Справа № 2-1425/10/

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

14 травня 2010 року

Сихівський районний суд м. Львова

в складі головуючого – судді:  Мички Б.Р.

                           при секретарі: Диді М.І.  

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Львові в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради  про зобов’язання до вчинення дій,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить зобов’язати відповідача провести перерахунок щорічної разової допомоги на оздоровлення за період з 2007 по 2009 р.р. в розмірі трьох мінімальних заробітних плат. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що є особою постраждалою внаслідок Чорнобильської  катастрофи ІІ категорії, як особа евакуйована із зони відчуження у 1986 р, в зв’язку з чим  має право на отримання щорічної одноразової допомоги на оздоровлення. Відповідачем протягом 2007 - 2009 р.р. виплачувалась така допомога в значно меншому розмірі, аніж передбачено ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка встановлює таку допомогу в розмірі трьох мінімальних заробітних плат. Просить визнати дії відповідача неправомірними та стягнути доплату щорічної разової допомоги за період з 2007-2009 рр. в сумі 4  620, 00 грн.                                                                                                                                                                                                                                    

В судове засідання позивач не з’явився, подавши заяву про можливість розгляду справи у його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився та згідно поданих в судове засідання заперечень позов не визнав та просить в задоволені такого відмовити.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна разова допомога на оздоровлення виплачується особам постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі трьох мінімальних заробітних плат.

Як встановлено судом позивач є особою постраждалою внаслідок Чорнобильської  катастрофи ІІ категорії, як особа евакуйована із зони відчуження у 1986 р., що стверджується відповідним посвідченням, та має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення. В період з 2007 - 2009р.р., як стверджується листом відповідача, допомога в розмірі 75 грн. виплачувалась на підставі постанов КМУ «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про  щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Проте, покликання відповідача на виплату такої допомоги відповідно до вказаних постанов є безпідставним, оскільки постанова КМУ «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не передбачає умов, розміру та порядок виплати щорічної допомоги на оздоровлення, а постанова «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи» не підлягала застосуванню, оскільки занижує розмір допомоги порівняно із ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та суперечить положенню ст.22 Конституції України, згідно якого звуження змісту чи обсягу існуючих прав та свобод не допускається.

Крім цього, згідно рішень Конституційного Суду України № 6-рп/2007 р. від 09.07.2007 р. та  № 10-РП/2008 від 22.05.2008 р. зміни внесені в ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” були визнані такими, що не  відповідають Конституції України (є неконституційними), а, отже, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.  

Після  рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року у 2009 році до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” жодних змін не вносилось, а відтак діє норма, згідно якої учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС виплачується щорічна одноразова допомога на оздоровлення  в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

З огляду на наведене та враховуючи загальні засади пріоритетності Закону України над підзаконними нормативно-правовими актами, застосуванню при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення позивачу підлягала ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,  тому така допомога  мала бути виплачена в розмірі трьох   мінімальних заробітних плат, відтак, дії щодо виплати  відповідачем  допомоги в заниженому розмірі є  неправомірними.

Судом встановлено, що на час виплати позивачу допомоги розмір мінімальної заробітної плати згідно до Державного бюджету на відповідний рік становив, у 2007р. – 420, 440, 460 грн.; у 2008р. 470, 481, 482 грн., у 2009 р. – 605, 625, 630, 650, 744 грн., а тому виплаті позивачу за 2007-2009рр. підлягала допомога в п’ятикратному розмірі вказаних сум, однак, сума допомоги на оздоровлення протягом  вказаного періоду, виплачена відповідачем позивачу становить 225 грн., відтак, сума недоплаченої допомоги становить 4 620, 00 грн.

Оскільки, згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненнями фізичних та юридичних осіб в межах заявлених ними вимог та не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії, покладену законодавством на відповідний орган, тому вимоги позивача про зобов’язання до вчинення дій є підставними.  

    Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідача, як орган, на який покладено обов’язок по нарахуванню та виплаті такої допомоги, слід зобов’язати нарахувати та виплатити позивачу суму недоплаченої щорічної разової допомоги на оздоровлення за 2007-2009 роки, у відповідності до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати  на час виплати допомоги .

Згідно ст.88 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь держави судові витрати,  а саме: витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120, 00 грн., звільнивши його від сплати судового збору згідно п.34 Декрету КМУ „Про державне мито”.

На підставі Рішень Конституційного Суду України № 6-рп/2007 р. від 09.07.2007 р. та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, ст.22 Конституції України, ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", п. 28 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” та керуючись ст.ст.10, 11, 60, 79, 88, 209, 212-215ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

    позов ОСОБА_1 до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання дій щодо  відмови у здійснені перерахунку щорічної разової допомоги на оздоровлення за період з 2007 по 2009 р. р.  – задовольнити.  

    Визнати дії Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, щодо відмови у здійсненні перерахунку щорічної разової допомоги на оздоровлення за період з 2007 по 2009 р.р. неправомірними.

    Зобов’язати Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради  здійснити перерахунок та виплати  щорічної разової допомоги на оздоровлення, виходячи з розміру встановленого  ст.48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 2007 по 2009 р.р.

    Виплату провести з урахуванням проведених виплат.

    Стягнути з Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120, 00 грн.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення \з дня виготовлення рішення  в повному обсязі \ ; апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження; заява та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через районний суд.

Головуючий:

Оригінал  рішення  виготовлений  в одному примірнику, який зберігається в справі №2-1424/10