого 2019 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_6 , моральну шкоду в розмірі 250000 (двісті п`ятдесят тисяч) грн..

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , витрати, пов`язані із залученням експерта на проведення судової експертизи холодної зброї на користь держави у розмірі 703,68 грн. (одержувач платежу: УДКСУ у Шевченківському районі м. Дніпро, Дніпропетровської області, номер рахунку: 31118115700004; МФО: 805012; код ЄДРПОУ: 37989274; найменування установи банку: ГУДКСУ у Дніпропетровській області; призначення платежу: за експертизу № 7/4.5-609 від 06.12.2016 року).

Речові докази - грошові кошти в сумі 493,25 грн., дві пачки сигарет та запальничку, які зберігаються в камері схову Петропавлівського ВП ПВП ГУНП в Дніпропетровській області - повернути потерпілій ОСОБА_2 .

Речові докази - зрізи з нігтів обох рук та зразки відбитків пальців ОСОБА_3 , опечатані в паперові конверти, зразки пальців обох рук, змиви з обох рук та нігті із піднігтьовим вмістом, зразок венозної крові ОСОБА_1 , опечатані в паперові конверти, кухонний ніж, вилучений із квартири по АДРЕСА_3 , які зберігаються в камері схову Петропавлівського ВП ПВП ГУНП в Дніпропетровській області - знищити.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій, потерпілій та прокурору.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Тернівський міський суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: І.С. Солодовник

Судді: В.О. Корягін

Ю.І. Соколова