Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа №711/8428/17

Провадження № 8/711/7/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2021 року суддя Придніпровського районного суду міста Черкаси Скляренко В.М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.12.2017 року за нововиявленими обставинами по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Друга Черкаська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним, -

в с т а н о в и л а :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду міста Черкаси з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Друга Черкаська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним.

15.12.2017 року за наслідками судового розгляду судом ухвалено рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Друга Черкаська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним. Вказане рішення постановою Апеляційного суду Черкаської області від 21.03.2018 року залишене без змін та, відповідно, вступило в законну силу 21.03.2018 року.

Постановою Верховного Суду від 27.11.2019 року рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.12.2017 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 21.03.2018 року залишено без змін.

09.07.2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.12.2017 року за нововиявленими обставинами на підставі п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилається на те, що, на момент розгляду судом справи, йому було невідомо про те, що ОСОБА_3 за період з 2010 року по 01.04.2017 року перебувала на обліку саме в Черкаській міській поліклініці № 2, документація якої не бралась до уваги при розгляді справи. Про існування численних захворювань ОСОБА_3 , в тому числі, ракових, станом на момент посвідчення в Другій Черкаській державній нотаріальній конторі заповіту на ім`я відповідача, а саме, 27.12.2016 року, йому також не було відомо. Крім того, на думку позивача, дослідження експертами отриманої ним медичної документації, може змінити їх рішення щодо загального стану здоров`я ОСОБА_3 на момент вчинення заповіту.

Також вказує, що обставини нерозуміння ОСОБА_3 значення своїх дій в останні місяці свого життя та неможливості керувати ними можуть повідомити свідки, які обізнані про факти неадекватної поведінки останньої. Клопотання про виклик вказаних свідків буде заявлено додатково на судовому засіданні.

Про зазначені обставини позивачу стало відомо лише 06.07.2021 року, після отримання його адвокатом листа від Комунального некомерційного підприємства «Другий Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» № 671, яким було надано виписку із амбулаторної карти № 18/142 та амбулаторної карти № 18/49 на ім`я ОСОБА_3 за період з 2010 року по 01.04.2017 року, а також виписки з медичних закладів, до яких вона зверталась. На думку позивача, зафіксовані у медичній документації КНП «Другий Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги», дані про стан здоров`я ОСОБА_3 , мають істотне значення для правильного вирішення справи. Тож, просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.12.2017 року та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним в повному обсязі.

Вирішуючи питання про відкриття провадження за нововиявленими обставинами суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 423 ЦПК України, рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України підставами для перегляду рішення за нововиявленими обставинами можуть бути істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Статтею 424 ЦПК України встановлені процесуальні строки, протягом яких учасники справи можуть подати заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

За змістом зазначеної норми закону з підстави, визначеної п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України, відповідна заява може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення (п. 1 ч. 1 ст. 424 ЦПК України), але не пізніше трьох років з дня набрання таким рішенням законної сили (п. 1 ч. 2 ст. 424 ЦПК України).

Відповідні законодавчі обмеження строків подання заяв про перегляд судового рішення, яке набрало законної сили, обумовлені тим, що регулювання цивільно-процесуальних правовідносин ґрунтується на принципі верховенства права, а одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення ЄСПЛ у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).

Разом з тим, слід зауважити, що, окрім іншого, принцип правової визначеності вимагає, щоб, у разі винесення судами остаточного судового рішення, воно не підлягало перегляду. Власне, сталість та незмінність остаточного судового рішення, що вступило в законну силу, забезпечується через реалізацію відомого принципу res judicata («вирішена справа» – лат.). Інакше кажучи, застосування поняття res judicata означає, що справа вирішена по суті, усунута спірність чи невизначеність ситуації і рішення є остаточним та незмінним. Керуючись цим усталеним підходом, остаточні рішення судів національної системи не повинні бути предметом оскарження. Принцип правової визначеності передбачає повагу до вирішеної справи і не припускає повторного її розгляду або екстраординарного перегляду без вагомих на те підстав.

Неможливість скасування остаточного судового рішення, яке набрало чинності, є однією з головних гарантій стабільного правового становища особи, адже судові вердикти повинні бути зрозумілі, чіткі та стабільні в часі. Європейський суд з прав людини, розкриваючи принцип правової визначеності при перегляді остаточного рішення, неодноразово вказував, що правова визначеність передбачає повагу до принципу res judicata. Цей принцип підкреслює, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання та нового вирішення справи. Перегляд справи не повинен розглядатися як замаскована апеляція, а сама лише можливість існування двох точок зору на предмет не є підставою для повторного розгляду справи. Відхилення від цього принципу виправдане лише в тому разі, коли воно здійснене як зумовлене обставинами значного та непереборного характеру (справа «Васильєв проти України», рішення від 21 червня 2007 року, заява № 11370/02, п. 61, 63; справа «Рябих проти Росії», рішення від 24 липня 2003 року, заява № 52854/99, п. 52).

У своїй практиці ЄСПЛ також зазначав, що процедура перегляду судового рішення за нововивченими обставинами сама по собі не суперечить вимозі щодо  юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя (див. рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia), заява № 69529/01, пп. 27–28, та рішення від 6 грудня 2005 року у справі «Попов проти Молдови» № 2 (Popov v. Moldova № 2), заява № 19960/04, п. 46). Однак така процедура має застосовуватись у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції.

Отже, саме для належного забезпечення дотримання Україною своїх зобов`язань з гарантування та дотримання прав і свобод людини, визначених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, в національному цивільно-процесуальному законодавстві було запроваджено строкові обмеження максимального періоду часу, протягом якого учасниками справи може бути ініційоване питання про перегляд рішення суду з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України.

З матеріалів цивільної справи та поданої позивачем заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами вбачається, що про наявність обставин, які можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, позивач довідався 06.07.2021 року, однак, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.12.2017 року набрало законної сили 21.03.2018 року, а із заявою про перегляд такого рішення суду за нововиявленими обставинами позивач звернувся до суду лише 09.07.2021 року, тобто після спливу трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили. Отже, позивач вочевидь пропустив трьохрічний строк для подання своєї заяви від 09.07.2021 року і, всупереч вимогам п. 6 ч. 3 ст. 426 ЦПК України, не додав до своєї заяви клопотання про поновлення пропущеного ним строку. Такі обставини, у відповідності до ч. 3 ст. 427 ЦПК України, є підставою для застосування положень ст. 185 ЦПК України, тобто постановлення суддею рішення про залишення відповідної заяви без руху або її повернення.

Вирішуючи питання про подальший рух поданої позивачем заяви, варто звернути увагу, що, відповідно до ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Зазначена норма закону має відсильний характер, оскільки кореспондується з іншими відповідними нормами процесуального закону, які визначають можливість поновлення процесуальних строків, зокрема і із статтею 424 ЦПК України.

Частиною третьою статті 424 ЦПК України передбачено, що встановлений п. 1 ч. 2 ст. 424 ЦПК України трирічний строк на подання заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами з підстави, визначеної п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України, не може бути поновлений. Отже, зазначена норма закону має імперативний характер, а, відтак, у разі спливу трирічного строку з моменту набрання законної сили остаточним рішенням суду, яким вирішено цивільно-правовий спір, відповідне судове рішення не може бути предметом перегляду за нововиявленими обставинами з підстав встановлення істотних для справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Зазначені положення закону мають на меті забезпечення дієвості принципу остаточності судового рішення (res judicata), як частини принципу верховенства права, і направлені на недопущення порушення державою свого обов`язку з гарантування учасникам цивільного процесу їх права на справедливий суд.

У своїй сукупності зазначені обставини свідчать, що поновлення позивачу строку на подання заяви від 09.07.2021 року про перегляд рішення суду від 15.12.2017 року за нововиявленими обставинами відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України є неможливим з підстав, передбачених ч. 3 ст. 424 ЦПК та суперечитиме такому елементу принципу верховенства права, як принцип правової визначеності та принцип остаточності судового рішення, що з огляду на практику ЄСПЛ має наслідком порушення державою положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин, залишення заяви позивача без руху задля надання йому можливості подання клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами суперечитиме принципу пропорційності цивільного судочинства, оскільки такі дії матимуть суто формальний характер і фактично спонукають позивача до вчинення процесуальних дій щодо вимог, які, у відповідності із законом (в силу імперативного характеру положень ч. 3 ст. 424 ЦПК), не підлягають до задоволення.

Таким чином. оскільки позивач ОСОБА_1 пропустив строк, передбачений ст. 424 ЦПК України, для подачі заяви про перегляд рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.12.2017 року за нововиявленими обставинами, який в силу ч. 3 ст. 424 ЦПК України, поновленню не підлягає, суддя приходить до висновку про відмову у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.12.2017 року за нововиявленими обставинами по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Друга Черкаська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним.

В свою чергу, таке рішення також відповідатиме положенням ч. 9 ст. 10, ч. 2 ст. 126, ч. 1, ст. 127, ст. 185 та ч. 3 ст. 427 ЦПК України.

На підставі викладеного вище та керуючись ст. ст.10, 11, 126, 127, 185, 423-427 Цивільно-процесуального кодексу України, суддя, -

у х в а л и л а:

Відмовити у відкритті провадження за нововиявленими обставинами за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.12.2017 року за нововиявленими обставинами по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Друга Черкаська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя Придніпровського

районного суду м. Черкаси В.М. Скляренко