ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/652/21 Номер провадження 22-ц/814/1591/21Головуючий у 1-й інстанції Вінтоняк  Н. Д. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Обідіної О.І., Хіль Л.М., при секретарі судового засідання: Ряднині І.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 травня 2021 року (ухвалене суддею Вінтоняк Н.Д., відомості щодо дати складення повного тексту судового рішення відсутні) у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», третя особа – Автозаводський відділ державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми), про розірвання кредитного договору, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Перший український міжнародний банк»про розірвання кредитного договору.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на підставі заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування за №1001636726501 від 15.07.2020 року, між ним та банком було відкрито картковий рахунок з лімітом 4000 грн. Постановою державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми) від 03.08.2020 року в рамках виконавчого провадження №8785812 на вказаний рахунок було накладено арешт. Посилаючись на те, що кредитними коштами позивач не користується, так як рахунок арештований, а банк щомісяця нараховує комісію за обслуговування кредиту, чим порушує його майнові інтереси та ставить у нерівне становище, керуючись ст.652 ЦК України, просив розірвати договір комплексного банківського обслуговування за №1001636726501 від 15.07.2020 року.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 травня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», третя особа – Автозаводський відділ державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми), про розірвання кредитного договору – відмовлено.

З вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій прохав скасувати рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 травня 2021 рокута ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема вказує, що при укладенні договору він не міг знати, що його рахунок буде арештований державним виконавцем, причини, які зумовили зміну обставин (наявність заборгованості по аліментам) він не може усунути. Посилається на те, що умови Кредитного договору не передбачають покладення ризику зміни обставин – у даному випадку арешту рахунку позичальника, тому щомісячна оплата послуг Банку за обслуговування його арештованого рахунку ставить його у нерівне з Відповідачем становище, що порушує його майнові інтереси та позбавляє його того, на що він розраховував укладаючи Кредитний договір. Посилається на те, що висновок суду про те, що йому видано кредитні кошти у розмірі 40 000,00 грн є хибним та не ґрунтується на матеріалах справи. Крім того, вказує, що з виписок банку вбачається, що кредитними коштами він не користувався, та не має такої можливості через існуючий арешт. Також зазначив, що висновок суду про те, що він виконував взяті на себе зобов`язання та сплатив на користь банку грошові кошти в сумі 13 385,76 грн є помилковим. Суд першої інстанції при розгляді вказаної справи не звернув уваги на те, що обов`язок сплачувати відсотки, комісії та інші платежі за кредитним договором залежить не від самого лише факту його укладення, а від фактичного користування кредитними коштами, якими він жодного разу за цим договором не скористався. Крім того, зазначив, що суд першої інстанції порушив та неправильно застосував до спірних правовідносин ч.ч.1-3 ст. 652 ЦК України.

Від відповідача АТ «Перший український міжнародний банк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній спростовуючи доводи, які викладені в апеляційній скарзі та підтримуючи рішення суду першої інстанції прохав апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій останній спростовуючи доводи, які викладені у відзиві прохав, апеляційну скаргу задовольнити у повному обсязі.

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи сторони будучи належним чином повідомленими про час та місце слухання справи у судове засідання не з`явились.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що між ОСОБА_1 та АТ «Перший український міжнародний банк» укладено договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит на споживчі цілі шляхом підписання 15.07.2020 року заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування за №1001636726501. Відповідно до заяви та паспорту споживчого кредиту, підписаних сторонами, сума (ліміт) кредиту складає 40000 грн., строк кредитування – 24 місяці. Процентна ставка за кредитом – 0,01, реальна річна процентна ставка – 76,7302%, щомісячна комісія за обслуговування кредиту – 2,99%, що нараховується від суми кредиту, який видається на = х загальні споживчі цілі (а.с. 4-5).

Відповідно до звіту по транзакціях, наданого банком, 15.07.2020 року на рахунок ОСОБА_1 перераховано 40000 грн. за кредитним договором №1001636726501 (а.с.55).

Постановою державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми) від 03.08.2020 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках ОСОБА_1 в рамках виконавчого провадження №8785812 з виконання виконавчого листа №2-6743, виданого Автозаводським районним судом м. Кременчука, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів (а.с. 77-78).

З виписок по особовому рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_1 , та довідки про стан та історію заборгованості, вбачається, що позивач, починаючи з 15.08.2020 року, вносив періодичні платежі за кредитним договором, у вигляді тіла кредиту та процентів, в свою чергу, банк нараховував йому комісію за обслуговування кредиту відповідно до умов договору. Як вказує відповідач, на виконання умов договору позивачем станом на 06.05.2021 року внесено 13385,76 грн., заборгованість за кредитом станом на 23.04.2021 року складає 29006,51 грн. (а.с. 54-66, 74-75).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 04.09.2020 року та 10.11.2020 року надсилав на адресу відповідача заяви з проханням розірвати кредитний договір через неможливість користуватися грошовими коштами, які залишилися без задоволення (а.с. 6, 8).

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що правових підстав для розірвання кредитного договору з підстав, передбачених ст. 652 ЦК України, судом не встановлено, оскільки та обставина, що позивач позбавлений можливості користуватися кредитними коштами, наданими банком через накладення арешту на рахунок, виникла з вини позивача, який не належно виконує судове рішення про стягнення аліментів, що ухвалене набагато раніше (виконавчий лист видано 27.10.2005 року), ніж укладення кредитного договору від 15.07.2020 року. Крім того, усунення вказаної обставини – зняття арешту з рахунку внаслідок погашення заборгованості за аліментами, в повній мірі залежить від волі позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що підстав передбачених ст. 652 ЦК України, для розірвання кредитного договору відсутні.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу (ЦК) України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно з ч. 2 ст. 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (ч.4 ст. 652 ЦК України)

Згідно з п. 15 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 № 5, закон пов`язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Аналогічна правова позиція щодо застосування положень статті 652 ЦК України до подібних правовідносин викладена у постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 у справі № 910/21034/17 і вона відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 23 травня 2011 року (справа № 3-47гс11).

При вирішенні спорів про розірвання договорів з підстав, передбачених ст. 652 ЦК України, необхідним є з`ясування питань стосовно доведення у чому саме полягали обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору та як саме вони змінились, і чому така зміна є істотною.

Згідно з вимогами ст. ст. 76-80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

В даному випадку, позивачем не доведено перед судом наявність підстав для розірвання спірного договору, обумовлених ст. 652 ЦК України. Крім того, відповідачем (банком) виконані всі зобов`язання за кредитним договором - видано кредитні кошти, а позивачем (позичальником) такі кредитні кошти прийняті.

Обставини, на які вказує позивач не пов`язані з умовами кредитного договору, а тому їх зміна не може бути підставою для розірвання спірного договору, оскільки сторони при укладанні договору їх узгоджувати і обговорювати не повинні були.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що правових підстав для розірвання кредитного договору з підстав, передбачених ст. 652 ЦК України, судом не встановлено, оскільки та обставина, що позивач позбавлений можливості користуватися кредитними коштами, наданими банком через накладення арешту на рахунок, виникла з вини позивача, який не належно виконує судове рішення про стягнення аліментів, що ухвалене набагато раніше (виконавчий лист видано 27.10.2005 року), ніж укладення кредитного договору від 15.07.2020 року.

Доводи апелянта про те, що банк, нараховуючи комісію за користування кредитом, який ОСОБА_1 фактично не отримував, ставить його у нерівне становище, порушує його майнові інтереси, є необґрунтованими.

На думку колегії суддів, обраний позивачем спосіб захисту є неналежним. За таких обставин останній повинен, або оскаржувати дії державного виконавця, або зважаючи на те, що користуватися кредитними коштами він не має можливості не з своєї волі, оскаржувати умови договору та дії банку щодо наявності у останнього права на нарахування і стягнення процентів, пені та комісії.

Виходячи з встановлених конкретних обставин справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень суд прийшов до обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав визначених ст. 652 ЦК України для розірвання спірного кредитного договору.

Таким чином доводи, які викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.  

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 травня 2021 року– залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 21 липня 2021 року.

Головуючий суддя : __________________ Г.Л. Карпушин

Судді: _______________ О.І. Обідіна _______________ Л.М. Хіль