Справа № 2-826-2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

14 червня 2010 року         Староміський районний суд м. Вінниці

в складі головуючого судді             Чернюка І.В.,

при секретарі                      Бойко Ю.О.,

за участю представника позивача                             ОСОБА_1,

представника відповідача                 Сімчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Староміському районі м. Вінниці про перерахунок пенсії як інваліду 1-ї групи ліквідатору аварії на ЧАЕС,-

В С Т А Н О В И В:

30.04.2010 року до Староміського районного суду м. Вінниці із позовною заявою звернувся ОСОБА_3 до Управління пенсійного фонду України в Староміському районні м. Вінниці про перерахунок пенсії як інваліду 1-ї групи ліквідатору аварії на ЧАЕС. Даний позов аргументований тим, що позивач, ОСОБА_3 має статус особи, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС першої категорії, встановлено 1-у групу інвалідності в зв'язку із захворюванням викликаним впливом аварії на ЧАЕС, проте при нарахуванні та виплаті йому пенсії відповідач порушує положення Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач зазначає, що у відповідності до ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Наведеною нормою також встановлено, що розмір пенсії для інвалідів 1 групи, призначеної у відповідності з цим Законом, не може бути нижчим 10 мінімальних пенсій за віком. Також, у відповідності до ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до першої категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі: інвалідам 1 групи – 100 процентів мінімальної пенсії за віком. Однак, відповідачем не було виплачено йому зазначені вище належні пенсії інваліду – Чорнобильцю відповідно до вимог цього закону. Не погоджуючись з розміром призначеної пенсії, позивач звернувся до суду з зазначеними позовними вимогами.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити в повному обсязі. Уточнив вимоги в частині періоду виплати різниці між нарахованою пенсією на виплаченою пенсією за період з 22.05.2008 року.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала. Подала суду заперечення, які мотивовані тим, що ОСОБА_3 перебуває на пенсії по 1-й групі інвалідності, ліквідатор аварії на ЧАЕС з  10.04.1991 року. Розмір пенсії на 01.04.2010 р. - 1961,05 грн. грн. Розмір пенсії з обмеженням - 1200 грн. Додаткова пенсія інв. 1-ї гр. внаслідок ЧК - 171,90 грн. Підвищення прир. до інв. 1 гр. - 286,50 грн. Підвищення згідно постанови №198 від 11.03.2009 року-28,40 грн. Основний розмір  пенсії – 1180,99 грн. Доплата до розміру пенсії з урахування ст.67 – 121,51 грн. Доплата згідно постанови від 23.12.2009 року – 60 грн. Підвищення згідно п.2 ст.42 – 22,74 грн. Доплата прир. до інв. війни 1-ї гр. - 70 грн. Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни, зокрема, до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Відповідно до названих змін проведено значне підвищення розмірів пенсійних виплат, установлених Законом (змінено, крім інших, ст.50, 51, 52 та 54 Закону). Виплата цих пенсій провадиться за бюджетною програмою "Пенсійне забезпечення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесених до категорії 1" з бюджету Пенсійного фонду України на відповідний рік за рахунок коштів державного бюджету, що виділяються згідно із законами України про Державний бюджет України на відповідний рік. З 1 березня 1996 р. мінімальну пенсію за віком постановою Верховної Ради України від 20.02.96 р. №49/96-ВР "Про порядок введення в дію статей 10, 33, 34 Закону України "Про оплату праці" та встановлення мінімального розміру пенсії за віком" було встановлено в розмірі 1 млн. 500 тис. крб. (нині — це 15 грн. відповідно до Указу Президента України від 25.08.96 р. №762/96 "Про грошову реформу в Україні"). З 1 серпня 1996 р. відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.96 р. №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплати, передбачені Законом, що ґрунтувалися на мінімальному розмірі пенсії за віком, мали також провадитися виходячи із
суми 1500 тис. крб. Після внесення змін було вирішено застосовувати прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність (а не мінімальну пенсію за віком, які втратили працездатність (а не мінімальну пенсію за віком), як розрахункову величину для визначення розмірів пенсійних виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. З набранням чинності Законом "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підвищуються розміри: додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3 та 4; щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи; мінімальної пенсії по інвалідності та в разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. При цьому розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на момент виплати визначатиметься законом про державний бюджет і не коригується іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до постанови КМУ №654 від 16.07.2008 р. у учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році розмір пенсії з обмеженням : по І групі інвалідності - 1200 гривень: по II групі інвалідності - 1090 гривень: по 3-й групі інвалідності - 980 гривень. У учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження: по І групі інвалідності - 870 гривень; по II групі інвалідності - 820 гривень: по 3-й групі інвалідності - 760 гривень. У   інших   інвалідів,  щодо яких встановлено причинний зв”язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: по 1 групі інвалідності - 710 гривень; по 2-й групі інвалідності - 655 гривень; по 3-й групі інвалідності - 600 гривень; у дітей-інвалідів - 380 гривень. Таким особам здійснюється доплата у сумі, що вистачає до зазначених розмірів для відповідних категорій осіб. Підвищення виплат передбачених нормами   ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 вересня 2008 року не передбачено. Також відповідно до постанови КМУ №654 від 16.07.2008 року зазначеній вище категорії осіб встановлені фіксовані суми підвищень та надбавок. В даній постанові також обумовлено, що втратили чинність постанови КМУ, якими регулювали дані нарахування раніше. Мінімальні розміри пенсій особам, які отримують пенсії відповідно до ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та розміри додаткових пенсій за шкоду заподіяну здоров”ю внаслідок Чорнобильської катастрофи встановлені в сталих розмірах, визначених нормами чинного законодавства. Оскільки в даний час зміни Верховною Радою до норм існуючого законодавства, з урахуванням рішення Конституційного суду України, не прийнятті, пенсійне забезпечення здійснюється у відповідності з вимогами Постанов Кабінету Міністрів України. Просила в позові відмовити.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, інвалідом 1-ї групи.

Згідно ст.49 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”№796-ХІІ від 28.02.1991 року в редакції, яка діяла до 28 грудня 2007 року, позивачу як особі, віднесеної до І категорії, встановлюється пенсія у вигляді: державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Також, в силу вимог ч.3 ст. 54 Закону України «Про статус громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 - XII, від 28.02.1991 року, розмір пенсії позивача як інваліду 1-ї групи (враховуючи, що даний статус він отримав в результаті ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році) не може бути нижчим 10 мінімальних пенсій за віком.

При цьому, ст. 50 Закону України «Про статус громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 - XII, від 28.02.1991 року передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам 1 групи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 100% мінімальної пенсії за віком.

Однак, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до ряду статей Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням Конституційного суду у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України, щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 визнано неконституційними внесені вищезазначеним Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» зміни до ст. 50 та ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ч. 2 ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України», якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

У ст. 74 Закону України «Про Конституційний Суд України» передбачено, що Конституційний Суд України може вказати на преюдиціальність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року N 10-рп/2008 має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, які визнані неконституційними, і що передбачено у самому рішенні.

З урахуванням викладеного, судом встановлено, що на час розгляду вказаної справи в Староміському районному суді м. Вінниці є чинними положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, що діяла до внесення в них змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», так як положення останнього Закону щодо внесення змін визнані неконституційними і втратили чинність.

Таким чином, судом встановлено, що наявні всі правові підстави для перерахунку позивачеві пенсії по інвалідності у зв’язку із захворюванням, пов’язаним з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до положень вищезазначених нормативно-правових актів, зокрема, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, що діяла до внесення в нього змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з 22.05.2008 року, з моменту винесення прийняття Рішення Конституційного Суду України, оскільки вказане рішення не має зворотної сили в часі.

Крім того, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство суд дійшов висновку, що при обрахунку та призначенні пенсії слід керуватись виключно положеннями законів України.

Так, відповідно до п.6 ч. І ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України, а єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

Оскільки Конституція України не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів, при визначенні розміру мінімальної пенсії за віком слід керуватися саме положеннями закону, зокрема, статей 1 та 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”№1058-ІУ від 09.07.2003 року, відповідно до яких виключно цим законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Аналогічні положення також містяться і у Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 року, зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 67: «У разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю...».

При цьому варто зазначити, що при встановленні розміру мінімальної пенсії за віком, відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”№796-ХІІ від 28.02.1991 року є неправомірним застосування положення будь-який підзаконних нормативно-правових актів.

Наведене повністю відповідає судовій практиці Верховного суду України, у тому рахунку висновкам, що викладені у ч. 2 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», відповідно до яких: “оскільки Конституція України, як визначено у її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суду при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй».

За таких обставин, при визначенні мінімальної пенсії за віком при обчисленні пенсії, що підлягає виплаті позивачу згідно Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”№796-ХІІ від 28.02.1991 року, слід виходити із розміру мінімальної пенсії за віком, що встановлений законом.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб’єкти владних повноважень зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку про те, що Управління Пенсійного фонду України в Староміському районі м. Вінниці, відмовляючи позивачеві у здійсненні перерахунку пенсії, діяло необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття такого рішення, а відтак неправомірно.

Згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом не можуть бути задоволенні вимоги ОСОБА_3 щодо зобов’язання відповідача в подальшому проводити перерахунки пенсії згідно змін чинного законодавства і встановлення нових розмірів прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян із розрахунку прожиткового мінімуму відповідно до п. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки суд не наділений повноваженнями на прийняття рішення з приводу майбутніх правовідносин.

Проаналізувавши вищевикладені обставини справи та норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо здійснення перерахунку пенсії та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії відповідно до ч. 4 ст. 54,50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Староміському районі м. Вінниці про перерахунок пенсії як інваліду 1-ї групи ліквідатору аварії на ЧАЕС  задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Староміському районі м. Вінниці перерахувати розмір пенсії ОСОБА_3 з урахуванням ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та виплатити заборгованість за період з 22 травня 2008 року по день постановлення рішення суду, в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Староміському районі м. Вінниці перерахувати розмір додаткової пенсії ОСОБА_3 з урахуванням ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та виплатити заборгованість за період з 22 травня 2008 року по день постановлення рішення суду, в розмірі 100% мінімальної пенсії за віком.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення, а в разі складання рішення у повному обсязі – з дня складання у повному обсязі. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви на апеляційне оскарження, до апеляційного  суду Вінницької області. Повний текст рішення суду виготовлено 15.06.2010 року.

Суддя: